Організація портової діяльності. Конспект лекцій

60

6.Установлюють технологічну операцію, яка лімітує (обмежує) по продуктивності.

7.Розраховують комплексну норму виробітку, т/зм.,

КНВ = PLIM tОП,

де PLIM – технічна продуктивність операції, яка лімітує, т/год.;

tОП – оперативний час зміни, год. Оперативний час зміни визначають за даними фотографії робочого дня.

8.Розраховують комплексну норму часу (КНВР), год./т,:

9.Розраховують число робітників у бригаді

nP = nPi,

де nPi – число робітників на кожній операції.

Для виконання тієї або іншої операції потрібно або постійне (не розрахункове) або змінне число робітників.

Технологічно постійне число робітників для операцій таке: кордонної – один кранівник і один сигнальник; передатної – один – два стропальника для застропки та відстропки готових підйомів; трюмної (тільки при перевантаженні контейнерів) – два робітники.

Для операцій з технологічно змінним числом робітників існує залежність між продуктивністю праці та кількістю робітників. До таких операцій відносять: вагонну, автотранспортну, складську, трюмну, внутрішньопортову транспортну.

Основний принцип формування ТЛ – продуктивність операцій технологічного процесу повинна бути однаковою та дорівнювати продуктивності операції, що лімітує. Тоді число робітників на технологічній операції зі змінним числом виконавців

nPi = PLIM n'i/Pi,

де Pi – продуктивність на i-ой операції, для якої визначається число робітників, т/год.;

n'i – число робітників в одній ланці технологічної операції, чол.

Величину n' визначають по Нормативах на ЗРР у морських портах або з міркувань охорони праці та технологічної доцільності розміщення, робітників у ланці відповідно до проведених натурних спостережень.

10. Визначають норму виробітку, т/люд.-зм. НВ = КНВ/nP.

11.Визначають норму часу (НВР), люд.-год./т.

12.Розраховують економічну ефективність впровадження нових норм.

13.Проводять дослідну перевірку знов розрахованих норм, якщо вони економічно доцільні.

14.Уводять норми в практику роботи порту.

10.6 Нормування праці портових робітників

Для нормування праці, встановлення нормованих завдань, комплексних норм, а також планування чисельності робочих на ЗРР застосовують «Єдині комплексні норми виробітку та часу» (ЄКНВ), басейнові комплексні норми виробітку та часу (БКНВ), які зведені у відповідні збірники та місцеві норми часу

61

та виробітку. ЄКНВ є відомчими та обов'язковими при нормуванні праці на ЗРР для однакових умов у всіх морських портах. БКНВ застосовують на тім або іншому басейні з урахуванням їх умов, якщо немає відповідних норм у збірнику ЄКНВ. Місцеві норми праці розраховують у портах для тих умов, які не враховані ні в ЄКНВ, ні в БКНВ.

Побудова та розрахунок норм, включених у перераховані збірники, однаковий. Всі норми розроблені на основі прогресивної технології та організації праці на ЗРР і охоплюють суднові, вагонні, складські та автотранспортні роботи з відповідних варіантів.

Збірники ЄКНВ, БКНВ і місцеві норми містять таблиці, у яких зазначені комплексні норми виробітку, комплексні норми часу, норми виробітку, норми часу, кількість і розміщення робітників.

На величину норм впливають наступні фактори:

1.Рід вантажу. У збірниках ЄКНВ і БКНВ передбачені наступні категорії вантажів: у мішках і паперових пакетах; у кіпах (стосах) і тюках; катно-бочкові;

уящиках і без упакування; великовагові; метали та металеві вироби; лісові; навалочні; зернові.

2.Вантажі кожної категорії підрозділені на класи. Основою розподілу кожної категорії вантажів на класи є: маса місця, питомий навантажувальний об’єм (ПНО), розміри часток і кут природного укосу навалочних вантажів, а також особливі властивості вантажів (вогненебезпечні, хімічні, шкідливі, отруйні, потребуючі обережного поводження й ін.).

