Зберігання вантажів у портових складах. МВ до РГР

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО БІЗНЕСУ Кафедра «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт»

ЗБЕРІГАННЯ ВАНТАЖІВ У ПОРТОВИХ СКЛАДАХ

Методичні вказівки до розрахунково-графічної роботи з дисципліни

«Управління термінальними і транспортно-складськими системами (внутрішньопортова і складська логістика)»

Галузь знань: 27 «Транспорт» Спеціальність: 275 «Транспортні технології»

Спеціалізація: 275.01 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)»

Одеса – 2023

2

Методичні вказівки (МВ) до розрахунково-графічної роботи (РГР) «Зберігання вантажів у портових складах» з дисципліні «Управління термінальними і транспортно-складськими системами (внутрішньопортова і складська логістика)» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти галузі знань 27 «Транспорт» спеціальності 275 «Транспортні технології», спеціалізації 275.01 «Транспортні технології (на морському та річковому транспорті)» розроблені Тихоніним Володимиром Івановичем – доцентом ОНМУ кафедри «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт» Навчальнонаукового інституту морського бізнесу (ННІМБ) Одеського національного морського університету (ОНМУ).

Методичні вказівки до РГР розглянуті, обговорені, схвалені та рекомендовані до друку на засіданні кафедри «Експлуатація морських портів» ННІМБ ОНМУ, протокол від 27 березня 2023 року № 31.

Рецензент:

Раскевіч І. В., к. е. н., доцент кафедри «Експлуатація морських портів» ННІМБ ОНМУ.

Загальні вказівки

РГР «Зберігання вантажів у портових складах» має на меті прищепити студентам навички свідомого врахування транспортних характеристик вантажів при рішенні завдання забезпечення їхнього зберігання в портових складах. Вона є продовженням і розвитком РГР «Зберігання й транспортування вантажів», яка виконувалася в рамках дисципліни «Вантажознавство».

3

Виконання РГР передбачає знання й уміння враховувати: транспортні характеристики вантажів і робити оцінку їхнього впливу на технологію перевантаження, зберігання й перевезення вантажів; можливі засоби й способи укрупнення вантажних місць (УВМ); особливості режимів роботи різних типів портових складів і раціонального їхнього завантаження.

Пояснювальна записка повинна включати:

Титульний аркуш;

Індивідуальне завдання на РГР;

Зміст;

Вступ;

Основну частину;

Висновки;

Список літератури.

Вимоги з оформлення роботи

Пояснювальна записка виконується відповідно до вимог ДСТУ і повинна бути надійно зшита.

Робота яка не відповідає вимогам оформлення на рецензування (перевір-

ку) не приймається.

Пояснювальна записка обов'язково починається з титульного аркуша й індивідуального завдання, які оформляються на окремому аркуші у відповідності з Додатком 2. Дані для індивідуального завдання вибираються студентом самостійно відповідно до заданого варіанта з Додатка 1 по табл. 4 і 5.

Далі приводиться зміст із вказівкою всіх складових РГР і номера сторінки, з якого починається відповідний розділ (див. як приклад, «Зміст» даних МВ).

Основна частина складається із чотирьох розділів:

1.Транспортні характеристики вантажів;

2.Визначення навантажень при складуванні;

3.Обґрунтування оптимальних розмірів штабеля;

4.Визначення ефективності використання складів.

Робота виконується на чистих листах білого паперу формату А4 (210 мм на 297 мм) рукописним (від руки), машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одній стороні листа. Обсяг пояснювальної записки повинен становити від 15 сторінок до 35 сторінок машинописного або від 25 сторінок до 45 сторінок рукописного тексту.

При написанні тексту рукописним способом – розмір шрифту (по висоті) від 2,5 мм до 5 мм, відстань між рядками – не менш розміру шрифту. При використанні друкованих пристроїв ПЕОМ використовується шрифт «Times New Roman», вирівнювання по ширині, з одинарним інтервалом, абзацний відступ – 1,25 см, розмір шрифту по всій записці повинен бути однаковим і відповідати розміру шрифту друкарської машинки (14 пт).

