Вантажознавство. Конспект лекцій

130

підвищенні температури відбувається конденсація вологи на вантажі. При різкому зниженні температури – зволоження вантажу або конденсація на внутрішній поверхні тари. Улітку маса вантажу зменшується, узимку збільшується через зміну вологості вантажу. Узимку можливе виділення вологи у вигляді льоду через низькі температури.

Навіс служить крім захисту від опадів і захистом від сонця. Він є «тепловим екраном», на якому конденсується волога (раніше, ніж на вантажі). Бічні стінки півзакритих складів ставлять із підвітряної сторони.

У складах, де регулюється температура, не спостерігається її різке коливання, тому мало змінюється й відносна вологість повітря. У складах, де не регулюється температура, коливання відносної вологості повітря й температури в загальному будуть такі ж, як і зовнішнього. На функціонування неопалюваних складів впливають:

матеріал виготовлення огородження складу;режими вентиляції;теплофізичні характеристики вантажів;кліматичні особливості;

наявність рядом інших споруджень;режим роботи складу.

На тепло-масообмін між покриттям (підлогою) і вантажем впливає: матеріал покриття, наявність підтоварників, розміри штабеля й проходів, вид матеріалу для прокладання й ін.

Стіни неопалюваного складу піддаються впливу температури й вологості зовні. Від паро- і повітряпровідності стін залежить абсолютна вологість усередині складу. Переміщення вологи через пористі матеріали відбувається у бік області зі зниженим парціальним тиском.

Основним засобом регулювання параметрів у неопалюваних складах є вентиляція. Навесні повітря нагрівається швидше, ніж вантаж, при вентиляції утворюється конденсат на вантажі, на стінках і підлозі складу. Восени повітря охолоджується швидше вантажу – конденсат і підвищене зволоження усередині вантажу. Тому, навесні й восени вентилювати необхідно поступово.

Металеві склади гарно захищають від опадів і прямих сонячних променів – погано від теплових впливів, а при відкритих дверях – від впливу вологості зовнішнього повітря.

Удень їх стіни й дах нагріваються до 70°С, і передають тепло вантажу, викликаючи випар вологи й підвищують вологість у складі. Уночі – конденсація на внутрішніх поверхнях складу. При відкритих дверях удень волога йде назовні, тоді уночі конденсації може не бути, але вантаж підсушується.

Склади з пористих матеріалів. Стіни можуть пропускати вологу. Рушійна сила – різниця парціальних тисків. Вологообмін відбувається через обмін повітря через двері, нещільності конструктивних елементів і пористості матеріалу. При вентиляції вологість зовні дорівнює вологості усередині. Вологість у складі в зимовий період менше, у літній – більше ніж зовні. Вологість в масі вантажу росте зверху донизу.

Склади характеризуються рядом показників, які визначають їх особли-

131

вості та умови зберігання вантажів в них:

будівельна площа складу – площа, що відводиться під склад (є паспортною величиною);

корисна площа складу – площа складу, яка призначена для зберігання вантажу. Це частина будівельної площі складу за винятком зайнятої: будівельними конструкціями, службовими і допоміжними приміщеннями, стаціонарним устаткуванням, дорогами, шляхами і т.п.;

площа фактично зайнята вантажами (штабелями). Ця площа менше корисної та визначається: кількістю вантажу на складі, розмірами і конфігурацією штабелів, характеристиками перевантажувального устаткування;

технічна норма навантаження складу – максимально допустиме навантаження на складі, вона залежить від конструкції і місця розташування складу (є паспортною величиною);

питоме навантаження – навантаження створюване одним вантажним мі-

сцем;

експлуатаційне навантаження максимальне навантаження яке може створити конкретний вантаж в конкретному складі з урахуванням всіх обмежень за висотою складування;

валове (фактичне) навантаження середнє навантаження на 1 м2 корисної площі складу. Фактичне навантаження, як правило, характеризує завантаження складу в цілому.

12.3 Суднові засоби регулювання мікроклімату

Мікроклімат вантажних приміщень – сукупність складу, температури, вологості, тиску, рухливості повітря в даним момент часу.

Мікроклімат судна повинен відповідати наступним вимогам: температурне поле повинне бути рівномірним по всьому об’єму вантажу

й дорівнювати температурі навколишнього середовища; вологовміст повинний бути рівним рівноважному вологовмісту системи

«вантаж – повітря»; точка роси трюмного повітря повинна бути менше температури вантажу

й огородження протягом усього перевезення; концентрація у трюмі газів які виділяються, не повинна перевищувати

припустимих умов.

