Вантажознавство (продовольчі вантажі – біологічні процеси і впливи). Навчальний посібник

140

Охолодження зерна здійснюють пасивним способом – провітрюванням приміщень або активним – за допомогою стаціонарних і пересувних вентиляційних установок, пропускаючі зерно через зерноочисні машини й транспортери, через охолоджувальні й сушильні камери зерносушарок, які продуваються холодним повітрям.

Застосування радіаційної дезінсекції засновано на дуже високій біологічній активності іонізуючих випромінювань. При певних дозах досягається повна польова стерилізація дорослих комах і кліщів різних видів та значно скорочується тривалість їхнього життя. При цьому стадії до імаго (яйця, личинки, лялечки й ін.) більш чутливі до впливу радіації й гинуть швидше, ніж дорослі шкідники.

Всі хімічні речовини, які застосовуються для боротьби з комахами, носять загальну назву – інсектициди. Крім того, існує група хімічних речовин, що забезпечують відлякування членистоногих – репеленти (від лат. repellens – відразливий, що відвертає).

Залежно від шляхів і способів проникнення інсектицидів в організм членистоногих і механізму їхньої дії, вони діляться на три групи: контактні, кишкові й дихальні (фуміганти). Деякі інсектициди можуть одночасно діяти як контактні і як фуміганти.

Як і всякі отрути, інсектициди потрапивши в організм, викликають порушення його діяльності. Ступінь порушення життєдіяльності за інших рівних умов залежить від кількості отрути, яка проникла в організм. Вона може викликати тимчасові порушення функцій організму, з наступним частковим або повним відновленням їх, або смерть. Для токсичного впливу на членистоногих інсектицид повинен:

–розчинитися в організмі членистоногих, що визначається хімічним складом препарату й біологічними особливостями членистоногих;

–потрапити в організм членистоногих, що забезпечується використанням його різних форм (наприклад, рідких, твердих, газоподібних) і характером проникнення;

–забезпечувати певну експозицію, необхідну для розчинення отрути в організмі членистоногих і протікання хімічних реакцій між інсектицидом і живими тканинами. Швидкість цих процесів також залежить від біологічних особливостей організму членистоногих;

–застосуватися тільки при певних температурах, тому що токсичний вплив того ж самого інсектициду на різні види членистоногих при однаковому температурному режимі буде різним;

–мати тривалу залишкову дію, тобто здатність хімічної речовини довгострокова зберігатися на обробленій поверхні.

Інсектициди й акарициди застосовують у вигляді розчинів концентратів емульсій і препаратів у мікрокапсулах, гелів і дустів, гранульованих і порошків, що змочуються, аерозолів і фумігаторів.

Вантажі, які заражені шкідниками, фумігують або обробляють інсектицидами контактної дії. Інсектицидами контактної дії проводять обробку вантажів у тарі для профілактики зараження шкідниками.

Не завантажені елеватори й склади знезаражують газовим, аерозольним, вологим або волого-газовим способами. При виборі способу обробки, крім видового

141

складу шкідників, варто враховувати особливості приміщень, їхню герметичність, близькість до житлових, адміністративних, суспільно-побутових будов й ін. Обробку зовнішніх стін і територій здійснюють одночасно з вологою дезінсекцією об'єктів, а при проведенні інших видів дезінсекції – перед початком провітрювання.

Транспортні засоби знезаражують вологим способом, а залізничні вагони також і аерозольним. Вологу дезінсекцію проводять за допомогою обприскувачів, які використовують для боротьби зі шкідниками с/г культур.

У зимовий період, при відсутності умов для проведення хімічного знезаражування, всі транспортні засоби піддають тільки ретельному механічному очищенню.

До біологічних засобів дезінсекції відносяться природні вороги (хижаки) і паразити членистоногих, інгібітори (від лат. inhibeo – утримую) розвитку, речовини з генетичним типом впливу, аналоги природних гормонів членистоногих.

Застосування хижаків і паразитів у боротьбі зі шкідниками хлібних запасів має обмежене значення. Це пов'язане з особливостями зерна й продуктів його переробки. Введення в них хижаків і паразитів практично малоефективне, тому що засмічує продукт і може погіршити його якість.

