Вантажознавство. Конспект лекцій

40

Недоліки контейнеризації:необхідність великих капіталовкладень;

неповне використання в/п й вантажомісткості контейнерів;необхідність перевезення самих контейнерів;облік вартості й витрат на повернення порожніх контейнерів;

необхідність у потужному дорогому встаткуванні для перевантаження контейнерів;

відносно складна система обліку й організації перевезень.Переваги контейнеризації:

поліпшується схоронність вантажів;підвищується інтенсивність ЗРР;прискорюється перевезення вантажів;простота зберігання.

3.3 Спеціалізовані контейнери. Контейнер-цистерна

Спеціалізовані контейнери призначені для перевезення спеціальних вантажів і бувають:

з дахом, що розкривається, – завантажуються через одне або кілька отворів у даху;

відкритого типу – відкриті зверху, які складаються з підстави, бічних й торцевих стінок, без даху;

зі стінками, що розкриваються, – одна стінка й більше можуть бути відкриті повністю;

з відкритою стінкою – без однієї або двох бічних або торцевих стінок, але мають підставу, кутові фітинги й верхню раму з кутовими фітингами;

з природною вентиляцією – мають отвори, крім завантажувальних і розвантажувальних отворів у бічних і торцевих стінках;

з примусовою вентиляцією – закриті, обладнані пристосуванням для примусової вентиляції;

ізотермічні – закриті, кузов складається зі стінок, включаючи двері, підлогу й дах, з низьким коефіцієнтом теплопровідності, без використання джерела тепла або холоду;

контейнер-льодовики – закриті, з ізотермічними стінками, дверима, підлогою й дахом; обладнані джерелом холоду, іншим ніж механічна установка або абсорбційна холодильна машина, здатним знижувати температуру усередині контейнера й підтримувати її;

контейнер-рефрижератори з механічним охолодженням – закриті, з ізотермічними стінками, дверима, підлогою й дахом, що мають холодильну установку механічну або абсорбційну, котра здатна знижувати температуру, а потім підтримувати її;

опалювальні – закриті, з ізотермічними стінками, дверима, підлогою й дахом, що мають опалювальну установку, здатну піднімати температуру й підтримувати її;

контейнер-цистерни – закриті, для перевезення рідин і газів;контейнери для насипних вантажів – сипучих, пилоподібних або зернис-

41

тих;

платформа-контейнер (флет) – вантажна платформа довжина й ширина якої дорівнює зовнішній довжині й ширині контейнера загального призначення серії I ІСО. Обладнана, принаймні, нижніми кутовими фітингами ІСО.

Часто зустрічаються індивідуальні назви платформ-контейнерів, тоді флетом називають площадку яка має торцеві стінки, шарнірне з’єднання яких дає можливість складати флет у порожньому стані; тилтом – площадку зі стінками такої ж конструкції, що й у флету, але розташованими із чотирьох сторін; болстером – площадку з кутовими фітингами й гніздами для стійок. При наявності надбудови (стінок і стійок) висота флету, тилту й болстеру визначається висотою відповідного контейнера загального призначення серії I ІСО.

Спеціалізовані контейнери можна розділити на:напівуніверсальні – призначені для окремих класів вантажів;

групові – для групи вантажів, однорідних за фізико-хімічними властивостями і однакових за умовами завантаження, розвантаження й транспортування;

індивідуальні (технологічні) – для окремих видів вантажів, які мають специфічні властивості й потребують особливі умови перевезення.

Індивідуальні спеціалізовані контейнери можуть відрізнятися не тільки конструктивними особливостями, але й матеріалом, з якого вони виготовляються, видом захисного покриття (футерівки), приладами, необхідними для підтримки необхідного температурного режиму під час перевезення (наприклад, у рефрижераторних контейнерів) й ін.

За характером вантажів спеціалізовані контейнери діляться на п'ять груп: для сипучих (сипких) матеріалів; для концентратів руд кольорових металів, для поштучних індустріальних вантажів, рідких і в’язких продуктів; для швидкопсувних і харчових продуктів.

