Сечова система

Які органи входять до складу сечових органів?

До складу сечових органів входять нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник. Нирки є органами сечоутворення, а сечоводи, сечовий міхур і сечівник формують сечовивідні шляхи.

Які функції виконують нирки?

Нирки виконують видільну функцію. У них утворюється сеча, з якою з організму тварин виділяються надлишок води, продукти мінерального і білкового обміну речовин. Вони також виконують ендокринну функцію, беруть участь у підтриманні кислотно-лужної рівноваги і регуляції осмотичного тиску крові. В нирках починаються сечовивідні шляхи.

Чим зовні вкриті нирки?

Зовні нирки вкриті волокнистою (фіброзною) капсулою.

Чим утворені нирки?

Нирки утворені паренхімою і сполучнотканинною стромою.

Чим представлена паренхіма нирок?

Паренхіма нирок представлена нирковими тільцями і епітеліальними нирковими канальцями, які є звивисті й прямі.

Чим утворена сполучнотканинна строма нирок?

Сполучнотканинна строма нирок утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка розташована між складовими паренхіми нирок. У ній містяться кровоносні та лімфатичні судини і нервові волокна.

Що розрізняють на розрізі нирок?

На розрізі нирок розрізняють кіркову і мозкову речовини.

Де розташована кіркова речовина нирок і чим вона утворена?

Кіркова речовина розташована на периферії нирок і утворена нирковими тільцями, звивистими нирковими канальцями та сполучнотканинною стромою.

Де розташована мозкова речовина нирок і чим вона утворена?

Мозкова речовина розташована в центрі нирок і утворена прямими нирковими канальцями і сполучнотканинною стромою.

Що таке ниркові стовпи?

Ниркові стовпи – це впинання кіркової речовини у мозкову. Вони ділять останню на ниркові піраміди.

Охарактеризуйте ниркові піраміди.

Ниркові піраміди мають розширену основу, яка межує з кірковою речовиною і звужену верхівку (нирковий сосочок), яка виступає у ниркову чашечку.

Чи впинається мозкова речовина нирок у кіркову?

Так. Впинання мають вигляд тонких пучків і називаються мозковими променями.

Чим утворені ниркові частки?

Ниркові частки утворені нирковою пірамідою і прилеглою до неї ділянкою кіркової речовини.

Де розташовані ниркові часточки і чим вони утворені?

Ниркова часточка розташована в кірковій речовині. Вона утворена мозковим променем і ділянкою кіркової речовини, що його оточує. Часточки розмежовані міжчасточковими артерією і веною.

Що є структурно-функціональною одиницею нирки?

Структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон.

Що являє собою нефрон?

Нефрон – це епітеліальний нирковий каналець, який має звивисті і прямі ділянки (канальці). Довжина нефрона коливається від 18 до 50 мм. В одній нирці, залежно від її розмірів, може бути від 1 до 4 млн нефронів.

Що включає нефрон?

Нефрон включає капсулу клубочка, проксимальний звивистий і прямий канальці, тонкий каналець, який має низхідну і висхідну частини та дистальний прямий і звивистий канальці.

Чим утворена петля нефрона?

Петля нефрона утворена тонким канальцем і дистальним прямим канальцем.

На які групи ділять нефрони?

Нефрони ділять на кіркові і білямозкові (юкстамедулярні).

Охарактеризуйте кіркові нефрони.

Серед кіркових нефронів виділяють короткі (1 %) і проміжні (80 %). Короткі нефрони розташовані в кірковій речовині, а петлі проміжних заглиблені в поверхневий шар мозкової речовини. Прямі канальці коротких нефронів входять до складу мозкових променів.

Охарактеризуйте білямозкові нефрони.

Білямозкові нефрони розташовані в глибокому шарі кіркової речовини, біля мозкової і мають довгі петлі, які заглиблені в мозкову речовину.

Куди відкриваються нефрони?

Нефрони відкриваються у збірні ниркові канальці (трубочки), якими починаються сечовивідні шляхи. Ці канальці розташовані у кірковій речовині і знаходяться в складі мозкових променів. Із мозкових променів вони продовжуються у мозкову речовину, з’єднуються і утворюють сосочкові протоки, які відкриваються отворами на верхівках ниркових сосочків. Через сосочкові протоки сеча поступає у ниркові чашечки, а в окремих видів тварин (коні, собаки, дрібні жуйні) у ниркову миску.

Чим утворене ниркове тільце?

Ниркове тільце утворене капсулою клубочка, яка має вигляд двостінної чаші і судинним клубочком.

Охарактеризуйте кровоносні судини нирки.

У ворота нирки вступає ниркова артерія, яка ділиться на сегментарні. Останні галузяться на міжчасткові, які розташовані між нирковими пірамідами. Міжчасткові артерії біля кіркової речовини продовжуються як дугові. Від дугових артерій у кіркову речовину відходять міжчасточкові артерії (променеві), які віддають приносні артеріоли. Останні розгалужуються на капіляри, які утворюють судинні клубочки. Із судинних клубочків починаються виносні артеріоли, які мають менший діаметр ніж приносні артеріоли. Виносні артеріоли розпадаються на сітки капілярів, які обплітають канальці нефронів і дають початок венам (міжчасточковим, дуговим, міжчастковим, сегментарним, нирковій). Приносні і виносні артеріоли судинних клубочків, які оточують капсули білямозкових нефронів мають однаковий діаметр. Виносні артеріоли цих судинних клубочків прямують у мозкову речовину де розпадаються на сітки капілярів, що оточують її канальці і дають початок прямим венам, які впадають у дугові вени.

Які фази виділяють у сечоутворенні?

У сечоутворенні виділяють фільтраційну, реабсорбційну і секреторну фази.

Де відбувається фільтраційна фаза утворення сечі?

Фільтраційна фаза утворення сечі відбувається у ниркових тільцях і зумовлена особливостями будови їх складників та високим тиском крові в капілярах судинного клубочка. Високий тиск крові в капілярах судинного клубочка виникає внаслідок різниці діаметрів його приносної і виносної артеріол.

Будова капілярів судинного клубочка.

Їх стінка утворена шаром фенестрованих ендотеліоцитів, які лежать на тришаровій базальній мембрані. Зовнішній і внутрішній шари цієї мембрани електронно-прозорі, а середній – електронно-щільний. Середній шар містить мікрофібрили, які утворюють сітку з діаметром комірок до 0,7 нм.

Що прилягає до базальної мембрани стінок капілярів судинного клубочка?

До базальної мембрани стінок капілярів судинного клубочка прилягає внутрішній листок капсули нефрона. Він утворений великими епітеліоцитами – подоцитами. Вони мають кілька широких відростків – цитотрабекул, які галузяться на дрібні відростки – цитоподії. Між цитоподіями знаходяться фільтраційні щілини.

Чим утворений нирковий фільтр?

Нирковий фільтр утворюють фенестровані ендотеліоцити, тришарова базальна мембрана і подоцити (фільтраційні щілини) внутрішнього листка капсули нефрона.

Що проникає через нирковий фільтр?

Через нирковий фільтр із крові проникають вода, амінокислоти, електроліти, глюкоза, молекули білків, які мають малу молекулярну масу.

Що не може проникнути через нирковий фільтр?

Через нирковий фільтр не можуть проникнути складові крові (клітини, молекули білків з великою молекулярною масою тощо), які мають більші розміри ніж комірки сітки мікрофібрил середнього шару тришарової базальної мембрани.

Що утворюється внаслідок фільтраційної фази сечоутворення?

Внаслідок фільтраційної фази сечоутворення утворюється первинна сеча, яка накопичується в порожнинах капсул клубочків.

Чим утворений зовнішній листок капсули нефрона?

Зовнішній листок капсули нефрона утворений шаром плоских епітеліоцитів, які лежать на базальній мембрані і продовжуються у стінку ниркового канальця.

Які клітини знаходяться між капілярами судинного клубочка?

Між капілярами судинного клубочка знаходяться клітини – мезангіоцити. Вони продукують основну міжклітинну речовину і разом з нею утворюють мезангій судинних клубочків. Окремі мезангіоцити є макрофагами і виконують ендокринну функцію.

Де відбувається реабсорбційна фаза сечоутворення?

Реабсорбційна фаза сечоутворення відбувається в проксимальному, тонкому і дистальних канальцях (відділах) нефрона. Через стінку цих канальців відбувається реабсорбція із первинної сечі води, електролітів, амінокислот, глюкози, молекул білків. Внаслідок цього первинна сеча стає вторинною. Вона утворена надлишком води і продуктами обміну речовин, які виводяться з організму (сечовина, хлориди, аміак, кератинові тіла тощо).

Будова стінки проксимального канальця нефрона.

Стінка проксимального канальця нефрона побудована із простого кубічного епітелію, який лежить на базальній мембрані. На апікальному полюсі епітеліоцитів є мікроворсинки, які утворюють щіточкову облямівку. Для них характерна базальна посмугованість, яка утворена впинаннями плазмолеми базального полюса в цитоплазму і розташованими між ними мітохондріями. В цитоплазмі епітеліоцитів є багато включень, лізосом і піноцитозних пухирців. Реабсорбція із первинної сечі глюкози відбувається за участі ферменту лужної фосфатази, яка міститься в облямівці, води і електролітів – за участі ферментів та мітохондрій. Білки проникають в цитоплазму епітеліоцитів шляхом піноцитозу. Вони з’єднуються із лізосомами, ферменти яких розщеплюють їх до амінокислот.

Чим утворена стінка тонкого канальця?

Стінка тонкого канальця утворена одним шаром плоских епітеліальних клітин, які лежать на базальній мембрані. Через стінку цих канальців відбувається реабсорбція води із первинної сечі. Цьому сприяє великий вміст хлоридів у пухкій волокнистій сполучній тканині, яка оточує каналець.

Як побудована стінка дистального канальця?

Стінка дистального канальця побудована із шару кубічних епітеліоцитів і базальної мембрани. Епітеліоцити не мають мікроворсинок, але для них характерна базальна посмугованість. Через стінку цих канальців відбувається реабсорбція електролітів.

Куди потрапляють продукти реабсорбції?

Продукти реабсорбції потрапляють у кровоносні капіляри, які розташовані навколо ниркових канальців.

Де відбувається секреторна фаза сечоутворення?

Секреторна фаза сечоутворення відбувається у збірних ниркових канальцях.

Чим утворена стінка збірних ниркових канальців?

Стінка збірних ниркових канальців утворена шаром епітеліоцитів і базальною мембраною. Епітеліоцити верхніх ділянок цих канальців кубічні, а нижніх – циліндричні. Вони є світлі і темні. Темні епітеліоцити продукують йони Гідрогену, які підкислюють вторинну сечу. Через світлі епітеліоцити відбувається реабсорбція води.

