Самостійна робота №2

Плазуни

Плазуни (рептилії) - перший клас справжніх первинноназемних хребетних.

Характерні ознаки плазунів

Характерними ознаками плазунів є:

1. Крупні, багаті жовтком і білком яйця, покриті щільною пергаментною оболонкою.

2. Запліднення лише внутрішнє.

3. Ембріональний розвиток відбувається в повітряному середовищі з утворенням зародкових оболонок - амніона, серози і алантоїса. (амніоти)

4. Личинкова стадія відсутня.

5. Молода тварина, яка вилупилась із яйця, відрізняється від дорослих лише розмірами.

6. Суха шкіра плазунів майже позбавлена залоз.

7. Зовнішні шари епідермісу роговіють: у шкірі утворюються рогові луски та щитки.

8. Дихання лише легеневе. Утворюються повітроносні шляхи - трахеї і бронхи. Дихання здійснюється завдяки рухам грудної клітки.

9. Серце трикамерне. Від розділеного неповною перегородкою шлуночка самостійно відходять три кровоносні стовбури: дві дуги аорти і легенева артерія.

10. Сонні артерії, що забезпечують артеріальною кров’ю голову, відходять лише від правої дуги аорти.

11. Велике і мале кола кровообігу повністю не розділені, але ступінь їх відокремлення вища, ніж у земноводних.

12. Виділення і водний обмін забезпечують метанефричні (тазові) нирки.

13. Збільшені відносні розміри головного мозку особливо за рахунок збільшення півкуль і мозочка.

14. Скелет повністю кістковий.

15. Осьовий скелет (хребет) ділиться на п’ять відділів.

16. Видовжена шия і два перші спеціалізовані шийні хребці (атлас і епістрофей) забезпечують високу рухливість голови.

17. Череп має один потиличний виросток і добре розвинені покривні кістки; скроневі ямки і обрамлюючі їх кісткові дуги.

18. Кінцівки наземного типу з інтеркарпальним і інтертарзальним з’єднаннями.

19. Пояс передніх кінцівок з’єднується з осьовим скелетом через ребра.

20. Тазовий пояс зчленовується з поперечними відростками двох крижових хребців.

21. Температура тіла непостійна і в значній мірі залежить від температури навколишнього середовища (пойкілотермія).

22. Загальний рівень життєдіяльності помітно вищий, ніж у земноводних.

Будова плазунів

Покриви.

Верхні шари багатошарового епідермісу плазунів роговіють: клітини заповнюються зернятками білка кератину, що витісняють цитоплазму і ядро. Під цим мертвим шаром розташований нижній мальпігієвий шар, який складається із живих епідермальних клітин, які розмножуються. За рахунок розростання рогового шару утворюються щитки, луски, рогові зернятка, горбики, шипи, кігті. Під роговими лусками у деяких видів плазунів у мезодермальному шарі шкіри - коріумі - залягають кісткові пластинки. У черепах вони зливаються в кістковий панцир, що приростає до хребта. Шкіра забезпечує надійний захист від випаровування води, механічних пошкоджень і проникнення хвороботворних мікроорганізмів. Водночас вона втратила здатність до газообміну, випаровування води та виділення продуктів метаболізму. Шкіра щільно прилягає до тіла. Зміна рогового покриву проходить шляхом линьки

Скелет.

Хребетний стовбур плазунів ділиться на п’ять відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий

1 - нижня щелепа; 2 - верхня щелепа; 3 - череп; 4 - шийний віділ; 5 - грудний відділ; 6 - куприковий відділ; 7 - коракоїд, 8 - грудний відділ; 9 - ребра; 10 - лопатка; 11 — плечовий пояс; 12 -ключиця; 13 - грудина; 14 - тазовий пояс; 15 - плече; 16 - передпліччя; 17 - кисть; 18 - стегно; 19 - гомілка; 20 – стопа

Рух шиї обумовлений числом і будовою хребців шийного відділу; вони є різними в різних групах. Гатерії мають хребці амфіцельні (риб’ячого типу) із залишками хорди між ними. У крокодилів і більшості лускатих хребці процельні (передньовгнуті) і лише у не багатьох нижчих форм амфіцельні. Частина шийних хребців несе короткі ребра. Складні рухи шиї черепах забезпечуються різноманіттям хребців: задні хребці процельні; передні - опістоцельні (задньовгнуті), а середні - амфіцельні. До грудних хребців причленовуються довгі ребра, черевні кінці яких за допомогою хрящових відділів прикріпляються до грудини, утворюючи закриту грудну клітку (немає грудної клітки у змій).

У черепах і в крокодилів розростання піднебінних відростків міжщелепних і верхньощелепних кісток, а також піднебінних кісток призводить до утворення вторинного кісткового піднебіння, яке розділяє ротову порожнину на верхній відділ - носоглотковий; і нижній - власне ротову порожнину

а – примітивний плазун, б – ссавець

Мускулатура плазунів, у порівнянні з амфібіями, суттєво змінилася. Вихідне метамерне розташування мускулатури, збереглося лише в розміщенні м’язів, що з’єднують поряд розташовані хребці, і в мускулатурі черевної стінки. На черепі у скроневих ямках розвивається могутня жувальна мускулатура, яка приводить в рух щелепи. Поява рухомого шийного відділу супроводжувалась розвитком шийної мускулатури, особливо добре розвиненої у особин видів з видовженими й гнучкішими шиями. Стрічкоподібні м’язи мускулатури беруть участь у згинанні тіла та русі кінцівок. З’являються зачатки підшкірної мускулатури, яка змінює положення рогових лусок. Така мускулатура добре розвинена у змій та безногих ящірок і бере участь в переміщенні тіла, забезпечуючи координовані рухи черевних щитків.

