Вантажознавство. Конспект лекцій

10

скає пари; ефективна – не пропускає воду; надійна – сухий вміст не висипається.

1.3 Упаковка вантажів

Одним з надійних, найбільш ефективних способів захисту вантажу від шкідливого (агресивного) впливу навколишнього середовища, є його впакування. Основне призначення упаковки – захист від несприятливих зовнішніх умов, а також від можливого попадання часточок товарів або окремих одиниць у навколишнє середовище. Отже, зменшуються втрати самих товарів, а головне – не забруднюється навколишнє середовище.

Сучасне впакування, крім основної своєї функції – забезпечувати схоронність товару – сприяє прискоренню просуванню продукту від виробника до споживача, поліпшує облік і збут продукції, підвищує ефективність використання транспортних засобів і складських приміщень. Барвисте оформлення впакування рекламує продукцію, доводить до споживача відомості про якість товару й правила поводження з ним, впливаючи тим самим на купівельний попит.

Упаковка, яка є невід'ємною частиною товару, зветься внутрішньою або споживчою. Вона входить у безпосередню ціну (вартість) товару, як правило, є одноразовою й призначена для зручності споживання (використання) і зберігання товару (продукту).

Матеріал упакування буває 5 видів:вологонепроникний – не пропускає вологу повітря;водонепроникний;міцний – міцний на розрив у нормальних умовах;

щільний – запобігає розсипу;інертний – не вступає в реакції.

Крім зовнішнього впакування, для обгортки й прокладки між розміщеними усередині тари продуктами або виробами, найчастіше застосовуються різні пакувальні матеріали: сіно, солома, тирса, стружка, картон, папір та ін. До пакувальних матеріалів відносяться також сталеві й синтетичні стрічки, дріт, шпагат і т. п., які використовують для обв'язки й оббивки вантажних місць або укрупнення дрібних вантажних місць у більші (у пакет).

Залежно від призначення пакувальні матеріали розділяють на ізолюючі, поглинаючі й амортизаційні.

Ізолюючі матеріали служать для захисту вантажів від впливу зовнішніх агресивних факторів. До таких матеріалів відносяться різноманітні види паперу, фольги, полімерних плівок, а також різне їх поєднання. Паперові ізолюючі матеріали використовуються в основному для запобігання проникнення жирів (пергамент, підпергамент, пергамін) і вологи (парафінований, водонепроникний, бітумний й дьогтьовий). Бітумний й дьогтьовий папір мають обмежене застосування, тому що викликають корозію металів. Застосовуються спеціальні сорти паперу, такі, як біостійкий й антикорозійний. Антикорозійний папір містить у своєму складі особливі речовини (інгібітори), які зв'язують кисень і викликають утворення на поверхні металу запобіжного шару.

Для ізоляції продукції від проникнення сторонніх запахів, жирів і вологи застосовується фольга з міді, свинцю, алюмінію, олова, нержавіючої сталі. Фо-

11

льга використовується часто в поєднанні з іншими матеріалами. У якості ізолюючих використовуються також полімерні плівки. Герметичні чохли з полімерних плівок забезпечують захист металевих виробів від корозії при температурі до +60°С та вологості до 100%. Герметичність забезпечується зварюванням швів упакування, однак для запобігання конденсації вологи, усередину впакування необхідно вкладати разом з виробом поглинаючі матеріали.

Поглинаючі матеріали використовуються для поглинання надлишкових парів з повітря, що проникають усередину впакування, або для запобігання поширення усередині впакування рідин, які витікають із пошкодженої споживчої тари. До таких матеріалів відносяться активоване вугілля й силікагель, які володіють високою гігроскопічністю, і деякі інші матеріали, що усмоктують вологу.

Амортизаційні матеріали забезпечують схоронність виробів при ударах, вібрації, терті виступаючих частин виробу об внутрішні поверхні транспортної тари й інших навантажень. Вимоги до амортизаційних матеріалів наступні: невелика об'ємна маса, достатня механічна міцність, мінімальна залишкова деформація, що виникає в результаті дії механічних навантажень, негігроскопічність і хімічна інертність, відсутність абразивних властивостей, низька вартість і простота виготовлення.

