Вантажознавство. Навчальний посібник

В.І. ТИХОНІН

ВАНТАЖОЗНАВСТВО

Одеса – 2016

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Експлуатація морських портів»

Вантажознавство

Навчальний посібник по дисципліні

«Вантажні перевезення (Вантажознавство)»

Напрямок підготовки: 6.070101 «Транспортні технології

6.030401 «Правознавство»

Одеса – 2016

1

УДК 656.614.3.073(075.8) ББК 39.48я 73

Тихонін В.І. Вантажознавство. – Одеса: ОНМУ, 2016. – 236 с.

Рецензенти:

І.М. Петров, канд. техн. наук, проф. кафедри «Морські перевезення» Одеської національної морської академії

Й.Г. Фотєв, зам. ген. директора з ОП ТОВ «Металзюкрайн Корп. ЛТД»

Рекомендовано Вченою Радою Одеського національного морського університету

як навчальний посібник (витяг з протоколу № 10 від 29.04.2015 р.)

Мета навчального посібника полягає в тому, щоб стимулювати студентів на самоосвіту та уміння використовувати нові знання в нових (досить часто нестандартних) ситуаціях.

Навчальний посібник призначений допомогти у вивченні важливої дисципліни «Вантажні перевезення (Вантажознавство)» для майбутніх фахівців у галузі морських знань.

При викладенні матеріалу автором враховано сучасну позицію провідних вчених і спеціалістів в технології морських перевезень, зберігання та перевантаження вантажів.

© Тихонін В.І., 2016

2

Вступ

З того моменту, коли товар пред'явлений до перевезення, він переходить у новий стан – стає вантажем. При перетворенні товару в категорію вантажу для транспорту втрачає значення ряд його товарних характеристик (споживчих властивостей), але з'являється необхідність вивчення й обліку транспортних характеристик вантажу.

Основна функція транспорту – збережена доставка вантажів, у певний термін з певною швидкістю, без шкоди для навколишнього середовища. Під час перевезення вантаж потрібно доставляти без псування та ушкоджень.

Вантаж є носієм небезпеки. Це обумовлено:

–впливом стихійних сил;

–концентрацією в обмеженому об'ємі (на судні) різних видів небезпеки;

–недостатньою вивченістю взаємодії вантажів з навколишнім середовищем і між собою;

–впливом при аваріях.

Предметом Вантажознавства є:

–транспортні характеристики та транспортний стан вантажу;

–взаємодія вантажу та навколишнього середовища;

–взаємозв'язок транспортного стану вантажу з технологією та організацією транспортного процесу;

–оптимальні режими зберігання та перевезення.

Транспортні характеристики вантажу взаємно пов'язані з технікою перевезення. Форма пред'явлення вантажів до перевезення в значній мірі вплинула на спеціалізацію флоту. З'явилися такі судна як: танкери, лісовози, бавовнавози, рефрижераторні судна та судна для перевезення генеральних вантажів; ціла серія принципово нових спеціалізованих суден – автомобілевозів, контейнеровозів, ліхтеровозів, суден для перевезення деревної тріски, пульпи рудних концентратів, газів і хімічних вантажів. У зв'язку із цим відповідно пред'являються нові вимоги до конструкції портового встаткування та перевантажувальної техніки.

Мета вивчення Вантажознавства – одержання знань, необхідних для збереженого і безпечного їхнього транспортування.

Об'єкт дослідження Вантажознавства – вантаж як сукупність властивостей, які піддаються впливу внутрішніх і зовнішніх сил. Учасники виробничого процесу при транспортуванні – вантажовлас-

5

ник і судновласник. Товарознавство, на відмінність від Вантажознавства, вивчає споживчу вартість (властивості) товару.