Широко розповсюдженим біологічним методом є застосування збудників грибкових, бактеріальних і вірусних хвороб комах і кліщів.

4.3.3 Особливості проведення дезінсекції на суднах

На морських і суднах внутрішнього плавання дезінсекція здійснюється відповідно до санітарних правил і норм (СанПіН), нормативно-методичним документам для морських і суден внутрішнього плавання й вимогам Міжнародного кодексу морських перевезень небезпечних вантажів (МК МПНВ). Дезінсекцію на суднах здійснюють, в основному, у пунктах стоянки, під час відсутності пасажирів і основної частини екіпажу. При дезінсекції приміщень морських суден методом газації необхідно дотримуватися вимог техніки безпеки (ТБ). Газація здійснюється в тих приміщеннях, де може бути забезпечена повна їхня герметичність.

Адміністрація судна здійснює дезінсекційні заходи самотужки при наявності відповідних умов або на договірній основі – силами спеціалізованих організацій, які займаються дезінфекцією. Для забезпечення безпеки персоналу й створення умов для якісного виконання робіт, адміністрація судна, на якому проводяться дезінсекційні роботи, зобов'язана:

–призначити із числа екіпажу особу, відповідальну за проведення дезінсекції;

–переконатися в справності сходів, підлог, освітлення, вентиляції;

–виключити можливість ураження осіб, що здійснюють дезінсекцію, електричним током, парою й виникнення інших випадків виробничого травматизму, пов'язаного з неблагополучним санітарно-технічним станом об'єкта й режимом його експлуатації;

–забезпечити доступ осіб, що здійснюють дезінсекцію, в усі без винятку приміщення судна, а також до стін, кутам і технічним введенням, для чого варто звільнити постійні проходи шириною не менш 70 см уздовж стін, між штабелями харчових

142

продуктів й інших вантажів. Якщо це неможливо, то забезпечити доступ в усі такі приміщення до їхнього завантаження (але не рідше одного разу на два місяці);

– організувати проведення санітарного дня або вологого прибирання всіх приміщень, що підлягають дезінсекції, напередодні її проведення, із цих приміщень винести продукти, посуд й ін., при неможливості видалити – щільно закрити всі харчові продукти й посуд, виключити присутність в оброблюваних приміщеннях осіб, що не мають відносини до дезінсекції.

Обробленими приміщеннями не можна користуватися до їх прибирання, яке здійснюють не раніше, ніж чим через 8 – 12 год. після дезінсекції й не пізніше, ніж чим за 3 години до використання об'єкта по призначенню. Засоби, що володіють летючістю, видаляють із оброблених поверхонь через 3 – 4 год. після їх застосування.

Після обробки приміщення варто прибирати при включеній приточно-витяжній вентиляції. Тривалість провітрювання встановлюється відповідно до інструкції (від лат. instructio – наставляння, пристрій) по застосуванню препарату. При прибиранні застосовуваний препарат видаляють вологим способом дрантям, за допомогою пилососа, а потім миють всі поверхні зі застосуванням соди й мила.

У місцях, де немає небезпеки, що препарат потрапить в їжу (наприклад, за плінтусами, трубами, дверними коробками й ін.), прибирають тільки після закінчення строків його дії. У приміщеннях під час прибирання не повинні перебувати особи, що не мають до неї відносин.

4.3.4 Порядок проведення дезінсекції

Робота на об'єкті по проведенню дезінсекційних заходів включає:

–попереднє санітарно-епідеміологічне обстеження з метою визначення наявності членистоногих й їхніх видів, виявлення місць їхньої локалізації;

–вибір методу боротьби з членистоногими й розробку тактики (від грець. tasso (taktika) – будую, вишиковую);

–виконання інженерно-технічних і санітарно-гігієнічних дезінсекційних захо-

дів;

–контрольні обстеження з метою своєчасної реєстрації фактів наявності членистоногих, відновлення їхньої чисельності й ступеня заселеності ними приміщень.

Обстеження здійснюються спеціально призначеним працівником об'єкта або організацією, що здійснює дезінсекцію. Результати обстеження, у тих випадках, коли планується газова дезінсекція, оформляються актом попереднього обстеження.

