Вантажознавство і технологія вантажних операцій. Конспект лекцій

70

7.8. Небезпечні вантажі 8 класу

Їдкі корозійні речовини (ЇР) можуть своїм хімічним впливом викликати серйозні пошкодження живої тканини при контакті (пошкодження шкіри, слизуватих оболонок очей й дихальних шляхів), у випадку витоку або просипу, викликати ушкодження або навіть руйнування споруджень і транспортних засобів або вантажів, а також послужити причиною пожежі при взаємодії з іншими хімічними речовинами. ЇР розділяються на три підкласи: кислоти; луги; різні їдкі й корозійні речовини.

До ЇР відносяться всі їдкі й корозійні речовини, які можуть: викликати пошкодження шкіри, слизистих оболонок очей, дихальних шляхів; викликати корозію транспортних засобів, споруджень або вантажу; бути причиною пожежі при взаємодії з органічними матеріалами й деякими неорганічними.

Речовини й препарати класу 8 залежно від ступеня їхньої небезпеки під час перевезення розділені на три групи впакування речовини й препаратів: I – дуже небезпечних; II – які характеризуються середнім ступенем небезпеки; III – що представляють незначну небезпеку.

7.9. Небезпечні вантажі 9 класу

Інші небезпечні (ІН) речовини й вироби, які під час перевезення становлять небезпеку, не охоплену іншими класами. ІН мають такі небезпечні властивості, що це робить необхідним застосування до них Правил МОПНВ. ІН містить у собі небезпечні речовини, які мають певні небезпечні властивості, але слабко, тому не можуть бути віднесені до одного із класів або нові речовини, небезпека яких ще повністю не визначена.

Вантажі ІН поділяються на 3 підкласи:

1 – тверді й рідкі горючі матеріали, які не можуть бути віднесені за своїми властивостями до 3 або 4 класу НВ, але при деяких умовах можуть бути небезпечними в пожежному відношенні. До них, наприклад, відносяться горючі рідини з температурою спалаху більше 61°С, різні вироби з волокна й інші аналогічні матеріали;

2 – речовини, які за певних умов (наприклад, при відволожуванні) мають слабкі властивості вантажів 8 класу (корозійні);

3 – мало отруйні речовини або речовини, що стають отруйними або дратівними при пожежі чи реакціях з іншими речовинами.

8.Режимні вантажі

8.1.Визначення й система класифікація режимних вантажів

До режимних (РВ) відносяться вантажі, що вимагають особливих режимів температури, вологості й обміну повітря. РВ діляться на:

підкласи: швидкопсувні, які без вживання спеціальних заходів протягом короткого періоду часу (до декількох діб) – псуються й не швидкопсувні – протягом декількох днів і більше не псується;

види: потребуючі й не потребуючий повітрообміну; вид швидкопсувні не потребуючі повітрообміну по температурному ре-

жимі діляться на категорії: морожені й охолоджені;

71

вид швидкопсувні, потребуючі повітрообміну на категорії: охолоджені й неохолоджені, але з інтенсивним повітрообміном.

РВ позначаються 6-розрядним буквено-цифровим кодом (1 – 3 – букви, 4 – 6 – цифри): 1 буква – підклас: С – швидкопсувні, Н – нешвидкопсувні; 2 – вид: В – які потребують повітрообміну (вентиляції), О – не потребують, М – вентиляція визначається зовнішніми параметрами); 3 – категорія: М – морожені, Х – охолоджені (охолоджувані), Т – не охолоджені, О – не потребуючі жорстких температурних режимів; цифри означають групу й підгрупу.

РВ містять велику кількість води (до 95%), білків, жирів, цукрів, амінокислот, тому в РВ при зберіганні відбуваються складні процеси – фізичні, хімічні, біохімічні й мікробіологічні, у результаті яких їх якість змінюється.

Біологічна активність частини РВ гальмується в процесі промислової холодильної переробки. Високий вміст води, характерне для всіх швидкопсувних і багатьох не швидкопсувних вантажів, викликає природний збиток (усушку) маси в період перевезення й зберігання. Одночасно із цьому спостерігається погіршення харчової цінності й товарного виду вантажу, змінюється їх колір, смак й інші характеристики, тобто значно погіршується якість. Таким чином, під час перевезення РВ виникають втрати не тільки їхньої якості, але й кількості.