Виділяти що-небудь курсивом, жирним, підкресленням, додатковим абзацом, іншим інтервалом і т. п. – забороняється.

Розташовувати основний текст записки і його окремих елементів з вирівнюванням по центру, крім зазначених окремо (спеціально) – забороняється.

4

Записка виконується чорним кольором. Всі рисунки, лінії, букви, цифри й знаки повинні бути однаково чорними на протязі всієї записки. Окремі слова, формули, знаки, які вписані в надрукований текст, повинні бути чорного кольору; щільність вписаного тексту повинна максимально наближатися до щільності основного зображення. Написи від руки виконуються чорним чорнилом або пастою чорного кольору креслярським шрифтом. Використання олівця допускається тільки для побудови рисунків. Колір олівця (грифеля) – чорний.

Помилки, описки й графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлення повинні бути чорного кольору.

Текст записки повинен починатися (закінчуватися) не менш ніж 25 мм ліворуч, 10 мм праворуч і по 20 мм зверху й знизу. Текст записки розташовуються по короткій стороні листа. При розміщенні таблиць (рисунків) по довгій стороні листа, вони розташовуються (підшиваються) так, щоб для їх читання, записка повинна бути повернена за годинниковою стрілкою. Тоді поле з боку головки таблиці (верху рисунка) відповідає лівому краю й становить 25 мм, праворуч і ліворуч по 20 мм, знизу – 10 мм. Допускається відхилення меж тексту у більшу сторону, від вказаних раніше значень, не більше ніж на 3 мм.

Назви розділів (підрозділів) розташовуються по центру й повинні мати нумерацію. У заголовках (назві розділів або підрозділів) переноси слів не допускаються, точки наприкінці не ставляться. Якщо заголовок складається з декількох речень, їх розділяють точкою. Відстань між заголовком і попереднім текстом повинна бути не менш одного рядка.

Проведення розрахунків або текстових пояснень одного розділу (підрозді-

лу) в іншому – не допускається.

Окремі формули розташовуються по центру рядка, дотримуючи симетричності. Розрахунки розташовуються з абзацного відступу. Здійснювати розрахунки в табличній формі, якщо це не передбачено МВ, не допускається.

При проведенні розрахунків у записці спочатку приводиться розрахункова формула й необхідні пояснення до неї, а потім у формулу підставляються вихідні значення й отриманий результат, із вказівкою одиниць виміру.

Наприклад:

VМ = ℓМ bМ hМ = 0,5 0,4 0,3 = 0,06 м3.

Якщо приводяться послідовно декілька взаємозв'язаних формул (одне значення витікає з іншого), то пояснення до них даються до тих пір, поки не стане можливим проведення розрахунків. Тільки після цього у формулу підставляються початкові значення і отриманий результат, з вказівкою одиниць вимірювання. В цьому випадку розрахунки по формулам приводяться в зворотному порядку пояснення до них: спочатку розрахунок по останній і тільки потім – по попередніх, а в кінці – по першій в цій групі формул. В цьому випадку в розрахунках формулу можливо не наводити.

Наприклад:

UМ = 0,06 / 0,033 = 1,818 м3/т.

Формулу в розрахунках також можливо не наводити, якщо вона була неве-

5

дена в записці раніше (з поясненнями до неї).

Розрахунки здійснюються з точністю, обумовленою розмірністю (величиною) розрахункового показника:

–розмірів (довжини, ширини, висоти й т. п.), виражених у метрах – до 1 мм,

усантиметрах – до 0,1 мм, у міліметрах – до 0,01 мм;

–маси (ваги), вираженої в кілограмах – до 1 г, у тоннах – до 1 кг;

–об'ємних та інших розрахункових показників – визначається розмірністю вихідних величин.

При наявності у числа цілої частини вказується не менш трьох значущих цифр (відмінних від нуля) після коми, а при відсутності цілої частини – не менш п'яти.

Всі таблиці та рисунки приводяться в записці відразу після першого згадування або на наступному листі після цього згадування, якщо до кінця сторінки таблиця або рисунок повністю не вміщуються. Тоді на цій сторінці приводиться тільки посилання на цю таблицю (рисунок) з подальшим продовженням тексту, а наступна сторінка починається із цієї таблиці (рисунка).

