Вантажознавство і технологія вантажних операцій. Конспект лекцій

80

тоннах QФТ

КПЕР = QTO / QФТ.

Коефіцієнт транзитності (прямого варіанта) КТР (kПР) враховує частку прямого варіанта ЗРР. Визначається відношенням кількості тонн, що перевантажуються по прямому варіанту QПР, до вантажообігу

КТР = QПР / QФТ.

Коефіцієнт складування КСК враховує частку складського варіанта ЗРР

КСК =1 – КТР.

Відповідно до взаємозв'язку перерахованих коефіцієнтів зі збільшенням КТР відповідно зменшуються КПЕР і КСК. У результаті знижується трудомісткість ПП, потрібна площа складу для зберігання вантажів, прискорюється доставка вантажів і тим самим поліпшуються показники роботи порту й транспортного процесу в цілому.

Витрати й використання ресурсів порту в кількісному відношенні характеризують наступні показники: по причальному ВФ – нормативне й фактично витрачений час на обробку суден по кожному причалу, ППК і порту в цілому з розбивкою на вантажні й допоміжні операції та на простої; по ПТО (в угрупованні по типах машин) – кількість перевантаженого вантажу, нормативне й фактично витрачена кількість машино-годин з деталізацією на ЗРР, позапортові й підготовчо-господарські роботи, профілактичне обслуговування; час простою при ЗРР із розбивкою із причин.

Якісними показниками використання ресурсів у ПП по причальному (морському) вантажному фронту (МВФ) є.

Коефіцієнт зайнятості КЗАН окремого причалу або в середньому по трупі причалів ППК. Враховується часткою робочого часу ТР у плановому бюджеті часу причалу ТБ

КЗАН = ТР / ТБ.

Чиста N і валова NB інтенсивності обробки судна в середньому по причалах. Визначаються відношенням вантажообігу у фізичних тоннах до часу зайнятості причалу під ЗРР ТВ і в цілому по стоянці судна ТСТ відповідно:

N = QФТ / ТВ; NB = QФТ / TCT.

До фінансових показників виробничої діяльності порту відносяться доходи, витрати, фінансовий результат і рентабельність.

12. Технологічні схеми перевантажувального процесу

Сукупність способів і засобів, використовуваних у портах при ЗРР, одержала назву технологія ПП.

Найбільше фондоємною і трудомісткою частиною виробничого процесу порту є роботи із завантаження-розвантаження транспортних засобів, у виробництві яких визначальне значення має технологія ПП, що впливає на пропускну здатність ППК і порту в цілому.

ПП у порту можуть виконуватися всілякими способами й із застосуванням найрізноманітніших засобів. Вибір способу й засобів для перевантаження вантажів різної номенклатури залежить від цілого ряду факторів.

Метою будь-якого ПП є зміна місця розташування вантажу. В умовах

81

порту процес перевантаження вантажу вважається технологічно завершеним, якщо результатом його з'явилася зміна місця розташування вантажу відповідно до одним з 12 варіантів (див. табл. 1).

Конкретні технологічні рішення варіанта процесу перевантаження вантажу з використанням одною технологічною лінією (ТЛ) називаються ТС.

ТС – короткий опис конкретного технологічного рішення варіанта перевантаження вантажу однієї ТЛ, що визначає состав і послідовність операцій даної ТЛ, а також типи ПТО, технологічного оснащення (ТО) і ЗУВМ, використовуваних при виконанні кожної з технологічних операцій.

ТС характеризується відповідними технологічними показниками, до яких відносяться: кількість і розміщення робітників і ПТО (кранів, електронавантажувачів (ЕН), АН й ін.), продуктивність ТЛ.

ТЛ – сукупність взаємодіючих у певній послідовності ПТО, ТО й робітників, що здійснюють переміщення вантажу по тієї або інший ТС.

Технологічна операція – сукупність здійснюваних з вантажем дій (захват, переміщення, укладання й ін.), які забезпечують зміну місця розташування вантажу. Будь-яка технологічна операція виконується на певному робочому місці (у трюмі, вагоні, на складі, на причалі й ін.). Залежно від чого розрізняють суднову, вагонну, кордонну, внутрішньопортову транспортну, передатну, складську й автотранспортну операції, а також операції по завантаженню й розвантаженню контейнерів, ролл-трейлерів й інших ЗУВМ.