1.4 Маркування вантажів

Маркування – написи, малюнки, знаки й умовні позначки, які наносять на вантажне місце або на спеціально закріплені ярлики для впізнання вантажу й вказівки способів перевезення, обробки й зберігання. Всі дані маркування повинні відповідати відомостям, зазначеним у перевізних документах.

Маркування повинне містити маніпуляційні знаки, основні, додаткові й інформаційні написи (рис. 1).

Рис. 1. Приклад нанесення маркування на вантаж

Маніпуляційні знаки – зображення, що вказують на спосіб поводження з вантажем.

Основні написи повинні містити:

повне (умовне), зареєстроване у встановленому порядку найменування

12

вантажоодержувача;найменування пункту призначення із вказівкою при необхідності станції

або порту перевантаження;число вантажних місць у партії й порядковий номер місця усередині

партії.

Додаткові написи повинні містити:

повне (умовне), зареєстроване у встановленому порядку найменування відправника вантажу;

найменування пункту відправлення із вказівкою залізничної станції відправлення й скорочене найменування дороги відправлення;

написи транспортних організацій, зміст і порядок нанесення яких установлюються правилами транспортних відомств.

Інформаційні написи повинні містити:

масу брутто й нетто вантажного місця в кілограмах. Допускається замість маси нетто вказувати число виробів у штуках (одиницях), а також не наносити масу брутто й нетто або число виробів у штуках, якщо вони зазначені в маркуванні, що характеризує впаковану продукцію;

об’єм вантажного місця в кубічних метрах;габаритні розміри вантажного місця в сантиметрах (довжина, ширина й

висота або діаметр і висота).

Об’єм і габаритні розміри не вказують, якщо жоден з габаритних розмірів не перевищує: 1 м при транспортуванні вантажу на відкритому рухомому складі й 1,2 м – у критому, а при транспортуванні повітряним транспортом – 0,7 м.

Маркування наносять друкарськими, літографськими, електролітичним способами, фарбуванням за трафаретом, штемпелюванням, штампуванням, випалюванням, тисненням, друкуванням на машинці, маркувальними машинами.

Допускається на ярликах чітко й розбірливо наносити від руки найменування вантажоодержувача й пункту призначення, а також на ярликах і безпосередньо на тарі – число вантажних місць і порядковий номер місця в партії за умови забезпечення схоронності написів до одержувача.

За призначенням маркування буває: товарне, відправницьке, транспортне, залізничне, складське, спеціальне (рис. 2).

Товарне (фабричне) наноситься виготовлювачем товару й містить: назву, місцезнаходження й марку виготовлювача; назву, тип, сорт, артикул товару; дату випуску; номер стандарту, масу місця брутто й нетто.

Відправницьке наноситься відправником до пред'явлення вантажу до перевезення. Воно включає: найменування відправника; пункти відправлення, призначення й перевалки; одержувача й дробове число (чисельник – номер місця й знаки відправника, знаменник – загальне число місць). Знак відправника наносять, якщо різні вантажі відправляють в однаковій тарі. Якщо пунктом призначення є залізнична станція або порт, повинне бути зазначене повне найменування станції або порту й скорочене найменування дороги або пароплавства призначення.

Транспортне наноситься транспортною організацією, яка прийняла вантаж до транспортування, на всі вантажні місця у вигляді дробу через косу рису.

13

Чисельник – порядковий номер, за яким даний вантаж прийнятий до перевезення, у знаменнику – число місць у даному відправленні.

Рис. 2. Зовнішній вигляд маркування

Залізничне наноситься відправником вантажу на всі вантажні місця, які відправляються дрібними партіями (до 10 т), у вигляді дробу. У чисельнику – порядковий номер за книгою прийому до перевезення й через тире – кількість місць, у знаменнику – умовний номер дороги відправлення й через тире – умовний номер станції відправлення.