Спеціальні (спеціалізовані) контейнери призначені для перевезення певного виду або групи однорідних вантажів (рідкі хімічні, рефрижераторні, цегла й ін.). Призначення спеціалізованих контейнерів визначає їхні конструктивні особливості, тому вони ефективні для конкретних вантажів, так як обмежене середовище їхнього застосування, і в них підвищена вартість.

Контейнери для сипучих вантажів призначені для перевезення гранульованих і порошкоподібних вантажів. Вони мають жорстку конструкцію, закріплену в каркасі. Такі контейнери закриті, вони мають у верхній точці завантажувальні й оглядові люки, у нижній частині бічні стінки мають розвантажувальні люки. Завантажувальні люки розміщаються так, щоб вантаж рівномірно розподілявся по всьому об'єму контейнера. Контейнери можуть бути обладнані пазами для виделкових захоплень і щаблями (якщо висота контейнера понад 1,2 м).

Для перевезення сипучих вантажів використовуються контейнери у формі паралелепіпеда, зрізаного конуса, круглого або овального перетину.

Контейнер-цистерна (танк-контейнер) – це контейнер, що має цистерну або цистерни, укомплектовані відповідними арматурами й іншими пристроями, з розвантаженням як під дією сили ваги, так і під тиском. Цистерна (цистерни) жорстко з'єднується з елементами каркаса контейнера (рис. 15). Опори й кріплення цистерни до каркаса не повинні викликати небезпечних місцевих концен-

42

трацій напруг у її корпусі. Цистерна, опори й кріплення повинні витримувати вплив сил інерції вантажу, що втримується в ній, які виникають при перевезенні.

Рис. 15. Конструктивна схема контейнера-цистерни

Незаповнюваний об'єм цистерни встановлюється залежно від перевезеної рідини, однак він повинен бути не менш 2,5% при температурі навколишнього середовища +20°С.

Такі контейнери в основному розраховані для перевезення рідин і зріджених (скраплених) газів. Відповідно до міжнародних стандартів ISO контейнерицистерни ділять на класи залежно від вантажів, які перевозяться: ІМО-1 – хімічних речовин; ІМО-2 – небезпечних вантажів; ІМО-5 – газоподібних вантажів; ІМО-7 – кріогенних речовин; ІМО-0 – харчових продуктів і небезпечних хімічних речовин.

Цистерни або окремі її відсіки обладнають пружинними запобіжними клапанами, які повинні почати відкриватися при максимальному припустимому робочому тиску й бути повністю відкритими при тиску, що перевищує робоче не більш, ніж на 10%.

Цистерни обладнують запірними клапанами з ручним приводом, які закриваються обертанням за годинниковою стрілкою. Кожний контейнер-цистерна повинен піддаватися гідравлічному випробуванню.

До каркаса контейнера-цистерни прикріплюється табличка, на якій вказується: гідравлічний (іспитовий) тиск, Па (кгс/см2); максимально припустимий робочий тиск, Па (кгс/см2); загальний об'єм, л; дата проведення першого гідравлічного випробування (місяць, рік); дати проведення наступних гідравлічних випробувань (місяць, рік).

Вакуумний клапан додатково повинен мати маркування тиску, на який він розрахований. Запобіжний клапан повинен мати напис, що вказує максимально припустимий робочий тиск, і пломбу Регістра.

3.4 Ізотермічні контейнери

Відповідно до температурного режиму доставки всі швидкопсувні вантажі діляться на дві основні групи: охолоджувані з температурою зберігання близько 0°C і, що заморожуються до температури зберігання –20°C.

Залежно від наявності холодильної установки ізотермічні контейнери роз-

43

діляють на дві групи: рефрижераторні з холодильною установкою, яка підтримує задану температуру, і контейнери-термоси з тепловою ізоляцією без пристроїв охолодження. Контейнери першої групи призначені для перевезення швидкопсувних продуктів, попередньо охолоджуваних у виробничому холодильнику, на далекі відстані в міжміських і міжнародних сполученнях. У кожному разі ізотермічні контейнери щодо конструкції повинні мати теплоізоляцію й дозволяти зберегти охолоджені або заморожені вантажі.

