Організація портових операцій. Конспект лекцій

20

Місце стоянки кожного судна, номер причалу й борт швартування визначаються черговим диспетчером порту після узгодження зі СКМП, а у випадку наявності на борту судна вибухонебезпечних або легкозаймистих вантажів, крім того, з пожежною охороною порту. Необхідні для швартування відомості повинні повідомлятися капітанові судна, що йде до порту, по радіо або через лоцмана.

Для стоянки суден-бункерувальників у порту повинні бути відведені спеціальні причали за узгодженням з пожежною охороною порту.

5.2 Підготовка причалів до швартування суден

Щоб уникнути пошкоджень суден, портових споруджень і нещасних випадків з людьми черговий диспетчер порту (району порту) зобов'язаний заздалегідь забезпечити підготовку причалу до приймання судна. СКМП повинна перевіряти готовність причалу для швартування й не допускати підхід судна до приведення його в належний стан.

Якщо стріли портальних кранів виступають за кордон причалу або на причалі відсутні швартовники (ті що здійснюють швартування) або в темний час доби не забезпечене достатнє освітлення місця швартування, постановка (швартування) судна до причалу забороняється.

У випадках, коли на причалі не прибрані вантажі, завантажнорозвантажувальний такелаж або інші предмети, що утрудняють підхід судна до причалу, його обробку, несення служби прикордонних нарядів, портовий нагляд зобов'язаний вимагати від чергового диспетчера порту вживання заходів щодо негайного очищення причалу.

Таким чином, при підготовці причалу до швартування:

забезпечується достатня вільна довжина причалу для швартування судна яке підходить до нього;

звільняється кордон (край причалу який межує з водою) причалу від вантажів та інших предметів, що заважають нормальному швартуванню (відшвартуванню);

прикордонна частина причалу очищається від льоду й снігу та посипається піском на всьому протязі, де будуть виконуватися роботи зі швартування (відшвартування);

убираються прикордонні крани відповідно до схеми, затвердженої начальником порту (терміналу);

припиняються роботи й рух всіх видів транспорту в зоні швартування; у темний час доби включається повне освітлення причалу.

Кожному судну з урахуванням його осідання й можливостей маневрування повинний бути наданий достатній простір на акваторії порту для забезпечення безпечного швартування до причалу.

Якщо підходи до причалу з моря стиснуті так, що не забезпечується безпека швартування, судна які захаращують підходи, повинні бути відповідно відсунуті або переведені до інших причалів.

Капітан, до швартування судна до причалу, повинен одержати інформацію від диспетчера порту або лоцмана про стан причалу, розміри вільних під-

22

який керує швартовними роботами, у якому місці, з огляду на особливості вантажних робіт, ставити судно до причалу, і в необхідних випадках, виділяє в допомогу швартовникам необхідну кількість портових робітників (табл. 1).

Таблиця 1 Необхідна кількість швартовників, яку виділяє порт залежно від дедвейту судна

Щоб уникнути нещасних випадків з портовими робітниками, які залучені до швартовних робіт, необхідно керуватися Інструкцією з техніки безпеки для швартовників транспортних суден. Так, відповідно до цієї інструкції до швартовних операцій допускаються тільки портові робітники, що пройшли спеціальне навчання.

Портові робітники залучаються тільки до швартовних операцій суден до берегових причалів. Брати участь у швартуванні суден на рейдові бочки портовим робітником забороняється.

Всі роботи зі швартовних операцій здійснюються під керівництвом чергового СКМП або відповідальної особи, яка його заміняє. Без чергового СКМП приступати до швартовних операцій забороняється.

Портовим робітникам, залученим до швартовних операцій, забороняється порушувати розміщення по місцях швартування, яке зроблене черговим СКМП, а також звертатися по допомогу до осіб, не допущеним до швартовних операцій.

Суміщення швартовних робіт з будь-якими іншими роботами не допускається. Не можна приступати до швартовних робіт у порваних рукавицях, при недостатньому освітленні, захаращенні та мотлоху на причалі.