3.Збірники ЄКНВ і БКНВ містять таблиці, де за абеткою (по кожній категорії вантажу) перераховані вантажі із вказівкою їхнього класу.

4.Конструктивні особливості вантажних приміщень морських і річкових суден. В відповідності з розмірами люків та підпалубних просторів вантажні приміщення суден розділені на шість класів. Клас вантажних приміщень установлюють на підставі Вантажних посвідчень суден. Збірники ЄКНВ і БКНВ містять рекомендації для встановлення класу вантажного приміщення.

Наприклад, до першого класу відносять приміщення суден розмірами лю-

ка 6 9 м і більше, і з відстанню від комінгса люка до найближчого поперечного перебирання або бортів (враховується найбільша відстань) до 2 м.

5.Експлуатаційні характеристики перевантажувальних кранів. До них відносять: тип стріли, швидкості підйому вантажу та повороту стріли, вантажопідйомність і тип крана (портальний і напівпортальний, гусеничний, залізничний, автомобільний, плавучий або перевантажувач). Залежно від зазначених характеристик крани підрозділяються на п'ять груп.

6.Збірники ЄКНВ і БКНВ містять таблиці, де за абеткою по типах і назвам внесені крани з їхніми характеристиками та вказівкою групи. Для випадків, коли характеристики крана не збігаються з його назвою (після ремонту крана) або назва крана відсутня у таблиці, його групу можна визначити по спеціальній таблиці залежно від типу крана, швидкості підйому вантажу, швидкості повороту стріли та її типу.

Наприклад, портальний кран «Ганц» з урівноваженою стрілою та швидкостями підйому 70 м/хв., повороту 1,75 об./мін. і вантажопідйомністю 6 т від-

62

носиться до першій групи.

Також будь-який портальний кран з урівноваженою стрілою та швидкостями підйому 85 м/хв. і вище та повороту 1,3 об./мін. і більше відноситься до першої групи.

7. ТС перевантаження вантажу. У всіх таблицях норми наведені для кожної ТС. Крім того, зазначене загальне число робітників і їхнє розміщення по технологічних операціях, а також тип ВЗП та кількість навантажувачів.

6. Місткість грейфера. Від її залежать норми для навалочних і насипних вантажів.

Норми встановлені на семигодинний погожий робочий день. У випадку, якщо зміна триває не 7, а, наприклад, 8 год. – приймають 8/7 установленої комплексної норми виробітку для зазначеного для цієї норми кількості робітників. Якщо ЗРР здійснюють при низьких температурах, до норм часу застосовують коефіцієнти, значення яких залежить від температурної зони та місяця року. В ЄКНВ наведені дані для визначення корегуючих коефіцієнтів.

Комплексні норми виробітку встановлені на певні виробничі умови (нормаль процесу) і певний состав робіт всіх ланок виробничого процесу.

До складу робіт і умов, які враховані у нормах, входять наступні дії робітників:

активне спостереження за вантажем або порожнім пристроєм для зачеплення (захоплення) вантажу з моменту появи його над просвітом люка при завантаженні та до винесення за просвіт люка при розвантаженні;

відстропка та застропка пакетів вантажу або окремих місць, а також ВЗП (площадок, сіток, ківшів й ін.) з установкою їх до місця завантаження;

формування та розформування пакетів вантажу («підйомів») з укладанням на висоту до 1,6 м і зняття вантажу з висоти до 1,6 м;

переміщення вантажу вручну на відстань до 10 м та підкладання прокладок під вантаж;

перевезення вантажу акумуляторними навантажувачами на відстань до 100 м, автонавантажувачами, тягачами, автовізками – на відстань до 200 м і автомашинами – до 500 м;

підкочування та відкочування завантажених і порожніх вагонів вручну або лебідками на відстань до 15 м з розчепленням вагонів;