Що включає в себе ендокринний комплекс нирки?

Ендокринний комплекс нирки включає юкстагломерулярний (біляклубочковий) апарат (ЮГА) та інтерстиційні клітини.

З чого складається юкстагломерулярний апарат нирки?

Юкстагломерулярний апарат нирки складається з юкстагломерулярних клітин, клітин щільної плями, юкставаскулярних клітин Гурмагтіга і мезангіальних клітин.

Де розташовані юкстагломерулярні клітини?

Юкстагломерулярні клітини розташовані під ендотелієм стінки приносної і виносної артеріол. Вони продукують гормон ренін, який сприяє підвищенню кров’яного тиску, стимулює продукцію гормону альдостерону в надниркових залозах. Також ці клітини синтезують еритропоетин – фактор стимуляції еритроцитопоезу.

Що таке щільна пляма?

Щільна пляма – це ділянка стінки кінцевої частини нефрона, що лежить біля ниркового тільця між приносною і виносною артеріолами. Її епітеліальні клітини високі, майже не мають базальної смугастості. Вважають, що клітини щільної плями, подібно „натрієвому рецептору” фіксують зміни вмісту натрію у сечі й впливають на юкстагломерулярні клітини, що продукують ренін.

Охарактеризуйте юкставаскулярні клітини (клітини Гурмагтіга)?

Юкставаскулярні клітини розташовані біля ниркового тільця, у трикутному просторі між приносною і виносною артеріолами і щільною плямою. Вони мають овальну чи неправильну форму, утворюють відростки, які контактують з клітинами мезангію судинного клубочка. У їх цитоплазмі виявляють фібрилярні структури. Вважають, що клітини Гурмагтіга є різновидом мезангіоцитів – так званим позаклубочковим мезангієм. Вони і мезангіоцити продукують ренін у разі виснаження юкстагломерулярних клітин.

Охарактеризуйте інтерстиційні клітини.

Інтерстиційні клітини мають мезенхімну природу і розташовані в сполучнотканинній стромі мозкових пірамід. Ці клітини продукують простагландини, що знижують кров’яний тиск.

Що входить до складу сечовивідних шляхів?

До складу сечовивідних шляхів входять збірні ниркові канальці, сосочкові протоки, ниркові чашечки, ниркова миска, сечоводи, сечовий міхур і сечівник. У собаки, коня і дрібних жуйних ниркових чашечок немає.

Будова ниркових чашечки і миски, сечоводу, сечового міхура та сечівника.

Ниркові чашечки і миски, сечовід, сечовий міхур та сечівник, крім сечівника самців, мають подібну будову. Їх стінка утворена слизовою, м’язовою і адвентиційною оболонками.

З чого складається слизова оболонка сечовивідних шляхів?

Слизова оболонка складається із перехідного епітелію (у сечівнику самок багатошарового плоского епітелію), власної пластинки і підслизової основи. Останні утворені пухкою волокнистою сполучною тканиною з великою кількістю кровоносних судин і еластичних волокон. У свиней і коней власна пластинка ( за винятком сечового міхура і сечівника) містить альвеолярно-трубчасті залози. Завдяки наявності підслизової основи слизова оболонка сечоводів і сечового міхура утворює глибокі складки.

З чого побудована м’язова оболонка сечовивідних шляхів?

У ниркових чашечках і мисці м’язова оболонка побудована із двох тонких шарів гладких м’язових клітин – внутрішнього поздовжнього і зовнішнього – циркулярного, але навколо сосочків ниркових пірамід зберігається лише один циркулярний шар. М’язова оболонка сечоводів у верхніх двох третинах побудована так само, як у ниркових мисках, а в нижній третині вона має три шари – внутрішній і зовнішній поздовжні і середній – циркулярний. В сечовому міхурі м’язова оболонка має значну товщину і має таку ж будову як і в нижній частині сечоводу. У ділянці шийки сечового міхура циркулярний шар утворює сфінктер.

З чого побудована зовнішня оболонка сечовивідних шляхів?

Зовнішня оболонка органів сечовиділення – адвентиційна. Вона утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. Лише на дорсокаудальній і, частково, на латеральних поверхнях сечового міхура зовнішня оболонка є серозною.

Які сечові органи є у птахів?

У птахів є нирки і сечоводи. Останні відкриваються у середній відділ клоаки.

Особливості будови нирок птахів.

Нирки птахів представлені трьома частками. Кожна частка утворена часточками, які мають кіркову і мозкову речовини. У нирках птахів немає ниркових чашечок і миски. Збірні ниркові канальці дають початок сечоводам. Слизова оболонка останніх вкрита простим багаторядним війчастим епітелієм. Будова і склад нефронів нирок птахів подібні таким нирок ссавців.

Розвиток сечових органів.

Під час ембріонального розвитку закладаються послідовно три парних видільних органи: передня нирка, або переднирка (пронефрос), первинна нирка (мезонефрос) і постійна, або остаточна нирка (метанефрос). Переднирка існує протягом кількох годин, виникає у ембріона на ранніх стадіях розвитку і не функціонує як сечовий орган. Первинна нирка закладається позаду переднирки в ділянці тулуба і за рахунок нефротомів формує нефрогенний утвір (Вольфове тіло). Нефридії відкриваються у вольфову протоку. Нирка деякий час функціонує. Постійна нирка формується із нефрогенної тканини задньої ділянки проміжної нирки в тазовій порожнині, даючи початок сечовидільній зоні нирок. Розвиваються звивисті сечовивідні сліпі трубочки, один кінець яких відкривається в збиральну трубочку, а інший перетворюється на двостінну капсулу і входить до складу ниркового тільця. Сечовивідні трубочки, розвиваючись, перетворюються на звивисті канальці й ниркову петлю (Генле). Вивідні канальці постійної нирки розміщені в центральній частині – мозковій зоні. Формуються вони з протоки первинної нирки. Від кінцевої ділянки протоки первинної нирки випинається новий канал – сечовід. Сліпий канал сечоводу, вростаючи в нефрогенну тканину, утворює ниркову миску. З ниркової миски випинаються ниркові чашечки, від яких радіально відходять прямі збиральні трубочки, що з’єднуються з звивистими трубочками. Задня частина клоаки фронтальною перегородкою ділиться на дорсальну частину клоаки, що перетворюється на пряму кишку, і вентральну частину. Передній відрізок вентральної частини перетворюється на сечівник (у самки) або сечостатевий канал (у самця).

СТАТЕВА СИСТЕМА

Які функції виконують статеві органи?

Статеві органи виконують репродуктивну функцію, що забезпечує відтворення тварин і, відповідно, збереження їх видів. Для них властива також і ендокринна функція, яка впливає на ріст і розвиток організму.

Що входить до складу статевих органів самців та самок?

До складу статевих органів самців та самок входять статеві залози, статеві шляхи, додаткові статеві залози і зовнішні статеві органи.

Розвиток статевих органів.

Розвиток статевих органів спочатку відбувається у вигляді морфологічно індиферентної стадії і тісно пов’язаний з розвитком органів сечовиділення. Джерелом розвитку статевих органів є мезодермальний зачаток – гонадотом, який є складовою частиною нефрогонадотома. Статеві залози закладаються у вигляді статевих валиків – потовщень мезотелію серозної оболонки на поверхні первинних нирок. Потім складки відокремлюються від первинних нирок і всередину їх епітелію мігрують з кров’ю із ентодерми первинні статеві клітини – гаметобласти (гоноцити).

Особливості розвитку статевих органів самця.

При розвитку статевої системи самця в індиферентній закладці статевих залоз інтенсивно розмножуються епітеліальні клітини, які формують тяжі, що перетворюються на звивисті сім’яні канальці. В них продовжується розвиток статевих клітин. Звивисті сім’яні канальці з’єднуються з канальцями первинної нирки за допомогою проміжних канальців. Канальці первинної нирки перетворюються на придаток сім’яника, а протока первинної нирки (вольфова протока) – на сім’явиносну протоку. Поряд з протоками первинної нирки утворюються парні мюллерові протоки, які зливаються на задньому кінці тіла в загальну непарну протоку. У самців мюллерові протоки редукуються і від них залишаються рудименти краніальних і каудальних кінців. Додаткові статеві залози самців розвиваються за рахунок стінок сім’явиносної протоки. Сім’яники, в результаті скорочення зв’язки, при їх рості опускаються з черевної порожнини в мошонку.

Особливості розвитку статевих органів самиці.

При розвитку статевих органів самиці епітеліальні клітини закладки статевих залоз розмножуються і формують примордіальні фолікули, а закладка перетворюється на яєчник. У закладці яєчника, через проміжні канальці встановлюється зв’язок з первинною ниркою, потім ці структури редукуються і залишається лише придаток яєчника. Протоки первинної нирки редукуються. Мюллерові протоки розвиваються у маткові труби та роги матки. Задня частина мюллерових проток зростається у тіло матки і піхву.

Особливості розвитку зовнішніх статевих органів.

Розвиток зовнішніх статевих органів пов’язаний з перетворенням у ділянці клоаки. По середній лінії краніальніше проктодеума утворюється статевий горбик, на його каудальній поверхні знаходяться дві статеві складки, що тягнуться до проктодеума. З кожного боку утворюються статеві валики. Між статевими складками знаходиться сечостатевий отвір, який відмежовується від анального при поділі клоаки уроректальною складкою. У зародка самця статевий горбик утворює пеніс, а статеві валики – мошонку. Сечовидільний канал формується за рахунок статевих складок. У самок із статевого горбика утворюється клітор, із статевих складок і валиків – статеві губи.

Назвіть статеві органи самки.

До статевих органів самки належать парні органи – яєчники і яйцепроводи (маткові труби) та непарні органи – матка, піхва, присінок піхви і зовнішні статеві органи.

Які функції виконує яєчник?

Яєчник – залоза змішаної секреції, в якій розвиваються статеві клітини самиці – яйцеклітини і синтезуються статеві гормони – естроген і прогестерон.

Мікроструктура яєчника.

Зовні яєчник вкритий простим кубічним епітелієм, під яким розміщена білкова оболонка, яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Паренхіма яєчника представлена кірковою і мозковою речовинами. Перша розташована на периферії, а друга – в центрі.

Особливості будови яєчника кобили.

Зовні яєчник кобили, за винятком овуляційної ямки, вкритий серозною оболонкою (очеревиною). У яєчнику мозкова речовина розміщена на периферії (за винятком овуляційної ямки), а кіркова – в центрі, лише в ділянці овуляційної ямки вона виходить на периферію.

Особливості будови кіркової речовини яєчника.

