Гриби_Бут_лаб5

Лабораторна робота №5

Тема: “Гриби-гастероміцети”.

Мета: узагальнити знання та актуалізувати навички роботи з мікологічним гербарним матеріалом (збір, гербаризація, ідентифікація).

Хід роботи:

1. Загальна характеристика гастероміцетів.

Гастероміцети (з грец. gaster – шлунок, живіт, лат. gastrum – опукла посудина, mykes – гриб) – базидієві гриби (Basidiomycota), плодові тіла яких залишаються закритими до повного дозрівання усіх базидіоспор; розповсюдження базидіоспор пасивне (статісмоспори). Виділяють дві екологічні групи гастероміцетів: сухоспорові (напр., дощовик, або лікопердон – Lycoperdon Pers., порхавка, або бовіста – Bovista Pers.) та слизистоспорові (напр., гриб-веселка – Phallus Junius L.). Перші виникли як адаптація до посушливих (ксерофітних) умов середовища, вони випаровують менше води й кількісно домінують у степах, напівпустелях, пустелях. Розповсюдження спор здійснюється вітром або краплями дощу. Другі домінують у теплих, але вологих умовах (вологі тропіки та субтропіки). Розповсюдження спор здійснюється комахами (Phallus, клатрус – Clathrus P. Micheli ex L.) або відстрілом ґлєби (сфероболус – Sphaerobolus Tode).

Гастероміцети характеризуються тим, що їх плодові тіла повністю замкнені до повного дозрівання базидіоспор (ангіокарпні плодові тіла). Базидіоспори не тільки формуються всередині плодового тіла на одноклітинних базидіях, але й відділяються від останніх також під прикриттям оболонки. Вивільнення базидіоспор відбувається в результаті розриву або загального руйнування оболонки плодового тіла. Гастероміцети в основному грунтові сапрофіти: гриби родів лікопердон /Lycoperdon, окремі види/, порховка /Bovista/, головач або кальвація /Calvatia/. Деякі з гастероміцетів – мікоризоутворювачі, н- д: склеродерма /Scleroderma/, інші – сапрофіти на рослинних рештках: гніздівка, дощовик грушовидний /Lycoperdon pyriforme/. Форма, розміри, забарвлення плодових тіл досить різноманітні. Деякі (в основному, представники порядку фалюсових) мають неприємний запах падалі, який приваблює комах, які сприяють поширенню базидіоспор.

Плодові тіла гастероміцетів можуть бути підземні (більш примітивні за будовою), напівпідземні та наземні.

Наземні бувають сидячі, з псевдоніжкою (як у головача) або із справжньою ніжкою. У деяких видів утворюється особливий плодоносець, часто у вигляді ніжки, як правило губчастої структури (рецептакул) (рід фаллюс). Оболонка плодового тіла – перидій, розвинутий добре і буває одно-, дво- і багатошаровий. При цьому розрізнюють зовнішній шар - екзоперидій та внутрішній шар – ендоперидій. Можуть мати різну будову, вигляд поверхні, консистенцію. Розривається оболонка плодового тіла різними способами. Внутрішня частина плодового тіла називається глеба (гльоба). В ній утворюються порожнини (камери) різної форми. Поверхня камер вистелена гіменієм, що містить базидії, на яких формуються базидіоспори на довгих стеригмах. У деяких видів базидії не утворюють гіменію, а розміщені в камері невпорядковано. Камери відділені одна від одної безплідними ділянками глеби – трамами.

2. Систематична структура (таксономічний склад) мікобіоти Тернопільської області України

Відділ	Клас	Порядок	Родина	Рід	Кількість видів
Базидіомікотові (Basidiomycota)	Агарикоміцети (Agaricomycetes)	Фаляльні (Phallales)	Веселкові (Phallaceae)	Веселка (Phallus)	1
Базидіомікотові (Basidiomycota)	Агарикоміцети (Agaricomycetes)	Агарикальні (Agaricales)	Печерицеві (Agaricaceae)	Дощовик (Lycoperdon)	3

3. Аналізуючи таксономічний склад мікобіоти (гастероміцетів) Тернопільської області України, встановлено, що загальна кількість видових знахідок складає 4 штуки. Усі знахідки (100 %) належать до відділу Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) класу Агарикоміцети (Agaricomycetes). Представники мікобіоти віднесені до 2 порядків, зокрема Агарикальні (Agaricales) (50 %) та Фаляльні (Phallales) (50 %). Представники мікобіоти віднесені до 2 родів – Веселка (Phallus) та Дощовик (Lycoperdon).