У тексті записки повинні бути посилання на всі таблиці та рисунки (наприклад: рис 4; див. табл. 3; розрахунки представлені в табл. 2; на рис. 1 наведені… і т. д.). Всі таблиці й рисунки повинні бути пронумеровані (мати номер).

Всі таблиці та рисунки приводяться в тому ж розділі (місці) записки, де вони необхідні для пояснення розрахунків і отриманих результатів або передбачені даними МВ. Винесення таблиць і рисунків у додаток або доповнення (у кінець записки) забороняється.

Таблиці повинні мати заголовок (назву таблиці) і (або тільки) слово «Таблиця» із вказівкою номера (наприклад: Таблиця 3, Таблиця 6 – Залежність …). Значок «№» у найменуванні таблиць і рисунків не ставитися. Таблиці (рисунки) розбивати не можна, за винятком таблиць (рисунків), які цілком на окремій сторінці не вміщуються. Таблиці розташовуються по короткій стороні листа. Якщо таблиця при такому розташуванні не вміщуються, то допускається її розташування по довгій стороні листа, при цьому вона надається (виконується) на окремій сторінці.

Після закінчення таблиці триває (продовжується) текст записки. Залишати порожнє місце до й після таблиць і рисунків не допускається. Текст на сторінці не продовжується, якщо після таблиць, рисунків (відповідного посилання) або тексту попереднього розділу до кінця листа міститься (може вміститися) тільки заголовок нового розділу.

Таблиці повинні мати головку й боковик. У головці записують заголовки й підзаголовки граф, а в боковику – заголовки рядків. У боковику необхідно, по можливості, потрібно приводити скорочені або символьні позначення. Графи таблиць не повинні бути порожніми, при відсутності даних у графі ставиться прочерк («–»). Всі колонки й рядки таблиці повинні бути відділені друг від друга горизонтальними й вертикальними лініями. Допускається об'єднання декількох граф таблиці в одну, без поділу, якщо якісь данні однакові для декількох сусідніх колонок (чарунок) таблиці.

Таблиці, які розміщені на окремій сторінці, повинні займати все поле тексту

6

(сторінки). Розміщення тексту на одній сторінці одночасно уздовж і поперек не допускається. При переносі таблиці на наступний лист, частина таблиці (головка таблиці або рядок з нумерацією колонок) повторюється, а над нею наводиться напис «Продовження таблиці» із вказівкою номера.

Приведення в осередках (чарунках) таблиці цифр у два ряди (з переносом) не допускається. Якщо при заповненні таблиць, розміщених по довгій стороні листа, основним шрифтом (14 пт.) данні не вміщуються, то допускається, як виключення, при заповненні граф таблиць використання меншого шрифту, але не

менш ніж 12 пт.

Рисунки повинні мати найменування (або тільки) слово «Рисунок» з вказівкою номера (наприклад: Рисунок 3; Рисунок 2 – Схема завантаження вагона). При переносі на наступний лист частини рисунка, у його найменуванні вказується «Рисунок __, аркуш __» із вказівкою номера. Схема розміщення рисунків на листі аналогічна таблицям. Всі рисунки повинні виконуватися в масштабі або пропорції, які можна вибирати довільно. Обраний масштаб повинен дозволяти без труднощів роздивитися необхідні величини та написи. Шрифт написів на рисунках повинен наближатися до основного шрифту записки (14 пт.), але в любому випадку, він не може бути меншим ніж 11 пт.

Всі побудови (рисунки) виконуються тільки за допомогою креслярських інструментів (засобами комп'ютерної графіки). Побудова рисунків від руки (без використання лінійки, циркуля й т. п.) не допускається. Рисунки можуть містити в собі елементарні розрахунки або чисельні значення, необхідні для пояснення наведених побудов на рисунках (див. як приклад рис. 3, 4, 5 цих МВ).

