Бут день 5

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра епізоотології, мікробіології і вірусології

Ессе з дисципліни “Вірусологія”

Тема: «Діагностика антигенності вірусу»

Виконала: студентка 2 курсу 5 групи факультету ветеринарної медицини

Бут О.В.

Викладач:

Яблонська Оксана Валентинівна

Київ – 2021

Сучасна діагностика інфекційних хвороб, попри свої традиційні риси, характеризується безперервним удосконаленням уже відомих прийомів і методів їхнього розпізнання та пошуком нових, ефективніших, у тому числі швидких.

Існує три основних підходи до лабораторної діагностики вірусних інфекцій:

1) Вірусологічний метод, суть яко полягає у виділенні вірусу в культурах чутливих клітин.

2) ізоляція та індикація вірусу з патологічного (клінічного) матеріалу. Електронна мікроскопія дає можливість виявляти вірусні частки в досліджуваному зразку та визначати видову належність віріонів за їхніми морфологічними ознаками.

3) серологічна діагностика, що базується на виявленні специфічних противірусних антитіл у сироватці крові. Усі серологічні реакції базуються на специфічній взаємодії антигена з антитілом.

Антиген – речовина, зазвичай органічного походження, що має ознаки генетичної відмінності і при введенні в організм викликає специфічний імунний ефект.

Антитіла – білки, що циркулюють в імунних сироватках, тому сироватка завжди є компонентом серологічних реакцій

Для постановки серологічних реакцій необхідні такі компоненти: Антигени (АГ) У серологічних реакціях антигенами можуть виступати як очищені віруси, так і просто матеріал, що містить вірус: культуральна, алантоїсна чи амніотична рідини, гомогенати органів лабораторних тварин, сік інфікованої рослини або клінічний матеріал – ротоглоточні, носові змиви, пункції. Антитіла отримують за кілька етапів: приготування високоочищеного концентрованого антигену (вірусу); імунізація лабораторних тварин; тестування отриманої антисироватки.

Титр – кінцеве розведення антисироватки, яке забезпечує оптимальну взаємодію з АГ. Титр залежить від концентрації в імунній сироватці антитіл.

Існують такі методо імунодіагностики:

• Реакція гальмування (затримки) гемаглютинації (РГГА або РЗГА). РГГА використовується для діагностики захворювань, викликаних гемаглютинуючими вірусами. Вона заснована на зв’язуванні стандартного вірусу антитілами сироватки хворого.

• Реакція непрямої гемаглютинації (РНГА). Ця реакція застосовується для виявлення та титрування вірусів, що погано або взагалі не аглютинують еритроцити. Існує дві модифікації РНГА: 1) адсорбція антигена на поверхні еритроцитів; 2) адсорбція антитіл на поверхні еритроцитів з подальшою аглютинацією за наявності гомологічного вірусу.

• Реакція зв’язування комплементу (РЗК). Базується на феномені лізису клітин. В РЗК задіяні 2 системи: специфічна (антиген – антитіло) та індикаторна (еритроцити барана – гемолізин тобто антитіла до еритроцитів барана, які здатні взаємодіяти із системою комплементу).

• Реакція біологічної нейтралізації (РН). Реакція нейтралізації базується на здатності специфічних антитіл вступати у взаємодію з антигеннимим детермінантами білків оболонки віріона та нейтралізовувати інфекційну активність вірусу.

• Імунофлуоресцентний аналіз (ІФ). Імунний комплекс (антиген+антитіло) стає видимим у люмінесцентному мікроскопі внаслідок ковалентного зв’язку антитіла з флюоресціюючим барвником. При цьому антитіла зберігають свою основну властивість – специфічність, а флюорохром – здатність до випромінювання світла

• Імуноферментний аналіз (ІФА). Антитіло виступає як специфічний детектор речовини, що визначається, а фермент – як маркер імунохімічної реакції, за допомогою якого візуалізується утворення комплексів. Основним напрямом застосування ІФА є рання діагностика інфекційних, онкологічних захворювань, проведення масових епідеміологічних обстежень, контроль якості продукції та дотримання санітарних норм на підприємствах медичної, мікробіологічної та харчової промисловості.

• Сандвіч–ІФА. У прямому варіанті – подвійних антитіл сандвіч – досліджуваний антиген спочатку реагує з надлишком антитіл твердої фази, потім зв’язаний антиген виявляється за допомогою надлишку другого антитіла, міченого ферментом. У непрямому варіанті – потрійних антитіл сандвіч – досліджуваний антиген реагує з надлишком антитіл твердої фази, потім з другим антитілом проти антигена. Ці антитіла отримують на тваринах іншого біологічного виду.

Список використаної літератури: 1) https://biology.univ.kiev.ua/images/stories/Kafedry/Virusol/Library/posibnyk_lab_virology.pdf

2) https://microbiology.nuph.edu.ua/wp-content/uploads/2018/11/13-_%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8-%D0%9B%D0%94-%D0%B1%D0%B0%D0%BA%D1%82_%D0%B2%D1%96%D1%80_%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9.pdf