Ці два маркування вказують у тих випадках, коли перевозяться різнорідні або різносортні вантажі в однотипній тарі або однорідні вантажі в різнотипній тарі, або коли неприпустиме змішання сортів у партії однорідних вантажів, або коли перевозять комплекти встаткування, або при транспортуванні вантажів в одному вагоні дрібними й малотоннажними відправленнями.

Складське наноситься при зберіганні на складі. Його вид не регламенту-

14

ється, а основне призначення – запобігання пересортиці вантажу.

Спеціальне маркування (маніпуляційні знаки) наноситься у вигляді знаків (написів) заводом-виготовлювачем (відправником вантажу), якщо вантаж вимагає особливого поводження під час перевезення або перевантаження (рис.

3).

Рис. 3. Знаки спеціального маркування

На рис. 3 прийняті наступні умовні позначки:

1– Крихке. Обережно – крихкість; обережне поводження;

2– Берегти від нагрівання – варто захищати від тепла (сонячних проме-

нів);

3 – Берегти від вологи – захист вантажу від впливу вологи; 4 – Берегти від випромінювання – кожної з видів випромінювання може

впливати або змінювати властивості вантажу;

15

5 – Обмеження температури – Вказує на діапазон значення температур, при яких варто зберігати вантаж або маніпулювати ним;

6 – Швидкопсувний вантаж – Знак наносять на вантажі, які транспортують відповідно до правил перевезень швидкопсувних вантажів;

7 – Герметичне впакування – при транспортуванні, перевантаженні й зберігання відкривати впакування забороняється;

8 – Гаками не брати – заборона застосування гаків при піднятті вантажу; 9 – Місце застропки (стропування) – Указує на те місце, де варто розташу-

вати канати або ланцюги для підйому вантажу; 10 – Тут піднімати візком забороняється – Указує на місця, де не можна

застосовувати візок при підйомі вантажу або навпаки – місце підйому візком; 11 – Верх. Не кантувати (не перевертати) – Указує на правильне вертика-

льне положення вантажу; 12 – Центр ваги – Указує місце центра ваги вантажу. Знак наносять, якщо

центр ваги не збігається з геометричним центром вантажу; 13 – Тропічне впакування – Знак наносять, коли ушкодження впакування

можуть призвести до псування вантажу внаслідок несприятливого впливу тропічного клімату. Позначення: Т – знак тропічного впакування в чисельнику; місяць і рік упакування – у знаменнику;

14 – Штабелювати забороняється – не допускається штабелювання вантажу, тобто на вантаж не допускається класти інші вантажі;

15 – Піднімати безпосередньо за вантаж – підйом здійснюється тільки безпосередньо за вантаж, тобто піднімати вантаж за впакування забороняється;

16 – Відкривати тут – упакування відкривають тільки в зазначеному місці; 17 – Берегти від тепла й радіоактивного випромінювання – тепло або про-

никаюче випромінювання може знизити або знищити цінність вантажу; 18 – Не котити – вантаж не слід піддавати катанню;

19 – Штабелювання обмежене – обмеження висоти штабеля через створюване навантаження, числа місць за висотою, максимальною висотою штабеля;

20 – Затискати тут – де варто брати затисками вантаж при поводжені з

ним.

1.5Методи дослідження властивостей вантажів

Упроцесі транспортування вантажі піддаються впливу різних несприятливих факторів, тому необхідний постійний контроль якості й відповідності стану вантажу параметрам, зазначеним у документах.

Впливи розділяють на наступні групи:

механічні – удари, поштовхи, вібрація, статичні навантаження й ін.;гідрометеорологічні – опади, вологість, сонячна радіація, коливання те-

мператури й ін.;біологічні – мікроорганізми, комахи, гризуни й ін.

Більшість транспортних характеристик вантажів визначається при дослідженні їхніх властивостей. Розрізняють наступні методи дослідження властивостей вантажів: органолептичний, натурний і лабораторний.