Тому ізотермічні контейнери можна розділити на:теплоізольовані;рефрижераторні з холодоагентом що витрачається (лід, газ);

рефрижераторні з машинним відділенням (компресорного й абсорбційного типу);

опалювальні;рефрижераторні опалювальні.

Конструкція ізотермічних контейнерів повинна забезпечувати характеристики, наведені в табл. 6.

Таблиця 6 Теплотехнічні характеристики ізотермічних контейнерів

Відповідно до норм ІСО діапазон температур усередині охолоджуваних ізотермічних контейнерів становить від +12 до –25°C. За розрахункову максимальну температуру навколишнього повітря прийнята +40 C, а мінімальну – 40°C. Задана температура усередині вантажного приміщення ізотермічного охолоджуваного контейнера повинна підтримуватися автоматично з коливанням яке допускається – ±1°C.

Контейнери повинні бути обладнані засобами виміру температури не менш, ніж у двох точках внутрішнього об'єму. Для рівномірного розподілу температури по всьому вантажному приміщенню охолоджуваних контейнерів у їхній підлозі передбачені канали повітряної циркуляції.

В ізотермічних контейнерах, крім теплоізольованих і рефрижераторних з холодоагентом що витрачається, установлюється термограф для реєстрації температури й передбачена можливість підключення дистанційного температурного контролю.

Для перевезення фруктів і овочів ізотермічні контейнери забезпечуються вентиляційними пристроями, які забезпечують 2 – 4-кратний обмін повітря на добу. Вентиляційні отвори контейнера повинні бути діаметром не менш 254 мм і оснащені кришками, які закриваються зовні.

Ізотермічний неохолоджуваний (термоізольований) контейнер призначений для перевезень на невеликі відстані й забезпечує захист від незначного й

44

нетривалого коливання температури Для рефрижераторних контейнерів у ряді випадків застосовують систе-

му азотного охолодження. У посудинах, покритих тепловою ізоляцією, утримується рідкий азот, температура кипіння якого при атмосферному тиску дорівнює –196°С. При підвищенні температури повітря в контейнері до заданої верхньої межі, реле температури відкриває соленоїдний вентиль і азот випаровується й охолоджує камеру.

При перевезеннях малотоннажних холодильних контейнерів іноді застосовують охолодження за допомогою сухого льоду. Цей спосіб охолодження найбільш простий, але малоекономічний.

Найбільше поширення для охолодження в ізотермічних контейнерах одержали холодильні агрегати, які включають силовий привід. До силового приводу на судні або терміналі підводять електроживлення, а під час перевезення наземними видами транспорту подається паливо.

Включення й вимикання компресора забезпечується автоматично за допомогою реле температури. Холодильна установка контейнера повинна бути розрахована на безперервну роботу й мати продуктивність, яка забезпечує підтримку мінімальної температури усередині контейнера при максимальній зовнішній температурі при роботі не більше 18 год. на добу. На додаток до автоматичного контролю використовується дистанційний термометр і лампи, які сигналізують про відхилення температури повітря від заданої на 2°С. Термограф реєструє температуру повітря протягом тижня.

Крім того, холодильна установка повинна бути повністю автоматизованою, включаючи відтавання, а елементи автоматичного регулювання й керування захищені від замерзання. Додатково установку обладнують ручним керуванням, що розташовується в легкодоступному місці.

3.5 М'які контейнери

Для транспортування сипучих вантажів призначені також і м'які спеціалізовані контейнери з різних еластичних матеріалів. М'які контейнери вологонепроникні й можуть перевозитися у відкритому рухомому складі. Температура експлуатації від –60 до +60°C.

