Гриби_Бут_лаб2

Загальна назва групи грибів

Видова назва (українська)

Видова назва (латинська)

Симптоматичні особливості хвороби

Шкодочинність

Рисунок

Гриб – паразити рослин

Фітофтора картопляна

Фітофтора картопляна

 Phytophthora infestans

 Уражуються листки, стебла, ягоди і бульби картоплі. Хвороба інтенсивно розвивається на початку цвітіння. На листках і стеблі спочатку з’являються невеликі бурі плями, які потім швидко збільшуються. Листки в’януть, поникають, чорніють, засихають, у вологу погоду гниють. На нижній поверхні листка, навколо плям, на межі із зеленою здоровою тканиною у вологу погоду або при ранковій росі спостерігають білуватий павутиновий наліт.При відносно низькій вологості повітря на надземних частинах рослин наліт не утворюється. Черешки уражених рослин відмирають, листя поникає. Такий тип ураження можна легко сплутати з в’яненням. На бульбах утворюються різко окреслені, сіруваті, а згодом буруваті, заглиблені плями різного розміру. При розрізі бульб на їх периферії видно побурілу тканину. На томаті фітофтороз проявляється через 10-15 днів після виявлення його на картоплі. Уражуються листки, стебла й особливо сильно плоди. На листках утворюються бурі плями (з нижнього боку білуватий або сіруватий наліт), на стеблах — темно-бурі смуги, а на плодах — темно-бурі, великі, трохи вдавлені, тверді плями з нерівною поверхнею, хоч гниль проникає глибоко в плід Особливо інтенсивно гниль розвивається при достиганні, транспортуванні та зберіганні плодів.

 Шкідливість фітофторозу полягає у значному зменшенні асимілюючої поверхні листків, що позначається на процесі утворення і нагромадження поживних речовин у рослині, особливо в період бульбоутворення. Хворі рослини утворюють недорозвинені і в незначній кількості бульби. В окремі роки у польових умовах на надземних частинах рослин розвиток фітофторозу майже не спостерігається, але проявляється на бульбах під час збирання й особливо зимового зберігання. Таке явище інколи відмічають при вирощуванні картоплі на поливних землях, коли у грунті створюються сприятливі умови для розвитку збудника, і зараження бульб. Часто при значному ураженні гички картопляною гниллю недобір урожаю досягає 70% і більше.

Фітофтороз сіянців хвойних і листяних видів рослин

 Phytophthora cactorum

 Зараження відбувається навесні після проростання перезимувавших ооспор. На підсім’ядольному коліні, сім'ядолях, стеблах і на перших листочках або хвоїнках утворяться білі плями, що поступово буріють. В вологу погоду хвороба швидко розвивається й уражає всю рослину. В суху погоду сходи спочатку темніють, потім чорніють і нагадують обвуглені рослини. Міцелій розміщається в міжклітинниках, а в клі-тини гриб посилає гаусторії, що передають поживні речовини з клітин в міцелій. Через невеликий проміжок часу після зараження на поверхні уражених тканин утвориться спороношення гриба у вигляді білого ніжного нальоту.

 Шкода від захворювання значна, особливо в даний час, коли виникла необхідність вирощувати у великих кількостях сіянці бука і ялиці для створення лісових культур. В зв'язку з цим зростає і небезпека пошире ння

хвороби, що у знижених місцях і у вологі роки може заподіяти велику шкоду лісовому господарству.

Трутовики (дереворуйнівні гриби)

Трутовик справжній

 Fomes fomentarius

 Оселяючись на живому дереві, трутовик справжній паразитує на ньому, спричинює задуху деревини (або побуріння, підпар з білими смугами, мармур, білу гниль з розтріскуванням). Хвороба, розвиваючись, призводить до загибелі дерева.