Перед проведенням дезінсекції інформують адміністрацію об'єкта про дату й час її проведення, застосовуваних препаратах і запобіжних заходах, а також сповіщають співробітників об'єкта про проведення дезінсекції.

Керівники складів, елеваторів й інших об'єктів зобов'язані:

–забезпечувати доброякісне й своєчасне проведення механічного очищення, герметизації об'єктів й інших заходів, передбачених актом попереднього обстеження;

–надавати приміщення для тимчасового зберігання пестицидів і забезпечити їх цілодобову охорону;

143

–здійснювати при газовій і волого-газовій дезінсекції заходи, які пов'язані із забезпеченням намічених мір суспільної безпеки, і в необхідних випадках організовувати чергування пожежних і медичних служб;

–забезпечувати цілодобову охорону об'єктів, що піддаються газовій дезінсекції, з моменту початку робіт до закінчення експозиції, а також на час проведення робіт з дегазації;

–вивішувати біля границь зони, яка охороняється, на видних місцях застережливі написи: «Вхід заборонений. Газ». При застосуванні займистих засобів робляться також написи: «Вогненебезпечно»;

–пломбувати знезаражені склади й відкривати їх тільки для перевірки перед прийомом вантажів.

Відповідальний за проведення дезінсекційних робіт зобов'язаний:

–приймати об'єкти для проведення знезаражування тільки після виконання всіх підготовчих заходів, передбачених актом попереднього обстеження;

–при проведенні дезінсекції стежити за забезпеченням заходів суспільної й особистої безпеки;

–інструктувати працівників охорони, що виставляється до об'єктів, які піддаються газації, і забезпечити їх перевіреними протигазами;

–застосовувати для знезаражування пестициди, які мають сертифікати заводупостачальника, що засвідчують відповідність їхнього хімічного складу ДСТ або технічним умовам (ТУ). Якщо виникає сумніви відносно якості хімікатів, що надійшли, зразки їх передаються у відповідну лабораторію для аналізу й установлення відповідності ДСТ або ТУ.

Одержання, відпускання, зберігання, перевезення й облік хімікатів здійснюються відповідно до правил, які викладені в спеціальних інструкціях.

Керівник робіт повинен мати спеціальну підготовку на право проведення газової дезінсекції. Про проведення всіх видів дезінсекції, керівник підприємства видає наказ, яким установлюються строки й порядок проведення дезінсекції, порядок забезпечення мір суспільної й особистої безпеки, а також перелік осіб, персонально відповідальних за виконання передбачених наказом заходів.

Показником ефективності дезінсекційних заходів є зміна чисельності членистоногих, виражена у відсотках. Об'єкт вважають звільненим від членистоногих, якщо вони відсутні у всіх його приміщеннях.

Якість проведених робіт визначається не пізніше 3 діб по закінченні дегазації.

4.4Дератизація

4.4.1 Заходи щодо дератизації

Комплекс заходів по боротьбі із гризунами називається дератизацією. Основними завданнями успішної боротьби із гризунами є практично повне знищення гризунів на об'єкті й збереження досягнутого ефекту, оскільки навіть при значному зниженні чисельності, вона в короткий строк відновлюється за рахунок існуючої в гризунів механізму автоматичного саморегулювання чисельності.

144

Для виконання цих завдань необхідні наступні умови:

–постійне й безперервне проведення заходів по дератизації на кожному об'єкті;

–дератизація можливих місць перебування гризунів: складських і виробничих приміщень, території яка прилягає до них, а також ділянок території, на яких виявлені нори й сліди гризунів.

Міри боротьби з мишоподібними гризунами складаються з комплексу профілактичних і винищувальних заходів.

Боротьбу із гризунами починають із профілактичних заходів. Мета профілактики – позбавити гризунів притулків, утруднити їм доступ до їжі й води. Профілактика включає систематичний контроль чисельності гризунів і заходи, які перешкоджають заселенню ними території й складів.