Рисунки приводяться для кожного вантажу окремо (з відповідним записом), наприклад, Рисунок 4 – Схема завантаження вагону бавовною (вигляд збоку і з торця). Можливе розміщення на одному рисунку зображень, які відносяться до декількох вантажів. Тоді в його найменуванні (написах) наводяться пояснення до нього (див. як приклад рис. 1 цих МВ). Пояснення також можна приводити і в тексті записки (див. як приклад рис. 10 і 11 цих МВ).

Назва таблиці приводиться над таблицею по ширині з абзацним відступом (див. як приклад назви табл. цих МВ), а рисунка – під ним по центру без абзацного відступу (див. як приклад назви рис. цих МВ).

Всі сторінки записки повинні бути пронумеровані (крім титульного листа й завдання), нумерація починається із цифри 3. Номер сторінки ставитися вгорі сторінки посередині або у верхньому правому куті. Якщо розташування таблиць або рисунків по довгій стороні листа, то нумерація на них ставиться після їхньої підшивки до записки.

При використанні друкованих пристроїв допускається здійснення нумерації сторінок від руки. Таблиці й рисунки, побудовані на окремих листах, включаються в загальну нумерацію.

Скорочення в тексті не допускаються, за винятком загальноприйнятих та установлених відповідними стандартами або даними МВ.

Якщо використовується література, то її порядковий номер за «Списком літератури» й номера сторінок (якщо вони є), вказуються в тексті відразу після згадування у квадратних дужках (наприклад: [9 С. 2 – 4] або [9, 12, 85]).

7

У випадку виникнення необхідності внесення виправлень, пов'язаних із зауваженнями викладача (після перевірки РГР), вони здійснюються на чистій зворотній стороні попереднього листа. Виправлення цих зауважень іншими способами (використанням коректори, заміною сторінок й ін.) не допускається.

Розташування виправлень на чистій зворотній стороні попереднього листа дає можливість одночасно (не перегортаючи сторінки) бачити помилки (зауваження) і як вони виправлені.

Якщо на звороті листа не вистачає місця для внесення виправлень, то у відповідному місці підшивається додатковий (без номера сторінки) чистий лист, на якому приводяться виправлення.

Виправлення виконується тим же способом, що й текст записки.

Якщо виправлення вимагають зміни певних значень (підсумків розрахунків), які наводяться в таблицях, то при виправленні, новий приклад розрахунку не приводиться, а на чистій зворотній стороні попереднього листа приводитися тільки боковик цієї таблиці й колонки з отриманими (виправленими) результатами.

Методичні вказівки Вступ

Надається короткий опис впливу транспортних характеристик вантажів на забезпечення схоронності й безпеки транспортування. Вказується мета роботи й приводиться короткий опис особливостей зберігання заданих вантажів у різних типах складів. Описуються типи складів, які необхідні для більше схороненого (збереженого, якісного) зберігання заданих вантажів (або їхньої частини) із вказівкою необхідних параметрів навколишнього середовища або інших вимог до цих складів.

1 Транспортні характеристики вантажів

Для заданих вантажів надається опис їхніх фізико-хімічних властивостей, тобто вказується:

–походження вантажів – сфера виробництва, ареал вирощування, продукцією чого є й т. п.;

–основна сфера споживання (застосування);

–хімічна формула, склад, питомий навантажувальний об’єм (ПНО), щільність і т. п.;

–припустима висота складування;

–яким впливам піддаються вантажі, і які впливи вони можуть зробити на інші вантажі, які наслідки може причинити спільне перевезення конкретного вантажу з іншими заданими вантажами;

–специфічні особливості й характеристики, оптимальні режими зберігання

йперевезення й т. п.;

–усілякі форми пред'явлення вантажу до перевезення й види тари, у якій вантаж може бути представлений;

–докладний опис тари, у якій може перевозитися вантаж (як транспортної, так і споживчої) із вказівкою: матеріалу виготовлення; її здатності протистояти

8

зовнішнім, агресивним факторам і забезпечувати схоронність вантажів;

–забезпечення тарою необхідних умов транспортування вантажів;

–вимоги до тари й упакування, з погляду забезпечення оптимальних режимів перевезення, перевантаження й зберігання.

Цей перелік не є остаточним та вичерпним та може змінюватися, виходячи з транспортних характеристик конкретних вантажів.

