Бут день 4
.docxНаціональний університет біоресурсів і природокористування України
Кафедра епізоотології, мікробіології і вірусології
Ессе з дисципліни “Вірусологія”
Тема: «Використання живих систем для визначення тропізму вірусів»
Виконала: студентка 2 курсу 5 групи факультету ветеринарної медицини
Бут О.В.
Викладач:
Яблонська Оксана Валентинівна
Київ – 2021
Насамперед варто визначитись із поняттям “тропізм”.
Тропізм це здатність вірусу реплікуватися в певних типах клітин організму. Віруси, що репродукуються у нервових клітинах, називають нейротропними, у клітинах шкіри – дерматропними, в клітинах легень та дихальних шляхів – пневмотропними, в клітинах шлунково-кишкового тракту – ентеротропними. Віруси, які здатні реплікуватися в декількох типах клітин, називають політропними, а в усіх типах клітин – пантропними (класифікація вірусів людини та тварин за Хюбнером).
За допомогою лабораторних тварин були відкриті збудники грипу і герпесу. До вірусу грипу дуже чутливими виявилися тхори. Використання мавп як лабораторних тварин дозволило відкрити віруси віспи, поліомієліту, жовтої лихоманки, Денге. Вибір експериментальних тварин визначається метою роботи і видовою чутливістю до вірусу, що вивчається. Лабораторних тварин заражають різними способами залежно від тропізму вірусу до певних тканин. Так, наприклад, для культивування нейротропних вірусів зараження роблять переважно в мозок (віруси сказу, кліщового енцефаліту та ін.), культивування респіраторних вірусів здійснюється при інтраназальному інфікуванні тварин (віруси грипу), дерматотропних (вірус віспи) – шляхом нашкірного і внутрішньошкірного зараження. При роботі з тваринами найчастіше використовуються нашкірне, внутрішньошкірне, внутрішньом'язове, внутрішньоочеревинне і внутрішньомозкове зараження. При первинному зараженні тварини можуть не захворіти, тому через 5–7 діб зовні здорових тварин вбивають, а з їх органів готують суспензії, якими заражають наступні партії тварин. Ці послідовні зараження називаються «пасажами». Індикацію, тобто виявлення факту розмноження вірусу, встановлюють на підставі розвитку типових ознак захворювання, патоморфологічних змін органів і тканин тварин або іншими способами, наприклад по позитивній реакції гемаглютинації (РГА). РГА заснована на здатності деяких вірусів викликати аглютинацію (склеювання) еритроцитів різних видів тварин, птахів і людини за рахунок поверхневого вірусного білку – гемаглютиніну. Нині використання тваринних для культивування вірусів обмежене. Окрім очевидних проблем, пов'язаних у тому числі з питаннями біоетики, культивування вірусів в тваринах має ще одні недолік. При зараженні експериментальних тварин, чутливих до того або іншого вірусу, цей останній накопичується у внутрішніх органах або нервовій тканині, звідки його важко виділити в чистому вигляді, звільнивши від клітинних білків.
В середині 1930-х років австралійський вірусолог Ф. Барнет почав використати новий для вірусології експериментальний об'єкт – курячі ембріони. Курячі ембріони – практично ідеальні моделі для культивування вірусів. Замкнута порожнина ембріона перешкоджає проникненню мікроорганізмів ззовні, а також розвитку спонтанних вірусних інфекцій. Ембріони застосовують для первинного виділення вірусів з патологічного матеріалу; для пасивування і збереження їх, а також для отримання необхідних кількостей вірусу. Для зараження вірусами зазвичай використовують 10-12-денні курячі зародки, у яких в цей час добре розвинені оболонки – хоріон-алантоїсна і амніотична. При зараженні їх вірусами може розвинутися вірусна інфекція. При цьому розмноження вірусу відбувається впродовж 3–4 діб, коли імунітет ще не устигає розвинутися. Розмноження вірусу в курячих ембріонах відбувається в різних частинах зародка, що пов'язано з особливостями тропізму вірусу. Розмножуючись в зародкових оболонках, вірус виділяється в алантоїсну і амніотичну рідину, де накопичується у величезних кількостях (до декількох мільярдів віріонів в 1 мл). Надалі вірус може бути осаджений в центрифузі і додатково очищений різними методами. Методику вирощування вірусу в курячому ембріонові широко використовують при промисловому культивуванні. Окрім курячих ембріонів, в деяких випадках використовуються ембріони інших птахів – качок, перепелиць.
Список використаної літератури: 1) https://biology.univ.kiev.ua/images/stories/Kafedry/Virusol/Library/posibnyk_lab_virology.pdf
2) https://mycology.univer.kharkov.ua/wp-content/uploads/2016/05/Virology_lectures.pdf