Профілактична дератизація складається із трьох груп заходів:

–санітарних, які полягають у позбавленні гризунів їжі, води й притулків;

–будівельна-технічних, які полягають у створенні різних перешкод, що позбавляють гризунів доступу в приміщення;

–застосування репелентів, які відлякують гризунів. Вони використовуються з метою захисту вантажів, тари, будинків, оболонок електроприводів й ін.

Санітарні заходи щодо позбавленні гризунів їжі й притулків аналогічні мірам, які приймають для цих цілей при дезінсекції. З огляду на фізіологічні особливості гризунів, особливу увагу варто звернути на джерела води. Воду необхідно зберігати вдалині від зерносховищ, складів та інших місць їхнього перебування в закритих бочках або в недоступних для гризунів місцях.

Зметою запобігання проникнення в приміщення гризунів необхідно: вікна засклити й закрити металевою сіткою; бетонувати всі отвори в місцях введення електропроводів, водопровідних і каналізаційних труб, опалювальної мережі й ін.; усувати несправності в підлогах, дверях, косяках і порогах; зашпаровувати (замуровувати) нори гризунів. Нижні частини дерев'яних дверей оббити жерстю.

Пристрої, які використовують для відлякування шкідників, одержали назву репелери. Завдання репелентів і репелерів створити нестерпні умови для перебування шкідників, тим самим, змушуючи їх іти з місць перебування людини й одночасно бути екологічно безпечними для людини, свійських тварина й худоби.

Речовини, що пропоновані як репеленти, повинні відповідати наступним вимо-

гам:

–не бути токсичними для людини, свійських тварина й худоби;

–при введенні в матеріали не втрачати своїх властивостей, які відлякують;

–не змінювати властивостей самого матеріалу й не змінюватися під дією факторів зовнішнього середовища.

Останнім часом поширення одержали УЗ репелери. Вони генерують УЗ хвилі високої частоти (від 32 до 62 кГц) і великої гучності (до 140 дБ), які впливають переважно на гризунів, змушуючи їх покинути приміщення.

УЗ репелери мають ряд істотних недоліків:

–УЗ погано поширюється по повітрю, він не може проходити крізь тверді об'є- кти й стіни;

145

–УЗ відбивається від таких поверхонь як стекло, метал й ін.;

–УЗ поглинається й заглушається м'якими поверхнями;

–практично не впливають на членистоногих;

–роблять нетривалий позитивний ефект через звикання гризунів. Винищувальні заходи підрозділяються на:

–механічні – використання пасток, капканів, які ловлять живцем й ін.;

–хімічні – застосування різних отрут і препаратів;

–біологічні – використання кішок, ласок та інших звірків;

–бактеріологічні – зараження гризунів хвороботворними мікроорганізмами. Таким чином, дератизація, як система заходів, що усувають шкідливий вплив

гризунів, включає:

–суцільне періодичне обстеження об'єктів для виявлення гризунів, оцінки їхньої чисельності й границь поселень;

–проведення санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, санітарнаекологічних заходів;

–винищування або відлякування гризунів у границях ділянок перебування гризунів на об'єктах;

–облік ефективності виконаних робіт.

4.4.2Обстеження й оцінка санітарного стану об'єкта

Обстеження об'єктів, територій і транспортних засобів на наявність, стан чисе-

льності й розподіл гризунів є обов'язковою умовою, яка визначає тактику й методику боротьби із гризунами й що дозволяє оцінювати ефективність виконаних дератизаційних обробок.

Всіх гризунів, зібраних на об'єкті або території, відправляють для дослідження в спеціальну бактеріологічну лабораторію. Звірків поміщають у полотняні мішки із зав'язками. При маркуванні матеріалу за допомогою етикеток (від грець. ethos – звичай, характер) на них вказують: час, адресу, місце вилову, число знарядь лову, види й кількість гризунів. Відзначають також координати відповідальної організації. Якщо чомусь не можна відправити виловлених гризунів на бактеріологічне дослідження, їх занурюють у дезінфекційний розчин і видаляють разом з іншими відходами.

Основним завданням обстеження приміщень і територій є визначення щільності заселення їх гризунами й ефективності заходів щодо боротьби з ними.

