1. Характеристика вірусних інфекцій на клітинному рівні

Вірусна інфекція клітини — це сукупність процесів, які виникають при взаємодії клітини з вірусним геномом. Два основні типи вірусної інфекції клітин: автономну та інтеграційну. Автономна інфекція х-ться реплікацією вірусного геному незалежно від клітинного. Автономний тип інфекції характерний для всіх вірусів тварин, за винятком ретровірусів. Інтеграційна інфекція виникає внаслідок фізичного об’єднан ня вірусного геному (або його фрагмента) з клітинним. Інтегрований у клітинну ДНК вірусний геном або субге- номний фрагмент називають провірусом. . ДНК-копія РНК- геному ретровірусів називається провірусом, який може бути як інтегрованим, так і неінтегрованим. Основні типи вірусної інфекції клітин — автономна та інтеграційна — поділяють на такі форми:

1)продуктивна й абортивна (залежно від утворення інфекційного потомства); 2)гостра і хронічна (залежно від динаміки взаємодії вірусу і клітини); 3)літична і нелітична (залежно від наслідку інфекційного процесу для клітини).

Продуктивна інфекція х-ться повним циклом репродукції вірусу і завершується формуванням інфекційного потомства. Абортивна інфекція не завершується формуванням інфекційних віріонів або вони утворюються в значно меншій кількості, ніж при продуктивній інфекції. Абортивна інфекція може виникнути за трьох обставин: 1) зараження чутливих клітин дефектним вірусом; 2) зараження чутливих клітин інфекційним вірусом у нерозв’яз- них умовах; 3) зараження нечутливих клітин інфекційним вірусом. За гострої інфекції в зараженій кл. відбувається утвор. вірусного потомства, після чого інф. процес припиняється і клітина або гине, або виживає і не містить вірусних компонентів. За хронічної інфекції заражена клітина продукує віріони або вірусні ком- поненти тривалий час аж до своєї природної,й дочірні клітини зберігають інфекційний стан. Частіше хронічної форми набуває абортивна інфекція, оскільки вірусний генетичний матеріал зазвичай не входить до складу віріонів потомства, а нагромаджується в клітинах і передається в дочірні клітини. Залежно від частки зараженої клітини інфекція може бути літичною (цитолітичною) й нелітичною. Літична інфекція завершується загибеллю (лізисом) клітини. Нелітична інфекція безпосередньо не призводить до лізису клітини, яка може функціонувати певний час, продукуючи вірусне потомство.

2. Ознаки розмноження вірусу курячих ембріонів. Відбір вірусовмістимого матеріалу

Курячим ембріонам властива висока чутливість до вірусів, що пояснюється недостатнім розвитком захисних механізмів. Стерильні,дають більший вихід вірусу. Для зараження використовують курячі ембріони віком від 5 до 12. Розроблено шість методів експериментального зараження курячих ембріонів: 1) в алантоїсну порожнину (9 – 11-й день інкубації); 2) на ХАО (10 – 12-й день інкубації); 3)у жовтковий мішок (5 – 7-й день інкубації);4)в амніотичну порожнину (6 – 10-й день інкубації);5)у тіло зародка (7 – 12-й день інкубації);6)у судини ХАО (11 – 12-й день інкубації). Залежно від тропізму віруси можуть репродукуватися в клітинах тіла зародка, амніона, ХАО і жовткового мішка, де нагромаджуються в найбільшій концентрації. Водночас багато вірусів здатні накопичуватися в алантоїсній та амніотичній рідинах. У лабораторії курячі ембріони інкубують у термостаті за темпер +37 °С, вологості 60 – 70 % і відкритих вентиляційних отворах. Перед зараженням курячі ембріони розглядають на овоскопі в темному приміщенні.Встановлюють життєздатність: судини ХАО наповнені кров’ю, зародок рухомий. На шкаралупі простим олівцем відмічають межу повітряної камери і місцезнаходження зародка. Шкаралупу перед зараженням обробляють 2%-м спиртовим розчином йоду, а іноді ще й протирають запаленим спиртовим тампоном. Патологічний матеріал потрібно брати по можливості стерильно. Патологічний матеріал беруть з урахуванням тропізму вірусу і шляхів виділення його з організму в різні стадії хвороби. За тропіз- мом віруси поділяють на п’ять основних груп: пневмотропні, нейро- тропні, дерматропні (епітеліотропні), політропні та пантропні. При респіраторних інфекціях (грип свиней і коней, парагрип-3 ВРХ) відбирають носовий слиз, носоглоткові змиви, слизові об. верхніх дихальних шляхів, легені, бронхіальні й лімфатичні вузли. При нейроінфекціях (сказ, хвороба Тешен, енцефаломієліти коней) направляють головний і спинний мозок. При хв., які спричинюються дерматропними вірусами (віспа, ящур, везикулярний стоматит), відбирають стінки і вміст везикул, пустул, роблять зіскрібки з уражених ділянок шкіри і слизових об. При хв., що супроводжуються ураженням травного каналу (ротавірусний і корона- вірусний ентерити ВРХ), направляють калові маси, слизову оболонку тонких кишок, брижові лімфатичні вузли. При інфекціях, спричинених політропними вірусами (наприклад, інфекційний ринотрахеїт ВРХ), відбирають патологічний матеріал залежно від клінічного прояву хв.: змиви з носа, кон’юнктиви і статевих органів, сперма, абортований плід, слизові оболонки респіраторного і травного каналів, паренхіматозні органи, мигдалини, лімфатичні вузли, головний мозок. У гострій стадії хвороби в період вірусемії обов’язково беруть кров (з яремної вени в об’ємі 5 – 10 см3) з метою виділення вірусу. Деякі віруси швидко гинуть при заморожуванні. Тому для збереження таких збудників патологічний матеріал консервують за температури танучого льоду (+2…+4 ºС). У деяких випадках вірусовмісний матеріал зберігають у рідкому азоті (–196 ºС), зокрема кров і пухлинну тканину.