УТС перевантаження вантажу, крім початкової й кінцевої операцій, залежно від умов і способу здійснення робіт, може бути одна або декілька операцій переміщення й передатних.

Метою початкової операції є здійснення захвата вантажу у вихідному його положенні вантажозахватним органом (ВЗО). Залежно від роду вантажу, умов і способу виробництва ЗРР, захватові вантажу можуть передувати більшменш трудомісткі й тривалі дії по підготовці вантажу, які включають місцеве (у межах робочого місця) переміщення порожнього ВЗП, ВЗО й окремих ВМ для формування «підйому» (пакета) належної маси.

Кінцевою операцією, що завершує технологічний процес, є штабелювання вантажу в кінцевому положенні відповідно до пред'явлених вимог.

При виконанні операцій переміщення забезпечується переміщення вантажу з початкового в кінцеве положення по території або акваторії порту.

Передатні операції зустрічаються в складних ТС, у яких вони забезпечують зв'язок суміжних операцій переміщення шляхом відповідної передачі вантажу з однієї машини на іншу.

Технологічні операції можуть виконуватися на різних робочих місцях, специфікою яких значною мірою визначається можливість застосування тих або інших технічних засобів, а також кількість одночасно зайнятих робітників.

При здійсненні ЗРР прийняте позначення операцій: початкових, передатних, кінцевих – по місцю їхнього виконання, переміщення – по типу використовуваного ПТО, як зазначено в табл. 2

УТС після найменування операції в дужках вказується дані, що характеризують умови й спосіб здійснення ЗРР: для початкових, кінцевих і передатних

82

операцій – використовуване ПТО, спосіб штабелювання вантажу й ін.; для операцій переміщення – тип ПТО, ВЗП й ін.

Таблиця 2. Технологічні операції

Операції переміщення розрізняють: кордонну (подача вантажу на судно й назад) і внутрішньопортову – транспортну.

ТС ЗРР можуть відрізнятися по кількості й змісту (составу) окремих операцій, з яких вони утворені.

Залежно від роду вантажу, умов переміщення й характеристики використовуваних машин і пристроїв проміжні операції можуть складатися з операцій переміщення й передатних операцій. Технологічний процес ЗРР включає від 3 до 10 – 11 технологічних операцій. При цьому одна машина може обслуговувати кілька робочих місць і забезпечувати виконання ряду операцій: винесення вантажу із трюму судна, внутрішньопортове переміщення його й штабелювання на тиловій площадці.

Самою дрібною (малою) у технологічному відношенні частиною процесу

83

єелемент операції, який характеризується певною цілеспрямованістю, органі- заційно-технічними умовами; виконанням його завершується технологічно однорідна частина операції. Технологічна операція складається з декількох елементів, виконуваних у певній послідовності. В окремому випадку операція може складатися з одного елемента. Для кожного елемента операції обов'язковим

єдотримання певної послідовності й безперервності виконання складових його прийомів робіт. Перелік елементів, з різного сполучення (поєднання) яких утворюються різноманітні операції технологічного процесу, наведено у табл. 3.

Таблиця 3. Елементи операцій

У ході технологічного процесу ЗРР (до й після нього) на одному робочому місці, крім основної операції, може виконуватися послідовно або паралельно одна або декілька допоміжних операцій (зважування, сортування, тарування вантажу й ін.).

Об'єднання в ТЛ операцій технологічного процесу ЗРР й їхніх елементів здійснюється технічними засобами й робітниками. ТЛ являє собою сукупність взаємодіючих у певному порядку ПТО, ТО й робітників, що здійснюють пере-

84

міщення вантажу по тому або іншому варіанту й маючих не менш однієї спільної технологічної ланки.

ТС дозволяє відрізнити один технологічний процес від інших, але не дає можливості зрозуміти його повністю й здійснити його без опису технології в необхідному обсязі й вказівки переліку потрібних технічних засобів.

Структура ТС ЗРР характеризується кількістю, составом і способом виконання основних операцій, а структура останніх – кількістю, составом і способом виконання елементів операції й ґрунтується на наступних закономірностях.