накладка та зняття закруток із дверей вагона, відкриття та закриття дверей і люків вагона, бортів залізничних платформ та автомашин, кріплення та розкріплення вантажів, підбиття клинів у гніздах і скобах, вагонів, укладання та зняття прокладок між рядами вантажу, зачищення під мітлу після розвантаження вагонів (якщо не потрібно спеціальної обробки та промивання вагонів), штивка вантажу у вагоні;

принесення та віднесення інвентарю та пристроїв для провадження робіт на відстань до 200 м;

сепарування вантажів у трюмах; принесення та віднесення брезентів на відстань до 50 м, укриття та розк-

риття штабелів вантажів у процесі роботи; прибирання робочого місця на причалі та складі після закінчення вантаж-

63

них робіт.

Унормах врахований також час на заправлення перевантажувальних машин, зміну навісних пристроїв, надягання та зняття спецодягу, пересування ваг для зважування вантажу в процесі робіт й ін.

Увипадку, коли фактичні умови провадження робіт не відповідають тим, які враховані в нормах, і робітники здійснюють роботи з виконанням додаткових операцій, норми коректують. Для цього користуються нормами на додаткові роботи.

До числа додаткових робіт відносять:

відкриття та закриття люків трюмів на суднах зі зняттям і укладанням лючин (складових конструкції люкового закриття трюму судна);

укриття вантажу брезентами та зняття брезентів з вантажу, покладеного в штабелі;

перекочування вагонів вручну або лебідками на відстань понад 15 м; принесення та підвезення такелажу та перевантажувального інвентарю на

відстань понад 200 м; суцільне сепарування вантажів у трюмах суден;

переміщення вантажів вручну на відстань понад 10 м; укладання вантажу на висоту більше 1,6 м і зняття вантажу з висоти

більш ніж 1.6 м вручну; переваження вантажу;

закриття люків піввагона після розвантаження навалочних вантажів грейферами.

Коректування норм здійснюють за умови, що комплексна норма виробітку не змінюється, а збільшується число робітників, тобто норма часу.

Порядок установлення норм по збірнику ЄКНВ наступний:

за назвою вантажу і його транспортних характеристик визначають клас вантажу;

за характеристиками вантажних приміщень суден уточнюють клас вантажного приміщення;

за експлуатаційними характеристиками перевантажувальних кранів визначають групу крана;

для відповідної категорії вантажу по вказівках щодо застосування норм з'ясовують умови та можливість їхнього застосування. Якщо фактичні умови роботи не збігаються із вказівками, використовують збірник БКНВ або місцеві норми;

визначають КНВ, КНВР, НВ, НВР і число робітників у відповідних таблицях норм для:

генеральних вантажів – по класу вантажу, ТС, класу вантажного приміщення;

лісових вантажів – по класу вантажу, ТС, групі та вантажопідйомності крана, класу вантажного приміщення;

навалочних вантажів – по класу вантажу, ТС, місткості грейфера та шару вантажу.

Якщо є потреба, здійснюють коректування норм.

64

11 Оплата праці

11.1 Форми та системи оплати праці

Найважливішою умовою, яка забезпечує особисту матеріальну зацікавленість працівника в результатах своєї праці та зростанні виробництва, є встановлення прямої залежності розміру оплати від кількості і якості витраченої праці кожним працівником, його кваліфікації, умов праці. Головним критерієм розподілу є праця – її кількість і якість.

Заробітна плата працівників залежить від трьох взаємозв'язаних компонентів: нормування праці, тарифної системи та форми оплати.

Тарифна система являє собою сукупність положень і умов, на основі яких здійснюється оплата праці. Основними елементами тарифної системи є: тарифні ставки, тарифні сітки та тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна сітка – це шкала співвідношень в оплаті праці різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації.

Тарифна ставка – це розмір оплати праці за одиницю часу (годину, зміну). Посадовий оклад – це оплата праці за місяць роботи. Посадові оклади

встановлюються для інженерно-технічних працівників і службовців. Тарифно-кваліфікаційний довідник – це звід (зведення) виробничих хара-

ктеристик різних робіт у даній галузі виробництва, які служать для визначення кваліфікації робітника та віднесення його до того або іншого тарифного розряду (класу). Існують і тарифно-кваліфікаційні довідники для встановлення кваліфікації службовців.