Контейнер являє собою закриту ємність, як правило, прямокутного перетину із прямими кутами, із завантажувальним і розвантажувальним пристроями (люками, рукавами й ін.) і несучими вушками. Контейнери виготовляються двох типів: П – з вантажними елементами у вигляді несучих вушок (рис. 16, а); Л – з вантажними елементами у вигляді вантажних стрічок з кільцями (рис. 16, б).

М'які спеціалізовані контейнери призначені для транспортування всіма видами транспорту й короткочасного зберігання сипучих продуктів. Контейнери можуть бути як багаторазового, так і разового використання. Контейнери багаторазового використання виготовляються з матеріалів наступних марок: РК-2 – гумовокордний двошаровий віскозний; РК-3 – гумовокордний тришаровий віскозний; РТ-1У – гумовотканинний одношаровий віскозний; РТ-1К – гумовотканинний одношаровий капроновий; РТ-1А – гумовотканинний одношаровий анідний. Контейнери разового використання виготовляються з наступних мате-

45

ріалів: поліолефінової тканини, ламінованої плівкою; нетканих матеріалів, ламінованих полімерною плівкою або з полімерним плівковим вкладишем.

Рис. 16. Конструктивні схеми м'яких контейнерів: а – з несучими вушками; б – з вантажними стрічками й кільцями

Ці контейнери призначені для тимчасового зберігання й транспортування сипучих хімічних матеріалів, що не вступають у взаємодію з матеріалом контейнера (мінеральні добрива, окис цинку, сурик залізний сухий, гранульований поліетилен, прес-порошки й ін.).

Контейнери МК-П об'ємом 0,1 і 0,25 м3 призначені для транспортування поштучних вантажів, а також вантажів, упакованих у поліетиленові або паперові мішки. Несучі вушка цих контейнерів оснащені металевими кільцями. Контей-

нери МК–П (Л) об'ємом 0,5; 0,7; 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 і 3,0 м3, масою брутто від 0,5 до

4 т призначені для перевезення сипучих продуктів насипом.

Контейнер МКв-Л призначений для перевезення й короткочасного зберігання волокнистих матеріалів, додатково пресованих під час завантаження контейнера. Він являє собою конструкцію прямокутного перетину, об'ємом 1,5 м3, масою брутто 1 т, із кришкою, що відкривається. Вантажні елементи виконані у вигляді чотирьох вантажних стрічок, розташованих по двох бічних сторонах і розташованих зверху й знизу металевими кільцями.

Контейнер МКР-М (рис. 17) призначений для перевезення й короткочасного зберігання сипучих продуктів. Він являє собою закриту конструкцію об'є- мом 1 м3, масою брутто 1 т, у вигляді мішка із квадратним днищем. Вантажним елементом є канат, який стягує горловину й зав'язує її спеціальним вузлом.

Наливні вантажі можуть перевозитися в м'яких танк-контейнерах, які розміщуються в середині універсального контейнера, у якого повинна відкриватися тільки праві двері. Танк-контейнери повинні мати знак типу, підтверджуючий схвалення визнаного консультативного органу, а вантаж, що пропонується до перевезення, повинен перевірятися на сумісність з матеріалом танкконтейнера. Перевезення небезпечних вантажів в танк-контейнерах заборонене.

При перевезенні, вміст танк-контейнера піддається динамічним навантаженням, який впливає на обмежуючі конструкції універсального контейнера і може стати причиною його пошкодження або повного виходу з строю. Тому ко-

46

рисне навантаження контейнера повинне відповідним чином знижуватися.

Рис. 17. Контейнер МКР-М: 1 – корпус; 2 – вантажний елемент

Після заповнення і опечатування танка, двері контейнера мають бути закриті й на лівій дверній панелі вивішений попереджувальний знак.

