5. Родина ортоміксовіруси, збудник грипу птахів.

До родини Orthomyxoviridae (orthos - правильний, myxa - слиз) належать віруси грипу А, В, С, які можуть викликати десятки й сотні мільйонів захворювань на рік, що призводить до порушення нормального ритму життя багатьох країн.

Вірус грипу має сферичну форму, його розміри 80-120 нм. Геном утворений однонитковою РНК, яка складається з восьми фрагментів. Вона оточена білковим капсидом. Нуклеокапсид має спіральний тип симетрії. На зовнішній, суперкапсидній оболонці у вигляді шипиків розміщені гемаглютинін (Н) і нейрамінідаза (N).

Збудники пташиного грипу належать до родини Ортоміксовірусів типу А і в природних умовах за участі реасортації нуклеїнових кислот утворюють 15 субтипів (варіантів) пташиних вірусів грипу. У природних умовах саме птахи, які здійснюють міжконтинентальні перельоти , є основним резервуаром вірусів грипу А. Серед птахів поширене безсимптомне вірусоносійство в кишках і клоаці. Масове виділення вірусів грипу А з послідом диких птахів у місцях гніздування призводить до забруднення навколишнього середовища, особливо водойм. Це створює додаткові умови для розсіювання вірусів грипу А в біосфері. Вірус може проникати в кров і розноситись по тканинах і органах.

У патогенезі захв. важливу роль відіграє інтоксикація й дія нейрамінідази, яка зменшує в’язкість слизової плівки, оголюючи рецептори епітеліальних клітин. Це сприяє розповсюдженню вірусів у трахею й бронхи, ушкодженню миготливого епітелію, проникненню вторинної мікрофлори - стафілококів, стрептококів, пневмококів. клебсієл та ін. В такому разі виникають такі ускладнення як пневмонія, бронхіт, плеврит, отит, менінгіт, енцефаліт.

6. Ознаки розмноження вірусу в курячих ембріонах. Розтин курячих ембріонів.

Одним із показників розмноження вірусу може слугувати загибель ембріона у певні терміни. Іншою ознакою розмноження вірусу є патологоанатомічні зміни в різних структурах курячого ембріона. Деякі віруси, розмножуючись у курячих ембріонах, не спричинюють ні їхньої загибелі, ні патологоанатомічних змін. Якщо вірус здатний склеювати еритроцити крові, його можна виявити за допомогою реакції гемаглютинації. Так,вірус хвороби Ньюкасла добре склеює еритроцити курей. Якщо під час розтину курячих ембріонів не вдається виявити жодну з ознак, то такий пасаж вважають сліпим і проводять ще 2 – 3 пасажі. Розтин курячих ембріонів здійснюють із метою виявлення ознак розмноження вірусу в них і відбору вірусовмісного матеріалу.

Залежно від тропізму вірус може накопичуватися в максимальній кількості в тканинах зародка, хоріоналантоїсній оболонці, стінках жовткового мішка, алантоїсній та амніотичній рідинах. Ці структури й відбирають як вірусовмісний матеріал. Найбільш зручним є отримання екстраембріональної рідини (алантоїсної та амніотичної), оскільки вона є готовою суспензією вірусу. Розтинають курячі ембріони в стерильному боксі на кюветі з чотирма шарами марлі, просоченої дезінфекційним розчином. На кюветі є стерилізатор зі стерильними інструментами, підставка з курячими ембріонами, баночка з йодованим спиртом, пробірка з ватяним тампоном на спиці, спиртівка. У разі попереднього зараження курячих ембріонів у жовтковий мішок вміст із жовтковим мішком виливають у чашку Петрі. Жовтковий мішок розрізають, промивають фізіологічним розчином і кладуть у стерильний

флакон. Якщо курячі ембріони заражали в алантоїсну порожнину, то після видалення шкаралупи над природною повітряною камерою піпеткою проколюють підшкаралупову оболонку, ХАО за тілом зародка і за допомогою груші відсмоктують алантоїсну рідину (до 10 мл), фіксуючи пінцетом зародок. Зливають рідину в стерильний флакон. У разі зараження в амніотичну порожнину як вірусовмісний матеріал беруть амніотичну рідину, яку відсмоктують стерильною піпеткою з амніотичної порожнини, підтягнувши амніотичну оболонку до відкритої повітряної камери. Тіло зародка витягують пінцетом, утримуючи його за шию.