Травна система рептилій починається ротовою порожниною. Захоплення їжі рептилії проводять за допомогою щелеп. Більшість видів проковтують їжу повністю. Черепахи, в яких немає зубів, зрізають рослини гострими краями рогового покриву щелеп. Будова щелепного апарату змій дозволяє широко відкривати пащу і проковтувати здобич, яка перевищує діаметр змії. Тому в черепі змій зникли скроневі дуги, а щелепний апарат перетворився на шарнірно-важилеву систему. У сучасних плазунів зуби однотипні; лише у частини змій розвиваються спеціалізовані отруйні зуби. Крокодили і черепахи здатні відривати від крупної здобичі окремі куски.

Ящірки та змії мають роздвоєний язик, що використовується як орган нюху, а разом із якобсоновим органом - і як хеморецептор. Відмежований від стравоходу шлунок має мускулисті стінки. Кишечник довший, ніж у земноводних. На межі між тонкою і товстою кишкою відходить первинна сліпа кишка; вона краще розвинена у рослиноїдних (степова черепаха та ін.). Кишечник відкривається в клоаку. Підшлункова залоза лежить у першій петлі кишечника. Велика печінка має жовчний міхур, протока якого відкривається в кишечник поруч із підшлунковою залозою

Органи дихання і газообмін.

Зародок, що розвивається в яйці плазунів, онтогенетично відповідає стадії личинки земноводних, дихає за допомогою кровоносних капілярів жовткового мішка, а згодом - алантоїса. Шкіра плазунів покрита роговими утворами і не бере участі в диханні. Основними органами дихання після вилуплення із яйця служать парні легені; у змій права легеня більша (у амфібій - ліва). Легені мають мішкоподібну будову, але їхня внутрішня структура набагато складніша, ніж у земноводних.

Кровоносна система і кровообіг.

У плазунів, як і в земноводних два кола кровообігу. Серце трикамерне. Передсердя розділене повною перегородкою; кожне відкривається в шлуночок самостійним отвором, який містить клапан із півмісяцевих складок. Шлуночок має неповну перетинку, яка розділяє його на дві частини. В ліву дугу аорти проходить змішана кров. Тому по спинній аорті тече змішана кров, з перевагою артеріальної.

Органи виділення.

Серед пристосувань, що дозволили плазунам перейти до наземного способу життя, важливим є заміна мезонефричної (тулубової) нирки (круглороті, риби, земноводні) метанефричною (тазовою). У рептилій вони мають вигляд двох компактних тіл, розташованих біля спинної стінки тазової ділянки.

Статеві органи і розмноження.

Статеві залози лежать у порожнині тіла з боків хребта. Сім’яники - це парні овальні тіла, які з’єднані з сім’япроводами. Правий і лівий сім’япроводи відкриваються у відповідні сечопроводи. Самці всіх плазунів, крім гатерії, мають спеціальні копулятивні органи; у крокодилів і черепах непарний, а у ящірок та змій - парні вирости задньої стінки клоаки, які під час запліднення вивертаються назовні. Парні яєчники мають вигляд зернистих овальних тіл. Запліднення проходить у верхньому відділі яйцепроводу. Виділення секреторних залоз середньої частини яйцепроводу утворює довкола яйцеклітини (жовтка) білкову оболонку. Із секрету, що виділяють клітини стінок нижньої частини яйцепроводу (матки), формуються зовнішні оболонки яйця.

Нервова система й органи чуття, нервова діяльність.

Головний мозок плазунів відрізняється від головного мозку земноводних, зокрема передній мозок крупніший; його збільшення пов’язане з розвитком мозкового склепіння півкуль та збільшенням смугастих тіл, які й складають більшу частину маси переднього мозку.

Будова головного мозку плазунів 1 - Передній мозок; 2 - проміжний мозок; 3 - середній мозок; 4 - мозочок; 5 - довгастий мозок; 6 - нюхова доля

Мозочок плазунів великий, що відповідає значному ускладненню й інтенсивності їхнього руху. Довгастий мозок утворює тяж у вертикальній площині, який характерний для всіх амніот.

Око захищене зовнішніми повіками і миготливою перетинкою. Змії та деякі ящірки (гекони, сцинки, частина безногих ящірок) мають зрощені повіки, які утворюють прозору оболонку.

Орган слуху плазунів подібний до органу слуху земноводних. Складається із середнього вуха з барабанною перетинкою і однією слуховою кісточкою - стремінцем, яке передає коливання перетинки на кругле віконце, що відділяє порожнину внутрішнього вуха.

Важливу роль в орієнтації і в спілкуванні рептилій відіграють хеморецептори. Органи нюху відкриваються назовні парними ніздрями, а в порожнину рота - щілиноподібними хоанами.