Схильність до якісних і кількісних змін є найважливішою транспортною характеристикою РВ. Швидкість проходження процесів, які викликають ці зміни, залежить від ряду взаємодіючих факторів, наприклад: біохімічний склад вантажу, вплив навколишнього середовища й життєдіяльність мікроорганізмів.

Біохімічний склад характеризує ступінь схильності РВ впливу навколишнього середовища н стійкості проти руйнівної діяльності мікроорганізмів. Хімічний склад характеризує біологічну активність і визначає природні властивості стійкості, тобто здатність протистояти впливу агресивних факторів зовнішнього середовища. Вплив навколишнього середовища складається у впливі на вантаж температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, його газового складу, світла.

До НО вантажів відносяться: волокнисті штучного походження; вироби легкої промисловості; каучук; кондитерські вироби; консерви; мінеральні добрива; напої; цукор і сіль; будівельні матеріали.

До НВ вантажів відносяться: волокнисті натуральні; зернові; кормові вантажі тваринного й рослинного походження; лікарська сировина в негерметичній тарі; лісові; макаронні вироби; рослинне масло в негерметичній тарі; горіхи; продукція целюлозно-паперової промисловості; пряності; сухофрукти; сирі продукти тваринного походження; тютюн і тютюнові вироби; чай.

8.2.Біохімічні процеси режимних вантажів

УРВ відбуваються біохімічні процеси, які пов'язані з життєдіяльністю мікроорганізмів, біохімічними змінами й фізичними явищами.

Життєдіяльність мікроорганізмів. Мікроорганізми діляться на бактерії й плісняви гриби, мінімальна температура розмноження 10 – 15°С, оптимальна – 37°С, деякі зберігають життєдіяльність при температурі –20°С. Оптимальна вологість повітря для бактерій 95 – 100 %, для цвілевих грибів 75 – 90 %.

72

Особливість «мікробного» фактора полягає в тому, що мікроорганізми не тільки заносяться у вантажі ззовні, але й самі можуть у них розвиватися. З одного зародка мікроба, що потрапив у товар, можуть утворитися мільйони, здатні нанести вантажу непоправну шкоду. У товарах можуть існувати й розвиватися мікроорганізми різних видів: бактерії, дріжджі, цвілеві грибки, актиноміцети. Всі вони мікроскопічно малі, але у випадку активного розмноження утворюють велику кількість видимих колоній мікробів (цвілі).

Зараження перевезених морем товарів відбувається звичайно в бактеріальних осередках, якими можуть бути: біотопи (наприклад, вода, відходи, організми тощо), у яких мікроби живуть і розмножуються; місця скупчення (наприклад, конструкції вантажних приміщень, перекриття, транспортні засоби й ін.), у яких мікроорганізми зберігаються тривалий час у пасивному стані; носії (наприклад, одяг, руки робітників, посуд, товари й ін.), на яких мікроби можуть існувати короткий час.

Першорядне значення для активізації зародків мікробів, занесених у РВ, має вміст у ньому води. У випадку, коли кількість хімічно незв'язаної води у РВ стає достатньою для розвитку мікробіологічних процесів (критичний вологовміст), шкідливий вплив мікроорганізмів різко зростає. У загальному випадку можна вважати, що чим вище вологовміст прийнятого на судно РВ, тим більше ризик його незбереженого постачання через вплив мікроорганізмів.

Найбільше часто під час морського перевезення цвіллю уражаються: продукти з підвищеним вмістом вологи, що перевезені в «сухій» атмос-

фері, які виділяють надлишок вологи в навколишнє повітря; «сухі» продукти, які завантажені в трюми з відносною вологістю повітря,

що перевищує 75%, й інтенсивно поглинаючі вологу з атмосфери; товари з нормальним вмістом води – в умовах дії факторів, що виклика-

ють місцеве збільшення вологості (наприклад, конденсація вологи на вантажі); попадання дощової, морської води; наявність вологи, яку виділяють сусі-

дні вантажі.