За ступенем оснащеності технічними засобами регулювання мікроклімату судна діляться на 3 групи: А – із природно-примусовою вентиляцією; Б – з механічною системою вентиляції; В – із системою технічного кондиціювання.

Рушійною силою природно-примусової системи вентиляції є різниця тисків у вантажних приміщеннях і зовні, а також вітровий тиск (напір) зовнішнього повітря. Повітря подається через дефлектори й труби повітророзподільної системи. Дефлектори орієнтуються на судні залежно від зон розподілу підвищеного й зниженого тиску (напрямку вітру), а також залежно від виконуваної функції (подача або забирання повітря із приміщення).

Недоліки природно-примусової системи вентиляції:недостатній для багатьох вантажів повітрообмін;

132

залежність від аеродинаміки надводної частини судна;залежність від стану погоди;відсутність підготовки повітря.

Зараз така система на суднах не застосовується.

Механічна система вентиляції складається з вентиляторів (установлених у дефлекторах або шахтах) і пристроїв розподілу повітря. Повітря подається й забирається за допомогою роботи вентиляторів. Основна вимога до системи розподілу повітря – забезпечення аерацією (вентиляцією) всіх частинах трюмів (твіндеків) без утворення застійних зон. Для більшості вантажів забезпечується досить висока (5 7) кратність повітрообміну, а для режимних вантажів до 15 20. Механічну систему вентиляції як правило проектують окремо для кожного вантажного приміщення.

Переваги механічної системи вентиляції:простота пристрою й зручність в експлуатації;

незалежність від аеродинамічних характеристик надводної частини суд-

на;

відносно висока подача.

Недоліки механічної системи вентиляції:залежить від стану погоди;

не забезпечується аерація всього вантажу, ефективна тільки для верхніх шарів вантажу, утворюються застійні зони;

не ефективні й сучасні повітророзподільні пристрої, які не забезпечують вентиляцію усередині маси вантажу.

Механічна система вентиляції є основною на сучасних універсальних суд-

нах.

Основний недолік кондиціювання – велика вартість.

12.4 Системи технічного кондиціювання

Технічне кондиціювання (ТК) – комплекс технічних засобів і технологічних процесів призначених і використовуваних для створення й підтримки певного складу, тиску, температури, вологості й рухливості повітря у вантажному приміщенні, а так само для зниження корозії й запобігання вибуху. Дія системи ТК в режимі охолодження або підтримки низьких температур – рефрижерація.

Процес обробки повітря в системах ТК буває наступних типів. Вентиляція – процес подачі зовнішнього й видалення внутрішнього по-

вітря для підтримки певного складу, температури й вологості.

Регенерація – відновлення або відшкодування фізико-хімічного складу повітря. Працює в системі рециркуляції – багаторазового або часткового використання відпрацьованого повітря, звичайно в герметичних приміщеннях.

Очищення – видалення пилу й інших механічних домішок.

Нагрівання (охолодження) – підвід (відвід) теплоти, що супроводжується ростом (зниженням) ентальпії (Е) повітря.

Осушення – зменшення вологовмісту (d) повітря. Здійснюється декількома способами: охолодженням твердою поверхнею або рідиною, температура яких менше точки роси; сорбція твердими (адсорбція) або рідкими (абсорбція)

133

сорбентами.

Зволоження – збільшення вологовмісту (d) повітря. Здійснюється: введення в повітря водяної пари; розбризкуванням води; контактом із великою масою води, що зволожує і охолоджує (нагріває) повітря.

Системи ТК діляться на 2 групи:

для осушення повітря, яке додається до зовнішнього;для повної температурно-воложностної обробки.

Основне встаткування, яке забезпечує обробку повітря і його переміщення компонують в одному агрегаті – кондиціонері. За місцем виробництва й обробки повітря вони розділяються на центральні, групові, місцеві й автономні.

У центральному кондиціонері здійснюється повна обробка повітря, яке по трубопроводах подається в приміщення.

Груповий – подає й обробляє повітря в певній групі приміщень, холод (тепло) подається централізовано.

Місцевий – для окремого приміщення, робить додаткову обробку подаваного повітря.

Автономний – має апарати для тепло-воложностній обробки повітря й холодильну машину, він обслуговує одне або групу приміщень.

12.5 Взаємовплив і сумісність вантажів

Вантажі мають надзвичайно різноманітні фізико-хімічні властивості. Частогусто це призводить до того, що спільне їхнє перевезення в одному приміщенні неможливо. Порушення цього обмеження може призвести до повного псування або частковій втраті товарних якостей вантажу.

Для рішення питань сумісності перевезених вантажів треба знати не тільки властивості вантажу, але й можливість їхнього прояву залежно від тари й упакування.

