3.Гіперімунні сироватки

Гіперімунні сироватки містять значну кількість специфічних антитіл.

Гіперімунні сироватки готують шляхом гіперімунізації тварин – багаторазовим із нарощуванням кількості введенням тваринам антигену для максимального імунізаторного подразнення, яке проявляється нагромадженням у крові значної кількості специфічних антитіл.

Техніка приготування гіперімунних сироваток включає седиментацію форменних елементів крові (центрифугування), стерилізуючу фільтрацію та консервування. Консервують сироватку борною кислотою, мертіолатом натрію, хінозолем, тимолом, азидом натрію, фенолом та іншими препаратами (1–4). Проте не всі консерванти придатні для парентерального застосування сироватки при лікуванні.

У технології виробництва гіперімунних сироваток проти вірусу чуми м’ясоїдних використовують центрифугування (для очистки) та консервування сироватки 5-процентним робочим розчином фенолу, додаючи його до сироватки в 10-процентній кінцевій концентрації.

імуноглобуліни в профілактиці хвороб тварин

Згідно з фізико-хімічною структурою, антигенністю і біологічною функцією імуноглобуліни ділять на 5 класів: IgA, IgD, IgE, IgJ, IgM. Імуноглобуліни утворюються в імуноцитах у процесі гуморальної імунної відповіді. Вони з’єднуються з тими антигенами, які викликають їх утворення. Імуноглобуліни зустрічаються у вільному стані, головним чином, у плазмі крові й інших рідинах організму (їх виявляють на клітинах лімфоїдної системи в основному в B-лімфоцитах).

Перспективним напрямом вважається використання Моноклональних антитіл. Це, не що інше, як імуноглобуліни, що синтезовані одним клоном клітин. Метод ґрунтується на використанні клітинних гібридів: гібридом від злиття лімфоцитів імунізованих тварин із культивованими в поживному середовищі пухлинними клітинами мієлом.  Переваги моноклональних антитіл:

1.  Одержання у необмежених кількостях і в чистому вигляді.

2.  Взаємодіють лише з одним антигеном, і тому вважаються ідеальним діагностичним і лікувально-профілактичним засобом.

3.  Можна одержувати за допомогою клонування, навіть якщо імунізацію проводили недостатньо очищеним антигеном.

Недоліком моноклональних антитіл вважають складність одержання і високу вартість таких препаратів.

Випускають комплексний імуноглобуліновий препарат для перорального і ректального введення, який містить ІgM, ІgG, ІgA і характеризується значним вмістом антитіл до ентеробактерій (шигел, сальмонел, ешерихій).Також розрізняють імуноглобуліни спрямованої дії (антистафілококовий, проти синєгнійної палички)

4.реакція нейтралізації

Реакція нейтралізації. Принцип реакції ґрунтується на взаємодії специфічних антитіл імунної сироватки з вірусом, яке призводить до нейтралізації останнього. Реакцію можна ставити в культурах клітин з обліком результатів за цитопатичною дією, в кольоровій пробі, за допомогою рН-метрії та феноменом бляшкоутворення. Крім того можна використати для постановки реакції інші живі систе­ми – курячі ембріони та лабораторні тварини. В основному досліді використовують пробірки із розведеннями імунної сироватки, куди вносять стандартну дозу вірусу, а після інкубації при кімнатній температурі протягом 30-60 хв додають одношарові культури клітин. Систему інкубують при 37 °С протягом одного тижня і враховують наявність цитопатичного ефекту. Відсутність його свідчить про нейтралізацію вірусу, який вивчається, специфічною імунною сироваткою. За ідентичною схемою реакцію можна ставити в спеціальних полістиролових планшетах. PH дозволяє вирішити наступні діагностичні задачі:

виявити і визначити титр віруснейтралізуючих антитіл за допомогою відомого вірусу;

ідентифікувати невідомий (виділений) вірус шляхом дослідження його з різними свідомо відомими сироватками (антитілами).

Перевагами PH є її універсальність і висока специфічність; недоліки - велика трудомісткість; необхідність суворо дотримуватися стерильність матеріалів, посуду та інструментів; висока вартість живих біологічних систем; відносна тривалість біопроби і необхідність проведення математичних розрахунків.

біопроби

Біологічна проба, біопроба (bioassay) [грец. bios) - життя і logos - поняття, вчення; лат. probatio - випробування] - 1) клітини або шматочки тканини організму, використовувані для дослідження; 2) кількісна оцінка відносної біологічної активності різних речовин (вірусу, білка, лікарського препарату, синтетичного органічної речовини, вітаміну, гормону і т. П.) в організмах, тканинах або клітинах (напр., Культурах клітин) в порівнянні з контрольною речовиною.

серологічні реакції

Серологічними реакціями (у діагностиці інфекційних захворювань) називають сукупність пробіркових реакцій, заснованих на АГ-АТ-взаємодії. Серологічні дослідження — це методи вивчення визначених антитіл чи антигенів у сироватці крові хворих, засновані на реакціях імунітету (проводяться in vitro).

Направлені на виявлення в сироватці крові й інших рідинах організму АТ до АГ збудників інфекційних хвороб. 2) Пробірочні реакції, що мають метою виявлення в сироватці крові й інших субстратів розчинних мікробних АГ за допомогою стандартних імунних сироваток. Серологічні реакції проводяться з використанням 1) АГ для пошуку АТ 2) АТ для пошуку АГ 3) IN VIVO (шкірні проби, РН in vivo .) 4) серопрофілактика (введення АГ, АТ)

Класифікація серологічних реакцій:

1. Двухкомпонентні - прості (РА,РП) - розеточні тести - цитофлюоресцентні методи - складні (РН /гемадсорбції, токсину, .,РТГА,РНГА, реакція прямої імунофлюоресценції, реакції адгезії). 2. Трикомпонентні - прості - реакція коагглютинації - складні - реакція непрямий иммунофлюоресценции, - РІА, - РЕМА,

Матеріал для серологічних реакцій: - сироватка крові (парні сироватки). Заморозку протягом 10-14 днів. - ліквор, - сеча, - фільтрат випорожнень, - промивні води бронхів, порожнини рота, ковтки, носа /2640до/, шлунка. - Слиз (шийки матки, . - тут АТ часом більше, ніж в сироватці)

Серологічні дослідження містять у собі різні серологічні реакції: 1. Реакція аглютинації. 2. Реакція преципітації. 3. Реакція нейтралізації. 4. Реакція за участю комплементу. 5. Реакція з використанням мічених чи антитіл антигенів.