Вибираючи кінець що кидають, а потім швартовний трос, потрібно стояти обличчям до судна. Не можна перебувати між швартовним кінцем який тягнуть і кромкою причалу, надягати огон (петлю) на руку або на плече. Перед закладкою огона швартовного кінця на берегову швартовну тумбу потрібно відв'язати кінець що кидають і перебувати з тилового боку тумби. При вибиранні швартовного троса або при роботі суднової машини, коли швартови закріплені на тумбі, потрібно швидко відійти убік і не стояти проти лінії натягання швартовного троса.

При швартовних роботах забороняється перекладати, знімати й скидати у воду швартови без вказівки відповідальної особи.

Судна при стоянці у причального пристрою (причалу) повинні бути надійно ошвартовані щоб уникнути переміщення під впливом вітру, течії або хвилювання.

На судні, що стоїть у причалу, виставляється вахтовий у трапа.

Вахтовий у трапа повинен бути забезпечений інформацією про засоби

23

зв'язку з капітаном морського порту, оператором морського термінала, пожежною й медичною службами морського порту та іншими посадовими особами і організаціями, взаємодіючими із судном у позаштатних ситуаціях і у випадках протиправних дій стосовно судна та його екіпажу.

По закінченні швартових операцій, швартовники повинні повідомити працівника служби капітана порту про всі недоліки при швартуванні, які вони замітили (побачили).

Швартовні операції можуть здійснюватися транспортним судном самостійно або за допомогою допоміжних суден – буксирів. Швартування першого виду є для судноводіїв найбільш складним завданням. Успіх його виконання залежить від ряду факторів: розмірів акваторії, на якій здійснюється маневрування; зовнішніх сил, які діють у момент швартування; маневрених якостей судна й ін. Немаловажне, а в ряді випадків і вирішальне, значення має при цьому професійна підготовленість членів суднового екіпажу й насамперед капітана.

Використання буксирів полегшує виконання швартовних операцій. За допомогою буксирів можна створювати необхідні для виконання маневру сили й моменти, які змінюються в великих межах, як за значенням, так і за напрямком. Застосування буксирів побічно поліпшує маневрові якості судна і сам процес маневрування робить більше надійним.

5.4 Використання буксирів при швартуванні

Схема розміщення й використання буксирів визначається завданнями, які вони виконують при здійсненні швартовних операцій. Залежно від розмірів транспортного судна, його маневрових якостей, а також особливостей портових акваторій і гідрометеорологічних умов до допомоги буксирних суден звичайно прибігають:

1)на заключній стадії маневрування транспортного судна у причалу для безпосередньої постановки (наближенні й притисканні) до нього. Завдання буксирів при цьому зводиться лише до притискання судна до причалу в умовах віджимного вітру або до його утриманню на вітрі, якщо останній притискний;

2)для буксирування транспортного судна по портовій акваторії, якщо з своїх маневрених якостях воно не може переміщатися самостійно. У цьому випадку, що є найбільш типовим при виконанні швартовних операцій з великотоннажними суднами, завдання буксирних суден значно ширше. Вони повинні здійснювати буксирування транспортного судна на портових акваторіях, а в ряді випадків і на підходах до них, виконувати його кантування (розвертання), а також, як і в першому випадку, ставити судно до причалу. Природно, що успіх рішення кожного завдання залежить від вибору схеми використання буксирів.

У морській практиці виробилося кілька способів використання буксирів при виконанні ними буксировочно-кантувальних робіт на портових акваторіях. Способи роботи буксирів:

на короткому буксирному тросі; під бортом судна яке буксирують з установкою лагом (бортом) до його

фіксованого положення; під бортом судна яке буксирують зі змінним кутом розташування віднос-

24

но його (спосіб «пуш-пул»); «на укол» – буксир розташовується перпендикулярно борту транспортно-

го судна.

