Вантажознавство і технологія вантажних операцій. Конспект лекцій

100

бель, АН вертається за наступним пакетом.

При майже повністю завантаженому трюмі, коли робота АН не можлива, використовується багатостропна підвіска. По команді сигнальника кран опускає й націлюють на місце установки пакет у багатостропній підвісці, де пара докерів направляє його на місце установки. Пакет опускають і відстроплюють з однієї сторони. По команді сигнальника кран обережно піднімає ВЗП, при цьому стропи звільняють підйом.

Якщо транспортні характеристики вантажу не дозволяють використовувати багатостропну підвіску, остаточне завантаження трюму здійснюється вручну. По команді сигнальника кран опускає й установлює пакет біля місця складування. Докери роблять відстропку й після виносу ВЗП із трюму, вручну укладають ВМ у штабель. Укладання здійснюватися пошарно з уступом, що забезпечує зручність і безпеку проведення роботи.

19.3. Технологія перевантаження поштучно непакетуємих тарнопоштучних вантажів

Технологічні процеси з непакетуємими вантажами піддаються в значній мірі комплексної механізації за рахунок застосування групових ВЗП для кранів і спеціальних ВЗО для АН. Такі вантажі перевантажуються краном груповими «підйомами» по 4 – 16 од. одночасно (рис. 19, а) а АН по 2 – 4 од. (рис. 19, б). Кількість ВМ, яка перевантажується одночасно краном (відповідно й кранових групових ВЗП) і АН визначається транспортними характеристиками вантажу, технологією й в/п відповідної машини.

а)

б)

Рис. 19 «Підйом» з декількох ВМ: а – крановий; б – навантажувача

В якості спеціальним ВЗО до АН використовують: бічні гідравлічні захвати, що стискають ВМ і які призначені для перевантаження кіп (стосів), рулонів, тюків, міцних ящиків і бочок, пакетів кольорових металів і барабанів; важільно-кліщові автоматичні зачепи, з яких широко застосовують механічний захват для бочок типу 3МБ.

101

Кранові групові ВЗП для тарно-поштучних вантажів мають різну конструкцію (рис. 20).

Рис. 20. Кранові групові ВЗП для: а – рулонів паперу; б – стосів целюлози; в – стосів вовни, бавовни, каучуку; г – ящиків; д – важільний для бочок вертикально; е – храпці для бочок горизонтально

Вагонна (автотранспортна) операція, розвантаження. Вантаж прибуває в критому вагоні (АМ) з поштучним укладанням. Після відкриття дверей вагона (АМ) АН зі спеціальним ВЗО захоплює декілька ВМ і вивозить їх на раму. Розформування вагонного (автомобільного) штабеля здійснюватися пошарно. Після звільнення просвіту дверей вагона (АМ), АН заїжджає у вагон (АМ) і продовжує розбирання штабеля.

При невеликій відстані до місця складування, АН не залишає «підйом» на рампі, а транспортує його місцю складування.

Якщо «підйом» АН складається з декількох ВМ по висоті, а вантаж перевантажується по прямому варіанту (відразу на судно), то АН на рампі укладає ВМ в один ряд по висоті, формуючи в такий спосіб «підйом» для крана. Схема укладання ВМ для формування кранового «підйому» обмовляється заздалегідь.

При необхідності АН може бути обладнаний спеціальними ВЗО, яке дозволяють робити кантування (перекидання) вантажу, що дає можливість перевантажувати, наприклад, катно-бочкові вантажі як у положенні «на торець», та й «на утворюючу».

Вагонна (автотранспортна) операція, завантаження. АН зі спеціальними ВЗО захоплює декілька ВМ і завозить їх у вагон (АМ). Переміщається до місця формування штабеля, де встановлює й відстроплює «підйом». Вантаж у вагоні

102

(АМ) укладається пошарно по його ширині. Уклавши в такий спосіб «підйом» у штабель, АН вертається на рампу за наступним «підйомом».

Завантаження й розвантаження контейнерів (стафірування) здійснюються за технологією аналогічної вагонної операції.

Складська операція, формування штабеля. АН зі спеціальним ВЗО під'їжджає до вантажу розташованому на рампі біля вагона й робить його захват. Подальша технологія складування аналогічна описаній в п. 19.2.

