1. Вірне твердження.

Неоінституціональна теорія дійсно підкреслює, що основна функція та перевага ринку полягає в економії трансакційних витрат. Це означає, що ринок дозволяє учасникам обміну (покупцям і продавцям) економити час, ресурси та зусилля, пов'язані з пошуком інформації, веденням переговорів, укладенням договорів та контролем за виконанням угод.

2. Хибне твердження.

Метод вищої-нижчої точки не використовує припущення, що постійні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності. Цей метод ґрунтується на аналізі двох точок даних:

• Найвищий рівень діяльності: відомі загальні витрати та обсяг виробництва.

• Найнижчий рівень діяльності: відомі змінні витрати на одиницю продукції.

На основі цих даних розраховуються постійні витрати та формується функція загальних витрат.

3. Хибне твердження.

У однопродуктовому виробництві частина витрат може бути як прямими, так і непрямими. Прямі витрати можна безпосередньо віднести до продукту, наприклад, витрати на сировину, матеріали, енергію. Непрямі витрати не можна віднести до продукту безпосередньо, їх розподіляють між продуктами пропорційно певній базі (наприклад, обсягу виробництва, трудомісткості).

4. Вірне твердження.

Планування витрат за їх видами стосується підрозділів підприємства, які є центрами відповідальності за рівень витрат. Це означає, що ці підрозділи відповідають за дотримання бюджету витрат, встановленого для них центральним апаратом управління.

5. Хибне твердження.

Калькулювання життєвого циклу виробу передбачає накопичення витрат за всіма стадіями для визначення повної собівартості, включаючи витрати періоду. Витрати періоду не пов'язані з виробництвом конкретного продукту, але їх необхідно враховувати при розрахунку повної собівартості, щоб отримати більш точну картину витрат.

6. Вірне твердження.

Питома собівартість дійсно обчислюється на одиницю головного параметра виробу, який істотно впливає на собівартість. Це може бути обсяг продукції, маса, трудомісткість, або інший параметр, залежно від специфіки продукту.

7. Вірне твердження.

LCC-аналіз (аналіз життєвого циклу витрат) дійсно виділяє одноразові та періодичні витрати. Одноразові витрати пов'язані з придбанням активу, а періодичні витрати – з його експлуатацією та обслуговуванням протягом життєвого циклу.

Підсумок:

З 7 тверджень 4 вірні та 3 хибні.