1. Технологічні (основні) операції ПП виконуються в строго певній послідовності: початкова операція; перша операція переміщення; перша передатна операція; друга операція переміщення; друга передатна операція; третя операція переміщення й ін.

Послідовність виконання елементів технологічних операцій наступна: Початкова операція ФВ→АНП→ВП→ЗВ→АНВ.

Кінцева операція АНВ→ВВ→ЗП→АНП→РВ. Операція переміщення ВП→ЗВ→ХВ→ВВ→ЗП→ХП.

Передатна операція АНВ→ВВ→ЗП→АНП→РВ(ФВ)→АНП→ВП→ЗВ→

АНВ.

Відсутність у деяких варіантах структури окремих елементів не порушує зазначеної послідовності.

2.Безперервність технологічного процесу ЗРР забезпечується виконанням

усуміжних операціях ідентичних елементів – ЗВ, ВВ, ЗП, ВП. Відсутність у деяких варіантах структури елементів (ВП, ЗП) не міняє положення.

3.Елементи ВП і ЗП зустрічаються у випадках застосування знімних ВЗП, що відчіплюються (зачіплюваних) у кожному циклі. При перевантаженні вантажів готовими пакетами практикується одноразова подача до місця формування пакета з 10 – 12 порожніх універсальних площадок (піддонів), тобто елементи ВП і ЗП зустрічаються не в кожному циклі, а через декілька циклів. Однак це не вносить змін у структуру операції, а при розрахунку тривалості циклу подібні періодичні витрати часу відносяться пропорційно на кожний цикл.

4.Елементи активного спостереження (АНВ, АНП) виникають у початковій, кінцевій і передатній операціях, коли безпосередньо на робочому місці перебувають виконавці відповідної операції.

5.Елементи ФВ, РВ зустрічаються в початковій і кінцевій операціях у таких випадках: якщо для здійснення захвата вантажу (ЗВ) і наступного його переміщення з одного робочого місця на інше необхідно попередньо підготувати (сформувати) порцію вантажу; коли укладання вантажу не обмежується відчепленням (установкою) доставленого пакета вантажу (ВВ), а виникає необхідність

урозформуванні «порції» вантажу на складові частини й належному укладанню окремих ВМ.

6.Елементи ЗВ, ВВ властиві будь-якому технологічному процесу ЗРР і виконуються за допомогою ручних, механізованих або машинно-автоматичних прийомів робіт. У певних виробничих умовах початкова й кінцева операції можуть складатися відповідно з одного елемента ЗВ або ВВ.

7.Елементи ХВ і ХП є в будь-якій операції переміщення. При викорис-

85

танні для цієї мети різноманітне ПТО можна застосовувати найменш трудомісткі прийоми робіт – механізовані й машинно-автоматичні.

13. Характеристика та показники технологічного процесу

Характер технологічного процесу може бути різним, залежно від ступеня механізації й автоматизації його операцій і елементів. Розрізняють ручні, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані й автоматичні технологічні процеси ЗРР.

Ручним є такий технологічний процес, у якому всі технологічні операції і їхні елементи виконують вручну без застосування ПТО. Ручні ПП є відсталі й неефективними, вимагають досить великих витрат важкої ручної праці й у вітчизняних портах у цей час їх майже не застосовують.

Механізованим уважається такий технологічний процес, у якому хоча б одна операція виконується ПТО. При цьому, як правило, ПТО виконує основні, найбільш трудомісткі операції (підйом і переміщення вантажу із судна на причал, у кузов АМ, на причіп, трейлер або у зворотному напрямку). Майже всі ПП у вітчизняних морських портах у тому або іншому ступені механізовані. Ступінь механізації технологічного процесу визначається відношенням кількості операцій або їхніх елементів, виконуваних ПТО, до загального числа його технологічних операцій або елементів. Рівень механізації технологічних процесів порту або термінала визначається відношенням кількості вантажу (у тонноопераціях), перевантаженого механізованими процесами, до загальної вантажопереробки (загальному, числу тонно-операцій) або КСМ.