При можливості формування штабеля краном технологія наступна. АН на рампі укладає ВМ в один ряд по висоті, формуючи в такий спосіб «підйом» для крана. Кран опускає комплект ВЗП до місця застропки, докери підходять і здійснюють закріплення кожного ВМ «підйому», після чого відходять на безпечну відстань. Кран піднімає «підйом» на 0,3 – 0,5 м і, переконавшись у надійності застропки, переносить «підйом» на склад. Кран опускає «підйом» на висоту 0,3

– 0,5 м над місцем складування, докери підходять і за допомогою багрів або відтягнення розвертають його в необхідне положення. Після чого кран опускає вантаж на підлогу складу або раніше покладений вантаж, докери роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран піднімає порожні ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступною партією вантажу.

Штабель формується пошарно по всій ширині й довжині штабеля, доти, поки не буде досягнута необхідна висота складування. Розміри штабеля по довжині, ширині й висоті, а також наявність і висота уступів, визначаються заздалегідь залежно від кількості ВМ які складають штабель (партією вантажу), транспортних характеристик вантажу і ТБ.

Після закінчення формування, штабель покривається спеціальним матеріалом (брезентом) для захисту від впливу навколишнього середовища.

Складська операція, розформування штабеля. При зберіганні вантажу в закритих складах або поза зоною дії крана технологія розформування штабеля аналогічна описаній в п. 19.2.

При можливості розформування штабеля краном технологія наступна. Кран опускає комплект ВЗП до місця застропки, докери підходять і здійснюють закріплення кожного ВМ «підйому», після чого відходять на безпечну відстань. Кран піднімає «підйом» на 0,3 – 0,5 м і, переконавшись у надійності застропки, переносить «підйом» на судно або на рампу у вагона (АМ). Кран опускає «підйом» на рампу, докери підходять і роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран піднімає порожні ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступною партією вантажу.

Штабель розформовується пошарно по всій ширині й довжині штабеля. Суднова операція, розвантаження. При роботі крана в трюмі, докери по-

винні перебувати на безпечній відстані від зони його роботи. По команді сигнальника кран опускає комплект порожніх ВЗП на вантаж у місці застропки. Докери підходять і здійснюють закріплення кожного ВМ «підйому», після чого відходять на безпечну відстань. Кран піднімає «підйом» на 0,3 – 0,5 м і, переконавшись у надійності застропки, переносить «підйом» на склад або на рампу.

Кран опускає «підйом» на рампу, докери підходять і роблять відстропку й

103

відходять у безпечне місце. Кран піднімає порожні ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступною партією вантажу.

Розформування суднового штабеля вантажу здійснюватися пошарно по всій площі просвіту люка.

Переміщення вантажу з подпалубного простору на просвіт люка здійснюється за допомогою АН обладнаного спеціальними ВЗО. АН під'їжджає до підпалубного штабеля вантажу, робить захват декількох ВМ і вивозить на просвіт люка, де формує крановий «підйом».

При невеликих підпалубних просторах можливо «витягування» частини ВМ, які застропили, краном на просвіт люка.

Суднова операція, завантаження. По команді сигнальника кран опускає «підйом» на висоту 0,3 – 0,5 м над місцем укладання в трюмі, докери підходять і за допомогою багрів або відтягнення розвертають його в необхідне положення. Після чого кран опускає вантаж на пайол (підлогу) трюму або раніше покладений вантаж, докери роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран по команді сигнальника піднімає порожні ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступною партією вантажу.

Штабель формується пошарно по всій площі просвіту люка, доти, поки не буде досягнута необхідна висота укладання.

Переміщення вантажу в підпалубний простір із просвіту люка здійснюється за допомогою АН обладнаного спеціальними ВЗО. АН під'їжджає до місця відстропки кранового «підйому», робить захват декількох ВМ і завозить їх у подпалубное простір, де формує штабель вантажу на необхідну висоту.

При неможливості укладання вантажу відразу на необхідну висоту, укладання здійснюється в кілька етапів. Для можливості переміщення АН у підпалубний простір, на раніше покладений вантаж укладаються фальшпайол (металеві листи).