Існують дві форми оплати праці: відрядна та погодинна. Відрядна форма оплати праці припускає оплату праці за кожну одиницю продукції.

Погодинна – оплату за відпрацьований час і виконання за цей час роботи відповідно до посадових обов'язків. Погодинну форму оплати праці застосовують у тих випадках, коли неможливо встановити одиницю або обсяг виконаної роботи.

Кожна з форм оплати праці підрозділена на системи. Так, до погодинної форми оплати праці відносять погодинну та почасово-преміальну систему, а до відрядного – пряму відрядну, відрядно-преміальну та відрядно-прогресивну системи.

Погодинна система оплати праці збігається з погодинною формою оплати, тобто припускає оплату праці за відпрацьований час і виконання при цьому роботи відповідно до посадових обов'язків.

Почасово-преміальна система оплати припускає оплату праці за відпрацьований час (місяць – для службовців і інженерно-технічних працівників; година – для робітників) при виконанні посадових обов'язків і премію за перевиконання підприємством або окремим підрозділом підприємства встановлених для нього показників виробничої діяльними.

Наприклад, праця стивідорів у портах може оплачуватися за почасовопреміальною системою – місячний оклад і премія, якщо перевантажний район (термінал) перевиконує план за встановленими показниками роботи.

Пряма відрядна система оплати праці припускає оплату за кожну одиницю продукції, виготовлену робітником, по встановленій розцінці.

65

Розцінка – це оплата праці за одиницю продукції. Розцінка залежить від тарифної ставки та норми часу або норми виробітку

r = d НВР = d/НВ,

де d – тарифна ставка, грн./год.

Відрядно-преміальна система оплати праці припускає оплату за кожну одиницю виготовленої робітником продукції та премію за виконання встановлених для робітника показників.

Акордна оплата праці – є різновидом відрядно-преміальної системи оплати. У цьому випадку встановлюють обсяг роботи та строк її виконання. За діючими розцінками розраховують оплату за весь встановлений обсяг роботи та премію у випадку виконання роботи у встановлений строк. До початку роботи умови роботи та заробіток доводять до відома робітника або бригади. У випадку невиконання роботи у встановлений строк оплату здійснюють по прямій відрядній системі.

Відрядно-прогресивна система припускає оплату праці робітників за кожну одиницю виготовленої продукції, але при цьому за кожну одиницю продукції, яка виготовлена в межах норми виробітку, оплату здійснюють по встановленій розцінці. За кожну одиницю продукції, виконану понад установлену норму виробітку, оплату здійснюють по більше високих розцінках залежно від відсотка перевиконання норми.

11.2Оплата праці портових робітників

Упортах на ЗРР оплата праці портових робітників здійснюється за відря- дно-преміальною, акордною, почасово-преміальною та відрядно-прогресивною системам оплати праці.

Розглянемо організацію оплати праці портових робітників. Заробітна плата портових робітників при відрядно-преміальній системі оплати праці складається з: відрядної частини заробітку, премій і доплат. Основою для розрахунку відрядної частини заробітку та доплат служить тарифна ставка.

Перелік вантажів, завантаження та розвантаження яких здійснюють по підвищених тарифних ставках, наведений у збірнику ЄКНВ, а перелік найважливіших портів, які перевантажують експортно-імпортні вантажі – у наказі міністра інфраструктури.

Знаючи тарифну ставку, обсяг виконаної роботи та норму часу на перевантаження 1 т вантажу, можна розрахувати відрядну частину заробітку бригади за зміну

с = qi НВРi di,

де qi – кількість вантажу даного класу, перевантаженого по даній ТС, т;

НВРi – норма часу на перевантаження вантажу даного класу по даній ТС, люд. год./т;

di – тарифна ставка для даного порту та вантажу, грн./т.