Біохімічні зміни. Основним видом біохімічних процесів із РВ є подих (дихання). При подиху вантажі поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ, воду, етилен і теплоту. При нестачі кисню відбувається анаеробне дихання (за рахунок цукру й кислот у їх складі) з виділенням вуглекислого газу, спирту, етилену, теплоти. Теплота яка виділяється при подиху – теплота дозрівання. З ростом температури росте активність подиху. З вантажем так само відбувається окислювання, не ферментативне потемніння (наприклад, вершкове масло), гідроліз, полімеризація (наприклад, прогірклість жиру).

Фізичні явища. Температура дуже впливає, чим температура вище, тим активніші біохімічні процеси. Від температури залежить і вологість. При підвищенні вологості росте ймовірність конденсації вологи на вантажі й можливість розвитку мікроорганізмів. При зменшенні вологості, збільшується природний збиток (через випар), аж до втрати товарного виду і якості. Підвищення вентиляції інтенсифікує теплообмін. Відсутність вентиляції – накопичення продуктів хімічних і біохімічних процесів. Наявність світла впливає на швидкість процесу дозрівання, у темряві вона уповільнюється. Прямі сонячні промені

73

призводять до усушки й втрати якості.

8.3. Швидкопсувні вантажі

До швидкопсувних вантажів відносяться СОМ – жири, м'ясо, м'ясопродукти, молочні вантажі, морепродукти, риба, рибопродукти, яєчні вантажі. СОХ – консерви які не підлягають тривалому зберіганню, молочні вантажі, м'ясо, м'я- сопродукти, напої які не підлягають тривалому зберіганню, риба, рибопродукти. СВХ – плодоовочі, яєчні вантажі. СВО – плодоовочі.

Швидкопсувні вантажі класифікують за: спільністю походження: плодоовочеві, м'ясні, рибні, яєчні, молочні, консерви, інші (вина, пиво, напої, жири, дріжджі); режимом перевезення: заморожені – температура менше –6°С; охолоджені – температура від –1 до –5°С; охолоджувані – температура від 0 до +15°С; вентильовані.

Вантажі перших трьох підкласів за режимом перевезення поєднують у клас рефрижераторні вантажі, останній – у клас не рефрижераторні вантажі. При деяких параметрах навколишнього середовища й дотримання певних умов рефрижераторні вантажі можуть перейти в не рефрижераторні й навпаки.

Припустимою нижньою межею для плодоовочів є кріоскопічна точка (від –0,5 до –3,5°С) – температура при якій життєдіяльність максимально загальмовується, але немає необоротних фізіологічних змін. При такій температурі утворяться кристали льоду в клітці, які при збільшенні в об'ємі, руйнують цілісність кліток. Це призводить до активізації мікробіологічних процесів.

Для запобігання втрати вологи із плодоовочів необхідно підтримувати високу вологість. При вологості близької до 100 % випаровування не припиняється, а коливання температури призводить до конденсації вологи й розвитку мікроорганізмів, вихід із цього – обробка антисептиками.

8.4. Швидкопсувні в умовах рефрижерації

Низька температура знижує фізіологічні й біохімічні процеси.

Час збереження гарної якості (ЧГЯ) для більшості вантажів при температурі –30°С від 6 до 30 діб, при –20°С від 3 до 14 діб, при –10°С від 0,5 до 4 доби. Припустимий строк зберігання перевищує ЧГЯ в 3 – 5 разів.

При строку зберігання до 3 – 6 місяців припустима температура перевезення не менше –18°С. М'ясо й риба для більше тривалого зберігання перевозиться при температурі від –25 до –30°С.

На якість охолоджених і морожених продуктів впливає усушка, чим менше температура, тим менше усушка. Так само використовують упакування, яке непроникне для парів й щільно прилягає до поверхні РВ.

Крім вологості, температури та вентиляції на забезпечення схоронності РВ впливають захисні властивості тари й упакування, сумісність РВ. Завдяки тому що більшість РВ надходить у тарі різних видів, значно зменшується випар вологи з них. Тара й пакувальні матеріали мають різне паропроникнення і у зв'язку із цим неоднаково захищають РВ від усушки. Металева й скляна тара непроникна для водяних парів, тому вона прекрасно зберігає РВ від втрати вологи. З пакувальних матеріалів слабко пропускають водяні пари алюмінієва фо-

74

льга, поліетилен, лакований целофан.

