Тезисы / СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Гуменюк Володимир Андрійович

студент факультету економіки та управління підприємством

Одеський національний економічний університет

Науковий керівник: Бабій Олег Миколайович

ORCID ID: 0000-0001-5199-228X

к.е.н., доцент

Одеський національний економічний університет

Україна

Управління трудовими ресурсами є ключовим напрямом діяльності будь-якої організації, яка прагне успішного функціонування в умовах економіки, що швидко змінюється. Цифровізація торкається всіх аспектів управління персоналом: від підбору та адаптації співробітників до оцінки їх ефективності та впровадження інноваційних методів мотивації. Мета статті – розглянути сучасні підходи до управління трудовими ресурсами, акцентуючи увагу на викликах та можливостях цифрової трансформації.

В сучасній економіці трудові ресурси виконують не лише функції виконавців, але й виступають носіями інноваційних знань і навичок. Цифровізація, автоматизація та штучний інтелект змінюють характер праці, підвищуючи значущість адаптивності та здатності до навчання співробітників. Дослідження показують, що компанії, які активно впроваджують цифрові технології, демонструють зростання продуктивності праці на 15-20% [1, с. 360].

Традиційні методи підбору персоналу втрачають свою ефективність в умовах високої конкуренції за таланти. Сучасні підходи включають використання алгоритмів штучного інтелекту для аналізу резюме, проведення онлайн-асесментів і застосування гейміфікації в процесі відбору. Адаптація співробітників також зазнала змін: дистанційні платформи онбордингу допомагають швидко інтегрувати нових співробітників у корпоративну культуру [2, с. 278].

Швидке застарівання професійних знань потребує постійного навчання. Тренди сьогодні орієнтовані на мікронавчання, онлайн-курси й використання VR/AR-технологій для імітації робочих ситуацій. Ефективний розвиток персоналу включає оцінку індивідуальних потреб співробітників і створення персоналізованих траєкторій навчання [3, с. 310].

Нематеріальна мотивація відіграє важливу роль у сучасних HR-практиках. Використання гнучкого графіка роботи, можливості працювати віддалено, програм заохочення інновацій і корпоративного навчання стають ключовими інструментами підвищення залученості. Дослідження показують, що впровадження таких підходів знижує рівень плинності кадрів на 30% [4, с. 432].

Оцінка ефективності персоналу в умовах цифровізації набуває нового виміру. Сучасні компанії активно використовують автоматизовані системи оцінки на основі KPI (Key Performance Indicators) і OKR (Objectives and Key Results). Впровадження таких систем дає змогу не лише аналізувати результативність роботи співробітників, але й відстежувати динаміку їхнього професійного розвитку. Крім того, все більшої популярності набуває аналіз великих даних (Big Data) у HR. Використання спеціалізованих аналітичних платформ допомагає виявляти сильні та слабкі сторони персоналу, прогнозувати рівень задоволеності співробітників і коригувати HR-стратегії [3, с. 310].

Одним із ключових аспектів цифровізації є автоматизація процесів управління персоналом. Використання HRIS (Human Resources Information System) дає змогу централізовано управляти даними співробітників, автоматизувати рутинні завдання й аналізувати ключові показники ефективності. Це дозволяє скоротити час на виконання адміністративних функцій і зосередитися на стратегічних завданнях [5, с. 279].

Корпоративна культура стає критичним фактором у цифрову епоху, адже вона впливає на здатність працівників адаптуватися до нових технологій. Лідери повинні підтримувати прозорість і відкритість до змін, щоб забезпечити залученість співробітників у процес трансформації. Важливим завданням є збереження командної взаємодії, навіть за умов віддаленої роботи, що сприяє підвищенню продуктивності та задоволеності персоналу [6, с. 290].

Незважаючи на переваги цифровізації, існують певні труднощі. По-перше, висока вартість впровадження цифрових технологій, що може стати непереборною перешкодою для малих і середніх підприємств. По-друге, необхідність навчання співробітників новим навичкам. По-третє, ризик зниження рівня особистої взаємодії в командах, що може негативно вплинути на корпоративну культуру [6, с. 290].

Сучасні підходи до управління трудовими ресурсами орієнтовані на інтеграцію цифрових технологій, персоналізацію навчання та підвищення гнучкості умов праці. Ці заходи дають змогу організаціям ефективно адаптуватися до викликів цифрової економіки та досягати високих показників продуктивності. Проте успішна реалізація таких підходів потребує подолання існуючих проблем і значних інвестицій у розвиток людського капіталу.

Список використаних джерел:

1. Базилюк А. Управління персоналом: сучасні тенденції. – Київ: Основа, 2022. – 360 с.

2. Гончарук Н. Системи оцінки та розвитку персоналу. – Харків: Вища школа, 2021. – 278 с.

3. Степаненко І.І. Цифрові технології в управлінні персоналом. – Львів: Аверс, 2020. – 310 с.

4. Armstrong M. Armstrong's Handbook of Strategic Human Resource Management. – London: Kogan Page, 2020. – 432 p.

5. Ulrich D., Younger J. HR from the Outside In: Six Competencies for the Future of Human Resources. – New York: McGraw-Hill, 2019. – 272 p.

6. Сидоренко Т.О. Трансформація корпоративної культури в умовах цифровізації. – Одеса: Економіка, 2022. – 290 с.