Під час ЗРР робітники комплексних бригад виконують підсобні, допоміжні та господарські роботи (прибирання підкранових і залізничних колій, автошляхів, вантажних складів), а також витрачають час на переходи та переїзди на інші ділянки роботи. У цьому випадку здійснюють погодинну оплату з роз-

66

рахунку тарифних ставок.

Портових робітників преміюють за:

виконання та економію сталійного часу суден під вантажними операція-

ми;

скорочення часу стоянки вагонів під обробкою проти часу, установленого вузловою угодою (ЄТП);

виконання та перевиконання комплексних норм виробітку за зміну; виконання та перевиконання комплексних норм виробітку в середньому

за місяць; якість роботи.

Керівництво порту за узгодженням з портовим комітетом профспілки остаточно вибирає показники преміювання та установлює розміри премій.

Робітником КБ доплачують за роботу в нічний час, за роботу в понаднормовий час, за класність, за бригадирство.

Доплата за класність здійснюють у наступних розмірах: третій – 10%, другий – 15%, перший – 20%.

Загальний заробіток кожного робітника за місяць дорівнює сумі заробітної плати за всі зміни цього місяця та премії з фонду матеріального стимулювання.

По акордній системі розрахунок заробітної плати робітників здійснюється так само, як і по відрядно-преміальній оплаті праці.

Для обліку виконаною бригадою робітників або робітником роботи, а також для подальшого розрахунку заробітної плати диспетчер району перед початком роботи видає бригадирові наряд-завдання, яке засвідчує право робітників на виконання робіт.

В наряд-завданні зазначена дата, зміна, номер бригади, місце та рік роботи, номера перевантажувальних машин, число робітників у бригаді, комплексна норма виробітку та норма виробітку. На зворотному боку наряду бригадир пише прізвища, ім'я та по батькові робітників, що виконують роботу із завдання.

У морських портах встановлені дві форми наряд-завдання:

форма № 1 – призначена для обліку та оплати праці портових робітників, що виконують роботи в складі комплексних бригад;

форма № 2 – призначена для обліку та оплати праці портових робітників, що не входять до складу постійних або УКБ і залучені до роботи в складі опе- ративно-комплексної бригади на одну зміну. Роботи, які виконувані цими робітниками, враховують разом із бригадою у формі № 1 і дублюють у формі № 2 наряд-завдання.

Після закінчення робіт стивідор, змінний помічник начальника складу або інша особа, яка відповідальна за провадження робіт, робить записи в нарядзавданні про виконану роботу. Записують обсяг виконаної роботи (у тоннах або штуках), ТС перевантаження, клас приміщення, шар вантажу, місткість грейфера, час роботи з даної схеми або даного обсягу робіт, кількість виконавців. Якщо виконувалися роботи, які не враховані ЄКНВ або був простій бригади, стивідор записує й це в наряд. Виконавець робіт по закінченні зміни в наряді дає оцінку якості роботи.

67

Бригадир по закінченні зміни проти кожного прізвища робітника проставляє час його роботи протягом зміни. Наряд-завдання підписує стивідор або складський працівник, засвідчує табельник, який проставляє табельні номери робітників. Потім наряд передають для нормування та таксування виконаних робіт. Заповнений, підписаний і пронормований наряд-завдання є документом суворої звітності.

Рекомендована література

1.Бенсон Д., Уайхед Дж. Транспорт и доставка грузов: Пер. с англ. –

М.: Транспорт, 1990. – 279 с.

2.Брюм А. И. Технологическое проектирование морских портов. М:

Транспорт, 1971. 328. с.

3.Ветренко Л. Д., Ананьина В. З., Степанец А. В. Организация и тех-

нология перегрузочных процессов в морских портах. – М.: Транспорт, 1989.

–270 с.

4.Винников В. В. Системы технологий на морском транспорте (перевозка и перегрузка)/ В. В. Винников, Е. Д. Крушкин, Е. Д. быкова; под общ. ред. В. В. Винникова: учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – О.: Фенікс; М.:

ТрансЛит, 2010. – 576 с.