Найпоширенішим є спосіб роботи буксира на короткому буксирному тросі. Це пояснюється, з одного боку, простотою способу (для його здійснення потрібна передача з одного судна на інше всього одного троса), а з інший – широким діапазоном робіт, які може виконувати буксир без якого-небудь переозброєння (буксирування, розворот і т. п.). До достоїнств (переваг) цього способу варто віднести й те, що буксир не має прямого контакту з бортом транспортного судна, тим самим виключається можливість пошкодження його фарбування або навіть самого борта.

Більше досконалим варіантом використання буксирів для роботи у борта судна є спосіб «пуш-пул», при якому буксир швартується до транспортного судна таким чином, що може змінювати своє положення щодо транспортного судна. Для цього з носа буксира на ніс транспортного судна (або навпаки) подають 2 швартови, які фіксують положення носа буксира й у той же час дозволяють йому займати положення під будь-яким кутом до діаметрального площини транспортного судна.

До роботи способом «на укол» буксир звичайно прибігає для притискання судна до причалу. Тому даний спосіб є заключним етапом першого й до роботи цим способом приступають тоді, коли судно вже виведене на траверз (напроти) місця швартування.

Якщо для цього використовується тільки один буксир, то він для забезпечення переміщення транспортного судна лагом повинен розташовуватися небагато спереду міделя останнього. При використанні двох буксирів вони звичайно встановлюються у закінчень циліндричної вставки судна. При цьому для плавного підведення до причалу великотоннажного судна, без розвивання великих інерційних сил, буксири повинні працювати поперемінно, рухаючи то носовий, то кормовий край судна.

5.5 Зміна місць стоянки судна

Без дозволу чергового диспетчера порту судно не має права міняти місце стоянки в порту.

Судна при перестановці в порту, крім дозволу диспетчерської служби, повинні мати дозвіл митниці й контрольно-пропускного пункту прикордонних військ.

Вказівки судну на всі перешвартування, перетяжки або перестановки, а також на відхід судна від причалу на рейд у зв'язку з потребами порту дає черговий диспетчер порту за узгодженням зі СКМП.

Про майбутню зміну місця стоянки черговий диспетчер порту повинен повідомити капітана судна в робочий час не пізніше ніж за 2 години, якщо інші строки не встановлені в обов'язкових постановах по порту.

Якщо перешвартування, перетяжка або перестановка судна планується з 17 до 8 годин, порт зобов'язаний інформувати капітана до 15 години поточної доби.

25

Якщо судно, що міняє місце стоянки, повинне бути поставлене лагом до борта судна, яке вже стоїть у причалу, то останнє повинне бути попереджене про це не менш ніж за 1 годину до початку перестановки.

Увипадках, які не терплять зволікання, черговий диспетчер має право зробити перестановку судна до іншого причалу без попереднього попередження його капітана.

Якщо судно не виконає вимогу порту про звільнення причалу, капітан судна (судновласник) відповідає за збитки, які виниклі у зв'язку із цим.

Перестановка судна за заявкою його капітана здійснюється тільки з дозволу диспетчера порту й за його вказівкою.

Капітани суден при перестановці судна можуть користуватися послугами лоцманської служби порту з подачею заявки за 2 години до наміченого строку перестановки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими постановами по порту.

Упортах з особливо складними умовами при перестановці суден може встановлюватися обов'язкове лоцманське забезпечення, про що повинне бути оголошене в обов'язкових постановах по порту.

Перетяжка уздовж причалів на швартовах допускається без лоцмана, але

вприсутності чергового інспектора портового нагляду. Для роботи на причалі повинні використовуватися берегові швартовники.

Перестановка судна від одного причалу до іншого або відвід його від причалу на рейд допускаються тільки при наявності на судні капітана або його старшого помічника.

Обмеження у здійсненні перешвартування і перестановок у порту, які залежні від стану погоди встановлюються обов'язковими постановами по порту.

Увипадку майбутньої перетяжки судна уздовж причалу швартови, які заведені на нього з іншого судна, повинні віддаватися (зніматися) тільки після повідомлення про це вахтового помічника капітана даного судна.