Сполучнотканинну строму кіркової речовини утворюють фібробласти і міжклітинна речовина, яка містить мало колагенових волокон. У стромі є ендокринні клітини, які продукують статевий гормон самки – естроген. Основу кіркової речовини становлять фолікули різного ступеня зрілості, жовті тіла, атретичні фолікули, геморагічні та білуваті тіла. У фолікулах на різних стадіях зрілості містяться первинні овоцити, що перебувають у стадії росту. Ці фолікули залежно від зрілості поділяють на примордіальні, первинні, вторинні та третинні.

Охарактеризуйте примордіальні фолікули.

Примордіальні фолікули розміщені під білковою оболонкою яєчника. Вони не мають оболонки і мають невеликий діаметр. Первинний овоцит в них оточений шаром плоских фолікулярних клітин. У процесі функціонування яєчників у статевозрілої самки кількість примордіальних фолікулів поступово зменшується.

Охарактеризуйте первинні фолікули.

У первинних фолікулах первинний овоцит оточений одним або декількома шарами кубічних фолікулярних клітин, які активно діляться. Фолікулярні клітини формують вторинну оболонку яйцеклітини (зернистий шар) і забезпечують надходження поживних речовин до первинного овоцита. Навколо фолікулів з боку сполучної тканини починає формуватися їх оболонка – тека. Первинні фолікули мають більший розмір ніж примордіальні, об’єм овоцита також збільшується.

Охарактеризуйте вторинні фолікули.

У вторинному фолікулі первинний овоцит оточений багатьма шарами фолікулярних клітин. Їх похідні поблизу овоцита формують прозору зону. Між фолікулярними клітинами виникають значні щілини, заповнені фолікулярною рідиною. В подальшому щілини зливаються і починає формуватися порожнина фолікула. Фолікулярна рідина відтісняє овоцит на периферію. У ній містяться статеві гормони (естрогени). Тека фолікула поділяється на зовнішню і внутрішню. У внутрішній теці є багато кровоносних судин.

Охарактеризуйте третинний фолікул.

Третинний (зрілий) фолікул – це фолікул із повністю сформованою порожниною, яка займає більшу частину його об’єму. Його стінка утворена зовнішньою і внутрішньою текою, базальною (склоподібною) мембраною та фолікулярними клітинами. На внутрішній поверхні стінки фолікула знаходиться яйценосний горбок (кумулюс). Він утворений овоцитом, який оточений багатьма шарами фолікулярних клітин.

Ріст фолікулів яєчника.

Процес перетворення примордіальних фолікулів на первинні, вторинні і третинні називають процесом росту фолікулів. Він відбувається під дією гонадотропних гормонів гіпофіза, проте початкові стадії росту фолікулів не залежать від дії відповідних гормонів.

Що таке овуляція?

Овуляція – процес розриву стінки зрілого фолікула та поверхневих тканин яєчника і вихід овоцита. Перед овуляцією первинний овоцит разом із клітинами вторинної оболонки відокремлюється від стінки фолікула і вільно плаває у фолікулярній рідині. Він ділиться (початок періоду дозрівання), внаслідок чого утворюється вторинний овоцит і перше редукційне тільце. У ділянці яєчника, де фолікул випинає його поверхню, тека, білкова оболонка і поверхневий епітелій витончуються. Цю ділянку називають стигма. За 30 хвилини до овуляції кровообіг у стигмі припиняється, що призводить до місцевого некрозу тканин. Після розриву стигми овоцит з фолікулярною рідиною залишає фолікул і потрапляє у яйцепровід. Овуляція відбувається під дією гормонів гіпофіза.

Що таке геморагічне (червоне) тіло?

Порожнина фолікула, з якого відбулася овуляція, заповнюється кров’ю із ушкоджених судин теки і утворюється геморагічне тіло. Кров’яний згусток швидко організується і на його місці утворюється волокниста сполучна тканина.

Розвиток жовтого тіла.

Фолікулярні клітини і текоцити внутрішньої теки стінки фолікула з якого відбулася овуляція інтенсивно розмножуються і витісняють сполучну тканину, прошарок якої залишається лише в центрі. Із теки фолікула, яка перетворюється на оболонку жовтого тіла поміж фолікулярними клітинами і текоцитами вростають кровоносні судини і прошарки волокнистої сполучної тканини, які ділять тіло на часточки. Поступово фолікулярні клітини і текоцити починають накопичувати жовтий пігмент лютеїн і перетворюються на залозисті клітини – лютеїноцити.

Які функції жовтого тіла?

Жовте тіло – тимчасова ендокринна залоза. Його клітини продукують гормон прогестерон. Він забезпечує процес імплантації зиготи, яка ділиться в матці і пригнічує ріст інших фолікулів. Якщо вагітність не настала, жовте тіло редукується. Залежно від цього розрізняють циклічне жовте тіло і жовте тіло вагітності. Під час вагітності жовте тіло продовжує розвиватись, а в другій половині вагітності настає його редукція. Воно заміщується волокнистою сполучною тканиною і формується білувате тіло, яке поступово розсмоктується.

Який фолікул називають атретичним?

Атретичним називають фолікул, який не досягає зрілості. Не всі фолікули, які почали ріст, досягають стадії зрілого фолікула. Частина з них гине і проходить зворотний розвиток – атрезію. Спочатку гине овоцит, фолікулярні клітини видозмінюються і заміщуються клітинами внутрішнього шару теки фолікула. Частина цих клітин продукує гормон естроген. У центрі фолікула зберігається прозора зона зернистого шару. З часом цей фолікул заміщується пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Особливості будови мозкової речовини яєчника.

Мозкова речовина яєчника утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, містить кровоносні і лімфатичні судини, які проникають у кіркову речовину, інтерстиційні клітини, нервові волокна та закінчення. Інтерстиційні клітини продукують статевий гормон самця (тестостерон).

Мікроструктура стінки яйцепроводу.

Стінка яйцепроводу утворена трьома оболонками: слизовою, м’язовою і серозною. Слизова оболонка утворює численні високі складки і представлена простим війчастим епітелієм і власною пластинкою. Епітелій призматичний, містить війчасті і секреторні клітини. Власна пластинка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. М’язова оболонка представлена гладкою м’язовою тканиною, клітини якої утворюють циркулярний шар. Повздовжній (зовнішній) шар м’язової оболонки виявляється лише поблизу матки. Серозна оболонка утворена мезотелієм і пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Яка функція яйцепроводу?

У верхній третині яйцепроводу відбувається запліднення. Утворений зародок скороченням м’язової оболонки і рухом війок епітелію транспортується в матку.

Мікроскопічна будова стінки матки.

Стінка матки утворена трьома оболонками: ендометрієм (слизовою), міометрієм (м’язовою) і периметрієм (серозною).

Охарактеризуйте ендометрій.

Ендометрій (слизова оболонка) утворений епітелієм і власною пластинкою. Епітелій простий циліндричний. Залежно від періодів статевого циклу він може бути багаторядним або багатошаровим. Власна пластинка добре розвинена, утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною і містить гладкі м’язові клітини. В ділянці рогів матки епітелій впинається у власну пластинку, формуючи прості розгалужені трубчасті маткові залози. Секрет цих залоз використовується зародком для живлення на ранніх етапах його розвитку. Ендометрій формує складки.

Що таке карункули?

Карункули – локальні потовщення власної пластинки ендометрію стінки матки жуйних. Вони не мають залоз і містять багато кровоносних судин. Під час вагітності карункули досягають значних розмірів. Карункули місять крипти, з якими контактують ворсинки хоріона фетальної частини плаценти.

Охарактеризуйте міометрій.

Міометрій – це м’язова оболонка матки. Він утворений гладкою м’язовою тканиною, пучки клітин якої утворюють три шари: внутрішній – циркулярний, середній – косий і зовнішній – поздовжній. Циркулярний шар у ділянці шийки матки утворює її стискач, завдяки чому канал шийки матки завжди закритий. Він відкривається під час родів і в період охоти. Косий шар м’язової оболонки добре розвинений у хижаків, у ньому є багато кровоносних судин, у зв’язку з чим його називають судинним. У корів цей шар є лише в ділянці рогів матки. У свиней він відсутній, а в кобил – слабко виражений.

Охарактеризуйте периметрій.

Периметрій – це серозна оболонка стінки матки. Він утворений пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка вкрита мезотелієм. З рогів і тіла матки продовжується в широку маткову зв’язку.

Мікроскопічна будова піхви.

Піхва розміщена каудально від матки і переходить у сечостатевий присінок (присінок піхви). Між ними на вентральній стінці є зовнішній отвір сечівника. Стінка піхви утворена слизовою, м’язовою та адвентиційною оболонками. Слизова оболонка піхви зібрана в численні поздовжні складки. Вона утворена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм і власною пластинкою. Залоз у стінці піхви немає. М’язова оболонка піхви утворена гладкою м’язовою тканиною, пучки клітин якої утворюють внутрішній циркулярний шар і зовнішній повздовжній. Адвентиційна оболонка вкриває каудальну частину піхви, а краніальна її частина має серозну оболонку.

Особливості будови присінка піхви (сечостатевого присінка).

Присінок піхви є продовженням піхви, від зовнішнього отвору сечівника до зовнішніх статевих органів. Стінка присінка утворена слизовою, м’язовою і адвентиційними оболонками. Слизова оболонка представлена багатошаровим плоским епітелієм і власною пластинкою. В останній є цибулини присінка – видозмінені печеристі тіла, які добре розвинені в кобили і суки. У слизовій оболонці присінка є присінкові дорсальні та вентральні залози. М’язова оболонка утворена скелетною м’язовою тканиною, а адвентиційна – пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Чим представлені зовнішні статеві органи самки?

Зовнішні статеві органи самки представлені двома соромітними губами, які обмежують соромітну щілину та клітором. Соромітні губи – потовщені парні шкірні складки, що обмежують вхід у статеві шляхи. У їх товщі розміщений стискач соромітних губ, багато еластичних волокон та венозних сплетень. Клітор міститься у вентральній спайці соромітних губ і складається з двох ніжок, тіла і голівки. Він утворений печеристим тілом, остів якого формує білкова оболонка. Зовні вкритий слизовою оболонкою, у якій є багато нервових закінчень. Слизова оболонка утворена багатошаровим плоским епітелієм і власною пластинкою.

Чим представлені статеві органи самок птахів?

У самок птахів статеві органи представлені лівим яєчником і яйцепроводом.

Мікроструктура яєчника птахів.

Зовні яєчник вкритий простим плоским епітелієм і представлений кірковою і мозковою речовинами. Їх основою є сполучнотканинна строма. У кірковій речовині розміщені фолікули та інтерстиційні клітини. Первинні овоцити в малих і середніх фолікулах вкриті простим чи двошаровим фолікулярним епітелієм. Фолікули не мають порожнин і прикріплені до сполучнотканинної строми. Жовте тіло після овуляції не утворюється. У сполучнотканинній стромі мозкової речовини міститься багато кровоносних судин та інтерстиційних клітин.