1.Механізм клітинної та гуморальної відповіді Клітинними компонентами імунітету є передусім лімфоцити, циркулюючі з потоком крові по всіх органах і виконують головну роль "імунного нагляду" (патрулювання). Лімфоцити, тобто такі лейкоцити, у яких в цитоплазмі немає гранул пероксидаз (ферментів, що каталізують окислювально-відновні реакції за участю перекисів), мають здатність відрізняти в організмі "чужі", тобто незвичайного походження, великі молекули завдяки наявним на їх мембранах рецепторам-антителам. Лімфоцити синтезують антитіла, пыіддаюьб лізису чужорідні клітини, в тому числі забезпечують відторгнення трансплантанта, імунну пам'ять (здатність відповідати посиленою реакцією на повторну зустріч з антигеном)та і ін 

За місцем дозрівання, складом органел, розмірам, рецепторам і функціями розрізняють 3 основні групи лімфоцитів: 0 -, В-і Т-лімфоцити.

0-лімфоцити - це клітини, що утворилися в кістковому мозку зі стовбурових клітин. Потрапляють з потоком крові в тимус попередники лімфоцитів за рахунок зміни антигенних властивостей мембран стають лінійно-обмеженою, тобто здатними при діленні утворювати тільки Т-лімфоцити. Ймовірно, що В-лімфоцити набувають інші властивості в тому числі антигенні при попаданні в Пейєрових бляшки кишечника.

Т-лімфоцити виконують різні функції. Утворюють плазматичні клітини, блокують надмірні реакції, підтримуючи сталість різних форм лейкоцитів, виділяючи лімфокіни, активуючи лізосомальні ферменти і ферменти макрофагів, руйнують антигени.

В-лімфоцити забезпечують гуморальний імунітет шляхом вироблення антитіл. При зустрічі з антигеном вони мігрують в кістковий мозок, селезінку, лімфатичні вузли, де діляться і трансформуються в плазматичні клітини. Останні і є продуцентами антитіл - імуноглобулінів.

Інший групою лімфоїдних клітин імунної системи є макрофаги. Вони різні за будовою, перебувають у рідинах і тканинах, фагоцитируют антитіла, активують лімфоцити і у освіті антитіл. Гуморальні компоненти імунної системи - глобуліни плазми та інших рідин тіла, синтезовані макрофагами лімфовузлів, селезінки, печінки, кісткового мозку та ін, дезактивирующие чужорідні антигени. Вони містяться в крові, в меншій кількості - в органах і тканинах, відокремлених від крові гистогематическими бар'єрами - шкірі, слизових оболонках, мозку, нирках, легенях, ін Імуноглобуліни здійснюють місцеві реакції і є першим ешелоном захисту організму від антигенів. Специфічність імунних реакцій людини сформувалася в попередніх поколіннях завдяки зустрічам з певними антигенами.

2.Серологічні реакції: РГА / РЗГА, суть постановки реакцій.

Реакція затримки гемаглютинації (РЗГА) базується та здатності антитіл гальмувати гемаглютинувальну активність вірусів за рахунок блокування гемаглютиніну на поверхні віріона. РЗГА використовується для діагностики парагрипу-3 ВРХ, грипу ссавців і птиці, чуми м’ясоїдних, та ін.

Компоненти реакції:

1. дослідні сироватки;

2. специфічна і нормальна сироватки;

3. вірус;

4. 1%-ва суспензія еритроцитів;

5. 0,9%-й розчин NaCl;