У світовій практиці м'які спеціалізовані контейнери в/п від 0,5 до 12 т мають такі літерні позначення:

МК-Л – м'який контейнер багаторазового використання з гумотекстильних матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді стрічок;

МКО-С – м'який контейнер багаторазового використання з нетканих і тканих матеріалів з несучими вантажними елементами у вигляді строп;

МКР-С – м'який контейнер одноразового використання з нетканих і тканих матеріалів з несучими елементами у вигляді строп;

МКР-М – м'який контейнер одноразового використання з поліетиленових матеріалів без несучих вантажних елементів

 Часто-густо м'який контейнер називають «біг-бег» (big-bag), тобто «великий мішок», це неправильно й не припустимо, як з точки зору визначення мішка й м'якого контейнера, так і у зв'язку з їх різними транспортними характеристиками й технологією перевантаження.

Не повинні прийматися до перевезення забруднені й підмочені м'які контейнери, зі злежалим вантажем, що не мають вантажних супровідних документів і якісних сертифікатів, а наступні дефекти, що також мають:

наскрізні проколи, розрізи й розбіжності швів;ненаскрізні порізи, стирання й задири гумового покриття з ушкодженням

текстильної основи;відшарування герметизуючих елементів;

розрив вушок або розшарування вантажних несучих елементів;з плямами, які відрізняються за кольором від іншої поверхні, і з покрит-

тям на них що розтріскалось.

Горловини контейнерів повинні бути зачинені герметично.

3.6 Маркування контейнерів

Всі контейнери, використовувані як елемент транспортного встаткування,

47

повинні мати маркування. У міжнародних сполученнях у відповідності зі стандартом ISO такі контейнери повинні мати основне й додаткове маркування.

Для систематизації основного маркування контейнерів ІСО розробив стандартну систему маркування – код під назвою «BIC-code». Вся необхідна інформація про параметри контейнера нанесена на його бічні стінки, двері й дах у вигляді маркувального коду (BIC-code). Структура BIC-code складається, як правило, із двох рядків, хоча форма подання може бути інший. Місця нанесення BIC-code наведені на рис. 18.

Рис. 18. Маркування контейнерів стандарту ІСО, серія I: 1 – код власника, серійний номер і контрольна цифра; 2 – позначення країни, розміру й типу контейнера; 3 – максимальна маса брутто й маса тари. 4 – табличка безпеки; 5 – митна табличка

Структура BIC-code представлена на рис. 19 і містить 17 знаків: 6 букв латинського алфавіту й 11 арабських цифр.

Рис. 19. BIC-code

Перший рядок – це кодове позначення власника контейнера (Prefix + serial number + check digit), що складається із чотирьох букв латинського алфавіту (рис. 19, I), остання з яких (рис. 19, 2) – буква U позначає ознаку транспортного встаткування за назвою «Контейнер вантажний».

Перші три букви (рис. 19, 1) – відповідно буквений код власника, офіційно включений до міжнародного реєстру контейнеровласників.

Наприклад, всі контейнери колишнього МШС СРСР мали код власника SZDU, зараз контейнери України й Росії маркуються кодами UZUU і RZDU.

Реєстрація контейнерних кодів власників здійснюється шляхом офіційного звернення уповноваженої особи, з відповідною оплатою послуг, у Міжнародно-

48

му бюро щодо контейнерів (Bureau International des Conteneurs – BIC), яке роз-

ташоване в Парижі.

Своїми філіями Міжнародне бюро щодо контейнерів призначає національні реєстраційні організації за підсумками консультацій з національним представництвом в ІСО. Крім BIC функціонують філії Міжнародного бюро щодо контейнерів.

Після кодового позначення власника йде серійний номер контейнера (рис. 19, II) із шести цифр (рис. 19, 3). Сьома цифра (рис. 19, 4), так зване контрольне число, служить для перевірки правильності інформації про код власника й серійний номер контейнера. Це число розраховується за встановленим правилом. При перекручуванні будь-якої букви або цифри з коду й номера контейнера буде мати місце розбіжність контрольного числа. При нанесенні маркування контрольне число (рис. 19, 4) часто поміщають у рамку.