Органолептичний метод (сенсорна оцінка) – це визначення показників

16

якості вантажу на основі аналізу сприйняття їх людиною за допомогою її органів почуттів: зору, нюху, слуху, дотику. Метод найбільше часто застосовується при визначенні якості харчових й інших швидкопсувних вантажів. При дослідженні вантажу (зразка) визначають: зовнішній вигляд, форму, колір, блиск, прозорість, наявність або відсутність цвілі, запаху, консистенцію й інші властивості. Метод є якісним, але має істотні недоліки – суб'єктивність і важкість кількісної оцінки властивостей.

Для кількісного вираження показників якості іноді застосовують бальний метод, при якому показники якості виражають за допомогою умовної системи чисельних балів, або експертний метод, при якому чисельні значення показників якості визначаються групою експертів. Часто-густо в суднових умовах органолептичний метод є єдиним можливим при визначенні якості й зовнішніх пошкоджень вантажів.

Натурний метод дозволяє одержати дані у виробничих умовах за допомогою найпростіших приладів: рулеток, ваг, кутомірів, термометрів, гігрометрів, психрометрів й ін. Звичайно цим методом визначають об'ємно-масові й температурні характеристики вантажу та параметри навколишнього середовища. Метод досить простий і застосовується на практиці досить часто.

Лабораторний метод (вимірювальний) – визначення властивостей і якості відібраних проб вантажу за допомогою приладів, апаратів й хімічних реактивів в обладнаній для цієї мети лабораторії. Звичайно відбирають три проби: для лабораторії, судна й вантажовласника. Суднова проба залишається на судні на випадок контрольного дослідження. Проби впаковують у такі ємності, де вони можуть зберегти свої первісні властивості.

Проби повинні бути відібрані в точній відповідності з вимогами стандартів ДСТ і в міжнародному судноплавстві ASTM, DIN, IР та ISO, від всієї партії вантажу як у ваговій, так і в об'ємній кількості. Відбір проб повинен виключати помилки в оцінці властивостей вантажу при лабораторному аналізі. Лабораторний метод вимагає створення спеціальних лабораторій, тривалого часу на дослідження, але дає більше точний результат, виражений числовими показниками. Є декілька методів лабораторного дослідження вантажів, у тому числі:

фізичний – для виявлення фізичних властивостей вантажу: щільності, вологості, температури кипіння, запалення, спалаху, застигання й ін.;

механічний – визначення механічних властивостей вантажу: міцності, пружності, опору розриву й ін.;

оптичний – визначення структури вантажу, його внутрішньої будови;рентгеноскопічний – виявлення внутрішніх дефектів;хімічний – визначення хімічного складу вантажу, впливу зовнішніх чин-

ників на даний вантаж і впливи його на інші, спільно перевезені вантажі;біологічний – визначення наявності у вантажі живих організмів, які шкі-

дливо відбиваються на його якості.

Результати лабораторних досліджень у вигляді сертифікатів на вантаж надаються працівникам транспорту. Недоліком методу є необхідність використання для аналізу частини вантажу у вигляді зразка, що не завжди можливо й доцільно.

17

В експлуатаційній практиці часто використовують комплексний метод оцінки контролю якості вантажу й тари, що включає елементи органолептичного, натурного й лабораторного методів. Наприклад, при оцінці якості жиру в бочках стан тари визначають натурним методом, смак і запах – органолептичним, температуру плавлення – лабораторним.

Необхідність у дослідженні вантажу виникає найчастіше при прийманні або здачі масових вантажів: наливних, навалювальних, насипних, а також швидкопсувних і харчових.

1.6 Об'ємно-масові характеристики вантажів

До об'ємно-масових характеристик вантажів відноситься маса, лінійні (габаритні) розміри, питомі об'єми.

Всі вантажі приймають до перевезення за масою або за рахунком місць. Поштучні вантажі приймають рахунком місць із вказівкою їхньої маси.

При здачі вантажу одержувачеві, судно не несе відповідальності за його масу, якщо число місць відповідає числу, зазначеному в документах, а тара й упакування перебувають у гарному стані.