8.5. Живі вантажі

До живих вантажів відносяться тварини й сирі продукти тваринного походження.

До тварин відносяться всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, включаючи птахів, хутрових звірів, лабораторних, зоопаркових і домашніх, морських звірів, бджіл, риб й інших гідробіонтів (організмів, які існують в водному середовищі), а також ембріони й сперма тварин, запліднена ікра, інкубаційне яйце.

До сирих продуктів (сировині) тваринного походження відносяться: кістки, рога, копита; шкіри й шкурки невичинені, сухі й мокро-солені різних видів тварин і птахів; овчина й козлина невичинені; хутро всяке невичинене, у тому числі карлючок; вовна всяка (мита й немита), у тому числі очіс; волосся, у тому числі хвости й гриви; щетина; пух тварин, пух і перо птахів; кров сушена або консервована; кишкова сировина суха або солона; ветеринарні препарати, біологічні матеріали; міздря у всіх видах, усяка; опудала, частини їх, деривати (похідні); зоологічні й палеонтологічні експонати; колекції й предмети колекціонування щодо зоології, анатомії й палеонтології тварин; борошно м'ясокісткове, кров'яне, рибне.

Міздря – шар шкури (клітковина під шкурою, залишки м’яса та сала), який відокремлюють від шкіри при її вичинені.

8.6. Особливості перевезення тварин і птахів

Систематичні ЗРР з тваринами і птахами повинні здійснюватися в портах на спеціальних причалах, які мають відповідне встаткування (загони для худоби, ізолятори, навіси, водопій, приміщення для провідників й ін.). При необхідності, ЗРР з тваринами і птахами може здійснюватися на причалах загального користування, які повинні мати відповідне знімне встаткування й засоби для здійснення дезінфекції.

При розміщенні тварин на судні, ним повинне забезпечуватися достатній простір і, якщо особливі умови не вимагають іншого, можливість лежати, а також піддаватися огляду. Розмір площі, яка потрібна на одну голову (тварину), при перевезеннях на суднах обчислюється за орієнтовними нормами.

Племінні й дуже цінні продуктивні тварини, а також тварини, які можуть заподіяти іншим тваринам серйозні каліцтва або травматичні ушкодження, повинні розміщатися ізольовано друг від друга (наприклад, застосовують перегородки, ґрати, поперечини й ін.). Для прив'язування великих тварин повинні бути влаштовані прив'язі, для дрібних тварин – особливі загони, які перегороджені ґратами.

Для забезпечення належного догляду за тваринами під час перевезення партії тварин виділяється супровідний обслуговуючий персонал. Провідники зобов'язані належним чином розміщати тварин у зазначених місцях, годувати, напувати, чистити, вести постійне спостереження й догляд за ними.

Перевезення тварин партіями в 200 і більше голів при знаходженні їх у

75

шляху більше доби повинне здійснюватися в супроводі ветлікаря або ветфельдшера відправника вантажу.

Тварини, які захворілі або одержали травми під час перевезення або ЗРР, повинні якомога раніше одержувати ветеринарну допомогу й, при необхідності, вбиваються таким чином, які б виключали їхні надмірні страждання. Якщо тварина під час рейсу (перевезення) одержала важке ушкодження й була забита (вбита), то про це складають спеціальний акт. Акт складають і на тих тварин, які пали (померли) через хворобу й були вилучені із судна.

Живі птахи, поросята, цапенята, кролики, кішки, морські свинки, хутрові звірі та інші дрібні тварини допускаються до перевезення на суднах тільки в міцній тарі, тобто в клітках, кошах, ящиках, кошиках й ін. із щільним дном.

При виявленні під час перевезення захворювання або падежу тварин і птахів провідники зобов'язані негайно сповістити про це судновій адміністрації на предмет належної ізоляції захворілих і видалення трупів у відособлене місце. При виявленні заразних захворювань тварин, небезпечних і для людей, про це повідомляється органам Держсанепіднагляду.

Частина II. Технологія вантажних робіт

9.Характеристика перевантажувального процесу

Уперевантажувальному процесі (ПП) предметом праці є вантаж у транспортних засобах і на складах порту, а кінцевою метою – відправлення вантажу з порту за призначенням на відповідних транспортних засобах.