Перевантажувальний технологічний процес вважається комплексномеханізованим, якщо всі без винятку технологічні операції переміщення вантажу та їхні елементи виконуються ПТО. Вручну можуть при цьому виконуватися тільки ті елементи операцій, які не полягають у переміщенні вантажу (застропка й відстропка, направлення (націлювання) на місце укладання, розворот «підйому» навісу, виправлення окремих ВМ й ін.). Комплексна механізація є вищою формою механізації технологічних процесів.

РКМ ПП порту або термінала визначається відношенням кількості вантажів (у тонно-операціях), перевантажених комплексно-механізованим способом, до загальної вантажопереробки, тобто загального числа тонно-операцій. Комплексна механізація технологічних процесів дозволяє звести важку ручну працю до мінімуму або повністю його ліквідувати.

При визначенні РКМ окремих ТС він може дорівнювати тільки 0 або 100 %. Проміжне значення РКМ приймає тільки тоді, коли його розраховують у цілому по вантажопереробці, тобто як би «усереднюють» по всім ТС, по яких здійснювалося перевантаження.

Крім механізованих і комплексно-механізованих технологічних процесів існує також поняття про повну механізацію, коли усі без винятку технологічні операції та їхні елементи виконуються ПТО. Праця робітників у даному процесі зводиться тільки до керування ПТО.

Автоматизованим вважається технологічний процес операції якого (хоча б одна) виконуються ПТО автоматично, тобто без керування робітником-

86

оператором (кранівником, водієм, машиністом й ін.). Ступінь автоматизації процесу, як і ступінь механізації, визначається відношенням числа автоматично виконуваних технологічних операцій до загальної їхньої кількості.

Автоматичною є така технологічна операція, всі елементи якої виконуються автоматично. Якщо всі технологічні операції ПП є автоматичними, то й весь процес у цілому вважається автоматичним.

Крім ступеня механізації й автоматизації, технологічний процес характеризується й техніко-експлуатаційними (технологічними) показниками.

14. Технологічна документація

Регламентація технологічних процесів, організація їх підготовки, управління, контроль і впровадження здійснюються на основі системи технологічної документації (ТД) на ПП в портах.

Загальні положення по призначенню системи ТД, розробці, правилам оформлення, звертання до нормоконтролю встановлюються [42], у якому приводитися наступний перелік документів:

1.Карта типового технологічного процесу (КТТП) ЗРР на універсальних ППК морських портів;

2.КТТП ЗРР на спеціалізованих ППК морських портів;

3.КТТП ЗРР, виконуваних у рейдових портах і портових пунктах, на льоду берегового припаю й у необладнаного берега;

4.Відомча інструкція з типових способів і прийомів робіт (ВІТС);

5.Робоча технологічна карта (РТК);

6.Тимчасова технологічна інструкція перевантаження (ТТІП);

7.Місцева інструкція з типових способів і прийомів робіт (МІТС);

8.Рекомендації з організації технологічної роботи й забезпеченню технологічної дисципліни на ЗРР;

9.Положення про організацію системи забезпечення ЗРР ТО;

10.Положення про розробку КТТП ЗРР у портах;

11.Правила розробки робочої ТД на ЗРР у морських портах;

12.Положення про організацію технологічної роботи в порту;

13.Карта уніфікованих допоміжних пристроїв, інструментів і піддонів для виробництва ЗРР.

Розробка нових документів, переробка й коректування діючих документів здійснюються відповідно до плану розробки й перегляду керівних документів єдиної системи технологічної підготовки виробництва морського порту (ЄСТПВ МП).

Із усього комплексу ТД найбільше часто піддаються коректуванню й перевиданню КТТП ЗРР у морських портах. Поточне їхнє коректування здійснюється виданням повідомлень про зміну. При цьому вказуються конкретні найменування вантажів, для яких вводяться зміни.

Найпоширенішим документом із состава ТД для морських портів є РТК, які поєднуються в збірники, часто разом ВІТС і МІТС. РТК оформляється відповідно до [43] і підписують головний технолог і помічник начальника порту по техніці безпеки (ТБ) й затверджує начальник порту (портовий оператор).

87

РТК систематично корегують з урахуванням появи нових ВЗП, типів ПТО, зміни характеристик транспортних засобів, умов роботи й ін.