20.Технологія перевантаження пакетів

20.1.Особливості застосування й перевантаження пакетів

Пакетами перевозять всілякі тарно-поштучні вантажі. У міру розвитку

пакетних перевезень їхня номенклатура постійно розширюється. З позицій технології ЗРР розділяють пакети: на піддонах, у строп-стрічках і сформовані за рахунок спеціальних методів укладання й упакування.

Розміри пакетів і їхня маса повинні бути такими, щоб забезпечувалася можливість гарного заповнення ними всіх типів транспортних засобів (суден, вагонів і АМ) і контейнерів, що беруть участь у перевезенні. Маса пакетів повинна відповідати в/п АН що застосовуються. Заповнення вантажних приміщень транспортних засобів пакетами залежить від кратності їхніх розмірів. Природно, завантаження суден у зв'язку з їхніми великими розмірами міняється при цьому незначно. Тому розміри пакетів приймають розраховуючи на максимальне заповнення вагонів або АМ залежно від того, на який із цих сухопутних видів транспорту падає основне навантаження по завезенню-вивозу вантажів.

У країнах СНД основний обсяг внутрішніх перевезень виконується залізничним транспортом. У зв'язку із цим у змішаному залізнично-водно-

104

автомобільному сполученні розміри пакетів приймають по розмірах вагонів:

довжина 1200 – 1240 мм, ширина 800 – 840 мм або 1000 – 1040 мм, висота 850 – 900 мм або 1300 – 1350 мм. Для перевезення в ізотермічних вагонах довжина повинна бути 1000 – 1040 мм, ширина 800 – 840 мм і висота 800 – 850 мм або 1100 – 1150 мм. Для перевезення у великотоннажних контейнерах кращі пакети з розмірами 1150 1000 1100 мм, однак прийнятні й пакети, що відповідають розмірам ізотермічних вагонів при висоті 1100 мм. Для найбільш повного завантаження пакетами великотоннажних контейнерів передбачений спеціальний плоский піддон з розмірами 900 1150 мм. Маса пакетів, призначених для перевезення в критих вагонах і контейнерах, повинна бути 900 – 1500 кг.

Для перевезення на морському й річковому транспорті рекомендовані також двозаходні двонастильні піддони з виступами, розмір 1200 1600 мм. Наявність виступів на піддонах забезпечує зручність при використанні кранових захватів при ЗРР.

Пакети на піддонах у процесі перевезення й ЗРР повинні бути стійкі й міцні, що забезпечується жорсткістю самого піддона, укладанням з перев'язкою між шарами, а також спеціальним упакуванням, у якості якої можуть використовуватися обв'язувальні сталеві й синтетичні стрічки, клейкі накладки, термоусадочная плівка (ізолююча вантаж від навколишнього середовища) або ящикова тара, що поєднує весь пакет.

Пакети на піддонах перевантажують АН з вилочними захватами й кранами із крановими вилочними захватами або підвісками для перевантаження піддонів (див. рис. 18), що є підтримуючими ВЗП. Для збільшення маси кранового «підйому» пакети перевантажують із установкою один на одного або використовують спарений крановий вилочний захват. Допускається перевантаження пакетів з використанням стропів.

При завантаженні тарно-поштучних вантажів на піддонах у криті вагони використання кубатури кузова знижується на 20 – 30% у порівнянні з поштучним укладанням, що пояснюється значним об’ємом самих піддонів (12 – 15% об’єму вантажів) і тим, що при укладанні пакетів на піддонах між ними залишаються зазори, не повністю використовується кубатура вагонів у верхній частині кузова й простору біля дверей. Під час перевезення тарно-поштучних вантажів на піддонах у морських суднах їх в/п використовується внаслідок незручної конструкції трюмів тільки на 60 – 70%. Більше раціональні щодо цього гнучкі засоби пакетування.

Пакети в строп-стрічках (див. рис. 8, 9) повинні бути стійкі й міцні, що забезпечується укладанням з перев'язкою між шарами й обв'язкою несучими стрічками. Однак вони менш стійкі й міцність їх менше, ніж пакетів на піддонах, тому в процесі перевезення й ЗРР необхідно вживати спеціальних заходів для попередження їхнього розвалу.

