Організація портової діяльності. Конспект лекцій

В. І. ТИХОНІН

Конспект лекцій

Одеса – 2015

2

Конспект лекцій з дисципліни «Організація портової діяльності» розроблений Тихоніним Володимиром Івановичем – старшим викладачем кафедри «Експлуатація морських портів» Одеського національного морського університету.

Конспект лекцій схвалений кафедрою «Експлуатація морських портів» ОНМУ 09 листопада 2015 р. (протокол № 12).

Рецензент Шурін Б. В., ст. викл. кафедри «Експлуатація морських портів» Одесько-

го національного морського університету.

10 Технічне нормування та оплата праці на перевантажувальних роботах . 53

1 Призначення та діяльність портів

1.1 Класифікація портів

Морський торговельний порт являє собою комплекс розташованих на морському узбережжі споруджень, пристроїв і встаткування, призначених для обслуговування транспортних суден, які виконують перевезення вантажів і пасажирів.

Основними ознаками класифікації морських портів є: природногеографічне розташування, основне призначення та економічна значимість.

За природно-географічній ознаці порти ділять в залежності від розташування: у природних захищених бухтах; в гирлах рік – гирлові; на островах – острівні; на штучних каналах – внутрішні; на відкритих морських узбережжях; на штучних островах і острівних причалах на відкритому узбережжі. Природногеографічне розташування впливає на вартість будівництва порту та організацію судноплавства.

За основним призначенням розрізняють порти: торговельні, промислові, рибні, військові.

Торговельні порти морського флоту є портами загального користування. У них здійснюють перевантажувальні роботи на суднах торговельного флоту та суміжних видів транспорту при перевезеннях експортно-імпортних і каботажних вантажів, а також обслуговують пасажирів, які користуються морським транспортом. У свою чергу морські порти поділяють на:

загального призначення – здійснюють перевантаження різних вантажів на судна різних типів;

спеціальні (вугільні, рудні, лісові й ін.) – здійснюють перевантаження одного виду вантажу на спеціальні судна та мають для цієї мети спеціальне високопродуктивне устаткування для перевантаження даного вантажу;

комбіновані – мають спеціалізовані причали та причали загального приз-

4

начення для перевантаження різних вантажів.

Промислові порти обслуговують окремі великі виробничі підприємства та задовольняють їхні потреби.

Рибні порти є базами рибальського флоту, його обслуговують і мають спеціальне устаткування для перевантаження та зберігання риби та рибопродуктів.

Військові порти обслуговують військово-морський флот.

За економічній значимості розрізняють порти світового, міжнародного, внутрішньодержавного та місцевого значення.

У будівельно-технічному відношенні морський торговельний порт являє собою комплекс будівельних споруджень, будинків і встаткування, який забезпечує: безпечний рух і стоянку суден у процесі завантаження-розвантаження та обслуговування; під'їзд і розміщення сухопутних транспортних засобів для здійснення перевантажувальних операцій; безперебійне функціонування технологічних процесів перевантаження вантажів; умови для обслуговування суден і пасажирів.

Векономічному відношенні вітчизняний морський торговельний порт являє собою виробниче підприємство морського транспорту, яке: має у своєму розпорядженні матеріально-технічну базу; володіє постійним контингентом робітників та службовців; розпоряджається необхідними коштами; функціонує відповідно до законів України.

Морські торговельні порти, підрозділяють на позакатегорійні, першої, другої та третьої категорії. Порти на категорії розподіляють залежно від обсягу вантажних та інших робіт і оцінюють в умовних балах. До числа показників, які визначають бали, відносять: річний обсяг перевантаження по категоріях вантажів, які перевантажуються силами та засобами порту; річну суму доходу в цілому по порту, за винятком суми доходу від завантажно-розвантажувальних робіт (ЗРР); обсяг продукції портових майстерень й ін.