Ряд насипних і навалочних вантажів, наприклад всі хлібні вантажі, приймаються й здаються судном з перевіркою маси вантажу. Зважування здійснюють на автоматичних вагах. Порівняно малоцінні навалочні вантажі (вугілля, руда, сіль і т. п.) приймають до перевезення звичайно без зважування – із вказівкою маси за заявою відправника або з визначенням маси вантажу за осіданням судна. У кожному разі масу насипних і навалочних вантажів перевіряють за осіданням судна, для чого може залучатися спеціальний експерт – сюрвейер і якщо вона розходиться з масою, заявленою відправником або встановленою шляхом зважування на автоматичних вагах, вносяться відповідні відмітки у вантажні документи.

Вантаж, правильно сформований і зв'язаний у пакети, приймають за кількістю пакетів, без перерахування місць усередині них. Але у випадку порушення зв'язування його приймають і здають як звичайний тарно-поштучний вантаж – за числом місць.

Контейнери приймають і здають за кількістю, номерами, зовнішньому огляду з перевіркою цілісності пломб. Контейнери з ушкодженнями кузова, які відкривають доступ до вмісту, а також з порушеними або неясними пломбами або без них на судно не приймають.

Таким чином визначення маси вантажу здійснюється для:

генеральних вантажів: 1. Рахунком місць і множенням на стандартну або трафаретну масу. Трафаретна маса – визначена зважуванням у пункті відправлення, нанесена на тару (бирку) і зазначена в документах. 2. Зважуванням.

навалочних вантажів: 1. Рахунком кількості грейферів і множенням на середню масу вантажу в грейфері. 2. Зважуванням. 3. За різницею водотоннажності судна до й після вантажних робіт. 4. Розрахунком кількості вантажу в штабелях на складі.

Питомий об'єм місця (UМ) – об'єм який займає 1 т вантажу в просторі

UМ = VМ / MМ.

19

Рис. 5. Ящики різних типів для вантажів масою до 10 т: а – тип III, каркаснощитовий щільний; б – тип IV, каркасно-щитовий ґратчастий; в – тип V, каркасно-щільний; г – тип VI, каркасно-щитовий щільний із зовнішнім каркасом, розбірний на болтових з’єднаннях; д – тип VII, щитовий щільний з вертикальним розташуванням дощок бічних і торцевих щитів, внутрішньою висотою ящика до 2000 мм.

Ящики дерев'яні (або дощаті) при їхній великій розмаїтості (за формою, розмірам, призначенню та ін.) можна розділити на 2 основних типи: щільні й ґратчасті. Вони найбільше надійно захищають вміст від агресивного впливу зовнішнього середовища. Виготовляються їх з деревини різних порід (сосни, ялини, липи, модрини, осики й ін.), розміри й товщина дощок залежить від особливостей перевезених у них продуктів (товарів, виробів).

Щільні ящики часто зсередини вистилають пергаментом або іншим подібним матеріалом, використовуються різні пакувальні матеріали. Такі ящики звичайно застосовуються під час перевезення коштовних (або крихких) вантажів, що не вимагають інтенсивного повітрообміну.

Ґратчасті ящики (напівящики) використовуються під час перевезення свіжих плодоовочевих вантажів, що вимагають інтенсивного повітрообміну й гарної аерації вантажних місць у процесі перевезення й зберігання.

Невисокі (дрібні) ящики – ящики з дерева або картону, висотою 15 25 см, застосовуються для укладання в них фруктів або ягід, найбільш чутливих до механічних пошкоджень (здавлювання та ін.).

Лотки – вид напівящиків невеликої висоти, які мають спеціальні, виступаючі за верхній габарит, трикутні бруски по кутах, на які вони й установлюються при штабелюванні. Використовуються під час перевезення окремих видів (найбільш ніжних) фруктів і ягід. Вони створюють найкращі умови для гарної аерації вантажу під час перевезення, добре використовується вантажомісткість судна, практично немає небезпеки ушкодження нижніх ярусів.

Ящики фанерні – їх перевага в тому, що вони більше легкі й більше дешеві, але менш міцні, легко ушкоджуються при недбалому обігу і великих наван-