Вантажопотоки, що проходять через порт, залежно від напрямку підрозділяються на:

вихідні (відправлення) з порту на суднах, завантаженням яких закінчується ПП і починається процес морського перевезення в малому й великому каботажі, закордонному плаванні (експортні перевезення);

вхідні (прибуття) у порт на суднах, розвантаженням яких починається ПП порту й завершується процес морського перевезення в малому й великому каботажі, закордонному плаванні (імпортні перевезення).

Під закордонним плаванням розуміють перевезення вантажів між вітчизняними й іноземними портами. Експорт – це вивіз вантажів з вітчизняних портів в іноземні, імпорт – ввіз вантажів з іноземних портів у вітчизняні. Великий каботаж – це перевезення вантажів між портами однієї держави, розташованими в різних морських басейнах. Малий каботаж – це перевезення вантажів між портами однієї держави, розташованими в одному басейні.

ПП – це складний процес, який складається з технологічного (основного) процесу ЗРР й безпосередньо пов'язаних з ним допоміжних операцій по подачі

йзабиранню до вантажного фронту (ВФ) (причалу, складу) суден й інших транспортних засобів, по підготовці вантажу, ПТО й вантажних приміщень транспортних засобів до ЗРР, а також транспортно-експедиційних операцій.

Результатом ПП є специфічна продукція порту, яка вимірювана масою вантажу, завантаженого на судно або розвантаженого із нього, у фізичних тоннах.

Цей результат може бути досягнуть при безпосереднім перевантаженні

76

вантажу з морського судна у залізничні вагони, АМ, річкове судно або у зворотному напрямку. Такий ПП називається прямим або транзитним.

Внаслідок нескоординованого в часі приходу в порт морського судна й інших транспортних засобів з вантажем для завантаження на судно або ж порожніх транспортних засобів для приймання вантажу, доставленого судном, через несвоєчасне подання вантажорозпорядчих документів і непідготовленості вантажу, ПП здійснюється поетапно, по ряду варіантів.

Такий ПП називається складським, тому що для його здійснення необхідно попереднє накопичення вантажу на складі для завантаження на судно або розвантаження доставленого судном вантажу на склад. Можливий змішаний варіант ПП, при якому частина суднової вантажної партії розвантажується (завантажується) по прямому варіанту, а інша – по складському.

Варіант роботи – гранично коротке позначення напрямку переміщення вантажу і його місце розташування на початку й наприкінці технологічно завершеної частини процесу ЗРР в порту. Кожний технологічний процес може включати один або декілька варіантів робіт.

Характерні у виробничої діяльності порту варіанти ПП наведені в табл. 1. Таблиця 1. Варіанти ПП

Роботи із завантаження або розвантаження контейнерів називається стафіруванням і відносяться до варіанта «склад-склад».

Залізничні вагони, вантажні АМ, плавзасоби, використовувані для внутрішньопортового переміщення вантажу по одному з варіантів розглядаються як засоби внутрішньопортового транспорту.

Ефективність прямого (транзитного) варіанта ПП характеризується: скороченням трудових і матеріальних витрат і відповідно собівартості ЗРР; зменшенням часу перебування вантажу в сфері порту, що сприяє прискоренню доставки вантажу; більшою схоронністю вантажу, тому що кожне перевантаження потенційно знижує схоронність вантажу; скороченням потреби в складських приміщеннях; підвищенням пропускної здатності портових (виробничих) перевантажувальних комплексів (ППК) завдяки скороченню всього циклу перевалки вантажу, незважаючи на деяке зниження інтенсивності завантаженнярозвантаження судна в порівнянні зі складським варіантом.

При перевалці (перевантаженні) вантажу в порту відбувається трансформація партій вантажу. Маса суднової вантажної партії (коносаментної), доставленої до порту на судні, розділяється на безліч більш дрібних партій вантажу, що вивозяться з порту в вагонах або АМ. У зворотному напрямку з безлічі пар-

77

тій вантажу, доставлених до порту в вагонах і АМ формується суднова вантажна партія (коносаментна) для завантаження на судно.

Для технології й організації ПП мають значення ті якісні й кількісні показники вантажів, які визначають умови й способи їхнього транспортування, ЗРР, зберігання й впливають на трудомісткість і продуктивність ПП.