6 Організація бункерних операцій судна

6.1 Бункерування судна водою

На судні завжди є потреба у воді питної якості й забортній воді. Система водопостачання містить у собі (включає) трубопроводи (системи) питної, забортної та води для миття. Питна вода вживається для питва, готування їжі, миття й прання. Їй забезпечують камбузи, заготовочні, буфети, їдальні, ресторани, посудомийки, всі вмивальники, кип'ятильники й медичні приміщення. Вода для миття (холодна і гаряча) подається в душові й пральні. Неопрацьована забортна вода може використовуватися для змиву в санвузлах, у системах охолодження й інших господарських цілях.

Системи водопостачання утворюють комплекс, призначений для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних і господарсько-побутових потреб екіпажу й пасажирів. У загальному випадку в даний комплекс входять системи готування питної води, господарської питної води, побутової забортної води й гарячого водопостачання судна. Наявність тих або інших систем визначається

26

Санітарними правилами для суден.

Як джерело водопостачання відповідно до ДСТ 29183-91 для суден можуть бути використані:

міські водопроводи портів і пристаней (гідранти у порту); питна вода у бутлях;

станції приготування питної води (СППВ), які встановлені безпосередньо на судні;

спеціальні судна-водолії, які приймають воду з міських водопроводів або готують у власних СППВ.

6.2 Система водопостачання суден

Система питної води містить у собі цілий комплекс різного встаткування. Вона складається із цистерни для приймання й зберігання води, пневмоцистерни (гідрофу), водонагрівачів і електрокип’ятильників, водорозбірних колонок (фонтанчиків), трубопроводів з арматурою, установки для очищення й бактеріологічної обробки забортної води, приладів контролю та автоматизації керування, санітарних насосів.

Відповідно до вимог які висуваються, питна вода повинна бути чистою, без специфічних запахів і присмаків та безпечною в епідеміологічному відношенні (не повинна містити хвороботворних бактерій і шкідливих домішок). Якість її повинна задовольняти вимогам державного стандарту на воду для суден.

До якості води для миття пред'являють майже ті ж вимоги, що й до питної. Вона також повинна бути безпечною в епідеміологічному відношенні й очищеною від механічних домішок. Тому на річкових суднах звичайно передбачають об'єднану систему питної й води для миття та виготовляють її відповідно до вимог, що пред'являють до системи питної води. При об'єднаній системі зменшується число насосів, гідрофорів, труб, арматури й скорочуються трудові витрати на технічне обслуговування. При обладнанні суден роздільними системами питної й води для миття, кожна з них повинна бути повністю автономною.

Питну воду на судні зберігають у вкладних цистернах. Допускається застосування цистерн, відокремлених у корпусі судна і його надбудов. При цьому цистерни не повинні граничити із забортною водою і ємностями для будь-яких інших рідин. Палуба, що обмежує цистерну зверху, може мати набір усередині цистерн.

Цистерни питної і води для миття обладнують наливними, приймальними (для видачі) і повітряними трубами. Для виміру (визначенні) кількості питної води в цистернах потрібно застосовувати автоматичні й інші пристрої (датчики типу УУЖЕК, вказівні стовпчики й т. п.), які виключають можливість її забруднення. Використовувати для цього метршток не дозволяється. Воду для миття можна заміряти за допомогою вимірювальних труб з постійними метрштоками, закріпленими на палубних втулках.

Наповнювати цистерни питною водою з берега або із суден-водоліїв треба по спеціальному трубопроводу, що забезпечує її приймання з обох бортів судна. Прийомні відростки наливних труб повинні підніматися над палубою не

27

менш ніж на 0,4 м і мати надійне закриття, яке запобігає забруднення води. Щоб уникнути забруднення води через зовнішні кінці повітряних труб, їх треба виконувати у вигляді гуська (у вигляді букви «Г») або обладнувати якимнебудь захисним пристроєм.

Стінки цистерн із вуглецевої стали зсередини необхідно захищати стійким покриттям. Не дозволяється встановлювати запасні цистерни питної води в машино-котельних відділеннях, а також в одному відсіку із цистернами для фекальних і інших стоків та сміття.