1.2Функції морських портів

Востанні десятиліття функції морських портів та їхній вплив на економіку країн почали істотно змінюватися. Більше 90% світової торгівлі здійснюється морським транспортом, і порти виступають як регулюючий центр динамічного процесу перевезень. Зараз морськими портами здійснюються наступні функції:

традиційна – перевалочного пункту з наданням послуг із транспортування, перевантаження та складування вантажів;

центра економічного та соціального розвитку прилягаючого регіону. Для визначення впливу діяльності портів на розвиток економічної активності прилеглих регіонів Морська адміністрація США розробила методику, відповідно до якої всі фактори, які впливають на економіку регіону, розділені на три групи: прямі, непрямі та індуктивний ефект;

політична функція – забезпечення незалежності морського торговельного обороту країни. Практично всі вантажі України, що тяжіють до морського транспорту, проходять через порти України. Сюди ж відноситься й залежність ін-

5

ших країн від України; військова функція;

фінансово-валютна функція – внесок доходів, у т. ч. валютних, у платіжний баланс країни. В Україні послуги морських портів приносять 10 – 15% валютних надходжень у скарбницю країни;

транзитна функція, досить важлива для портів України, адже в структурі їхнього вантажообігу транзитні вантажі становлять більше 40%;

захисна функція – надання портової акваторії та споруджень для захисту суден від негоди та в аварійних ситуаціях;

сервісна функція – надання портових послуг транспортним засобам, вантажам, екіпажам суден і працівникам інших видів транспорту;

перетворювальна функція, яка складається в трансформуванні різнорідних вантажопотоків в однорідні та навпаки. Вона особливо важлива при маршрутизації перевезень залізничним і річковим транспортом;

ремонтна функція – забезпечення місця та технічних засобів для ремонту суден та інших транспортних засобів;

промислова функція. Проявляється в концентрації навколо портів промислової зони з підприємствами галузей, які використовують морський транспорт для доставки сировини та вивозу готової продукції. Мова йде про створення мережі припортових кластерів – індустріальної кластерізації. Кластер у загальному значенні – це група конкурентоспроможних компаній і підприємств, які функціонують в одній сфері, зв'язані між собою географічне та взаємодіють на добровільній основі для підвищення загальної ефективності виробничого процесу. В Україні формується 4 кластери: вантажопотоки зерна та масла в районі Одеси та Миколаєва, хімічних вантажів в морському порту Южний, контейнерні вантажі в Іллічівському та Одеському морських портах. Ріст вантажопотоку та підвищення ефективності забезпечується шляхом створення джерел доданої вартості в порту та припортовій зоні – виробничих кластерів, які включають як розвиток перевантажувальних потужностей, так і розвиток виробництва в порту;

розподільна функція складається з діяльності щодо акумуляції та розподілу товарів. На території портів розвиваються не тільки перевалочні потужності, а й логістичні комплекси, діє безліч компаній, які обробляють продукцію, що прибуває морем. Це створює додану вартість. До числа пріоритетних завдань розвитку морських портів України включено перетворення провідних портів країни в комплексні транспортні центри, у яких крім традиційних портових послуг будуть надаватися банківські, страхові й юридичні послуги, а також послуги в області міжнародного зв'язку та інформації, із центрами торгівлі та розподілу для окремих іноземних держав;

підприємницька функція, метою якої є забезпечення життєздатності порту в умовах скорочення або скасування державного субсидування діяльності портів і розвитку їхньої матеріально-технічної бази. У цьому зв'язку перед портами виникає завдання пошуку коштів для самостійного фінансування проектів розвитку та виробничої діяльності.

Не всі морські торговельні порти виконують весь комплекс перерахова-

6

них вище функцій. Саме їхній набір у першу чергу покладений в основу класифікації портів, що викладено в Доповіді Секретаріату ЮНКТАД в 1992 р.

1.3Генерації портів за ЮНКТАД

Увищевказаній доповіді, ЮНКТАД (Конференція ООН щодо торгівлі та розвитку) класифікує порти на три категорії або генерації. Цей поділ заснований на трьох критеріях:

стратегії та політики розвитку порту; широті та глибині портової діяльності, особливо в сфері інформаційного

обслуговування; інтеграції портового бізнесу та адміністрації.

До 1-ої генерації віднесені порти, функціонування яких обмежене традиційними рамками, операціями завантаження-розвантаження.