Якісні показники – форма й матеріал упакування, маса й розміри окремого ВМ (фракції), ПНО, специфічні фізико-хімічні властивості (сипкість, крихкість, злежуваність, гострий запах, виділення пилу, магнітна провідність й ін.), а також наявність спеціальних пристроїв для захвата вантажу (фітинги в контейнерів, осьові отвори в барабанах й ін.).

Кількісні показники – маса й склад партії вантажу, їхнє компонування на судні й частка у вантажопереробці порту. Вихідним параметром є маса коносаментної партії вантажу.

10. Вантажообіг і вантажопереробка

Під вантажообігом порту (QВ) розуміється маса вантажів (включаючи наливні), що прибули до порту (QП) і відправлених (вихідні) з порту (QВХ) за певний період часу, незалежно від того, якими силами й засобами здійснювалося їхнє перевантаження

QВ = QП + QВХ.

Вантажообіг служить основним показником транспортно-економічного значення порту й застосовується в завданнях планування й аналізу виробничої діяльності. Складається річний вантажообіг з розбивкою на квартальний, місячному й добовий; при перспективному плануванні – вантажообіг на п'ять років і більше. У загальному вантажообігу порту виділяється морський вантажообіг, що включає масу вантажів, що прибули в порт і відправлених з нього морським шляхом.

Вантажообіг характеризується структурою по роду вантажу, виду плавання (закордонне, великий і малий каботаж), по напрямку (експорт, імпорт, відправлення й прибуття в каботажі), а також сезонністю, рівномірністю надходження вантажів у порт. Вантажообіг виражається у фізичних тоннах, які враховуються тільки один раз – по завершеному виробничому процесу порту. При збалансованих складових вантажообігу, коли QП = QВХ, відбувається позитивний вплив на якість організації транспортного процесу, забезпечення кращого завантаження перевізних засобів морського й суміжного видів транспорту.

Фізичною називають тонну вантажу, яка у процесі ЗРР перетнула лінію причалу тільки один раз. До фізичного відносять також тонни вантажу, що перевантажені на рейді по варіанту «судно-судно», якщо вони вдруге не перевантажувалися у причалу.

Обсяг вантажопереробки виражається у тонно-операціях і фізичних тон-

нах.

Тонно-операцією називають закінчене переміщення однієї тонни вантажу з одного транспортного засобу на інше (із судна у вагон, АМ або назад, із судна на судно) і з одного складу на іншій. Переміщення вантажу в межах одного складу до тонно-операцій не відносять.

78

На роботу порту великий вплив здійснює рівномірність надходження вантажів – ритмічність, тобто розподіл вантажообігу по місяцях року. Як правило, вантажі надходять у порт нерівномірно й це створює певні труднощі в організації роботи порту в цілому та зокрема, завантаженні робочої сили, ПТО й складів. Нерівномірність надходження вантажів у порт викликається кліматичними умовами порту (замерзаємість), сезонністю вантажопотоків (перевезення продуктів сільського господарства), політичними факторами (страйки, війна й ін.), умовами запродажу вантажів (при великих закупівлях товарів і коротких строках їхнього вивозу) та ін.

Ступінь нерівномірності вантажообігу характеризується коефіцієнтом місячної нерівномірності

КМН = QMМ / QMСР,

де QMМ – максимальний місячний вантажообіг, т; QMСР – середньомісячний вантажообіг, т

QMСР = QВ / ТН,

де ТН – період навігації, міс.

Вантажопереробка є показником, що охоплює весь обсяг ЗРР, виконуваних силами й засобами порту, а також за допомогою притягнутої в порт робочої сили й орендного ПТО. Тому вантажопереробка, в порівнянні з вантажообігом, більш повно характеризує виробничу діяльність порту. При завантаженнірозвантаженні судна виконувані тонно-операції враховуються як фізичні тонни. Перевантаження вантажу по інших варіантах виражається тільки в тонноопераціях. Наприклад, у завершеному ПП, здійсненому по варіантах «вагонсклад», «склад-склад», «склад-судно», з кожною фізичною тонною вантажу відбуваються три тонно-операції. При прямому ПП «вагон-судно» відбувається одна тонно-операція, яка враховується як фізична тонна.