Призводить до загибелі дерева. Деструкція деревини здійснюється за допомогою целюлази та оксидаз. Після загибелі дерева трутовик справжній продовжує розвиватись на вже мертвій деревині, живлячись при цьому сапротрофно

Трутовик облямований

 Fomitopsis pinicola

 спричинює задуху деревини (або побуріння, підпар з білими смугами, мармур, білу гниль з розтріскуванням). Хвороба, розвиваючись, призводить до загибелі дерева.

 Спричиняє інтенсивну буру гниль деревини.

Трутовик сірчано-жовтий

 Laetiporus sulphureus

 спричинює задуху деревини (або побуріння, підпар з білими смугами, мармур, білу гниль з розтріскуванням). Хвороба, розвиваючись, призводить до загибелі дерева.

 Спричиняє інтенсивну буру гниль деревини.

Сажкові гриби

Летюча сажка пшениці

 Ustilago tritici

 Захворювання проявляється під час викидання колоса. В уражених рослин колосся ніби обгоріле внаслідок утворення чорної маси теліоспор замість квіткових частин і покривних лусочок колосків. Остюки колосків дуже редуковані, не пошкоджений тільки загальний стрижень. На початку виходу ураженого колоса з піхви листка спорова маса прикрита тонкою прозорою оболонкою, яка потім швидко руйнується, і теліоспори легко розлітаються. 

 Сажка дуже шкідлива. Уражені рослини не плодоносять. Маса надземної частини хворої рослини на 30-40% менша, ніж здорової. Існує прихований недобір урожаю. Деякі рослини видужують, але якість і величина урожаю знижується. У рослинах гриб перестає рости при 7-8°С, чим і пояснюється менша ураженість озимої при пізньому і ярої пшениці при ранньому висіванні.

Пухирчаста сажка кукурудзи

 Ustilago zeae

 Проявляється хвороба у вигляді пухирчастих здуттів різної форми і величини – від невеликих до 15 см і більше в діаметрі. Розвиток здуттів починається з блідих, злегка припухлих плям, що швидко збільшуються і за 2–3 тижні перетворюються у великі жовна блідуваторожевого або зеленуватожовтого кольору. У нестиглому стані сажкові здуття складаються з сіруватобілої, шаруватої маси, вкритої товстою вологою оболонкою. При достиганні вміст здуття перетворюється на чорно-оливкове скупчення теліоспор гриба.

 Полягає у загибелі уражених молодих рослин, безплідності качанів за умов раннього їх зараження, а також у значному недоборі урожаю внаслідок ураження різних органів рослин. На величину втрат урожаю впливає кількість та розмір пухирів на одній рослині. Пухирі великих розмірів спричиняють втрати близько 60 % і більше, середньої величини – 25 %, невеликі – 10 %. Щодо токсичності пухирчастої сажки вважається, що молоді жовна з щільною м’якоттю не отруйні, а нарости зі сформованою споровою масою такі ж отруйні, як і ріжки злаків. Тому рослини з пухирями сажки не слід використовувати для годівлі тварин, ні у свіжому вигляді, ні у вигляді силосу.

Іржасті гриби

Іржа листків тополі

 Melampsora laricipopulina Kleb

 На нижньому боці листків тополі жовті або жовто-оранжеві уредініо-пустули. Уредініоспори утворюються протягом літа кілька разів, що обумовлює швидке поширення захворювання. Еціоспори на листках і хвої проміжного живителя. На верхньому боці листка під епідермісом – теліоспороношення. Світло-бурі, потім темно-бурі нерівної форми плями й воскуваті коростинки покривають майже всю пластинку листка. Уражені листки чорніють, скручуються і передчасно обпадають.

 Масовий відпад рослин у розсадниках, особливо при загущених посівах. Зменшення приросту, затримання здерев’яніння пагонів, що сприяє підмерзанню верхівок під час осінніх приморозків. Некрози на підмерзлих пагонах.

Іржа листків груші

 Gymnosporangium sabinae

 Перші симптоми проявляються у вигляді округлих жовто-оранжевих плям на листках, які виникають після цвітіння груші. Зазвичай це відбувається у другій половині квітня. Потім іржа вражає черешки, а в роки епідемій — пагони і плоди.