Широке поширення на суднах в останні роки одержали СППВ із використанням озонування. Знезаражування води озонуванням у гігієнічному відношенні є найбільш вдосконаленим. При озонуванні усуваються присмаки й запахи, які виділяються деякими водоростями та мікроорганізмами. Озон діє в 15 – 20 разів швидше хлору, а потреба в ньому в 2,5 рази менше при досягненні аналогічного ефекту. Після обробки хлором вода має зеленувато-жовтий колір, озонування надає їй блакитний відтінок. Знезаражування води озоном сприяє видаленню з неї заліза й марганцю.

Озонування є універсальним методом обробки води, тому що проявляє свою дію одночасно в бактеріологічних та фізичному відносинах. Мінеральні речовини з хімічної точки зору після озонування не змінюються. Разом з тим при обробці води озоном у неї не вносяться ніякі додаткові сторонні речовини, як, наприклад, при хлоруванні.

Однак при озуванні підвищується небезпека подальшого зараження води при невідповідному зберіганні.

6.3 Постачання суден прісною водою з берегових джерел

Вода з берегових джерел, призначена для господарсько-питних цілей, може прийматися на судна як безпосередньо з портових водопровідних споруджень, так і із суден-водоліїв або з інших суден, призначених для транспортування води й спеціально для цієї мети обладнаних. При здійсненні нагляду за водопостачанням організації й установи санітарно-епідемічної служби повинні керуватися тільки документами загальнодержавного значення, а також вказівками й інструкціями міністерств охорони здоров'я. Вода, яка прийнята (постачається) на судна у вітчизняних портах, повинна відповідати вимогам ДСТ 2874-82 «Вода питна» і документам які доповнюють або заміняють його, при виданні таких. Регулярний контроль за якістю води здійснює санітарноепідеміологічна станція (СЕС).

При прийманні води в іноземних портах необхідне одержання від місцевих санітарних органів або портової влади сертифікатів, які засвідчують відповідність якості води вимогам міжнародних або національних стандартів. При прийманні води з водоналивного або іншого судна у відповідному товарному документі повинні бути зазначені місце й дата одержання води передавальним судном, наявність сертифіката (якщо вода прийнята в іноземному порту) і зроблена відмітка про проведення знезаражування води перед її передачею на приймаюче судно. Документ повинен бути завірений на передавальному судні відповідальною особою. Отримані сертифікати й передатні документи повинні

28

зберігатися в судновому архіві й контролюватися організаціями та установами СЕС після прибуття судна у вітчизняний порт.

Портові водопровідні спорудження, мережі для розведення (розподілу) й пристрої для роздавання (видачі) води по своїй конструкції, розташуванню й умовам експлуатації повинні відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил, «Санітарним правилам для морських суден». Передача води на судно в порту повинна здійснюватися тільки зі спеціальних гідрантів і тільки портовими, а не судновими шлангами. Шланги повинні зберігатися в закритих ящиках і періодично піддаватися дезінфекції. Транспортування води для господарськопитних цілей може здійснюватися тільки спеціально побудованими або переобладнаними для цієї мети водоналивними суднами, а на неспеціалізованих суднах – тільки в ємностях, розташування, конструкція й покриття яких повністю відповідають вимогам відповідних санітарних правил для морських та річкових транспортних і рибопромислових суден.

У випадках баластування (наповнення) цистерн прісної води забортною водою на танкерах-водоліях остання повинна забиратися на максимально можливому видаленні від району скупчення суден і берегів. Перед наступним прийманням прісної води ці цистерни повинні бути оброблені. Для поліпшення й збереження якості води, прийнятої на судно або приготовленої на судні питної води, може застосовуватися знезаражування або консервація води електролітичним сріблом.

Є ще третій спосіб, коли судно забезпечується водою зі спеціальних автоцистерн. Цей спосіб самий дорогою.

