5.Реація зв’язування комплементу

Характерною відмінністю РЗК від реакції аглютинації й преципітації є участь в ній, крім антигена й антитіла, інгредієнтів реакції гемолізу, яка виступає у ви­гляді індикаторної системи. Взаємодія антигена з антитілом не завжди зумовлює візуальні зміни, які дозволяють визначити результат реакції. Проте відомо, що при утворенні комплексу антиген – антитіло до нього завжди приєднується комплемент. Якщо антиген і антитіло не відповідають один одному, комплемент не зв’язується, залишається вільним у системі. При додаванні комплексу еритроцити барана – гемолізини вільний комплемент, зв’язуючись з ним, викликає гемоліз еритроцитів. Цей принцип і покладено в основу РЗК. При відповідності антигена антитілу з ним зв’язується комплемент. Щоб переконатись в цьому, додають еритроцити барана й гемолітичну сироватку. При відсутності гемолізу роблять висновок, що реакція позитивна, при наявності гемолізу – реакція негативна

При постановці РЗК компоненти вносять у певній послідовності. Спочатку в пробірки, у яких міститься розведена сироватка хворого, додають рівні об’єми антигена і комплементу в робочій дозі. Пробірки ретельно струшують і ставлять у термостат при 37 °С на 1 год. За цей час з’єднується антиген з антитілом, і на цьому комплексі фіксується комплемент. Одночасно в термостаті інкубують гемолітичну систему. Через годину в усі пробірки основного досліду додають по 1 мл гемолітичної системи і знову ставлять у термостат. Через 30-45 хв проводять облік реакції при умові повного гемолізу в контролях сироватки, антигена і комплементу.

РЗК оцінюють за чотириплюсовою системою: різко позитивна реакція (++++, +++) – повна затримка гемолізу, рідина безколірна або блідо-рожевого кольору, еритроцити осідають на дно; позитивна реакція (++) – часткова затримка гемолізу, рідина рожевого кольору, компактний осад еритроцитів; сумнівна реакція (+) – незначна затримка гемолізу, на дні ледь помітний осад, рідина рожевого кольору; негативна реакція (–) – повний гемоліз, осад відсутній, рідина червона і прозора. Реакція зв’язування комплементу відзначається більш високою специфічністю ніж реакція аглютинації, проте вона менш чутлива. Антитіла, які зв’язують комплемент, виявляються на 2-4 тижні від моменту захворювання, в той же час аглютиніни можна знайти вже через 1-2 тижні.

РЗК набула широкого розповсюдження для діагностики багатьох інфекційних захворювань, алергічних станів. Вона використовується для серологічної діагностики захворювань бактерійної етіології (сифілісу, лептоспірозу, бруцельозу, туляремії, лістеріозу, озени, орнітозу та ін.), вірусного походження (грипу, паротиту, цитомегалії, поліомієліту, лімфоцитарного менінгіту, енцефаліту тощо), грибкових (кандидозу, асперігельозу), а також токсоплазмозу, пневмоцистозу тощо.

Заснована на здатності до дифузії в гелях антитіл і розчинних антигенів.

При створенні умов, в яких вони будуть дифундувати назустріч один одному, при їх зустрічі утворюється комплекс антиген + антитіло. Цей комплекс не має здатність дифундувати в товщі агарового гелю і випадає в осад (в ділянках, де створюються їх еквівалентні концентрації) у вигляді смуги преципітації, видимої неозброєним оком. Якщо ж дифундуючі антигени і антитіла не гомологічні один одному, то смуги преципітації не утворюється. Для створення умов дифузії в шарі агару роблять лунки, в які заливають компоненти. Кількість і взаємне розташування лунок залежить від певних умов. РДП дозволяє вирішити наступні діагностичні задачі: виявити та ідентифікувати невідомий виділений вірус шляхом дослідження його з різними свідомо відомими сироватками (антитілами); виявити і визначити титр антитіл у сироватках за допомогою відомого антигену. РДП може бути поставлена в чашках Петрі (макрометод) і на предметних стеклах (мікрометод). Методика постановки макрометоду по техніці принципово не відрізняється від постановки мікрометода, тільки в цьому випадку в чашку Петрі наливають 20-25 мл розплавленого агару і в застиглому гелі роблять лунки діаметром 5-6 мм за спеціальною схемою (відстань між лунками 4-5 мм) і вносять відповідні компоненти. При постановці РДП на предметному склі препарат можна через 48-72 год висушити і забарвити розчином амідного чорного, що дозволить його зберегти і сфотографувати. Переваги РДП: простота техніки постановки; швидкість отримання відповіді; не вимагає стерильної роботи, особливої чистоти компонентів; можливість документування результату шляхом фотографування. Недолік РДП - низька чутливість. Іммунодіффузія в електричному полі (зустрічний електрофорез, ракетний електрофорез) дозволяє підвищити чутливість методу в 10-20 разів і більше.