В 2-у генерацію віднесені порти із широким діапазоном функцій, включаючи надання промислових і комерційних послуг, безпосередньо не пов'язаних із процесом перевантаження.

Упортах 3-ї генерації розробники стратегічної політики, менеджери та оператори виступають як динамічні центри комплексної міжнародної виробни- чо-дистриб'юторської мережі. Діяльність і послуги таких портів носить спеціалізований та інтегрований характер, який змінюється, що включає в себе здійснення традиційних функцій, надання промислових, природоохоронних, адміністративних і комерційних послуг, а також логістичне обслуговування.

Управління названими видами діяльності, або менеджмент, звичайно зв'я- зують із прийняттям рішень.

Упортовому менеджменті розрізняють три категорії рішень:

поточні (рутинні) рішення; інноваційні; стратегічні або менеджерські.

Рутинні рішення приймаються щодня при здійсненні як зовнішніх функцій порту (вантажопереробка, обслуговування, надання буксирів й ін.), так і внутрішніх (економіка, фінанси й ін.). Про рутинні рішення також говорять як про очевидні, тому що їхні наслідки в цілому відомі з високим ступенем імовірності, навіть до їхнього прийняття.

Рутинні рішення приймаються систематично та вважаються запрограмованими. Більшість із них мають місце на низьких рівнях ієрархії, вважається можливим заміна людини при цьому високими технологіями.

Інноваційні рішення не є щоденними, їхні наслідки ніколи не відомі заздалегідь. Вони залежать від аналітичної здатності й досвіду приймаючого рішення. У портовому менеджменті ці рішення приймаються в комерційних і маркетингових відділах, технічних й фінансових службах і в департаментах, пов'- язаних з дослідженнями та розвитком. Якість інноваційних рішень залежить не тільки від здатності і досвіду приймаючих їх, але та від свободи дій, дозволеної вищестоящим рівнем ієрархії.

Стратегічні рішення приймаються вищим менеджментом підприємства. Вони довгострокові, пов'язані з портовою політикою та її розвитком, реоргані-

7

зацією, великими інвестиціями, координацією між портом, державою та місцевою владою та ін.

Характер зазначених рішень визначається середовищем, у якому вони приймаються, і в першу чергу організаційно-правовими умовами функціонування морських портів.

1.4 Статус морського порту України

До червня 2013 року відповідно до Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України поняття морський торговельний порт означало державне транспортне підприємство, яке призначене для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведеній йому території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, які належать порту.

Із червня 2013 року відповідно до закону «Про морські порти України» № 4709 – VI від 17.05.2012 р. морський порт – визначена границями територія та акваторія, яка обладнана для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних і експедиційних робіт, а також іншими пов'язаними із цим видами господарської діяльності.

Границі території та акваторії морського порту визначаються та змінюються Кабінетом Міністрів України (КМУ).

Територія морського порту може складатися із земель морського транспорту, земель промисловості та земель водного фонду.

Акваторія морського порту (портова акваторія) – визначена границями частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, яка призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден.

Земельні ділянки в межах території морських портів можуть перебувати в державній, комунальній і приватній власності. Землі водного фонду надаються в постійне користування державним підприємствам для розміщення та обслуговування державних об'єктів портової інфраструктури.

Штучно створені в межах акваторії морського порту земельні ділянки належать до земель водного фонду, перебувають у державній власності та можуть надаватися в користування, у тому числі в довгострокову оренду.

Винятково державними, не підлягаючі приватизації та (або) відчуженню будь-яким способом, є земельні ділянки, на яких розташовані стратегічні об'єкти портової інфраструктури, і які забезпечують діяльність Адміністрації морських портів України (АМПУ).

Устаткування порту формує категорію інфраструктури порту.

Об'єкти портової інфраструктури включають рухомі та нерухомі об'єкти, які забезпечують функціонування морського порту, у тому числі:

стратегічні об'єкти портової інфраструктури – об'єкти права державної власності – гідротехнічні спорудження, засоби навігаційного забезпечення морських шляхів, системи керування рухом суден, об'єкти портової інфраструктури загального користування (акваторія, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи, лінії зв'язку, інженерні комунікації, інші об'єкти, які забезпечують діяльність двох й більше суб'єктів господарювання в морському порту);

доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, інформаційні

8

системи, перевантажувальне встаткування; інші засоби, устаткування, інженерні комунікації, які розташовані в межах території та акваторії морського порту та призначені для забезпечення безпеки судноплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) у морському порту.