Перевірки проводять 2 рази на місяць у періоди масового розмноження (у березні – квітні) і масової осінньої міграції гризунів у місця зберігання зерна й інших вантажів. В інший час – 1 раз на місяць.

Кількість притулків, кількість, якість і доступність кормів – отримала назву ємність середовища перебування, що є основними факторами, які лімітують чисельність гризунів. Під ємністю середовища перебування мається на увазі не весь їхній об’єм, а лише доступний і придатний для пересування, гніздування й годування. Якщо тварини живуть у великому об’ємі, але мають можливість використовувати лише його частину (корисну ємність), то їхнє середовище перебування складає ця частина.

146

Постійну ємність середовища перебування гризунів утворюють порожнини в підлозі, стінах, опорах які підтримують і над стелею, які є частиною конструкції споруджень, а тимчасову – щілини й руйнування, що є результатом недоброякісного будівництва або зношування в процесі експлуатації споруджень. До тимчасової ємності середовища перебування гризунів варто відносити порожню й заповнену тару, продукцію, сировину й сміття, які заповнюють приміщення.

При обстеженні оцінюється достаток (наявність та кількість) кормової бази і її доступність. Достаток води не впливає на чисельність гризунів, але наявність її доступного джерела забезпечує їхнє існування. Якість і склад кормів визначають не тільки чисельність гризунів, але і їхній видовий склад, який враховується окремо.

Перед проведенням кількісного обліку оцінюють присутність гризунів шляхом суб'єктивної (від лат. subjectus (subjectum) – лежачий унизу, що перебуває в основі) оцінки при огляді приміщень, опитуванні персоналу про санітарний і технічний стан об'єкта, наявності там цільових видів тварин або слідів їхньої життєдіяльності.

Кількісний облік чисельності гризунів проводять за допомогою об'єктивного контролю, обладнуючи контрольна-слідові площадки, клейові ловчі площадки, розкладають контрольні харчові принади, підраховують кількість пошкоджень матеріалів; розставляють механічні знаряддя лову з наступною оцінкою числа виловлених тварин, стану їхньої репродуктивної функції, віку, зараженості паразитами й збудниками інфекційних хвороб.

Організації, які здійснюють дератизацію, складають перелік необхідних робіт для об'єктів, що обслуговуються по договору. Санітарні заходи планують із урахуванням можливостей транспортних засобів, що обслуговуються, підприємств, організацій, установ і погоджують строки їхнього виконання. У випадку відмови замовника від виконання пропозицій і приписів, організація яка здійснює дератизацію не несе відповідальності за якість роботи на даній ділянці (об’єкті).

Для визначення ефективності боротьби із гризунами порівнюють результати їх обліку до й після винищувальних заходів тим самим методом при однакових обсягах обліку. Об'єкт вважається вільним від гризунів, якщо всіма використаними методами вони не виявлені в жодному із приміщень і на території (наприклад, немає слідів ніг та погризу, екскрементів, нір, живих пацюків і мишей).

4.4.3 Методи винищення гризунів

Механічний метод винищення складається з способів знищення гризунів:

–механічних (наприклад, капкани, пастки, ловчі ями), електричні пастки, пристрої й огородження які вбивають;

–використання липкої маси;

–заливання нір водою й ін.

Механічні засоби більш безпечні в порівнянні з хімічними.

Пастки, капкани та інші засоби лову встановлюють у місцях, які часто відвідують гризуни, зокрема, на тропах гризунів (в основному уздовж стін і в кутах приміщень).

147

Кращі результати в боротьбі з пацюками дають дуговий і пружинний капкани, а також верші й пастки. Миші, звичайно, попадаються на всі знаряддя лову. З огляду на хитрість гризунів, особливо пацюків, перші два-три дні капкани варто залишати незарядженими, але із принадами, і починати вилов тоді, коли гризуни освояться з новими для них предметами. Ефект дератизації при цьому досягається високий. Щоб верші й пастки не відлякували гризунів своїм виглядом, їх варто зверху прикривати ряднами, мішками, папером та ін.

Трудомісткість розміщення знарядь лову й необхідність систематичного спостереження за ними, обмежують застосування цього методу. Тому механічний метод боротьби із гризунами використовують у комплексі з хімічним методом.