Концепція Вантажознавства, як наукової дисципліни, базується на наступних положеннях:

–вантаж є основою роботи всіх видів транспорту;

–однієї із причин несхоронності вантажів і великих аварій з людськими жертвами є незнання або ігнорування властивостей вантажу, особливостей протікання теплофізичних, біохімічних, гігроскопічних та інших процесів у вантажах і в системі «вантаж – трюм (склад) – середовище»;

–на транспорті вантажі повинні піддаватися тільки просторовій зміні (переміщенню), а фізико-хімічні й інші властивості не повинні змінюватися.

Тому Вантажознавство використовує результати, методи та досягнення точних і прикладних наук.

Транспортна характеристика вантажу – це властивості това-

ру, які проявляється при транспортуванні та зберіганні, і визначають цей процес. До них відносяться: фізико-хімічні властивості, об'ємномасові характеристики, тара, упакування, режими зберігання, перевезення та перевантаження.

Сукупність конкретних кількісних і якісних показників транспортних характеристик – транспортний стан. Збережене та безпечне переміщення забезпечується, якщо вантаж пред'явлений у транспортабельному стані:

–вантаж перебуває в кондиційному стані;

–відповідає стандартам і умовам морського транспортування;

–має справну тару, упакування, замки, пломби, контрольні стрічки;

–тара відповідає нормативним документам;

–має на тарі маркування, у тому числі попереджувальні напи-

си;

–надійно захищений від впливу вологи, запахів, пилу;

–відсутні витоки рідких вантажів у тарі;

–відсутнє підмокання вантажів, які бояться вологи;

–відсутні запахи та інші ознаки, що свідчать про псування ван-

тажу.

Під час перевезення більшості вантажів також необхідно враховувати:

–можливість їх зсуву під впливом хитавиці та вібрації;

–небезпеку, пов'язану з можливістю їх загоряння, вибуху й не-

6

сприятливого впливу на людину та навколишнє середовище (токсичність, радіаційне випромінювання та ін.);

–втрату якості або псування від впливу вологи, пилу, забруднень, тепла, корозії, випарів і різних видів бактерій;

–виділення вологи, пилу, тепла та різних запахів;

–необхідність забезпечення певних температурних, вентиляційних і воложностних режимів перевезення.

Тема 1 Транспортний стан вантажів 1.1 Класифікація вантажів

Ознаки спільності, по яких можна об'єднати різні групи вантажів, дуже різноманітні, тому існує кілька видів класифікації вантажів. Це також обумовлено метою створення класифікації, тобто вибором визначальної ознаки по якій здійснюється класифікація.

ДСТ установлені основні види вантажів: наливні, сухі; навалювальні; насипні; поштучні; генеральні.

Наливні – рідкі вантажі, що перевозяться наливом (без тари). Сухі – будь-які вантажі, крім наливних.

Навалювальні – сухі вантажі, що перевозяться без тари нава-

лом.

Насипні – зернові вантажі, що перевозяться без тари.

Поштучні – сухі вантажі, що складаються з окремих вантажних місць.

Генеральні – різні поштучні вантажі.

Вантажне місце – це одиниця тари (або кілька одиниць) із умістом, що складають одне ціле при транспортуванні.

Для систематизації властивостей вантажів і рішення питань спільного перевезення їх прийнято розділяти по наступних ознаках: способу перевезення, фізико-хімічним властивостям, режиму перевезення та сумісності різних по своїх властивостях вантажів.

Всі вантажі по способу перевезення діляться на поштучні, навалювальні, наливні та вантажі, що перевозяться в укрупнених одиницях.

До поштучних вантажів відноситься широка номенклатура вантажів у ящиках (шухлядах), мішках, бочках, барабанах, тюках, лантухах і т. п., автомобілі, трактори, будівельна техніка, металоконструкції, технічне встаткування та інші численні по найменуваннях вантажі, що перевозяться окремими місцями.

7

Особливістю цих вантажів є те, що на судні одночасно може перевозитися як однорідний вантаж, так і безліч різних партій різнорідних вантажів.

