Загальна гістологія

Загальна гістологія вивчає розвиток, будову та функції тканин тваринного організму. Тканина — це сформована в процесі історичного розвитку система клітин та їх похідних, яка об’єднана спільністю походження, будови і функції. Тобто тканина складається із клітин та їх похідних (міжклітинної речовини). У тваринних організмах розрізняють чотири типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову і нервову.

Епітеліальна тканина, або епітелій, є найбільш давньою тканиною, що виникла на початку еволюції багатоклітинних організмів. Вона є сукупністю полярно диференційованих, щільно прилеглих одна до одної клітин, які розташовані у вигляді пласта на базальній мембрані. Міжклітинної речовини в ній мало, або її взагалі немає. У епітеліальній тканині відсутні кровоносні і лімфатичні судини, є велика кількість нервових закінчень. Епітелій поділяють на поверхневий і залозистий. Поверхневий епітелій вкриває шкіру, слизові та серозні оболонки. З нього побудовані стінки ниркових канальців і респіраторних відділів легень. Він виконує захисну і обмінну функції. Із залозистого епітелію побудовані залози, які виконують секреторну функцію. Епітеліальна тканина розвивається із всіх трьох зародкових листків. Епітелій ектодермального походження є переважно багатошаровим і псевдобагатошаровим, а ентодермального – завжди одношаровий. З мезодерми розвиваються як одношаровий, так і багатошаровий епітелій.

Сполучна тканина є однією із найпоширеніших тканин тваринного організму. Вона виконує багато функцій, які можна об`єднати у три групи: опорну, трофічну і захисну. У зв’язку з чим її часто називають опорно-трофічною тканиною. Вона має багато різновидів (кров, волокниста сполучна тканина, хрящова тканина та ін..), для яких характерний певний клітинний склад. Їхня міжклітинна речовина має неоднакові будову, хімічний склад і фізичні властивості. Незважаючи на такі відмінності, ці тканини об’єднані у єдиний тканинний тип. Підставою для цього є спільність їхнього походження (мезенхіма), будови (об’єм міжклітинної речовини переважає об’єм клітин) та функції (виконують подібні функції).

М’язова тканина в процесі історичного розвитку багатоклітинних організмів виникла пізніше від епітеліальної та сполучної. Характерною її особливістю є здатність до скорочення. Завдяки цій особливості м’язова тканина здійснює рухові процеси всередині організму (рух крові та лімфи, скорочення серця, транспортування вмiсту органiв травлення тощо), а також переміщення організму або його частин у просторі. До складу елементів м’язової тканини входять спеціальні органели — міофібрили, які утворені актиновими (тонкими) та міозиновими (товстими) мікрофіламентами. За сучасними даними цю тканину поділяють на гладку і поперечно-посмуговану (скелетну і серцеву). Гладка м’язова тканина утворює м’язові оболонки більшості трубчастих внутрішніх органів, а також знаходиться в шкірі, cполучнотканинній стромі селезінки, лімфовузлів і в стінці кровоносних та лімфатичних судин. Зі скелетної м’язової тканини побудовані скелетні м’язи, м’язи язика, глотки, гортані, вушної раковини, очного яблука, а із серцевої – міокард серця.

Нервова тканина є високоспеціалізованою тканиною з якої побудовані органи нервової системи. Вона здатна сприймати подразнення зовнішнього та внутрішнього середовищ, трансформувати їх у нервові імпульси й передавати до інших тканин органів, зберігати інформацію та продукувати біологічно активні речовини. Названі властивості цієї тканини зумовили і функції нервової системи: регуляції та координації діяльності організму і його зв'язок з зовнішнім і внутрішнім середовищем. Нервова тканина складається з нервових клітин (нейрони, нейроцити) і нейроглії. Нейрони є структурно-функціональними одиницями нервової системи і різняться різноманіттям форм і розмірів. Вони мають тіло (перикаріон) і відростки: аксони (тільки один) і дендрити (від одного до багатьох). По аксону нервовий імпульс йде від тіла, а по дендритам – до тіла нейрона. Існує морфологічна та функціональна класифікації нейронів. Морфологічна класифікація базується на кількості відростків нейронів та формі їх перикаріонів, а функціональна - на їх функції у складі рефлекторної дуги. Середовище, в якому знаходяться нейрони, називають нейроглією. Вона побудована з клітин — гліоцитів і виконує опорну, розмежувальну, трофічну, секреторну й захисну функції. Відростки нейронів, які вкриті оболонкою називаються нервові волокна, а кінцеві апарати останніх – нервові закінчення.