На холодильниках для боротьби із гризунами може застосуються СО2, при концентрації газу 500 г/м3 гризуни гинуть протягом доби.

При біологічному й бактеріологічному методах боротьби із гризунами використовують їх природних ворогів – кішок, собак, птахів і мікроорганізми, патогенні для шкідників, але безпечні для людей і свійських тварина. Кішки, собаки й інші хижаки які нищать гризунів допускаються тільки в тому випадку, якщо вантаж зберігають у тарі, при цьому за тваринами необхідний належний нагляд.

Мікроорганізми, які використовуються для цих же цілей, відносяться до групи сальмонел. Пацюки й миші, поїдаючи принаду, занедужують. Далі інфекція передається від захворілих до здорових звірків, більшість яких гине протягом 2 – 3 тижнів. Правильне застосування біологічного методу дає можливість домогтися високих результатів у знищенні гризунів.

У якості основного, найбільш ефективного й найменш трудомісткого способу винищування гризунів застосовують хімічний метод – використанні отруйних речовин. Перевагою хімічних препаратів є їхня відносна стабільність, що дозволяє їх довго зберігати й одержувати стійкий і високий ефект. А недоліком – їх відносно висока токсичність і у зв'язку із цим – небезпека для людей і корисних тварин.

Хімічний метод дератизації містить у собі ряд способів, що відрізняються за формою подачі препарату гризунам:

–харчові отруєні принади, тобто харчові продукти, досить привабливі для гризунів, які змішані з ратицидом;

–рідкі отруєні принади, тобто розчини або суспензії отрут у воді, молоці й тому подібних рідинах;

–обпилювання – застосування порошкоподібних отрут для запилення виходів нір, стежок і шляхів переміщення гризунів, гніздового матеріалу й ін.;

–газація (фумігація), тобто подача в приміщення або нори гризунів отрут у газоподібному стані, які викликають загибель звірків.

Використання отруєних принад – провідний метод винищувальної дератизації, що застосовуваний як для разових обробок об'єктів, так і в довгострокових точках отруєння гризунів.

Для дератизації складів, елеваторів й інших об'єктів використовують родентициди у вигляді отруєних принад або готових м'яких і твердих брикетів (від франц. brique (briquette) – цегла), зернових гранул. Їх розкладають у місцях перебу-

148

вання мишоподібних гризунів, у нори або спеціальні приманні ящики. Родентициди розділяють за способом проникнення в організм на:

–інгаляційні (від лат. inhalo – вдихаю) – через дихальні шляхи;

–кишкові, які підрозділяється на приманні й без принад.

За походженням – на рослинні й синтетичні.

Найбільш поширені численні препарати синтетичного походження, які поєднуються у дві великі групи отрут:

–гострої дії – порівняно швидкий розвиток процесу отруєння в організмі при введенні в нього однієї дози препарату;

–хронічної дії – тривалим латентним (від лат. latens (latentis) – схований, невидимий) періодом, повільний розвиток процесу отруєння при регулярному введенні в

організм дуже малих доз. Вони, як правило, акумулюються (від лат. cumulatio – скупчення) в організмі тварини й поступово призводять до значних біохімічних і патоло- го-анатомічних змін і загибелі.

Принади виготовляють із харчових продуктів, яким гризуни надають перевагу: із хліба, висівок або сухарної крихти, різних каш (наприклад, вівсяної, ячної, перлової, пшеничної й ін.), пшеничного, кукурудзяного або житнього борошна, фаршу з м'ясних і рибних відходів, свіжих і варених овочів, молочних продуктів, соняшникового або конопельного насіння, вівсяних або кукурудзяних пластівців й ін. До принад із сухих продуктів додають до 30 – 40 % води або 3 % рослинного масла. Доцільно застосовувати комбіновані принади, наприклад, до принад із хліба, каші й ін. додавати 20 – 30 % м'ясного або рибного фаршу. Вибір продуктів для виготовлення принад залежить від видового складу гризунів, виду продукції, що зберігається, пори року й застосовуваної отрути.

