терапія залік 2
.pdfлізатотерапія; органотерапія;
лактотерапія; серотерапія.
11. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:
загально;
комплексно;
локально;
вибірково.
12. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:
зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну; підвищенням температури тіла; гіпотонією передшлунків;
збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.
13. Протеїнотерапія протипоказана у разі:
пневмонії; артриті;
інфекційних захворюваннях із гострим перебігом;
гіпопластичній анемії.
14. До гемотерапії відносять:
гемотрансфузію;
аутогемотерапію; ізогемотерапію; гетерогемотерапію
15.Суть аутогемотерапії:
Введення крові від однієї тварини;
введення крові різних тварин у межах одного виду; введення крові тварин різних видів; гемотрансфузія.
16.Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:
введення крові від однієї тварини;
введення крові різних тварин у межах одного виду;
введення крові тварин різних видів; гемотрансфузія.
17. Суть гетерогемотерапії:
введення крові від однієї тварини; введення крові різних тварин у межах одного виду;
введення крові тварин різних видів;
гемотрансфузія.
18.Механізм дії тканинних препаратів полягає:
в утворенні біогенних стимуляторів;
у дії на біологічно активні точки; в утворенні гістаміноподібних речовин;
у нормалізації функцій нервової системи.
19.До тканинних препаратів відносять:
Екстракт алое;
Катозал; Алохол;
РБС.
20.До органопрепаратів відносять:
Камполон;
РБС;
Лідазу;
Катозал.
21.До лізатопрепаратів відносять:
Панкреатин;
АСД; Гідролізин Л-130;
Сирепар.
22. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:
у перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до нервової системи;
стимуляції процесів збудження у ЦНС; стимуляції процесів гальмування у ЦНС; знеболювальному ефекті.
23. Протипоказано застосування новокаїнової терапії у разі:
плевриту; бронхопневмонії;
гострих серозних, катаральних і гнійних маститах;
серцево-судинної недостатності.
24.За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
бактеріостатичні препарати;
бактерицидні препарати;
препарати пролонгованої дії; важкорозчинні препарати.
25.Введення якого лікарського препарату значно знижує знеболювальну властивість новокаїну:
Канаміцину;
Еритроміцину;
Сульфаніламідів;
Бензилпеніциліну.
26.Новокаїнові блокади, що застосовують для лікування хвороб органів дихання:
надплевральну;
; зірчастого вузла
паранефральну;
інтраплевральну.
27.Суть пробіотикотерапії:
застосування протимікробних препаратів;
застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджають розвиток дисбактеріозу;
застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;
застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.
28. Штами мікроорганізмів, що використовують для виготовлення пробіотиків:
лактобактерії;
сальмонели;
біфідумбактерії;
ешерихії.
29.Солі мікроелементів, якими збагачують корми у разі хвороб кровотворної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):
кобальту, міді, заліза;
фосфору, заліза, фтору; натрію, магнію, заліза; цинку, натрію, міді.
30.Дієтотерапія – це:
метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів; лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;+ лікування тварин за допомогою спеціальних умов утримання;
метод лікування за допомогою дієтичного режиму.+
31. Фізіотерапія відноситься до:
симптоматичної терапії;
патогенетичної терапії;
терапії, яка регулює нервово-трофічні функції; рефлексотерапії.
32. Методи фізіотерапії, які відносяться до електротерапії:
гальванотерапія; фарадизація;
. ультразвукотерапія;
дарсонвалізація.
33.Джерелами ультрафіолетового опромінення є:
лампи інфраруж;
еритемно-увіолеві лампи; ртутно-кварцеві лампи;
лампи солюкс.
34.Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:
довгохвильових; короткохвильових;
середньохвильових;
змішаних.
35.Ультрафіолетове опромінення протипоказане у разі:
Д-гіповітамінозу;
екземи;
бронхітів;
кахексії.
36. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:
тепловому ефекті;
стимуляції синтезу вітаміну D; бактерицидному ефекті;
стимуляції еритроцитопоезу.
37.Інфрачервоні промені застосовують під час:
лікування мокрих екзем;
гнійно-гнильних процесів; геморагічних діатезів; гострої стадії запальних процесів.