Портові оператори (оператори термінала) здійснюють технологічні процеси, які є сукупністю технологічних операцій, пов'язаних з передачею вантажів з одного виду транспорту на іншій через склад, або минаючи його, на підставі такої робочої ТД:

РТК, які повинні регламентувати технологічні процеси ЗРР; ТТІП, які повинні бути розроблені портовим оператором (оператором те-

рмінала) для експлуатаційної перевірки нових технологічних процесів; інструкцій із застосування типових способів і прийомів робіт, які регла-

ментують виконання окремих елементів технологічних операцій; інструкцій з обробки НВ;

схем складування вантажів, безпечного руху транспорту й інших схем. Робоча ТД розробляється з урахуванням вимог нормативних документів,

які регламентують умови й забезпечення ТБ здійснення ЗРР і складських робіт, і затверджується портовим оператором (оператором термінала) за узгодженням з адміністрацією морського порту (АМПУ).

РТК портові оператори (оператори терміналів) розробляють для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів), що в сукупності повинне охоплювати всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються портовим оператором (оператором термінала).

Схеми безпечного руху транспорту на об'єктах портової інфраструктури загального користування затверджуються адміністрацією морського порту.

15. Технологічна підготовка виробництва порту

Розрізняють три основних види підготовки виробництва порту: будівельну, технічну й технологічну. Вони перебувають у тісному взаємозв'язку між собою, а також безпосередньо пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням виробництва.

Будівельна підготовка включає будівництво, реконструкцію й розвиток ППК, підхідних і під'їзних колій, пунктів керування й допоміжних об'єктів (побутових приміщень, майстерень й ін.), монтаж устаткування, введення в дію системи енергопостачання, водопостачання, каналізації й зв'язку.

Технічна підготовка в основному полягає в забезпеченні виробничих процесів необхідною технікою, підготовці машин і встаткування до роботи, створенні системи технічної експлуатації й ремонту.

Технологічна підготовка виробництва (ТПВ) являє собою: визначення необхідних причалів, складів, ВФ і ПТО по типах, кількості й параметрам; розробку технології й виклад її в ТД, забезпечення цією документацією відповідних підрозділів порту; придбання або проектування, виготовлення, випробування й утримання у справному стані ТО, необхідної для реалізації технологічного процесу; навчання робітників та інженерно-технічного складу конкретним прийомам роботи із прийнятої технології; випробування й впровадження технологічного процесу; контроль за дотриманням технологічної дисципліни.

Метою ТПВ є забезпечення повної й своєчасної технологічної готовності

88

порту до перевантаження певних вантажів у запланованій кількості при наміченій технології перевезення з оптимальними при заданих умовах технікоексплуатаційними показниками. Зміст, послідовність і етапи здійснення заходів ТПВ регламентуються комплексом галузевих стандартів і керівних документів ЄСТПВ МП.

Порядок ТПВ визначається складними взаємними зв'язками між технологією й технічними засобами її реалізації. Технологія ЗРР базується на досягнутому рівні розвитку науки й техніки, на технічних можливостях будівельних споруджень і ПТО, які реально можуть бути використані. У той же час розроблена технологія визначає вимоги до причальних споруджень, складам, ВФ, їх розташуванню й плануванню, а також вимоги до типу, параметрів і кількості необхідного ПТО. У такий же спосіб технологія залежить від того, яка ТО до ПТО може бути використана й, у свою чергу, визначає, яка ТО, з якими параметрами й у якій кількості повинна бути застосована в технологічному процесі.

Перший етап ТПВ являє собою розробку принципової технології й визначення (на її основі) типу, параметрів і кількості потрібних будівельних споруджень, ПТО й ТО. Він починається з аналізу технологічної характеристики вантажу й транспортних засобів, технології перевезення й інших транспортних умов. При проектуванні й будівництві або реконструкції портів і ППК ця робота виконується науково-дослідними інститутами. Якщо будівельні роботи ведуться власними силами порту, заходи першого етапу ТПВ виконуються технологічним відділом порту. При виборі для приймання заданого вантажу одного з діючих ППК, робота, як правило, виконується технологічним відділом порту.

За першим етапом ТПВ, у загальному випадку, йде будівельна й технічна підготовки виробництва.