Пакети в строп-стрічках зберігають на складі на піддонах для цього більше кращі гребінчасті піддони.

Пакети, сформовані за рахунок спеціальних методів укладання й упакування – це мішки в термоусадочной плівці без піддонів і пакети паць кольорових металів (алюмінію, цинку, свинцю й ін.), що мають спеціальну обв'язку із

105

дроту або металевої стрічки або без її. Стійкість і міцність таких пакетів забезпечується укладанням з перев'язкою між шарами, застосуванням спеціальних пакувальних засобів. Крім того, пацям кольорових металів (наприклад, алюмінію) при виливку надають спеціальну форму, яка забезпечує скріплення їх один з одним у пакеті. Спеціальні прорізи для застропки підтримуючими захватами створюються в нижньому шарі пакетів без піддонів і строп-стрічок за рахунок особливих схем укладання або форми ВМ.

Пакети без піддонів і строп-стрічок штабелюють на складі на піддонах (олово, цинк й ін.) або без піддонів (мішки в термоусадочной плівці, алюміній, свинець, катодна мідь й ін.).

Пакети в ящикових й стієчних піддонах призначені для пакетних перевезень поштучних вантажів без тари або в полегшеному впакуванні від місця їхнього виробництва до місця споживання без перекладок вручну в шляху проходження. Вони дозволяють здійснювати перевезення вантажів, які не допускають стискання при штабелюванні (крихкі, у недостатньо міцній тарі й ін.), вантажів неправильної форми.

Близько 10% тарно-поштучних вантажів не можна пакетувати на плоских піддонах. До них відносяться вантажі в скляній і паперовій тарі, металовироби, будівельні матеріали (толь, руберойд, пергамент), різні дрібні агрегати, двигуни й ін. вантажі, що мають складну геометричну форму. Їхня доставка в універсальних контейнерах найчастіше економічно не доцільна у зв’язку низького використання їх в/п і вантажомісткості. У цьому випадку більше ефективні ящикові піддони (див. рис. 8). Переваги таких піддонів у порівнянні з універсальними контейнерами наступні: менша власна маса й вартість виготовлення; зменшений об’єм, що особливо важливо при транспортуванні порожньої тари. Ящикові й стієчні піддони дозволяють штабелювання на складі в 4 – 5 ярусів. Власна маса піддона становить 8 – 10% його в/п. Застосування ящикових і стієчних піддонів дає значний економічний ефект і в ряді випадків дозволяє повністю відмовитися від дорогої транспортної тари, істотно підвищує використання в/п вагонів, АМ і суден у порівнянні з пакетуванням на плоских піддонах і в контейнерах.

Для формування укрупнених пакетів широко застосовують великовантажні піддони – флети. Флети виготовляються сталевими або у вигляді сталевої рами з дерев'яним настилом. Вони можуть бути плоскими зі знімними стояками, зі знімними або відкидними торцевими стінками, з незнімними стінками або у вигляді ящикових піддонів. Торцеві стінки флету дозволяють ставити їх один на іншій у кілька ярусів. У порівнянні з контейнерами вони дешевше у виготовленні, мають меншу масу, вільний доступ для АН при заповненні й спорожнюванні.

20.2. Технологія перевантаження пакетів на піддонах

Вагонна (автотранспортна) операція, розвантаження. Вантаж прибуває в критому вагоні (АМ) у пакетах на піддонах. Після відкриття дверей вагона (АМ), АН з вилочним захватом уводить вила в спеціальні отвори в піддоні, піднімає пакет на 0,1 м і виїжджає з ним з вагона. Пакет установлюється на рампу

106

біля вагона (АМ). Після звільнення просвіту дверей вагона (АМ), АН заїжджає у вагон (АМ) і продовжує розбирання штабеля. Розвантаження пакетів з вагона (АМ) здійснюють по його ширині (або ширині дверного прорізу) поярусно (пошарно).

При невеликій відстані до місця складування, АН не залишає «підйом» на рампі, а транспортує його до місця складування.