З точки зору сумісності, вантажі можна розділити на 3 групи:які володіють агресивними властивостями;піддані впливу агресивних властивостей;нейтральні стосовно інших.

Вантажі, що володіють агресивними властивостями, розділяються на групи: які виділяють тепло, вологу, гази, запахи, отруйні, які порошать, самозаймисті, носії карантинних об'єктів й ін.

Вантажі, піддані впливу агресивних факторів, розділяються на групи:, які псуються під впливом вологи, тепла, пилу, піддані впливу отруйних речовин і карантинних об'єктів, які сприймають запахи й ін.

Основний вплив на вантажі, який пов'язано з їхньою схоронністю, робить неправильне їхнє суміщення, з точки зору взаємного впливу один на одного їхніх транспортних характеристик.

Забороняється спільне перевезення в одному приміщенні вантажів: які бруднять й (або) порошать і з тими що бояться забруднення; які виділяють вологу з тими що бояться підмокання; які виділяють запахи з тими що сприймають їх з погіршенням якості; які виділяють отруйні гази із продовольчими;

134

носіїв карантинних об'єктів і що піддаються їхнім впливам; які вимагають у процесі перевезення різних теплових, воложностних і

вентиляційних режимів.

Слід зазначити, що перевезення й зберігання всіх отруйних вантажів із продовольчими вантажами небажане.

При суміщенні вантажів в одному приміщенні також треба враховувати вплив статичних і динамічних навантажень. Як правило, більш «легкі» вантажі розташовуються на (зверху) більш «важких». Але, при розміщенні вантажів в одному приміщенні, необхідно враховувати їх конкретні транспортні характеристики й характеристики їх транспортної й споживчої тари. При визначенні вимог щодо сумісності вантажів, треба враховувати до яких наслідків може призвести їхнє спільне перевезення й конкретна схема розміщення в транспортних засобах і на складі.

При спільному перевезенні декількох вантажів на одному транспортному засобі або зберіганні на одному складі, складається таблиця сумісності, яка є основою для складання схеми їхнього завантаження. При складанні таблиці сумісності можна скористатися наступним кодуванням:

0 – перевезення на одному судні й зберігання на одному складі заборонені; 1 – без обмежень із сепарацією, тобто можлива пошарове завантаження; 2 – «вдалині або поруч» горизонтальна відстань 3 м або розділення (відо-

кремлення) нейтральним вантажем, тобто при пошаровому укладанні є вантаж, що сприймає всі «шкідливі» впливи від вантажу який розташований вище й при цьому сам не «псується»;

3 – «в іншому приміщенні» – розділені перебиранням або палубою, тобто можливе розміщення в одному відсіку (трюм, твіндек). У цьому випадку необхідно враховувати, що перебирання (палуба) яке поділяє (розділяє) трюм і твіндек

– не герметичне; 4 – «в іншому відсіку» – через водонепроникне перебирання, тобто ванта-

жі повністю захищені від взаємного впливу, так як водонепроникне перебирання й люкові закриття відсіку є герметичними. У цьому випадку треба враховувати, що перебирання захищає не від всіх впливів (наприклад, пропускає тепло);

5 – «через одне приміщення» – вантажі розділені так, що між ними є два перебирання або палуби;

6 – «максимальне розділення» – через максимальне число відсіків, але не менше ніж два водонепроникних перебирання.

Використання кодів 0, 5, 6 зв'язано, в основному, при спільному перевезенні або зберіганні небезпечних вантажів.

12.6 Режими транспортування вантажу

Санітарно-карантинний режим застосовується для попередження виникнення й поширення карантинних й інших інфекцій, захворювань, шкідників вантажів й ін. Контролюється державними органами щодо санітарній охороні (сані- тарно-епідеміологічні станції (СЕС), карантинні інспекції, державна хлібна інспекція (ДХІ) і т. п.), які здійснюють:

санітарний огляд суден, транспортних засобів, пасажирів, вантажів;

135

перевіряють правильність заповнення санітарних документів;організують і проводять спеціальну обробку вантажних приміщень.Основні види обробки вантажних приміщень:

дезінфекція – знищення мікроорганізмів; дезінсекція – знищення комах та їхніх зародків; дератизація – знищення гризунів;

фумігація – обкурювання приміщень і вантажів отрутними газами або парами;

дезодорація – усунення стійких запахів; дегазація – видалення шкідливих газів і пилу.

При роботі із сильними отрутами необхідна герметизація приміщень і певні температурно-воложностні режими.