1.5 Функції АМПУ

Функціонування морських портів забезпечує АМПУ безпосередньо та через свої філії, які утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту), завдання якої за законом:

1)утримання і забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй у господарське ведення;

2)надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їхнього безпечного руху, маневрування та стоянки;

3)організація та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності;

4)організація та забезпечення безпеки мореплавання;

5)організація розробки та виконання плану розвитку морського порту, підготовка пропозицій щодо його вдосконалення;

6)організація та координація аварійно-рятувальних робіт;

7)забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

8)надання допомоги потерпілим;

9)визначення районів обов'язкового використання буксирів;

10)стягнення та цільове використання портових зборів;

11)координація діяльності у випадку виникнення надзвичайних ситуацій, які мають потребу у взаємодії;

12)забезпечення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та одержання послуг у морському порту;

13)контроль і підтримка оголошених глибин й ін.

АМПУ є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, що входить у сферу управління Міністерства інфраструктури України. Це положення має як мінімум два важливі наслідки.

1.Власником АМПУ як підприємства є держава. Як державне унітарне підприємство воно на правах господарського ведення наділена відділеною частиною державного майна, яке їй належить. АМПУ володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею державним майном з обліком його цільового призначення, а також обмежень правомочності щодо розпорядження таким майном, що визначено законодавством.

2.Як державне комерційне підприємство АМПУ є статутним суб'єктом підприємницької діяльності та діє на основах підприємництва, або діяльності, що за законодавством в остаточному підсумку має на меті одержання прибутку.

У цьому зв'язку, крім перерахованих вище функцій, визначених АМПУ законом, підприємство може здійснювати відповідно до його уставу незавершений перелік з більш ніж двадцяти видів господарської діяльності. Серед яких:

9

допоміжне обслуговування водного транспорту (діяльність, яка пов'язана з перевезенням пасажирів або вантажів водним транспортом: діяльність терміналів, навігація, лоцманське проводка суден, їхнє швартування до причалу, й т. п., рятування суден);

діяльність морського пасажирського та вантажного транспорту; діяльність щодо транспортній обробці вантажів: завантаження та розван-

таження вантажів і багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовується для перевезення, включаючи кріплення вантажу та розвантаження суден;

будівництво водних і промислових споруджень, будівельні роботи; ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів (у тому числі

морських і річкових суден), гідротехнічних споруджень, під'їзних шляхів; перевезення вантажів залізничним транспортом по всіх видах сполучення,

у тому числі на під'їзних шляхах промислових або будівельних підприємств; інші види діяльності.

Крім АМПУ в межах морського порту функціонують інші суб'єкти господарювання всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів і підприємств, продукція та (або) сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

1.6 Портові оператори

Господарська діяльність щодо обслуговування суден, пасажирів і вантажів виконується суб'єктами господарювання – портовими операторами та операторами терміналів.

Портовий оператор (стивідорна компанія) здійснює експлуатацію морського термінала, проведення вантажних операцій, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані із цим види господарської діяльності. У зв'язку із цим, морський термінал – розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, який включає технологічно зв'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомнотранспортне та інше встаткування, які забезпечують завантаженнярозвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.

В Україні є декілька сотень компаній, які займаються діяльністю, близької до стивідорної, а стивідорних компаній (СК) серед них близько ста. У їхньому числі й державні СК, які мають статус державних підприємств «Морський торговельний порт», утворених при виділенні з морських торговельних портів філій АМПУ.

Оператор термінала діє в морському порту та за межами морського термінала, здійснює вантажні операції, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування транспортних засобів, а також інші пов'язані із цим види господарської діяльності.

Власники та (або) користувачі технологічно зв'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укласти між собою договори, які визначають взаємні права та обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності техноло-