Функції і мікроструктура яйцепроводу птахів.

У яйцепроводі птахів відбувається запліднення яйцеклітини і утворення складових її третинної оболонки. Яйцепровід поділяють на п’ять частин: лійку, білкову частину, перешийок, шкаралупову (пташину матку) і вивідну (піхву) частини. Стінка всіх частин яйцепроводу має три оболонки: слизову, м’язову та серозну. Епітелій слизової оболонки простий війчастий, містить секреторні клітини. Співвідношення його клітин залежить від частини яйцепроводу і періоду яйцекладки. Власна пластинка слизової утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною і містить лімфоїдні вузлики. М’язова оболонка утворена гладкою м’язовою тканиною, яка в перешийку і шкаралуповій частинах утворює два шари: внутрішній циркулярний і зовнішній повздовжній. Серозна оболонка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною і вкрита мезотелієм.

Назвіть статеві органи самця.

До статевих органів самця належать: сім’яниковий мішок, сім’яники, придатки сім’яника, сім’явиносні протоки, сім’яний канатик, сечостатевий канал, додаткові статеві залози, статевий член (пеніс) і препуцій.

Що входить до складу сім’яникового мішка.

Сім’яниковий мішок являє собою випин черевної стінки, в якому розміщені сім’яники і придатки сім’яника. Він складається з мошонки, загальної піхвової оболонки та зовнішнього підвішувача сім’яника.

Яку функцію виконують сім’яники?

Сім’яники – парні статеві залози самців, яким властива екзокринна і ендокринна функція. В них утворюються статеві клітини – сперматозоїди та статеві гормони. В онтогенезі ендокринна функція сім’яників проявляється раніше ніж генеративна. Ендокринна функція зводиться до секреції статевого гормону – тестостерону. Останній стимулює розвиток статевих рефлексів, регулює диференціювання статі і прояв статевих ознак самця.

Мікроскопічна будова сім’яника.

Зовні сім’яник вкритий серозною оболонкою (власне піхвова оболонка), під якою знаходиться білкова оболонка. Від білкової оболонки відходять сполучнотканинні перегородки (септи), які поділяють паренхіму сім’яника на часточки. На одному з кінців органа білкова оболонка впинається всередину органа і формує його середостіння. Білкова оболонка, середостіння і перегородки утворюють сполучнотканинну строму сім’яника. Часточки є структурно-функціональними одиницями сім’яника. В них розміщені звивисті сім’яні канальці, в яких утворюються сперматозоїди та прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини. В останніх знаходяться кровоносні і лімфатичні судини та ендокриноцити (клітини Лейдіга).

Мікроструктура білкової оболонки.

Білкова оболонка має поверхневий шар, який утворений щільною волокнистою сполучною тканиною, і глибокий. Останній побудований із пухкої волокнистої сполучної тканини і містить багато кровоносних судин. У зв’язку з цим його називають судинним шаром.

Будова і функція ендокриноцитів сім’яника?

Ендокриноцити (клітини Лейдіга) мають округлу або полігональну форму, оксифільну цитоплазму, добре розвинену ендоплазматичну сітку, мітохондрії, а також включення глікогену і глікопротеїнів. Ці клітини синтезують статевий гормон тестостерон.

Будова стінки звивистого сім’яного канальця.

Стінка звивистого сім’яного канальця утворена волокнистою сполучною тканиною з міоїдними клітинами і базальною мембраною. На базальній мембрані розміщені сперматогенний епітелій і підтримувальні клітини (сустентоцити або клітини Сертолі). Сперматогенний епітелій розміщений пошарово. У кожному шарі, починаючи від базальної мембрани, знаходяться клітини, назви яких відповідають назвам клітин періодів сперматогенезу. Це сперматогонії, первинні сперматоцити, вторинні сперматоцити, сперматиди і сперматозоїди.

Будова і функція підтримувальних клітин.

Підтримувальні клітини (клітини Сертолі, сустентоцити) мають неправильну конічну форму, своєю основою вони розташовані на базальній мембрані. У цитоплазмі цих клітин добре розвинені ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, є включення вуглеводів і ліпідів. Між підтримувальними клітинами існують щільні замикальні контакти. У заглибленнях бічних поверхонь цих клітин знаходяться клітини сперматогенного епітелію, що дозрівають. Підтримувальні клітини створюють мікросередовище для розвитку сперматозоїдів, виконують трофічну і опорну функції, ізолюють їх від токсинів та аутоімунних реакцій. Ці клітини можуть фагоцитувати неповноцінні статеві клітини та їх фрагменти, а також продукують біологічно активні речовини, які регулюють сперматогенез.

Охарактеризуйте сперматогонії.

Сперматогонії знаходяться на базальній мембрані стінки звивистого сім’яного канальця. Вони відповідають періоду розмноження сперматогенезу. Це дрібні клітини неправильної або округлої форми, містять диплоїдний набір хромосом і діляться шляхом мітозу. Їх проліферацію контролюють гормони гіпофіза.

Охарактеризуйте первинні сперматоцити.

Первинні сперматоцити – клітини періоду росту сперматогенезу. Вони крупні, мають велике ядро. В ядрі міститься диплоїдний набір хромосом. Ці клітини здатні до мітозу.

Охарактеризуйте вторинні сперматоцити.

Вторинні сперматоцити – клітини періоду дозрівання сперматогенезу. Вони менші за первинні сперматоцити. Часто з ними з’єднані цитоплазматичними містками. В їх ядрах міститься половина хромосом порівняно з первинними сперматоцитами, але їх набір диплоїдний.

Охарактеризуйте сперматиди.

Сперматиди, як і вторинні сперматоцити, – клітини періоду дозрівання сперматогенезу. Це невеликі клітини, полігональної форми. Розміщені біля просвіту звивистого сім’яного канальця. Вони мають овальне ядро і гаплоїдний набір хромосом. В цитоплазмі є комплекс Гольджі, мітохондрії, дві центріолі, включення глікогену і фосфоліпідів. Із сперматид утворюються сперматозоїди.

Мікроструктура стінки прямих сім’яних канальців.

Цими канальцями починаються сім’явиносні шляхи. Вони беруть початок із звивистих сім’яних канальців і у середостінні сім’яника утворюють сітку. З останньої починаються сім’явиносні канальці. Стінка прямих канальців утворена слизовою, м’язовою і адвентиційною оболонками. Слизова оболонка прямих канальців вкрита простим призматичним епітелієм, сітки сім’яника – простим кубічним. М’язова оболонка містить циркулярно розміщені пучки гладких м’язових клітин. Адвентиційна оболонка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Мікроструктура сім’явиносних канальців.

Їх стінка має таку ж будову як і стінка прямих сім’яних канальців, тільки їх слизова оболонка вкрита простим призматичним війчастим епітелієм.

Будова придатка сім’яника.

Придаток сім’яника розміщений на придатковому краї сім’яника і з’єднується з ним брижею. Розрізняють голівку, тіло і хвіст придатка. Голівка утворена сім’явиносними канальцями (починаються із сітки сім’яника), які з’єднуються і формують протоку придатка сім’яника. Остання знаходиться в його тілі і хвості.

Мікроструктура стінки протоки придатка сім’яника.

Стінка протоки придатка сім’яника утворена слизовою, м’язовою і адвентиційною оболонками. Слизову оболонку вкриває дворядний призматичний епітелій, серед якого виділяють секреторні епітеліоцити з мікроворсинками і базальні клітини. М’язова оболонка протоки придатка утворена циркулярними пучками гладких м’язових клітин, адвентиційна – пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Мікроструктура сім’явиносної протоки.

Вона є продовженням протоки придатка сім’яника. Її стінка утворена слизовою, м’язовою і серозною оболонками. Слизова оболонка утворює складки. Вона представлена дворядним війчастим епітелієм, який у кінцевій частині органа змінюється на простий циліндричний, і власною пластинкою. М’язова оболонка утворена гладкою м’язовою тканиною і представлена середнім циркулярним та внутрішнім і зовнішнім поздовжніми шарами. Серозна оболонка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка вкрита мезотелієм.

Будова стінки сечостатевого каналу.

Стінка сечостатевого каналу утворена слизовою, м’язовою і адвентиційною оболонками. Слизова оболонка на початку каналу вкрита перехідним епітелієм, який змінюється багатошаровим. Її власна пластинка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. У ній містяться пристінна частина передміхурової залози (тазова частина каналу) і сплетення венозних судин, які пов’язані з печеристими тілами статевочленної частини каналу. М’язова оболонка утворена скелетною м’язовою тканиною, а адвентиційна – пухкою волокнистою сполучною тканиною.

Назвіть додаткові статеві залози.

До додаткових статевих залоз належать сім’яний пухирець, передміхурова і цибулинно-сечівникова.

Будова і функції додаткових статевих залоз.

Додаткові статеві залози – складні альвеолярно-трубчасті, розгалужені. Ці залози виділяють секрети у тазову частину сечостатевого каналу, які є необхідним середовищем для сперматозоїдів. Секрети залоз виділяються в певній послідовності і мають спеціальне призначення. Рідкий секрет передміхурової залози виділяється разом із сперматозоїдами, розбавляючи їх густу масу. Секрет цибулинно-сечівникової залози виділяється в сечостатевий канал перед виділенням сперматозоїдів. Секрет сім’яного пухирця клейкий і виділяється в останню чергу.

Особливості будови сім’яного пухирця.

Сім’яний міхурець – парна залоза, є випинанням стінки сім’явиносної протоки. Вивідна протока залози відкривається у сім’явиносну протоку, після чого вона має назву сім’явипорскувальна протока.

Особливості будови передміхурової залози.

Передміхурова залоза – непарна, обмежує початкову частину сечостатевого каналу. Поділяється на застінну і пристінну частини. Застінна частина розміщена дорсально на стінці сечового міхура і початковій частині сечостатевого каналу. Вона відкривається численними вивідними протоками латерально від сім’яного горбка. Пристінна (розсіяна) частина залози розміщена в стінці тазової частини сечостатевого каналу. Її протоки відкриваються в дорсальну стінку сечостатевого каналу.

Особливості будови цибулинно-сечівникової залози.

Цибулинно-сечівникова залоза – парна, розміщена в кінцевому відділі тазової частини сечостатевого каналу. Протоки залози відкриваються в дорсальну стінку сечостатевого каналу.

Будова статевого члена.