Навалочні вантажі складаються з великої кількості однорідних часток, наприклад зерно, або часток вантажу різної величини – кам'- яне вугілля, руда й так далі. Ці вантажі перевозять великими партіями. Для їхнього перевезення використовують ціле судно або окремі вантажні приміщення.

Транспортна класифікація передбачає наступні види вантажів: які зміщаються (не зернові навалювальні; зернові; генеральні; лісові); режимні (швидкопсувні й не швидкопсувні); небезпечні (9 класів по МОПНВ); наливні (нафта та нафтопродукти; хімічні; харчові; зріджені гази). У практиці морських перевезень є розподіл на класи: масові, генеральні, особливорежимні.

Сухі вантажі також можна класифікувати:

за фізико-хімічними властивостями: гігроскопічні, які здатні сприймати вологу з навколишнього середовища та легко її віддавати; що самонагріваються та самозаймаються; що виділяють отрутні та шкідливі гази; вогненебезпечні; вибухові; що злежуються, що змерзаються та спікаються; що видають специфічні запахи; які сприймають сторонні запахи; що порошять;

–за режимом перевезення та по сумісності: агресивні, що піддаються впливу, нейтральні;

–за способом зберігання (крите, відкрите) тощо.

Для нормування завантажно-розвантажувальних робіт (ЗРР): мішки; кіпи та тюки: катно-бочкові; у ящиках (шухлядах) і без упакування; великовагові; метали та металоконструкції; лісоматеріали; навалювальні; контейнери.

Генеральні вантажі класифікуються по питомому навантажувальному об'ємі (ПНО) на дедвейтні (deadweight cargo) – до 1,1 м3/т (40 куб. фут/т) і об'ємні (measurement cargo) – більше 1,1 м3/т.

За транспортними характеристиками вантажі класифікуються на: металоконструкції; рухому техніку; залізо-бетонні вироби (ЗБВ) та конструкції; контейнери; вантажі в транспортних пакетах; штучні

вупакуванні; катно-бочкові; великовагові та великогабаритні; лісові.

Воснову єдиної тарифної номенклатури вантажів покладений розподіл вантажів за:

– походженням – продукти сільського господарства та промисловості;

– фізико-хімічними властивостями – швидкопсувні й ті що ста-

8

ло зберігаються;

–технікою перевезення – сухі та наливні;

–формою пред'явлення до перевезення – тарно-поштучні, навалювальні, наливні й так далі.

Загальні правила перевезення розробляються для видів вантажів; правила перевезень – для класів вантажів; для окремих вантажів – карти технологічних режимів (КТР).

1.2 Транспортна та споживча тара

При транспортуванні вантаж отримує впливи:

– механічні (удари, поштовхи, вібрація, статичні навантажен-

ня);

–гідрометеорологічні (опади, вологість, сонячна радіація, коливання температури);

–біологічні (мікроорганізми, комахи, гризуни).

Для надання вантажу транспортабельного стану його впаковують у тару.

Тарою називається промисловий виріб, у який поміщають продукцію для її збереження й транспортування.

Основні вимоги, що пред’являються до тари: міцність, легкість, дешевина та портативність. Для вантажів, призначених до морського транспортування, потрібна тара підвищеної якості й міцності, яка здатна витримати великі динамічні навантаження в трюмах судна, що виникають під час перевезення при хитавиці та перевантажних роботах.

Зовнішня транспортна тара (упакування) призначена, в основному, для зручності переміщення вантажу (товару), захисту його від ушкодження та втрат під час транспортування. Транспортна тара повинна забезпечувати повну схоронність споживчої тари і її вмісту. Тип транспортної тари вибирають відповідно до фізико-хімічних властивостей вантажу, характеристик споживчої тари та умов транспортування.

Транспортна тара утворює самостійну транспортну одиницю або частину укрупненої транспортної одиниці (УТО), застосовується для впаковування товарів і виробів, попередньо покладених у споживчу, групову тару або без первинного впакування.

9