3. Стратегія вертикальної інтеграції.
Стратегія вертикальної інтеграції - це форма зовнішнього розвитку підприємства, яка передбачає придбання або злиття з компаніями, що діють на різних етапах ланцюжка створення вартості. Існує два основних типи вертикальної інтеграції:
Пряма вертикальна інтеграція: передбачає придбання контролю над каналами збуту. Наприклад, виробник напоїв може придбати мережу роздрібних магазинів для продажу своєї продукції.
Зворотна вертикальна інтеграція: передбачає придбання контролю над постачальниками. Наприклад, виробник автомобілів може придбати компанію, яка виробляє сталеві деталі для автомобілів.
Переваги стратегії вертикальної інтеграції:
Більший контроль над ланцюжком постачання: дозволяє компанії забезпечити якість сировини та своєчасність поставок, а також оптимізувати логістику.
Зниження витрат: за рахунок усунення посередників і отримання оптових знижок.
Підвищення гнучкості: дозволяє компанії швидше реагувати на зміни попиту або технологій.
Покращення координації: тісніша співпраця між різними етапами виробництва може призвести до підвищення ефективності.
Недоліки стратегії вертикальної інтеграції:
Збільшення інвестицій: придбання або створення власних постачальників або каналів збуту може потребувати значних інвестицій.
Складність управління: управління різними видами діяльності може бути складним і вимагати значних ресурсів.
Зниження диверсифікації: занадто велика залежність від власних постачальників або каналів збуту може зробити компанію більш вразливою до перебоїв у постачанні або змін на ринку збуту.
Можливість втрати фокусу: управління багатьма різними видами діяльності може відвернути увагу компанії від її основного бізнесу.
Вибір між горизонтальною та вертикальною інтеграцією залежить від цілей компанії, її галузі, конкурентного середовища та інших факторів. Наприклад, компанія, яка працює в галузі з високою конкуренцією та швидкими змінами технологій, може використовувати горизонтальну інтеграцію для збільшення своєї ринкової частки та впливу на ринку. А компанія, яка працює в галузі з високими витратами на сировину або нестабільними постачальниками, може використовувати зворотню вертикальну інтеграцію для забезпечення більшого контролю над своїми витратами та постачанням.
4. Стратегії діагональної інтеграції.
Стратегія діагональної інтеграції - це форма зовнішнього розвитку підприємства, яка передбачає придбання або злиття з компаніями, що працюють на різних, але пов'язаних етапах ланцюжка створення вартості. Ця стратегія використовується для того щоб:
Отримати доступ до нових технологій та можливостей: діагональна інтеграція може допомогти компанії отримати доступ до нових технологій та можливостей, які можуть бути використані для створення нових продуктів або послуг.
Підвищити інноваційний потенціал: тісніша співпраця між різними частинами ланцюжка створення вартості може сприяти більш швидкому розвитку нових продуктів та послуг.
Збільшити синергію: діагональна інтеграція може створити синергію між різними частинами ланцюжка створення вартості, що може призвести до зниження витрат або підвищення ефективності.
Переваги стратегії діагональної інтеграції:
Доступ до нових технологій та можливостей
Підвищення інноваційного потенціалу
Збільшення синергії
Покращення координації
Зниження ризиків
Недоліки стратегії діагональної інтеграції:
Складність управління
Потенційні конфлікти інтересів
Зниження гнучкості
Висока вартість
Приклади стратегії діагональної інтеграції:
Виробник комп'ютерів може придбати компанію, яка розробляє програмне забезпечення.
Авіакомпанія може придбати компанію, яка обслуговує аеропорти.
Роздрібний продавець може придбати компанію, яка займається логістикою.