Вагонна (автотранспортна) операція, завантаження. АН з вилочним захватом захоплює пакет і завозить його у вагон (АМ), де встановлює його на підлогу або раніше покладений пакет. При установки пакета зазор між ним і підлогою або раніше встановленим пакетом повинен бути не менш 0,1 м. Після правильної орієнтації пакета, він опускається на місце установки й АН виводить вила з піддона. АН виїжджає з вагона (АМ) за наступним пакетом. Завантаження пакетів у вагон (АМ) здійснюють по його ширині (або ширині дверного прорізу) поярусно.

Завантаження й розвантаження контейнерів (стафірування) здійснюються за технологією аналогічної вагонної операції.

Складська операція, формування штабеля. АН з вилочним захватом під'ї- жджає до пакета розташованому на рампі біля вагона (АМ) і робить його захват. Подальша технологія складування аналогічна описаній в п. 19.2.

При можливості формування штабеля краном технологія наступна. Кран опускає ВЗП до місця застропки, докери підходять і здійснюють захват пакета, після чого відходять на безпечну відстань. Подальша технологія складування аналогічна описаній в п. 19.3.

Складська операція, розформування штабеля. При зберіганні вантажу в закритих складах або поза зоною дії кордонного крана технологія розформування штабеля аналогічна описаній в п. 19.2.

При можливості розформування штабеля краном технологія наступна. Кран опускає ВЗП до місця застропки, докери підходять і здійснюють захват «пакета», після чого відходять на безпечну відстань. Подальша технологія розформування штабеля аналогічна описаній в п. 19.3.

При формуванні й розформуванні штабеля, крановий «підйом» може складатися із двох пакетів розташованих друг на другу або поруч.

Суднова операція, розвантаження. При роботі крана в трюмі, докери повинні перебувати на безпечній відстані від зони його роботи. По команді сигнальника кран опускає порожній ВЗП на вантаж або поруч із місцем застропки. Докери підходять і здійснюють стропування пакета шляхом введення вил у піддон або введенням підхватів кранової підвіски в спеціальні виступи піддона, після чого відходять на безпечну відстань. Кран піднімає «підйом» на 0,3 – 0,5 м і, переконавшись у надійності застропки, переносить «підйом» на склад або на рампу.

Кран опускає «підйом» на рампу, докери підходять і роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран піднімає порожні ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступним пакетом.

Переміщення вантажу з підпалубного простору на просвіт люка здійснюється за допомогою АН з вилочним захватом. АН під'їжджає до підпалубного

107

штабеля вантажу, робить захват пакета й вивозить його на просвіт люка, де формує крановий «підйом».

Формування кранового «підйому» може складатися в установці двох пакетів поруч або один на одного для можливості перевантаження краном відразу двох пакетів.

Суднова операція, завантаження. По команді сигнальника кран опускає «підйом» на висоту 0,3 – 0,5 м над місцем укладання в трюмі, докери підходять і за допомогою багрів або відтягнення розвертають його в необхідне положення. Після чого кран опускає вантаж на пайол (підлогу) трюму або раніше покладений вантаж, докери роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран по команді сигнальника піднімає порожній ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступним пакетом.

Штабель формується пошарно по всій площі просвіту люка, доти, поки не буде досягнута необхідна висота укладання.

Переміщення вантажу в підпалубний простір із просвіту люка здійснюється за допомогою АН з вилочним захватом. АН під'їжджає до місця відстропки кранового «підйому», робить захват пакета й завозить його в подпалубное простір, де формує штабель вантажу.

Якщо в крановому «підйомі» пакети стоять друг на другу, то АН спочатку бере верхній пакет.

Формують і розбирають штабель у підпалубному просторі «стінкою» на всю висоту з деяким нахилом у бік борта (перебирання).

Розвантаження й завантаження просвіту люка суден ведуть пошарно. Перший пакет при розвантаженні (останній пакет при завантаженні) перевантажують стропами.

20.3. Технологія перевантаження пакетів без піддонів

Вагонна (автотранспортна) операція, розвантаження. Вантаж прибуває в критому вагоні (АМ) пакетами в строп-стрічках. Після відкриття дверей вагона (АМ), АН з вилочним або штировим захватом уводить їх у спеціальні петлі, розташовані зверху пакета (див. рис. 8, 9), піднімає пакет на 0,1 м і виїжджає з ним з вагона. Пакет установлюється на рампу або на раніше покладений гребінчастий піддон біля вагона (АМ). Після звільнення просвіту дверей вагона (АМ), АН заїжджає у вагон (АМ) і продовжує розбирання штабеля.