Статевий член – копулятивний орган, який забезпечує введення сперми в статеві шляхи самки, а також служить для сечовиділення. На статевому члені розрізняють голівку, тіло і корінь, які вкриті шкірою. Він складається з печеристих тіл і сечостатевого каналу. Парні печеристі тіла розташовані дорсально від сечостатевого каналу і розділені перегородкою. Їх остов утворює білкова оболонка. Вона обмежує печеристі порожнини (каверни). Каверни – видозмінені судини, вкриті зсередини ендотелієм.

Особливості складу і будови статевої системи самців птахів.

Статеві органи самців птахів представлені сім’яниками, їх придатками і сім’япроводами. Їх будова подібна такій названих органів самця ссавців.

НЕРВОВА СИСТЕМА

Чим утворена нервова система?

Нервова система утворена органами, які побудовані з нервової тканини.

Які функції виконує нервова система?

Нервова система регулює роботу окремих органів, їх систем і апаратів, координує їх діяльність, об’єднуючи організм в єдине ціле, забезпечує зв’язок організму з його зовнішнім і внутрішнім середовищем.

Що лежить в основі будови нервової системи?

В основі будови нервової системи лежить нервова тканина, яка здатна сприймати подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ організму, частково трансформувати їх у відчуття (із зовнішнього середовища) і формувати реакції-відповіді.

Що є основною морфологічною одиницею нервової системи?

Основна морфологічна одиниця нервової системи – це нейрон. Ланка послідовно зв’язаних нейронів забезпечує сприйняття нервовою системою різних подразнень, що надходять із зовні чи з самого організму, та її відповідь на ці подразнення.

Що таке рефлекс?

Рефлекс – це відповідь (реакція) організму на подразнення рецепторів (нервових закінчень), розміщених у тілі тварини, яка здійснюється через центральну нервову систему.

Що таке рефлекторна дуга?

Рефлекторна дуга – це шлях, яким здійснюється рефлекс. Вона утворена 2–3 нейронами.

Онтогенез нервової системи.

Нервова система розвивається із нервової трубки, гангліозної пластинки і нейрогенних плакод. Із краніальної частини нервової трубки диференціюються головний мозок і окремі органи чуття, а із тулубового її відділу утворюється спинний мозок. Із гангліозної пластинки розвиваються нервові вузли, хромафінна система, меланоцити, клітини м’якої і павутинної мозкових оболонок, нейролемоцити, частина клітин APUD-системи тощо. Нейрогенні плакоди беруть участь у формуванні вузлів 5, 7, 9 і 10 черепних нервів.

Як ділять нервову систему за топографічною ознакою (анатомічно)?

За топографічною ознакою нервову систему ділять на центральну і периферичну. До складу центральної нервової системи належать спинний та головний мозок, а до периферичної – нервові вузли, нерви та їх сплетення і нервові закінчення.

Як ділять нервову систему функціонально?

Нервову систему функціонально ділять на соматичну, яка іннервує органи апарата руху і шкіру та автономну – іннервує нутрощі і органи серцево-судинної системи.

Якими оболонками вкритий головний мозок?

Головний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною і м’якою.

Будова оболонок головного мозку.

М’яка мозкова оболонка безпосередньо прилягає до мозку і утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, у якій є значна кількість кровоносних судин і нервових закінчень. Її часто називають судинною оболонкою. Зовні вкрита шаром плоских клітин, які подібні ендотеліоцитам. Павутинна оболонка також побудована із пухкої волокнистої сполучної тканини. З обох поверхонь вона вкрита шаром плоских клітин. Тверда мозкова оболонка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Вона бідна на кровоносні судини і з внутрішньої поверхні вкрита шаром плоских клітин.

Як називають простори між оболонками головного мозку?

Простір між м’якою мозковою і павутинною оболонками має назву субарахноїдального, він сполучається із шлуночками мозку і заповнений спинномозковою рідиною (ліквором). Між твердою мозковою і павутинною оболонками лежить субдуральний простір, який також заповнений спинномозковою рідиною. Тверда оболонка щільно з’єднана з окістям кісток мозкового відділу черепа.

Як ділять головний мозок?

Головний мозок ділять на великий і ромбоподібний. До складу великого мозку входять середній, проміжний і кінцевий мозок, а до ромбоподібного – задній і довгастий мозок. Задній мозок представлений мозочком і мозковим мостом.

Що утворює стовбур головного мозку?

Стовбур головного мозку утворюють ромбоподібний, середній, проміжний мозок, мозковий міст та базальна частина кінцевого мозку.

Чи є порожнини у головному мозку?

Порожнини у головному мозку є. У кінцевому мозку – це бічні шлуночки, у проміжному мозку – третій мозковий шлуночок, у середньому мозку – мозковий водопровід і в ромбоподібному – четвертий мозковий шлуночок.

Чим утворений головний мозок?

Головний мозок утворений сірою і білою речовинами. Сіра речовина побудована з нейронів, нервових волокон і нейроглії, а біла – з нервових волокон і нейроглії.

Які нейрони беруть участь у формуванні сірої речовини головного мозку?

У формуванні сірої речовини головного мозку беруть участь мультиполярні нейрони.

Як розташована сіра речовина у головному мозку?

У стовбуровій частині головного мозку сіра речовина міститься у товщі білої речовини, формуючи ядра, а в півкулях великого мозку і мозочка розташована на їх периферії, утворюючи відповідно – кору півкуль великого мозку і кору мозочка.

Що утворює біла речовина головного мозку?

Біла речовина головного мозку утворює провідні шляхи, які з’єднують окремі частини головного мозку і головний мозок із спинним.

Як ділять нейрони, які утворюють ядра в стовбуровій частині головного мозку?

Функціонально нейрони ділять на рухові, чутливі та асоціативні.

Що утворюють рухові нейрони?

Рухові нейрони утворюють ядра рухових і змішаних черепних нервів. Тобто аксони нейронів цих ядер формують рухові черепні нерви і беруть участь у формуванні змішаних.

Що утворюють чутливі нейрони?

Чутливі нейрони утворюють ядра чутливих і змішаних черепних нервів. З нейронами цих ядер контактують аксони нейронів, які утворюють спинномозкові нервові вузли, чутливі нервові вузли голови (колінчастий, трійчастий, яремний, присінковий, завитковий тощо). Дендрити нейронів чутливих нервових вузлів голови утворюють окремі чутливі черепні нерви і беруть участь у формуванні змішаних.

Що утворюють асоціативні нейрони?

Асоціативні нейрони утворюють ядра, які є центрами переключення нервових імпульсів від спинного мозку і стовбурової частини головного мозку до кори півкуль великого мозку та навпаки.

Що утворює координаційний апарат головного мозку?

Координаційний апарат головного мозку утворює ретикулярна формація. Вона утворена сіткою нервових волокон, між якими знаходяться групи нейронів і є складним рефлекторним центром.

Де розташована ретикулярна формація?

Ретикулярна формація розташована в довгастому, середньому і проміжному мозку.

Охарактеризуйте довгастий мозок.

У довгастому мозку знаходяться ядра рухових (6, 11 і 12 пари), чутливого (8 пара) і змішаних (7, 9 і 10 пари) черепних нервів, ретикулярна формація, яка тут є не тільки координуючим утвором, а й центром дихання і серцево-судинної системи та ядра, які є центрами переключення нервових імпульсів на інші відділи головного мозку (оливи). Біла речовина довгастого мозку переважно знаходиться вентролатерально.

Охарактеризуйте мозковий міст.

Мозковий міст утворений переважно білою речовиною, у якій містяться ретикулярна формація, власні ядра моста, що утворені асоціативними нейронами і частина ядра 5 пари черепних нервів.

Охарактеризуйте мозочок.

Мозочок є центром рівноваги і координації рухів тіла, забезпечує підтримання тонусу м’язів. Представлений двома півкулями. Сіра речовина півкуль розташована на периферії і утворює кору мозочка, а біла – під нею. У білій речовині є локальні скупчення сірої речовини, які формують ядра мозочка.

Будова кори мозочка.

Кора мозочка утворена трьома шарами нейронів: молекулярним, гангліонарним і зернистим.

Особливості будови молекулярного шару.

Молекулярний шар – найбільш поверхневий шар, який утворений кошиковими і зірчастими (асоціативними) нейронами. Вони здійснюють гальмівний вплив на клітини гангліонарного шару. Кошикові нейрони мають невеликі розміри перикаріонів (10–25 мкм). Їх численні тонкі дендрити спрямовані до поверхні мозочка, а аксони утворюють синапси у вигляді „кошиків” з тілами грушоподібних нейронів гангліонарного шару. Аксони зірчастих нейронів (великих і малих) формують синапси з дендритами і перикаріонами грушоподібних нейронів.

Чим утворений гангліонарний шар мозочка?

Гангліонарний шар мозочка утворений одним рядом великих грушоподібних нейронів, або клітин Пуркіньє (еферентних). Від перикаріонів цих клітин відходять 2–3 дендрити, які кущоподібно галузяться у молекулярному шарі. Аксони грушоподібних нейронів контактують з нейронами підкоркових ядер мозочка і сусідніх грушоподібних клітин.

Охарактеризуйте зернистий шар мозочка.

Зернистий шар мозочка є найглибшим шаром кори мозочка, який безпосередньо прилягає до білої речовини. Цей шар складається з великої кількості нейронів – зерен і двох видів зірчастих клітин Гольджі (з короткими і довгими аксонами). Аксони клітин-зерен утворюють контакти з дендритами грушоподібних, зірчастих і кошикових нейронів, а їх дендрити – з мохоподібними волокнами. Клітини Гольджі з короткими відростками утворюють контакти із клітинами-зернами. З ними же контактують і дендрити клітин Гольджі з довгими відростками. Аксони останніх клітин переходять у білу речовину мозочка.

Які види аферентних збуджувальних волокон надходять у кору мозочка з його білої речовини?

У кору мозочка надходять мохоподібні та ліаноподібні волокна. Мохоподібні волокна утворюють синапси з дендритами клітин-зерен (клубочки мозочка), а ліаноподібні – з дендритами клітин Пуркіньє.

Що утворює біла речовина мозочка і, що в ній є?

Біла речовина мозочка утворює його провідні шляхи. У ній є ядра мозочка (зубчасте, кулясте, ядро шатра тощо), які утворені асоціативними нейронами. З останніми контактують аксони грушоподібних клітин.

Які ядра знаходяться в середньому мозку?

В середньому мозку знаходяться ядра, які утворені асоціативними нейронами, ядра 3 і 4 пар черепних нервів і частина ядра 5 пари, а також ретикулярна формація.

Охарактеризуйте проміжний мозок.

Проміжний мозок складається з трьох відділів: зоровогорбового (таламус), надзоровогорбового (епіталамус), підзоровогорбового (гіпоталамус) – і третього мозкового шлуночка. Містить багато ядер, розмежованих білою речовиною. Вони утворені переважно асоціативними нейронами. У гіпоталамусі розташовані центри регуляції температури тіла, тиску крові, обмінів води, мінеральних речовин та ліпідів, а також ядра, які сформовані нейросекреторними нейронами. В проміжний мозок вступає 2 пара черепних нервів.