У липні поява іржі стає помітною на більшій частині листя. На верхній стороні утворюються плями неправильної форми гранатового або світло-бурого кольору (діаметром 1-1,5 см) з дрібними чорними крапками.

Свого максимального прояву захворювання досягає восени. Тоді з тильного боку листка на плямах іржі, які видулися, утворюються веретеновидні вирости -"ріжки", наповнені масою грибкових спор

 Зазвичай іржа не завдає серйозної шкоди деревам. Але при масовому ураженні і ранньому листопаді погіршується їх здатність до фотосинтезу. Іржа пригнічує ріст пагонів, вони стають товстими і короткими, а сильно пошкоджені і зовсім засихають. Якщо хвороба повторюється з року в рік, то рослини можуть дуже ослабнути і вимерзнути. 

Борошнисторосяні гриби

Борошниста роса дуба

 Microsphaera alphitoides

 Гриб вражає в основному молоді частини рослин: черешки, листя, пагони, зелені ягоди. Спочатку на листках з'являються невеликі плями у вигляді білого нальоту. При збільшенні добре видно, що це нитки гриба - міцелій, по вигляду нагадує густу павутину. Він швидко розростається, спори легко відриваються від ланцюжків і розлітаються у вигляді білого порошку, схожого на борошно. Процес тривають все літо, причому проростають спори невибагливі до вологи, і хвороба поширюється навіть в суху погоду. Концентрація спор у повітрі і ризик зараження рослин з весни до середини літа постійно збільшуються. Однак у більшості рослин до цього часу листя покриваються захисним восковим нальотом - кутикулою, і грибів стає важче проникнути в живу тканину. В кінці вегетації на ураженої тканини стають помітні дрібні чорні крапки - це утворилися нові плодові тіла. Вони здатні переносити несприятливі умови, чудово зимують на рослинних рештках та на уражених частинах рослин, а проростають наступної навесні при настанні теплої погоди. Навесні спори вилітають із сумок грибниці і заражають нові рослини.

 Сильно уражені пагони припинюють ріст, зав’язі не розвиваються, молоді рослини та пагони старших дерев не встигають здерев’яніти й утрачають зимостійкість. Листя деформується й передчасно відмирає. Дерево втрачає декоративність. Зменшується площа листя, яке фотосинтезує, внаслідок чого зменшуються приріст дерева, синтез захисних речовин і стійкість до ураження іншими патогенами, зокрема офіостомовими або дереворуйнівними грибами. Спори зимують в опалому листі, а навесні можуть поширитися на сусідні дерева.

Борошниста роса троянди

 Pulveream rubigo rosarum

 верхню частину листової пластини, стебло, бутони і пелюстки квітів, що розпустилися покриває борошнистий білий або світло-сірий наліт;

при близькому розгляді плями виглядають як найтонший шар павутини або вати;

на листках з'являються жовтизна і некротичні плями;

рожеві кущі уповільнюють зростання, бутони дрібнішають, деякі зовсім не розкриваються.

 Загибель рослини.

Гриб – паразити тварин

Кордицепс однобокий

 Ophiocordyceps unilateralis

 Спори кордицепсу після попадання всередину організму починають активно в ньому розмножуватися і поширяться по всьому тілу мурашки. Імовірно, спори гриба формують активні хімічні сполуки, які і впливають на мозок мурашки, змінюючи його поведінку.

 Спричиняє загибель мурахи.

Гриб – паразити людини

Різнобарвний лишай

 Pityriasis versicolor

 дрібні плями на шкірі з чіткими краями. Плями часто темні, червонувато-коричневого відтінку. Найчастіші ділянки ураження — спина, пахви, плечі, груди, шия. Уражені зони не темніють на сонці (шкіра може здатися світлішою, ніж навколишня здорова). Інші симптоми: посилена пітливість, свербіж.

 Потребується додаткова діагностика для виявлення супутніх захворювань, які могли спричинити посилений ріст Malassezia. Загалом, захворювання не страшне.