38.Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:
ергокальциферол;
25 (ОН) D3
холекальциферол;
токоферол.
39.Метод, що відноситься до механотерапії:
масаж;
ультразвук;
моціон;
електростимуляція.
40.Етапи диспансеризації:
діагностичний;
проведення протиепізоотичних заходів;
профілактичний;
проведення лабораторних досліджень крові.
41. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:
щомісячно; один раз у 6 місяців;
щоквартально;
за необхідністю.
42. Показниками енергетичної поживності раціонів є:
забезпеченість цукром; забезпеченість кормовими одиницями;
забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;
цукро-протеїнове співвідношення.
43. Структура раціону це:
співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю; співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю; співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;
співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.
44. рН якісного силосу має бути:
3,8 – 4,2;
3,5 – 3,7;
4,3 – 4,5;
3,9 – 4,1.
45. Індикатором гниття силосу є;
оцтова кислота; молочна кислата;
масляна кислота;
валеріанова кислота.
46. Міокардит – це:
запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;
запалення серцевого м’яза;
запалення серцевої сумки; дистрофічні зміни міокарда.
47. Етіологія міокардиту:
інфекційні та інвазійні хвороби;
отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;
алергічні, аутоімунні ураження;
всі перераховані фактори.
48.У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
не змінюється;
підвищується;
знижується; розвивається екстрасистолія.
49.У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
не змінюється;
підвищується;
знижується;+
виникають блокади серця.+
50. За міокардиту у першу стадію АКТ:
підвищується систолічний;
підвищується систолічний і діастолічний; знижується систолічний; підвищується діастолічний.
51. Тони серця за міокардиту у першу стадію:
посилюються;
не змінюються;
акцентується перший тон;
акцентується другий тон.
52.Частота пульсу за міокардиту у першу стадію у коней становить (уд/хв):
24 – 42;
50 – 80;
Більше 100;+
20 – 30.
53.За гострого перебігу міокардиту застосування серцевих глікозидів:
протипоказане;
показане разом з антибіотиками та заспокійливими засобами; бажане разом із кортикостероїдами; небажане.
54. До основних лікарських засобів під час лікування міокардиту відносять:
антибіотики і кортикостероїди; заспокійливі засоби; кисень, глюкозу, препарати камфори;+
всі перераховані засоби.
55. Міокардоз – це:
захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;
захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його; захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;
захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.
56. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):
порушення обміну речовин;+ гострі інфекційні хвороби;
сепсис; гіпоксія.+
57. Збудливість серця за міокардозу:
не змінюється; підвищується; знижується;
виникають блокади серця.
58. За міокардозу АКТ:
підвищується систолічний; підвищується систолічний і діастолічний;
знижується систолічний; підвищується діастолічний.
59.Тони серця за міокардозу:
посилюються;
послаблюються;
не змінюються; акцентується другий тон;
60.У разі міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:
показане (особливо разом із препаратами, що стимулюють обмінні процеcи в
міокарді);
протипоказане; не бажане (призначають тільки в випадках некомпенсованої серцевої недостатності);
призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.
61.За морфологічною ознакою ендокардит буває:
бородавчастим;
гнійним; ерозивним;
виразковим.
62.За локалізацією ендокардит буває:
клапанним;
судинним;
пристінковим;
перфоративним.
63. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:
міокардит; уроджені пороки серця; панкардит;
набуті пороки серця.
64.Діастолічний шум у разі пороків серця чути за:
недостатності двостулкового клапана;
недостатності клапанів аорти; недостатності клапанів легеневої артерії;
недостатності тристулкового клапана.
65.Діастолічний шум у разі пороків серця чути за:
звуження правого атріовентрикулярного отвору; +
звуження отвору аорти; звуження отвору легеневої артерії;
звуження лівого атріовентрикулярного отвору. +
66. Систолічний шум у разі пороків серця чути за:
недостатності двостулкового клапана;
недостатності клапанів аорти; недостатності клапанів легеневої артерії;
недостатності тристулкового клапана.
67. Систолічний шум у разі пороків серця чути за:
звуження правого атріовентрикулярного отвору;
звуження отвору аорти; звуження отвору легеневої артерії;
звуження лівого атріовентрикулярного отвору.
68. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:
інфекційні хвороби;
порушення обміну речовин; зниження резистентності організму; простуда.
69.Вторинний травматичний перикардит виникає:
як ускладнення інфекційних хвороб; внаслідок ендокардиту;
у разі зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;
внаслідок травматичного ретикуліту
70.Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:
перикардіальні шуми тертя;
перикардіальні шуми плескоту; збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення; переповнення яремних вен.
71.Для випітного перикардиту характерно:
перикардіальні шуми плескоту,+
болісність серцевої ділянки;
переповнення і напруження яремних вен;
посилення серцевого поштовху.
72. За травматичного перикардиту АКТ:
підвищується систолічний; підвищується систолічний і діастолічний;
знижується систолічний;
підвищується діастолічний.+
73.Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить (ударів):
100 – 120;
80 – 90;
50 – 80;
40 – 60.
74.Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:
позитивний венний пульс; зміни тонів серця;
підвищена температура;
наявність перикардіальних шумів.
75.Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:
промивання рубця;
магнітні зонди і ловушки; профілактику порушень вітамінно-мінерального обміну;
відновлюють структуру раціону.
76.Відмічають болісність у ділянці серця у разі хвороб серця:
гідроперикард; міокардіофіброз;
міокардит;
міокардоз.
77.Основними симптомами серцевої недостатності є:
набряки;
наявність шумів серця
венозний застій;
болісність ділянки серця.
78. Лікарські препарати, що показані для лікування кровотечі з носа, це:
Кальцію хлорид;+
Антибіотики;
Адреналін; Вікасол.+
79.За макробронхіту хрипи:
високого тембру; низького тембру;+ крепітуючі; не постійні.
80.За мікробронхіту хрипи:
високого тембру;
низького тембру;
крепітуючі; не постійні.
81. До лобулярних пневмоній відносять:
катаральну бронхопневмонію;
крупозну пневмонію; пастерельозну пневмонію;
ателектатичну пневмонію.
82.До лобарних пневмоній відносять:
аспіраційну пневмонію
крупозну пневмонію; пастерельозну пневмонію;
метастатичну пневмонію.
83.Для крупозної пневмонії характерно:
катаральне запалення;
стадійність розвитку; фібринозне запалення;
лобулярне поширення.
84.За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:
тимпанічним;
не змінюється; притупленим; тупим.
85.За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:
тимпанічним;
не змінюється;
притупленим; тупим+
86.Причинами катаральної бронхопневмонії є:
пастерельоз;
асоціації мікроорганізмів;
парагрип;
низька резистентність.
87.Причинами аспіраційної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин у легені;
інфекційні хвороби; занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
88. Причинами метастатичної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених; попадання сторонніх речовин у легені; інфекційні хвороби;
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
89. Причинами ателектатичної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин у легені; інфекційні хвороби;
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
90. Причинами гіпостатичної пневмонії є:
гіпотрофія новонароджених;
попадання сторонніх речовин в легені;
серцева недостатність; +
занесення мікроорганізмів із ділянок гнійно-септичного запалення.
91. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:
респіраторний ацидоз;
киснева недостатність;
серцева недостатність; диспротеїнемія.
92. Задишка за катаральної бронхопневмонії:
відсутня; інспіраторна; експіраторна;
змішана.
93. Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії, це:
шуми тертя; патологічне бронхіальне дихання;
хрипи;
шуми плескоту.
94.Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:
черевний;
грудо-черевний; грудний; діафрагмальний.
95.Під час призначення антибіотиків для лікування пневмоній враховують:
розчинність препарату; чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів;
токсичність;
синергізм дії.
96.За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
бактеріостатичні препарати;
бактерицидні препарати;
препарати пролонгованої дії; важкорозчинні препарати.
97.Симптоматична терапія під час лікування тварин, хворихна катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:
новокаїнових блокад;
відхаркувальних препаратів;
вітамінів;
серцевих препаратів.
98. Патогенетична терапія під час лікування тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:
новокаїнових блокад;
відхаркувальних препаратів; вітамінів; імуностимулювальних препаратів.