Для перевезення й зберігання гігроскопічних вантажів оптимальний режим вологості 65 70 %, для морожених і охолоджених 95 100 %, плодоовочів – до

90 %.

Вентиляція, крім регулювання температури й вологості, необхідна для: придушення біохімічних процесів, життєдіяльності мікроорганізмів і

шкідників; видалення шкідливих продуктів розпаду. Так під час перевезення плодо-

овочів і зерна виділяється вуглекислий газ, вугілля – метан, бананів – етилен.

На ступінь схоронності вантажів впливає час доставки вантажу, який складається з: часу на підвіз і вивіз вантажу, часу перевезення, зберігання, перевантаження. Зменшення цього часу – підвищує схоронність вантажів.

Список рекомендованої літератури

1. Алексеев Е. П. Перевозка и хранение фруктов. – М.: Транспорт, 1974. –

80 с.

2.Белинская Л. Н., Сенько Г. А. Грузоведение и складское дело на морском транспорте: Учеб. для мореход. училищ. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.:

Транспорт, 1990. – 383 с.

3.Вільковский Є.К., Кедьман І.І., Бакуліч О.О. Вантажознавство (вантажі, правила перевезень, рухомий склад) – 2–е вид., перероблене і доповнене. – Львів: «Інтелект–Захід», 2007, – 496 с.

4.Горелов П.П. Транспортные свойства и характеристики грузов: Справочник сюрвейера – С. – П.: ЗАО «ЦНИИМФ», 1999.

5. Грузоведение, сохранность и крепление грузов / А. А. Смехов, А. Д. Малов, А. М. Островский и др. /Под. ред. А. А. Смехова. – М.: Транспорт,

1987. – 239 с.

6.Джежер Е. В., Ярмолович Р. П. Транспортные характеристики грузов: Учебн. пособие. – О.: Фенікс, 2007 – 272 с.

7.Козирєв В. К. Вантажоведення: Підручник. – Вид. 2–е, випр. і доп. – О.: Фенікс; М.: Рконсульт, 2005. – 360 с.

8.Контейнеры: Справочник / Ф. А. Пладис, В. А. Шкурин, Г. Э. Сурмаев/ Под. ред. В. А. Шкурина. М.: Машиностроение, 1981. – 191 с

9.Коробцов В. И. Морская перевозка насыпных грузов. Изд. 2–е, перераб.

136

идои. М., «Транспорт», 1977, с. 184.

10.Общие и специальные правила перевозки грузов. ТР – 4М. Том 1.–М.: В/О «Мортехинформреклама», 1991.– 396 с. Том 2, 1988. – 392 с.

11.Пашков А. К., Полярин Ю. Н. Пакетирование и перевозка тарно– поштучных грузов. – М.: Транспорт, 2000. – 254 с.

12.Полікарпов І. С., Шумський О. В. Товарна інформація: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

13.Правила морской перевозки опасных грузов (Правила МОПОГ). РД 31.15.01 – М.: В/О «Мортехинформреклама». Том I. 1990. – 664 с. Том II. 1990. – 912 с.

14.Правила морской перевозки продовольственных грузов. 6–М. – М.: В/О «Мортехинформреклама», 1988. – 144 с.

15.Савчук В.Д. Технология перевозки грузов: учебник для курсантов и студентов морских вузов. – Одесса: ОНМА, 2006. – 343 с.

16.Снопков В. И. Технология перевозки грузов морем: Учебник для вузов. 3–е изд., перераб. и доп. – С. Петербург: АНО НПО «Мир и Семья», 2001. –

560 с.

17.Тихонін В.І. Вантажознавство. Навчальний посібник. – Одеса: ОНМУ, 2016. – 236 с.

18.Тихонін В. І. Вантажознавство. Методичні вказівки, інструкції та завдання до лабораторних і практичних занять. – Одеса: «Магістр», 2016. – 82 с.

19.Тихонін В. І. Схоронність та транспортування вантажів. Методичні вказівки до розрахунково-графічного завдання. – Одеса: «Магістр», 2016. – 28 с.

20.Транспортная тара: Справочник. – М.: Транспорт, 1989. – 216 с.

21.Шматов Э. М. Справочник стивидора. – 2–е изд., перераб. и доп.– М.: Транспорт, 1983. – 150 с.

Підписано до друку 03.01.2017. Формат 60х84/16. Папір офсетний: Друк різографічний. Обс.-вид.арк. 9,45 Тираж 3 прим. Зам. № 275.

Віддруковано в копіровальному центрі «Магістр» м. Одеса, вул. Мечнікова, 36

тел.: 32-19-82 Свідоцтво про реєстрацію № 2670316784 від 16.02.2000 р.