Послуга постачання судна питною водою в бутлях означає безпосередню доставку води в бутлях за адресою замовника. Доставка питної води на судно включає в себе також заміну порожніх ємностей на заповнені. Крім того, доставка питної води означає обслуговування спеціальних автоматів, усередину яких завантажується вода в бутлях, яка за допомогою помп подається через крани до споживача. Якщо судноплавна компанія замовляє доставку питної води, то можливо укласти попередню угоду по телефону, а оформлення договору, платіжних документів буде здійснюватися на місці. Багато в чому виконання послуги доставки питної води залежить від злагодженості роботи команди диспетчерів, водіїв і супровідників вантажу.

6.4 Особливості передачі води водоналивними суднами

Використання водоналивного судна за прямим призначенням допускається тільки при наявності на ньому санітарного паспорта водоналивного судна, виданого санітарно-епідеміологічною установою флоту.

Перед прийманням води цистерни водоналивного судна повинні бути осушені, змішування води яка залишилася в цистернах, зі знову прийнятою не допускається. Приймання води здійснюється тільки через спеціально призначені для цього шланги, які зберігаються в шафах з написом «Шланги для питної води». Шланги повинні мати спеціальне маркування, а їхні кінці – заглушки й брезентові чохли. Якщо шланги забруднені або тривалий час не використовувалися, то здійснюється їхня дезінфекція. Перед прийманням води шланги про-

29

миваються протягом 2 хв. прийнятою водою.

Всі горловини й клінкети системи водопостачання водоналивного судна повинні бути пронумеровані та опломбовані другим помічником капітана. Заповнення цистерн водою допускається тільки при наявності всіх пломб.

По закінченні приймання води медичним працівником (другим помічником капітана) відбираються проби з кожної цистерни й передаються в СЕС на фізико-хімічний і мікробіологічний аналізи, а приймальні патрубки закриваються заглушками й пломбуються другим помічником капітана, про що здійснюється запис у судновому журналі водоналивного судна. У випадках, коли вода за результатами мікробіологічних аналізів виявиться не придатною для питних цілей, повинна бути зроблена дезінфекція цистерн.

У випадках приймання води в портах іноземних держав капітан водоналивного судна зобов'язаний одержати сертифікат на прийняту воду й інформацію про її якість у санітарного інспектора порту. Вода, прийнята в іноземних портах, підлягає обов'язковому хлоруванню дозами активного хлору 5 мг/л.

Максимальний строк зберігання питної води на водоналивному судні не повинен перевищувати 60 діб. Щодня, починаючи із другої доби зберігання, на водоналивному судні медичним працівником здійснюється визначення концентрації залишкового хлору у воді. При відсутності в штаті водоналивного судна медичного працівника визначення концентрації вільного залишкового хлору здійснюється другим помічником капітана у відповідності зі спрощеною методикою.

Про всі проведені заходи щодо хлорування води здійснюються записи в судновому журналі й санітарному паспорті водоналивного судна. Капітаном водоналивного судна медичній службі корабля, на який подається вода, видається санітарний паспорт на воду, що відпускається.

По закінченні подачі води на корабель (судно) у судновому журналі водоналивного судна здійснюється запис про кількість переданої води й вміст у ній вільного залишкового хлору. Отвори роздавальних стовпчиків водоналивного судна закриваються заглушками з наступним їхнім опломбуванням, про що також здійснюється запис у судновому журналі.

6.5 Організація бункерування паливо-мастильними матеріалами

Замовник послуги на бункерування (судно або його агент) подає постачальникові паливо-мастильними матеріалами (ПММ) заявку на бункерування (постачання) із вказівкою: найменування судна, дати підходу судна для бункерування, марки й кількості нафтопродуктів для заправлення судна, реквізитів судна. Заявка подається письмово по факсу або електронній пошті протягом робочого часу, але не пізніше 3 (трьох) робочих діб до початку операцій по бункеруванню. Робочим часом вважається період з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. робочого дня. Судно в праві за 1 (один) робочий день до початку вантажних операцій (отримання бункеру) внести зміни у видану заявку на бункерування, за винятком таких змін, що впливають на оформлення документів у митному й іншому компетентному органах.