Другим етапом ТПВ є організація придбання або проектування, виготовлення й випробування ТО. Ці заходи здійснюють як у плановому порядку, централізовано, із залученням центральних проектно-конструкторських бюро, спеціальних заводів ПТО й судноремонтних підприємств, так і оперативно по необхідності силами підрозділів порту.

Третій етап являє собою складання, узгодження й затвердження робочої технології, розмноження ТД й забезпечення нею відповідних підрозділів порту. Цю роботу виконують, як правило, технологічні підрозділи порту.

Четвертим етапом є освоєння технологічного процесу, що включає попереднє навчання робітників і інженерно-технічного складу, випробування технології, доробку й удосконалення окремих її елементів, впровадження технології, навчання людей у процесі ЗРР до вироблення стійких навичок і досягнення необхідних техніко-експлуатаційних показників з усуненням організаційного неузгодження і зміною, при необхідності, системи організації праці.

П'ятим етапом ТПВ (останнім), що практично триває стільки ж, скільки функціонує технологічний процес, є забезпечення дотримання технологічної дисципліни й утриманню ТО в справному стані.

У випадку, якщо не освоюється новий вантажопотік або принципово новий технологічний процес, а вдосконалюється вже існуюча технологія (за рахунок впровадження нових ПТО, ТО або прийомів роботи), перший етап ТПВ, як

89

правило, відсутній повністю, а. другий може здійснюватися в скороченому обсязі.

16. Структура й функції технологічних підрозділів порту

Технологічна робота в порту ведеться силами технологічних підрозділів. Технологічний відділ організує, направляє й контролює роботу, очолює

його головний технолог порту. Відділ складається із трьох функціональних підрозділів: проектно-технологічної групи, конструкторської групи ТО й групи технологічного нагляду й забезпечення виробництва.

Основним завданням проектно-технологічної групи є проектування й обґрунтування оптимальних технологічних процесів для вантажів, що переробляються портом, а також розробка, узгодження з відповідними підрозділами порту й контролюючими організаціями основної робочої ТД на ці процеси, тобто технологічних карт. Крім того, до завдань і функцій проектно-технологічної групи відноситься визначення й обґрунтування раціональної спеціалізації вантажних районів та їх ППК, розробка пропозицій по раціональному розподілу виробничих потужностей (причалів, складів, ВФ, основного ПТО й ін.) між районами; підготовка заходів щодо освоєння портом нових вантажопотоків; вивчення й організація використання передового досвіду вітчизняних й іноземних портів, а також промислових підприємств в області технології ЗРР. Досить важливими функціями проектно-технологічної групи є: технологічне проектування складів і ВФ, будівництво яких ведеться портом самотужки; підготовка пропозицій і технологічного обґрунтування по реконструкції й розвитку виробничих потужностей.

Конструкторська група ТО здійснює: проектування нових ВЗП до ПТО, а також іншого ТО. Готовить технічні завдання на розробку ТО силами центральних конструкторських бюро, вивчає передовий досвід портів, досягнення науки й техніки в області ТО для ЗРР із метою використання їх у порту.

Група нагляду й забезпечення виробництва займає центральне місце в технологічному відділі. Старший технолог по ТО здійснює методичне керівництво роботою технологів по ТО й очолюваних ними ділянок ТО вантажних районів і внутрішньопортової механізації, готовить і обґрунтовує заявки порту на ТО, оформляє замовлення й договори на виготовлення ТО заводами галузі й інших відомств, контролює надходження ТО та його виробництво силами порту, розподіляє ТО між підрозділами, контролює випробування й опитну експлуатацію експериментальних зразків.

Старший технолог по координації транспортної технології здійснює взаємозв'язок і взаємодію порту з постачальниками вантажів, судновласниками, проектними й іншими організаціями по поліпшенню впакування й маркування вантажів з метою створення умов для їхнього високопродуктивного перевантаження, по розвитку контейнерних і пакетних перевезень, по вдосконалюванню схем і правил розміщення й кріплення вантажів на транспортних засобах (суднах, вагонах, АМ) для полегшення ЗРР, координує рішення технічних і технологічних питань по великоваговим вантажам, особисто контролює перевантаження унікальних великовагових вантажів (більше 100 т), забезпечуючи схо-