Охарактеризуйте кінцевий мозок.

Кінцевий мозок складається з двох півкуль великого мозку. У кожній півкулі виділяють нюховий мозок і плащ. У нюховий мозок вступає 1 пара черепних нервів. Плащ знаходиться дорсально від нюхового мозку. Його сіра речовина розташована поверхнево і утворює кору півкуль великого мозку.

Чим утворена кора півкуль великого мозку?

Кора півкуль великого мозку утворена шістьма шарами нейронів: молекулярним, зовнішнім зернистим, пірамідним, внутрішнім зернистим, гангліонарним і шаром поліморфних клітин.

Як ділять за морфологічними ознаками нейрони кори півкуль великого мозку?

Нейрони кори півкуль великого мозку ділять на пірамідні та непірамідні.

Охарактеризуйте пірамідні клітини?

Пірамідні клітини мають пірамідну форму, їхня висота коливається в межах від 10 до 120 мкм. Від вершини цих клітин та її бічних поверхонь відходять дендрити, а від розширеної основи – аксони, які закінчуються термінальними синапсами у суміжній ділянці кори або прямують у білу речовину, формуючи провідні шляхи.

Які різновиди непірамідних клітин є у корі півкуль великого мозку?

У корі півкуль великого мозку є переважно кошикові, остисті, зірчасті, павукоподібні і веретеноподібні клітини.

Охарактеризуйте молекулярний шар.

Молекулярний шар розміщений поверхнево під м’якою мозковою оболонкою, від якої відмежований гліальною мембраною. Утворений веретеноподібними нейронами з довгими горизонтальними дендритами і низхідними аксонами, що утворюють горизонтальні колатералі. У зв’язку з тим, що цей шар містить мало нейронів він на гістологічних препаратах має вигляд світлої смужки.

Охарактеризуйте зовнішній зернистий шар.

У зовнішньому зернистому шарі зосереджені дрібні нервові клітини діаметром близько 10 мкм, перикаріон яких має форму піраміди, конуса чи зірки. Дендрити цих нейронів спрямовані в молекулярний шар, а аксони частково входять до білої речовини, а також сплетень нервових волокон молекулярного шару.

Особливості будови пірамідного шару.

Пірамідний шар найтовщий. Утворений пірамідними нейронами, висота яких поступово зростає у глибину шару. Верхівки цих нейронів завжди спрямовані до поверхні кори, а основа – до білої речовини. Аксони великих пірамідних нейронів формують мієлінові нервові волокна, що прямують у білу речовину.

Охарактеризуйте внутрішній зернистий шар.

До складу внутрішнього зернистого шару входять дрібні зірчасті і пірамідні нейрони, а також нервові волокна, що мають горизонтальну орієнтацію. Найкраще цей шар розвинений у зоровій ділянці кори.

Охарактеризуйте гангліонарний шар.

Гангліонарний шар утворений гігантськими пірамідними нейронами (клітини Беца). Висота перикаріона цих клітин може досягати 120 мкм, а ширина основи 80 мкм. У цитоплазмі цих клітин є багато базофільної зернистості, що свідчить про високий рівень синтезу білків, необхідних для підтримання певної маси цитоплазми їх довгих аксонів, які формують кортикоспінальні шляхи.

Особливості будови шару поліморфних клітин.

У шарі поліморфних клітин нейрони мають різну форму та розміри. Клітини великих розмірів сконцентровані у зовнішній зоні цього шару, їх відростки довгі. Аксони нейронів входять до складу білої речовини еферентних (ефекторних) шляхів головного мозку, а дендрити досягають молекулярного шару кори.

Якими нейронами утворені шари кори півкуль великого мозку залежно від їх функціональної спеціалізації?

Нейрони зовнішнього і внутрішніх зернистих шарів – чутливі, молекулярного і поліморфного – асоціативні, а пірамідного і гангліонарного – ефекторні (рухові).

Що утворює біла речовина плаща?

Біла речовина плаща утворює провідні шляхи. Серед них розрізняють асоціативні, що зв’язують окремі ділянки кори у межах однієї півкулі, комісуральні, що зв’язують кору різних півкуль і проекційні, які зв’язують кору з іншими відділами головного мозку та спинним мозком.

Де розміщений спинний мозок?

Спинний мозок розміщений у хребетному каналі, займаючи приблизно 2/3 його об’єму.

Якими оболонками оточений спинний мозок?

Спинний мозок, як і головний мозок, оточений трьома оболонками: твердою, павутинною і м’якою. Будова оболонок спинного мозку така як і оболонок головного мозку, але тверда оболонка не зростається з окістям хребців. Між нею і хребцями є епідуральний простір, який заповнений пухкою волокнистою сполучною і жировою тканинами.

Особливості будови спинного мозку.

На поперечному розрізі спинного мозку неозброєним оком видно, що він складається із двох половин (правої та лівої), які з’єднуються в центрі сірою та білою спайками. Кожна із них побудована із сірої та білої речовин. Перша розміщена в центрі мозку, а друга на його периферії.

Охарактеризуйте сіру речовину спинного мозку.

Сіра речовина спинного мозку має вигляд метелика з розпрямленими крилами і представлена парними дорсальними і вентральними рогами (стовпами), які з’єднані сірою спайкою. У центрі останньої розташований спинномозковий канал. Між дорсальними і вентральними рогами є проміжна зона. У грудній і поперековій частинах спинного мозку в сірій речовині виділяють і парні латеральні роги (стовпи).

Чим утворена сіра речовина спинного мозку?

Сіра речовина спинного мозку утворена мультиполярними нейронами, мієліновими і безмієліновими нервовими волокнами та нейроглією.

На які види ділять нейрони сірої речовини спинного мозку?

Нейрони сірої речовини спинного мозку ділять на: корінцеві – аксони цих нейронів виходять за межі спинного мозку і утворюють вентральний корінець спинномозкових нервів; внутрішні вставні – аксони останніх утворюють синапси з нейронами сірої речовини спинного мозку; пучкові нейрони – їх аксони формують у білій речовині особливі пучки, які проводять нервові імпульси від певних ядер спинного мозку в його інші сегменти, або у відділи головного мозку, утворюючи провідні шляхи центральної нервової системи.

Чим утворені ядра сірої речовини спинного мозку?

Ядра сірої речовини спинного мозку утворені нейронами з однаковим функціональним значенням.

Які за функцією нейрони спинного мозку?

Нейрони спинного мозку ефекторні (корінцеві) і асоціативні (пучкові та вставні).

Що виділяють у дорсальних рогах сірої речовини спинного мозку?

У дорсальних рогах сірої речовини спинного мозку виділяють губчастий шар, желатинозну речовину, власне ядро дорсального рога і грудне ядро (дорсальне ядро Кларка).

Де знаходиться губчастий шар і які нейрони у ньому є?

Губчастий шар – це поверхневий шар дорсальних рогів сірої речовини спинного мозку. В ньому є пучкові нейрони.

Де знаходиться желатинозна речовина і які нейрони у ній є?

Желатинозна речовина знаходиться під губчастим шаром. У ній є пучкові нейрони.

Якими нейронами утворене власне ядро дорсального рога і грудне ядро?

Власне ядро дорсального рога і грудне ядро утворені пучковими нейронами.

Що знаходиться у проміжній зоні сірої речовини спинного мозку?

У проміжній зоні сірої речовини спинного мозку розташовані проміжні латеральне і медіальне ядра.

Якими нейронами утворені ядра проміжної зони сірої речовини спинного мозку?

Ядра проміжної зони сірої речовини спинного мозку утворені вставними нейронами.

Які ядра розташовані у вентральних рогах сірої речовини спинного мозку?

У вентральних рогах сірої речовини спинного мозку розташовані вентральні латеральне і медіальне ядра.

Якими нейронами утворені ядра вентральних рогів сірої речовини спинного мозку?

Ядра вентральних рогів сірої речовини спинного мозку утворені корінцевими нейронами.

Чим утворена біла речовина спинного мозку?

Біла речовина спинного мозку, як і біла речовина головного мозку, утворена нервовими волокнами і нейроглією.

Що утворює біла речовина спинного мозку?

Біла речовина спинного мозку утворює провідні шляхи, які з’єднують окремі сегменти спинного мозку, головний мозок із спинним і формують власне провідниковий апарат цього мозку.

Що вистеляє спинномозковий канал?

Спинномозковий канал, як і порожнини (шлуночки, мозковий водопровід) головного мозку вистеляють епендимоцити.

Чим заповнений спинномозковий канал і з чим він з’єднаний?

Спинномозковий канал заповнений спинномозковою рідиною. Він з’єднаний з порожнинами головного мозку.

Що продукує спинномозкову рідину?

Спинномозкову рідину продукують судинні сплетення шлуночків мозку.

Чим утворений гематоенцефалічний бар’єр?

Гематоенцефалічний бар’єр утворений стінкою кровоносного капіляра (соматичного типу) і шаром розширених закінчень відростків астроцитів, який прилягає до неї.

Що забезпечує гематоенцефалічний бар’єр?

Гематоенцефалічний бар’єр забезпечує вибірковий обмін речовин між кров’ю і нервовою тканиною.

Топографія і будова спинномозкового нервового вузла.

Спинномозковий вузол розташований на дорсальному корінці спинномозкового нерва, поблизу його з’єднання з вентральним корінцем. Він вкритий сполучнотканинною капсулою. Від останньої відходять перегородки, між якими знаходяться скупчення нейронів. Їх перикаріони розташовані поблизу капсули, а відростки – переважно у середній частині вузла.

Охарактеризуйте нейрони спинномозкового вузла.

Нейрони спинномозкового вузла псевдоуніполярні та чутливі. Для них характерні великий округлий перикаріон і пухирчасте ядро з центральною локалізацією. Аксони цих нейронів утворюють дорсальний корінець спинномозкового нерва, а дендрити входять до складу спинномозкового нерва. Перикаріони нейронів оточені клітинами нейроглії, які формують своєрідну мантію. Зовні від неї містяться ніжні прошарки волокнистої сполучної тканини.

Будова нерва.

Нерв утворений нервовими волокнами і пухкою волокнистою сполучною тканиною. Остання оточує окремі нервові волокна (ендоневрій), їх пучки (периневрій) і нерв (епіневрій).

Що входить до складу автономної (вегетативної) нервової системи?

До складу автономної нервової системи входять центральні відділи, які представлені ядрами сірої речовини стовбурової частини головного і спинного мозку, нервові вузли і нерви.

Особливості будови рефлекторної дуги автономної нервової системи.