5.Гуревич Г. Е„ Немчиков В. И. Организация и планирование работы морского транспорта. М.: Транспорт, 1972. 352 с.

6.Дегтярев Г. Н. Организация и механизация погрузочно-разгрузочных работ на автомобильном транспорте: Учебное пособие. – М.: Транспорт, 1980. – 264 с.

7.Докер-механизатор IV класса. Г. Л. Лычковский, И. М. Рахлис, А. А. Ретман, В. С. Шиф – М.: «Транспорт», 1979. – 216 с.

8.Единые комплексные нормы выработки и времени на погрузочноразгрузочные работы, выполняемые в морских портах. www. consultant. ru

9.Ерофеев Н. И. и др. Комплексная механизация портовых перегрузочных работ. – М.: Транспорт, 1977. – 288 с.

10.Золотарев В. И., Токман Г. И. Совершенствование работы порта в оптимальном режиме. М.: Транспорт, 1976. 160 с.

11.Комплексная механизация портовых перегрузочных работ Н. И. Ерофеев, Г. И. Гордеев, В. Я. Зильдман, М. П. Масюк. М.: Транспорт. 1977. 288 с.

12.Котов М. Ф. Планирование, организация и технология портовых перегрузочных работ. М.: Транспорт, 1976. 256 с.

13.Лазарев Н. Ф. Грузовые работы в морских портах. – М.: Транспорт,

1979. – 224 с.

14.Лазарев Н. Ф. Перегрузочные процессы в морских портах. Обработка и обслуживание судов. – М.: Транспорт, 1987. – 197 с.

15.Макушев П. А., Москвиченко И.М., Тростянецкая Э.В. Под ред. А.О. Балобанова, И.В. Морозовой, М.Я. Постана Транспортный менеджмент: Учебное пособие. Одесса: Астропринт, 2004 – 188 с.

16.Макушев П.А. Портові системи: Навч. посібник. – Одеса: ОНМУ,

2015. – 143 с.

68

17. Макушев П. А., Кучер Л.И. Организация портового производства, методические указания к практическим занятиям. Специальность 7.100403 «Организация перевозок и управление на транспорте». ОНМУ, 2007. – 67 с.

18. Механик Л. А., Токман Г. И. Портовые перегрузочные работы (Планирование, организация, технология).- М.: Транспорт, 1983. – 285 с.

19. Понятовский В.В. Морские порты и транспорт: (эволюция). – М. С.

429.

20. Сергеев Г. А. Организация перевозок на суднах-лихтеровозах. – М.: Транспорт, 1980. – 80 с.

21. Сиротский В.Ф. Эксплуатация портов. М.: Транспорт, 1974. 312 с.

22. Технология к организация перегрузочных работ. Казаков А. П. – М.: Транспорт, 1967. – 360 с.

23. Туранов Х. Т., Корнеев М. В. Транспортно-грузовые системы на железнодорожном транспорте: Учебное пособие. – Екатеринбург: Изд-во УрГУПС, 2008. – 445 с.

24. Фролов А. С., Кузьмин. П- В., Степанец А, В. Организация, планирование и технология перегрузочных работ в морских портах: Учебник для высших учебных заведений ММФ. – М.: Транспорт, 1979. – 408 с.

25. Цициашвили М. Ю. Вагонные и складские перегрузочные процессы на морском транспорте. – М.: Транспорт, 1977. – 192 с.

26. Шматов Э. М. Справочник стивидора. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1983. – 150 с.

27. Закони і акти уряду України.

Підписано до друку 21.07.2016. Формат 60х84/16. Папір офсетний: Друк різографічний. Обс.-вид.арк. 4,47 Тираж 3 прим. Зам. № 227.

Віддруковано в копіровальному центрі «Магістр» м. Одеса, вул. Мечнікова, 36

тел.: 32-19-82 Свідоцтво про реєстрацію № 2670316784 від 16.02.2000 р.