Розрахунок контрольного числа здійснюється в такій послідовності:кожному буквеному знаку коду власника привласнюють цифровий екві-

валент, починаючи із числа 10;кожний цифровий еквівалент коду й кожну цифру номера множать на

ваговий коефіцієнт, що являє собою ступінь числа 2 від 0 до 9 (за числом знаків у коді власника й номера контейнера), тобто перший знак множиться на 20, другий – на 21, останній, десятий, – на 2 в 9-ій (29);

результати множення складаються й діляться на модуль, рівний 11;залишок, отриманий у результаті ділення, й є контрольним числом. Другий рядок BIC-code також складається із двох частин (Country code +

ISO code) – буквеної (рис. 19, III) і цифрової (рис. 19, IV). Буквена частина містить дві прописні (у деяких випадках – три) букви латинського алфавіту (рис. 19, 5), що складають кодове позначення країни власника контейнера (закодоване в першому рядку BIC-code). Три букви коду країни мають контейнери випуску до 1984 р. При цьому як третя буква могла бути використана латинська буква «X».

Ідентифікація кодового позначення країни міститься в міжнародному стандарті ІСО 3166-88 «Коди для подання назв країн». Крім того, кожна держава має й цифрові тризначні коди, які на контейнері не відбиті. При цьому на контейнери наноситься буквений код альфа-2.

Цифрові відомості другого рядка BIC-code складаються із чотирьох цифр (рис. 19, IV) і містять позначення розміру й типу контейнера (по дві цифри на кожну позицію).

Перші дві цифри (рис. 19, 6) указують на розміри контейнера як за довжиною, так і за висотою. Перша позначає довжину: 1 – 10 футів (2991 мм, IDX),

2 – 20 футів (6058 мм), 3 – 30 футів (9125 мм), 4 – 40 футів (12192 мм). Друга по-

значає висоту: 0 і 1 – 2438 мм; 2 і 3 – 2591 мм; 4 і 5 – більше 2591 мм, і наявність паза для Г-образних причепів типу «гусяча шия»: 0 і 2 – без такого паза; 1 і 3 – з пазом.

Другі дві цифри (рис. 19, 7) позначають тип контейнера: універсальний, спеціалізований, з різними конструктивними особливостями.

Як додаткове маркування на контейнері також наноситься:на дверях – максимальна маса брутто (MGW);

49

власна маса (TARE) у кілограмах (kg) і фунтах (lb).

знак позначення контейнера з дахом що відкривається (рис. 20, 1);знак попередження про небезпеку ураження електричним струмом від

електромережі для контейнерів, обладнаних сходами (рис. 20, 2);знак, що позначає контейнер висотою 2591 мм і вище (рис. 20, 3);

Рис. 20. Додаткове маркування контейнера

табличка про допущення щодо безпеки, відповідно до Міжнародної конвенції по безпечним контейнерам, 1972 р. (табличка КБК) (рис. 21, а);

табличка про допущення до перевезення вантажів під митними печатками й пломбами (табличка КТК) (рис. 21, б).

Рис. 21. Табличка безпеки та митна табличка

Відповідно до положень КБК і Митної конвенції, що стосується контейнерів (КТК) і виправленнями до КБК, всі контейнери повинні відповідати вимогам цих конвенцій і мати конвенційні таблички (таблички КБК і КТК).

Табличка безпеки (рис. 21, а) – металева прямокутна пластинка не менш 200 100 мм, яка містить написи англійською мовою:

допущена країна й номер допущення. Країна, що надала допущення, повинна позначатися відмітним (який вирізняється) знаком, використовуваним для її позначення при реєстрації автотранспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення. Номер допущення складається з номера й дати (число, місяць, рік) Свідчення про допущення;

дата виготовлення – місяць і рік виготовлення;розпізнавальний номер – номер, привласнений контейнеру підприємст-

вом-виготовлювачем;максимальна маса брутто .... кг, .... фунтів – максимальна дозволена маса

брутто R;

припустима маса при штабелюванні при 1,8 g .... кг, .... фунтів – припус-