Рефлекторна дуга автономної нервової системи утворена трьома нейронами. Чутливий нейрон може бути в спинномозкових або черепних вузлах а також в інтрамуральних вузлах, асоціативний – в ядрах сірої речовини головного або спинного мозку та інтрамуральних вузлах і ефекторний – в нервових вузлах автономної нервової системи.

Як ділять нервові вузли автономної нервової системи?

Нервові вузли автономної нервової системи ділять на інтра- і екстрамуральні. Перші розташовані в стінці органа, другі – за його межами (біля кровоносних судин, хребців).

Як називають нервові волокна автономної нервової системи, які прямують від ядер сірої речовини стовбурової частини головного мозку і спинного мозку до нервових вузлів цієї системи?

Такі нервові волокна автономної нервової системи називають довузловими (прегангліонарними).

Як називають нервові волокна автономної нервової системи, які прямують від її вузлів до об’єкта іннервації?

Такі нервові волокна автономної нервової називають завузловими (постгангліонарними). Вони можуть формувати нерви.

Як ділять автономну нервову систему?

Автономну нервову систему ділять на симпатичну і парасимпатичну.

Що іннервує симпатична нервова система?

Симпатична нервова система іннервує органи серцево-судинної системи (серце, кровоносні і лімфатичні судини).

Що іннервує парасимпатична нервова система?

Парасимпатична нервова система іннервує нутрощі, які розвиваються з ембріональної кишки та у зв’язку з нею.

Де розташовані центральні відділи симпатичної нервової системи?

Центральні відділи симпатичної нервової системи розташовані в латеральних рогах сірої речовини грудопоперекового відділу спинного мозку (проміжне латеральне ядро).

Де розташовані нервові вузли симпатичної нервової системи?

Нервові вузли симпатичної нервової системи розташовані за межами органів (екстрамуральні), в складі пограничного симпатичного стовбура і біля великих кровоносних судин.

Де розташовані центральні відділи парасимпатичної нервової системи?

Центральні відділи парасимпатичної нервової системи розташовані в середньому і довгастому мозку та крижовому відділі спинного мозку.

Де розташовані вузли парасимпатичної нервової системи?

Вузли парасимпатичної нервової системи розташовані переважно в стінці органів (інтрамуральні) і в ділянці голови – за їх межами (екстрамуральні).

Яку будову мають вузли автономної нервової системи?

Вузли автономної нервової системи мають будову, що подібна такій спинномозкового вузла, але їх нейрони є мультиполярними.

Які особливості будови інтрамуральних вузлів?

Інтрамуральні вузли знаходяться в складі інтрамуральних нервових сплетень стінки органів. На відміну від інших вузлів їх нейрони оточені не тільки клітинами нейроглії, а й нервовими волокнами. В складі цих вузлів є чутливі, асоціативні та ефекторні нейрони.

ОРГАНИ ЧУТТЯ

Що таке аналізатор?

Аналізатор – частина нервової системи, яка здійснює зв’язок організму з його зовнішнім та внутрішнім середовищем.

З яких частин складається аналізатор?

Аналізатор складається з трьох частин: периферійної або рецепторної (орган чуття), яка сприймає подразник і генерує нервовий імпульс; проміжної (нерви, підкоркові центри), яка проводить нервовий імпульс від периферійної частини до центральної і центральної – ділянки кори півкуль великого мозку, у якій, інформація, що надходить від периферійної частини синтезується, аналізується і якщо вона поступає із зовнішнього середовища, то відтворюється у вигляді відчуття (зір, смак, нюх тощо).

Назвіть аналізатори, які здійснюють зв’язок організму з навколишнім середовищем.

Це аналізатори зору, нюху, смаку, дотику і присінково-завитковий. Відповідно цьому такі назви мають і їх органи чуття.

Класифікація органів чуття.

Залежно від особливостей будови і розвитку органи чуття поділяють на: первинночутливі – їх рецепторні клітини (нейросенсорні клітини) розвиваються з нервової пластинки (орган зору і нюху); вторинночутливі –їх рецепторні клітини представлені спеціалізованими чутливими епітеліальними клітинами, які утворюють синапси з нервовими клітинами (орган смаку, присінково-завитковий орган); органи, які не мають чіткої органної будови – представлені чутливими нервовими закінченнями (орган дотику).

Назвіть складові компоненти органа зору.

Око є периферійною частиною аналізатора зору. Воно представлено очним яблуком та захисними і допоміжними органами ока. До складу останніх входять орбіта, периорбіта, м’язи очного яблука, жирові тіла, повіки і слізний апарат.

Розвиток органа зору.

Внаслідок випинання стінки переднього мозку утворюється очний міхурець, який росте у напрямку ектодерми. У місці їх контакту в ектодермі утворюється потовщення – кришталикова пластинка. Передня частина очного міхурця впинається в його порожнину і утворюється двошаровий очний бокал. Край очного бокала стає зачатком райдужки і війкового тіла, із зовнішнього його шару розвивається пігментний епітелій сітківки, а із внутрішнього – її світлочутлива частина. Одночасно з розвитком очного яблука кришталикова пластинка впинається в порожнину очного бокала у вигляді мішечка, який відділяється від ектодерми. Його клітини, які направлені до сітківки, сильно витягуються і перетворюються на первинні кришталикові волокна. Епітелій, який розміщений над кришталиком перетворюється на епітелій рогівки. Власне судинна оболонка очного яблука і склера розвиваються з мезенхіми. З міотомів сомітів сегментованої частини мезодерми розвиваються м’язи очного яблука.

Характеристика очного яблука.

Очне яблуко має майже кулясту форму і розташоване в орбіті. Воно утворене оболонками і світлозаломлювальними середовищами.

Назвіть оболонки стінки очного яблука.

Стінка очного яблука складається з трьох оболонок: зовнішньої (волокнистої), середньої (судинної) і внутрішньої (сітківки).

З яких частин складається волокниста оболонка очного яблука?

Волокниста оболонка очного яблука складається з двох частин: склери (білкова оболонка) і рогівки.

Охарактеризуйте склеру.

Склера займає 4/5 поверхні зовнішньої оболонки очного яблука, білого кольору, непрозора. Вона утворена щільною волокнистою сполучною тканиною, колагенові волокна якої формують паралельно розміщені пластинки. Між пластинками містяться еластичні волокна та фібробласти, незначна кількість кровоносних судин, а також мієлінові і безмієлінові нервові волокна. В передній частині вкрита кон’юнктивою. У задній частині склери розміщується гратчаста пластинка з дрібними отворами, через які проходять нервові волокна, формуючи зоровий нерв. Ця частина склери зовні вкрита пухкою волокнистою сполучною тканиною (епісклеральною). Місце переходу склери у рогівку називають лімбом. У ньому містяться венозні синуси, які утворюють шлемів канал, що забезпечує відтік рідини з передньої камери очного яблука.

Будова рогівки.

Рогівка є продовженням склери. Вона займає 1/5 поверхні зовнішньої оболонки очного яблука, прозора, не містить кровоносних і лімфатичних судин. Має багато нервових закінчень. Утворена п’ятьма шарами: передній епітелій, передня погранична пластинка, власна речовина, задня погранична пластинка і задній епітелій.

Яка будова переднього епітелію рогівки?

Передній епітелій рогівки – багатошаровий плоский незроговілий епітелій, який містить численні рецепторні нервові закінчення, що надають рогівці тактильної чутливості (рефлекс рогівки). Він розміщений на базальній мембрані і представлений трьома шарами: базальним, остистим і поверхневим. Базальні клітини здатні до швидкого мітотичного поділу, в результаті чого пошкоджений епітелій рогівки швидко регенерує. Передній епітелій рогівки переходить у епітелій кон’юнктиви, який зволожується секретом слізних і кон’юнктивальних залоз.

Яка будова передньої пограничної пластинки рогівки?

Передня погранична пластинка (мембрана Боумена) розташована під базальною мембраною. Під світловим мікроскопом вона має гомогенну структуру, а під електронним – фібрилярну. Вона утворена тонкими колагеновими волокнами, які войлокоподібно переплітаються та аморфною речовиною.

Будова власної речовини рогівки.

Власна речовина рогівки представлена сполучнотканинними пластинками, які утворені паралельно розміщеними колагеновими волокнами однакової товщини. Між пластинками розташовані фібробласти, які продукують колагенові волокна і аморфну речовину. В складі останньої є кератансульфати, які забезпечують прозорість рогівки.

Яка будова задньої пограничної пластинки рогівки?

Задня погранична пластинка (мембрана Десцемета) являє собою гомогенну пластинку. Вона представлена тонкими колагеновими волокнами, які формують шестикутні фігури і занурені в аморфну речовину.

Яка будова заднього епітелію рогівки?

Задній епітелій рогівки – простий плоский епітелій, розташований на базальній мембрані. Цей епітелій переходить в епітелій, який вкриває передню поверхню райдужки і обернений до передньої камери очного яблука.

Назвіть складові частини судинної оболонки очного яблука.

Судинна оболонка очного яблука має три частини: райдужку, війкове (ціліарне) тіло та власне судинну оболонку (хоріоідеа).

Будова райдужки.

Райдужка – це передня частина судинної оболонки. Вона розташована позаду рогівки і розмежовує передню й задню камери очного яблука. Райдужка має округлу форму і центрально розташований отвір – зіницю. У райдужці розрізняють війковий край, яким вона приєднана до війкового тіла і зіничний край. Основу райдужки формує пухка волокниста сполучна тканина, з великою кількістю пігментних клітин і численними кровоносними судинами. У ній також є гладкі м’язові клітини. На поперечному розрізі райдужки, у напрямку від передньої до задньої поверхні, розрізняють такі шари: епітеліальний, зовнішній пограничний, судинний, внутрішній пограничний і пігментний. Епітеліальний шар – це продовження на райдужку заднього епітелію рогівки. Зовнішній і внутрішній пограничні шари містять багато фібробластів і пігментних клітин, що зумовлюють колір очей. У судинному шарі знаходиться багато кровоносних судин, пігментних клітин і пучки гладких м’язових клітин. Останні формують м’язи – звужувач і розширювач зіниці. Їх скорочення змінює розмір зіниці, що регулює надходження світлових променів у глибину очного яблука. Пігментний шар – це продовження двошарового пігментного епітелію на райдужку з війкового тіла.

Охарактеризуйте камери очного яблука.

В очному яблуці є передня і задня камери. Перша знаходиться між рогівкою і райдужкою, а друга – між райдужкою і кришталиком. Камери заповнені водянистою вологою, яка є світлозаломлювальним середовищем. В передній камері виділяють райдужко-рогівковий кут, у якому розташована гребеняста зв’язка. Щілини між волокнами останньої називають фонтанові простори. Вони прилягають до склери і беруть участь у відтоці рідини камер очного яблука в її синуси.