При неможливості уведення вилочного (штирового) захвата АН самостійно, докер піднімає й розправляє петлі, допомагаючи одягти їх на ВЗО АН.

Розвантаження пакетів з вагона (АМ) здійснюють по його ширині (або ширині дверного прорізу) поярусно (пошарно).

При невеликій відстані до місця складування, АН не залишає «підйом» на рампі, а транспортує його місцю складування.

Вагонна (автотранспортна) операція, завантаження. Захват пакетів у строп-стрічках (стропів-пакетів) може здійснюватися за петлі зверху АН з вилочним (штировим) захватом або знизу АН із багатовилочним захватом зі зштовхувачем. При використанні АН із багатовилочним захватом пакет у строп-стрічці перебуває на гребінчастому піддоні.

109

Складська операція, розформування штабеля. При зберіганні вантажу в закритих складах або поза зоною дії кордонного крана на гребінчастих піддонах, технологія розформування штабеля аналогічна описаній в п. 19.2.

При зберіганні строп-пакетів без піддонів АН з вилочним (штировим) захватом захоплює пакет на штабелі за петлі й вивозить його зі складу.

При можливості розформування штабеля краном технологія наступна. Якщо строп-пакети зберігаються на піддонах, кран опускає ВЗП до місця

застропки, докери підходять і здійснюють захвата «пакета», після чого відходять на безпечну відстань. Подальша технологія розформування штабеля аналогічна описаній в п. 19.3.

Якщо строп-пакети зберігаються без піддонів, то кран опускає комплект крюкових підвісок до місця застропки. Докери підходять і застроплюють 2 – 10 строп-пакетів і відходять на безпечну відстань. Подальша технологія розформування штабеля аналогічна описаній в п. 19.3.

Суднова операція, розвантаження. При роботі крана в трюмі, докери повинні перебувати на безпечній відстані від зони його роботи. По команді сигнальника кран опускає комплект крюкових підвісок до місця застропки. Докери підходять і застроплюють 2 – 10 строп-пакетів, шляхом зачепа гаків за петлі, і відходять на безпечну відстань. Кран піднімає «підйом» на 0,3 – 0,5 м і, переконавшись у надійності застропки, переносить «підйом» на склад або на рампу.

Кран опускає «підйом» на рампу, докери підходять і роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран піднімає порожні ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступним «підйомом».

При зберіганні строп-пакетів на піддонах, кран установлює «підйом» на заздалегідь покладені гребінчасті піддони. При цьому для більше точної установки строп-пакетів на піддони, докери за допомогою багрів або відтягнення орієнтують «підйом» у необхідне положення.

Переміщення вантажу з подпалубного простору на просвіт люка здійснюється за допомогою АН з вилочним (штировим) захватом. АН під'їжджає до підпалубного штабеля вантажу, робить захват пакета за петлі й вивозить його на просвіт люка, де формує крановий «підйом».

Формування кранового «підйому» складається в установці 2 – 10 строппакетів поруч для можливості перевантаження краном їх відразу.

Суднова операція, завантаження. По команді сигнальника кран опускає «підйом» на висоту 0,3 – 0,5 м над місцем укладання в трюмі, докери підходять і за допомогою багрів або відтягнення розвертають його в необхідне положення. Після чого кран опускає вантаж на пайол (підлогу) трюму або раніше покладений вантаж, докери роблять відстропку й відходять у безпечне місце. Кран по команді сигнальника піднімає порожній ВЗП й, переконавшись у надійності відстропки, переносить порожні ВЗП за наступним «підйомом».

Штабель формується пошарно по всій площі просвіту люка, доти, поки не буде досягнута необхідна висота укладання.

Переміщення вантажу в підпалубний простір із просвіту люка здійснюється за допомогою АН з вилочним (штировим) захватом. АН під'їжджає до місця відстропки кранового «підйому», робить захват пакета за петлі й завозить