При описі небезпечних вантажів обов'язково використовувати МОПНВ (правила перевезення небезпечних вантажів).

Якщо найменування заданого вантажу охоплює групу (клас) вантажів, які мають не тільки загальні, але й специфічні характеристики, то раніше зазначені транспортні характеристики (фізико-хімічні властивості) приводяться в наступній послідовності:

–перераховуються конкретні вантажі (товари) вхідні в цю групу (клас);

–приводяться їх загальні транспортні характеристики;

–вказується конкретний вантаж, який запропонований до подальшого розгляду. Вибір конкретного вантажу здійснюється студентом довільно;

–приводяться специфічні транспортні характеристики обраного вантажу, з урахуванням його тари (споживчої й транспортної).

Після чого для кожного вантажу до подальших розрахунків пропонується конкретний вид тари, габаритні розміри й маса брутто вантажного місця (ВМ).

З урахуванням обраної тари, у записці приводяться інші транспортні характеристики кожного вантажу:

–вимоги до транспортних засобів;

–параметри температури, вологості й вентиляції;

–технічні умови зберігання й перевезення й ін.

Вищевказані уточнені транспортні характеристики приводяться якщо вони не були наведені раніше або вони відрізняються (змінилися) після вибору конкретного виду й матеріалу тари (споживчої й транспортної).

2 Визначення навантажень при складуванні

Навантаження на підлогу складу при складуванні вантажів залежать від багатьох факторів. При розміщенні вантажів на складі їхнє різне навантаження на підлогу складу більшою мірою визначається висотою складування вантажу, яке часто залежить від можливості перевантажувальної техніки.

2.1 Визначення питомого навантаження

Розвиток перевезень вантажів УВМ за допомогою піддонів, пакетів або контейнерів є одним з основних напрямків підвищення ефективності перевезень на транспорті. Це дозволяє прискорити обіг вантажів, підвищує продуктивність праці при виконанні завантажно-розвантажувальних робіт (ЗРР), скорочує витрати на транспортну тару й зберігання вантажів, підвищує схоронність, знижує збитки від розкрадань і псування вантажів, дозволяє автоматизувати виконання ЗРР, спрощує транспортно-експедиторські, передатні, й інші комерційні операції.

Відповідно до вимог нормативно-технічної документації, тарно-поштучні вантажі необхідно пред'являти до перевезення в пакетах або контейнерах.

9

Питоме навантаження – навантаження, яке створюється одним ВМ на підлогу складу.

У зв'язку з раніше зазначеними вимогами в даної РГР у якості ВМ будуть розглядатися пакети.

Способи пакетування генеральних вантажів можна розділити на дві групи: на піддонах і без піддонів (рис. 1).

Рисунок 1 – Засоби пакетування: а – плоский піддон; б – стієчний піддон; в – ящиковий піддон; г – строп-пакет; д – метал в пачці; е, ж – метал в зв'язуванні; з – метал в багатообігових стропах

Найбільше часто пакети формуються на піддонах типу 2П2В та П4В. Під-

дон П4В має розміри ℓПІД bПІД hПІД – 1200 мм на 800 мм на 150 мм, масу gПІД – 25 кг і вантажопідйомністю (в/п) G – 1,0 т. Піддон 2П2В – 1600 мм на 1200 мм на

180 мм, gПІД – 80 кг і G – 2,0 т.

Для оптимального розміщення вантажів на піддоні керуються співвідношенням лінійних розмірів ВМ і пакета, його в/п.

У РГР пакетування здійснюється з використанням обох видів піддонів (П4В та 2П2В).

Перший вид (П4В) частіше використовується для залізничних перевезень, так як його зручно завантажувати навантажувачем у вагон. Цей тип піддона частіше всього буває одноразовим і не вимагає його повернення власникові. Розміри піддона П4В відповідають розмірам піддона, який прийнятий Міжнародної організацією по стандартизації (МОС) в якості вихідного елемента стандартизації.

Другий тип (2П2В) використовується для внутрішньопортових перевезень, здійснення ЗРР і для зберігання вантажів на складах. Часто буває, коли для цього на піддон 2П2В встановлюють 2 піддони П4В.