Гризуни краще беруть принади, які виготовлені із продуктів, що відрізняються від тих, які зберігаються в даному складі. Улітку, у жарку погоду гризуни переважно поїдають соковиті принади з овочів, риби, а в зимовий період – зерно, борошно й ін.

Принади повинні готуватися зі свіжих продуктів. Зіпсовані або несвіжі продукти гризуни, як правило, не поїдають.

При запиленні нір і троп гризунів застосовують суміші антикоагулянтів з нейтральними речовинами. Приготовленими сумішами обпилюють всі нори й тропи. У пацюків і мишей отрута, яка подібна пилу, залишається на лапках і вовні тіла. Очищаючи себе або іншу особину, гризуни одержують летальну дозу отрути. Запилення особливо ефективно проти мишей.

Гарний ефект у боротьбі із гризунами забезпечує застосування водних принад, особливо там, де сховища віддалені від водойм. Кращий ефект при цьому забезпечують антикоагулянти. Для приваблення гризунів в отруєну воду додають 10 % цукру.

Отрутні гази (фуміганти) використовуються при газації на об'єктах зберігання зерна, фуражу, при обробці рухомого складу повітряного, водного, залізничного транспорту. Більшість використовуваних газів важче повітря, тому вони легко проникають у місця, які заселені гризунами.

Перевагою газового способу є швидкість одержання результатів і висока ефективність. А недоліком – те, що він не має залишкову післядію й після дегазації при-

149

міщення знову стає доступним для гризунів. Крім того, не всі приміщення можна обробляти газовим способом, тому що для цього потрібна повна герметизація.

4.4.4 Дератизація на транспорті

При виявленні гризунів на рухомому складі, ці вагони підлягають обов'язковому відчепленню в пунктах формування поїздів. Забороняється проїзд у них з пунктів обороту.

Включення вагона до складу поїзда можливо тільки після звільнення від гризунів. Серед рухомого складу найбільш піддані заселенню гризунами, в основному будинковими мишами, і вимагають захисту від них, товарні вагони для перевезення худоби, с/г продукції й фуражу. При транспортуванні с/г техніки можуть пасивно мігрувати й гризуни.

Для захисту засобів перевезення і вантажів від заселення й пошкодження їх гризунами, всі випадки виявлення в них звірків фіксують і вживають необхідні заходи для їх знищення. Заходи щодо дератизації здійснюються по спеціальним комплексним планам у місцях обладнання перевалочних баз і скупчення вантажів, у великих транспортних вузлах, де сходяться різні види транспортних засобів (наприклад, морських, річкових, залізничних, автомобільних).

Відповідно до СанПіН газація (фумігація) вагонів повинна здійснюватися або в ангарах для дератизації, або на відкритих площадках.

Проведення дератизації на морських суднах здійснюється відповідно до СанПіН, нормативних документів, які діють для морських і суднах внутрішнього плавання, а також вимог МК МПНВ.

У випадку виявлення гризунів, судно піддається дератизації, незалежно від наявності документів про звільнення від неї.

Заходи щодо дератизації на морських суднах здійснюють, в основному, у пунктах стоянки під час відсутності пасажирів і основної частини екіпажу. При необхідності проведення дератизації при знаходженні судна в плаванні (рейсі) допускається застосовувати препарати, які дозволені для використання в житлових приміщеннях, лікувальних і харчових установах.

В умовах хитавиці, коли розкладка дрібнодисперсної принади небажана або утруднена, застосовують брикетовані принади з фіксацією їх усередині контрольнавинищувальних контейнерів (КВК).

Для попередження переходу пацюків із судна на судно, із судна на берег і назад, на суднах необхідно вживати наступні заходи:

–швартовні троси повинні бути захищені стандартними металевими щитками проти пацюків на весь період стоянки судна в порту;

–у нічний час, при відсутності ЗР робіт (ЗРР), трапи (сходні) повинні бути підняті над причалом;

–при роботі в нічний час, трапи повинні бути яскраво освітлені;

–сітки, що захищають від падіння у воду вантаж, по закінченні ЗРР повинні негайно забиратися, а у випадку користування ними в нічний час – яскраво освітлені.