Вантажопереробка враховує й ЗРР не пов'язані з морським вантажообігом: перевантаження вантажів, що надходять у порт не морським шляхом і після зберігання відправляються з порту не морським шляхом, завантаженнярозвантаження ліхтерів, суден портового флоту, що здійснюють місцеві перевезення й ін.

Вантажопереробка по статистичному обліку виражається загальною величиною в фізичних тоннах і тонно-операціях, у тому числі механізованих тон- но-операціях по основних видах вантажу в прийнятій (укрупненій) номенклатурі. Вантажопереробка відбивається також у варіантних таблицях, у яких більш докладно, відповідно із умовами роботи порту, враховується по родах вантажів, технологічним схемам (ТС), способам ЗРР, кількість вантажу, що перевантажується, витрати праці портових робітників у людино-годинах. При такому обліку можна оцінювати вплив зміни структури вантажообігу, технології ЗРР на виконання планових показників, потрібні ресурси й ін. Первинним документом для обліку вантажопереробки є наряд-завдання, яке видається комплексній бригаді портових робітників і притягнутим робітникам.

При визначенні обсягу вантажопереробки варто враховувати, що ЗРР в портах підрозділяються на основні, допоміжні й позапортові.

До основних робіт відносяться завантаження й розвантаження суден, ва-

79

гонів, АМ й інших видів транспорту, переміщення вантажів зі складу на склад. Допоміжні роботи включають підвезення й відвезення такелажу, облад-

нання містків, покриття вантажів брезентом і забирання його, збирання виробничого сміття, киркування злежалих вантажів, кріплення й ув'язування вантажів на платформі, ремонт тари, підкочування й відкочування вагонів. Допоміжними вважаються роботи незалежно від того, оформлені вони окремими нарядами або включені в наряд-завдання, видане портовим робітникам на основні роботи.

До позапортових відносяться роботи, які не передбачені акордними ставками на ЗРР, що виконувані портовими робітниками на території порту й за її межами.

У річному плані вантажопереробки враховуються основні ЗРР, як зв'язані, так і не пов'язані з морським вантажообігом.

11. Кількісні і якісні показники роботи порту

Показники оцінюють різні сторони виробничої діяльності порту. Характерні дві форми їхнього вираження: абсолютним значенням – кількісні показники; відносним або порівняльним значенням – якісні показники. У плані показники намічають обсяг, зміст і характеристики виробничої продукції з точки зору вимог до порту як транспортному підприємству, які відповідають напрямку розвитку економіки країни й галузі. Облік і звітність за цими показниками є засобом контролю роботи морських портів і з їхньою допомогою можна виявити недоліки, розкрити резерви й намітити шляхи поліпшення роботи порту.

Кількісні показники: обсяг ЗРР у тоннах як кількісний показник вантажообігу порту; загальний прибуток від всіх видів діяльності – найважливіший узагальнюючий економічний показник, що покладений в основу господарської діяльності порту як головне джерело виробничого й соціального розвитку; ріст продуктивності праці по основній експлуатаційній діяльності в порівнянних доходах на одного працівника виробничого персоналу.

Розрахункові для порту показники характеризують основну виробничу діяльність порту й пов'язані із цим витрати ресурсів і засобів.

По виробничій діяльності кількісні показники, крім вантажопереробки в тонно-операціях, включають число оброблених портом перевізних засобів для кожного виду транспорту: морського (суднообіг), залізничного (вагонообіг), автомобільного (машинообіг). Крім того, по пасажирському флоту враховується пасажирообіг загальною кількістю прибулих і відправлених портом пасажирів на суднах протягом року.

Якісні показники виробничої діяльності порту містять наступні.

Ступінь механізації праці (КСМ) виражає відношення кількості людиногодин по керуванню ПТО (ЕМ) до загальної кількості людино-годин всіх портових робітників, зайнятих у ПП (Е)

КСМ =ЕМ 100 / Е.

Коефіцієнт перевалки КПЕР характеризує середнє число вантажних операцій, проведених з кожною тонною вантажу в порту. Визначається відношенням обсягу вантажообігу в тонно-операціях QTO до вантажопереробки у фізичних