Яка будова війкового тіла?

Війкове (ціліарне) тіло – це кільцеподібне потовщення судинної оболонки, яке розміщене між райдужкою і власне судинною оболонкою. Його основу утворює війковий м’яз, між пучками гладких м’язових клітин якого знаходиться пухка волокниста сполучна тканина з пігментоцитами і кровоносними судинами. Виділяють внутрішню (війкову корону) і зовнішню (війкове кільце) частини війкового тіла. Від війкової корони відходять відростки, до яких фіксуються волокна підвішувальної зв’язки кришталика (війковий поясок). Зовні війкове тіло вкрите війковою ділянкою сліпої частини сітківки, яка представлена шаром пігментоцитів і шаром безпігментних епітеліоцитів. Останні у ділянці відростків війкової корони і її гемокапіляри утворюють водянисту вологу, яка заповнює камери очного яблука.

Що таке акомодаційний апарат очного яблука?

Війкове тіло, підвішувальна зв’язка кришталика і кришталик утворюють акомодаційний апарат очного яблука, який забезпечує установку його на близький або далекий зір. При скороченні війкового м’яза підвішувальна зв’язка кришталика, послаблюється і він стає більш округлим, що пристосовує очне яблуко до розглядання предметів на близькій відстані. При розслабленні війкового м’яза досягається протилежний ефект.

Яка будова власне судинної оболонки?

Власне судинна оболонка розміщена в задній частині очного яблука містить багато пігментних клітин і кровоносних судин, які формують поверхневе і глибоке сплетення. На внутрішній поверхні цієї оболонки, між сплетеннями судин, є блискучий покрив, який має блакитний, зелений або синьо-зелений колір. Він здатний відбивати світло. У власне судинній оболонці розрізняють чотири шари: надсудинний, який контактує із склерою; судинний – містить великі кровоносні судини; судинно-капілярний, який має багато капілярів і базальний комплекс. Останній відділяє судинну оболонку від пігментного епітелію сітківки.

Де розташований і чим утворений блискучий покрив?

Блискучий покрив розташований між судинним і судинно-капілярним шаром власне судинної оболонки. Утворений багатогранними клітинами (у хижаків) або сполучнотканинними волокнами, які переплітаються. У кішок у цитоплазмі клітин блискучого покриву є правильно розміщені голкоподібні кристали.

Назвіть складові частини сітківки?

Сітківка є власне рецептором очного яблука. Має дві частини: сліпу (пігментну), що представлена двома шарами пігментних клітин, які вкривають задню поверхню райдужки і війкового тіла і зорову (світлочутливу), яка утворена пігментним і світлочутливим листками. У зоровій частині сітківки завдяки наявності фотосенсорних клітин відбувається сприйняття світлових подразників і перетворення їх на нервовий імпульс. До зорової частини сітківки прилягає власне судинна оболонка.

Чим утворена зорова частина сітківки?

Зорова частина сітківки побудована з десяти шарів: пігментного, фотосенсорного, зовнішнього пограничного, зовнішнього ядерного, зовнішнього сітчастого, внутрішнього ядерного, внутрішнього сітчастого, гангліонарного шару, шару нервових волокон і внутрішнього пограничного. Всі шари сітківки, крім пігментного, утворені нейронами, три види яких є основними (фотосенсорні, біполярні та гангліонарні) і розташовані один над одним у вигляді ланцюжків, а ще два різновиди є допоміжними. Тіла основних нейронів у сітківці утворюють зовнішній і внутрішній ядерні та гангліонарний шари, а відростки і синаптичні контакти – зовнішній і внутрішній сітчасті шари та шар нервових волокон. Дендрити всіх нейронів ланцюга обернені назовні, а аксони – всередину очного яблука. Допоміжні нейрони представлені горизонтальними і амакриновими. Крім нейронів, у зоровій частині сітківки є радіальні гліоцити.

Охарактеризуйте фотосенсорні нейрони.

Фотосенсорні нейрони – це типові біполярні нейрони. Вони мають перикаріон, дендрит і аксон. Дендрити цих клітин сприймають світлові промені. Їх зовнішні сегменти мають форму паличок і колбочок. Залежно від цього фотосенсорні клітини ділять на паличкові і колбочкові. Паличкові клітини є рецепторами чорно-білого зору (сутінкового), а колбочки – апаратом кольорового зору (денного). Фотосенсорні клітини розташовані першими у ланцюжку основних нейронів. Їх аксони утворюють синапси з дендритами біполярних нейронів. При цьому з біполярним нейроном контактує декілька паличкових фотосенсорних клітин і одна колбочкова клітина.

Охарактеризуйте біполярні нейрони.

Біполярні нейрони займають проміжне положення в ланцюжку основних нейронів сітківки і служать для передачі нервових імпульсів від фотосенсорних до гангліонарних клітин. Їх аксони утворюють синапси з дендритами цих клітин.

Охарактеризуйте гангліонарні нейрони.

Гангліонарні нейрони – це мультиполярні нейрони, аксони яких утворюють шар нервових волокон сітківки. Волокна мають радіальний напрямок і сходяться в місці, яке називають зоровий диск. У цьому місці вони залишають очне яблуко і формують зоровий нерв.

Охарактеризуйте допоміжні нейрони.

До допоміжних нейронів належать горизонтальні і амакринові клітини. Відростки перших клітин утворюють синапси з аксонами фотосенсорних клітин. Їх збудження тимчасово блокує передачу нервового імпульсу від фотосенсорних клітин до біполярних. Цим досягається контрастність зображення. Амакринові клітини своїми відростками контактують з аксонами біполярних нейронів, що виконують функцію, подібну до горизонтальних клітин.

Охарактеризуйте радіальні гліоцити.

Радіальні гліоцити розташовані у товщі сітківки і їх відростки формують її зовнішній і внутрішній пограничні шари.

Яка будова пігментного шару зорової частини сітківки?

Пігментний шар – зовнішній шар сітківки. Він утворений одним шаром пігментних епітеліальних клітин, які розташовані на базальній мембрані власне судинної оболонки. У зовнішній частині пігментоцитів містяться одне-два ядра, а від внутрішньої поверхні відходять цитоплазматичні відростки. У цитоплазмі цих клітин містяться гранули меланіну у вигляді меланосом, які переміщуються у відростки під час інтенсивного освітлення і повертаються до тіла клітини в темноті.

Чим представлений фотосенсорний шар зорової частини сітківки.

Фотосенсорний шар зорової частини сітківки представлений паличками і колбочками фотосенсорних клітин, які оточені відростками пігментоцитів. Палички і колбочки утворені зовнішнім і внутрішнім сегментами, які з’єднані сполучною війкою.

Яка будова зовнішнього сегмента паличок і колбочок?

Зовнішній сегмент палички має циліндричну форму і містить велику кількість (до 1000) мембранних дисків. У мембрані дисків міститься зоровий пігмент родопсин. До його складу входить білок опсин та альдегід вітаміну А (ретиналь). Зовнішній сегмент колбочки має конічну форму, містить півдиски, які утворені в результаті інвагінації плазмолеми. Мембрана півдисків колбочок містить пігмент йодопсин. Під дією світлових променів зорові пігменти розпадаються на свої складові, що призводить до генерації нервового імпульсу.

Будова сполучної війки і внутрішнього сегмента паличок і колбочок.

Сполучна війка починається базальним тільцем у внутрішньому сегменті. Останній містить багато мітохондрій, ендоплазматичну сітку і ферменти. У внутрішньому сегменті колбочки є еліпсоїд – ліпідна крапля, яка оточена мітохондріями.

Охарактеризуйте зовнішній ядерний шар.

Зовнішній ядерний шар утворений ядровмісними частинами тіл фотосенсорних клітин.

Охарактеризуйте зовнішній сітчастий шар.

Зовнішній сітчастий шар утворений аксонами фотосенсорних клітин і дендритами біполярних нейронів, які контактують між собою.

Охарактеризуйте внутрішній ядерний шар.

Внутрішній ядерний шар сформований перикаріонами біполярних і допоміжних нейронів.

Охарактеризуйте внутрішній сітчастий шар.

Внутрішній сітчастий шар утворений дендритами біполярних нейронів і аксонами гангліонарних нейронів, які контактують між собою.

Охарактеризуйте гангліонарний та шар нервових волокон.

Гангліонарний шар утворюють перикаріони відповідних нейронів, а їх аксони – шар нервових волокон.

Охарактеризуйте зовнішній і внутрішній пограничні шари сітківки.

Зовнішній і внутрішній пограничні шари утворені відростками радіальних гліоцитів, які розташовані між нейронами.

Охарактеризуйте сліпу пляму сітківки.

Сліпа пляма або диск зорового нерва – місце, де сходяться нервові волокна сітківки. У цьому місці нервові волокна виходять з очного яблука у вигляді зорового нерва. У цій ділянці сітківка має лише шар нервових волокон. Інші шари тут відсутні, тому ця ділянка не сприймає світлових подразнень.

Охарактеризуйте жовту пляму сітківки.

Жовта пляма сітківки знаходиться латерально від сліпої плями. У її центрі є центральна ямка. Жовта пляма – місце найкращого сприйняття світлових променів. Вона утворена пігментним, фотосенсорним і зовнішнім ядерними шарами.

Що належить до світлозаломлювальних середовищ очного яблука?

До світлозаломлювальних середовищ належать рогівка, кришталик, склисте тіло, водяниста волога передньої і задньої камер очного яблука.

Будова і функції кришталика.

Кришталик – прозорий двоопуклий утвір, сполучений з війковим тілом за допомогою підвішувальної зв’язки (війкового пояса), який є пасивною частиною акомодаційного апарату очного яблука. Він вкритий прозорою капсулою. На передній поверхні під капсулою знаходиться простий плоский епітелій. В ділянці екватора епітеліальні клітини стають вищими і утворюють росткову зону кришталика. Власна речовина кришталика складається з кришталикових волокон, які є видозміненими епітеліоцитами. Центральні і перехідні волокна не мають ядер і утворюють щільне ядро кришталика. Зовні ядро кришталика вкрите корою, яку утворюють ядерні головні волокна. Волокна кришталика мають шестигранну форму і містять білок кристалін.

Охарактеризуйте склисте тіло.

Склисте тіло – прозора желеподібна речовина, яка заповнює порожнину очного яблука. Через склисте тіло (від диска зорового нерва до задньої поверхні кришталика) проходить канал – залишок ембріональної судинної системи ока. Склисте тіло містить білок вітреїн та гіалуронову кислоту.

Будова кон’юнктиви ока.

Кон’юнктива – прозора сполучна оболонка, що вкриває склеру з боку очної щілини і повіки. Вона представлена власною пластинкою, яка вкрита епітелієм. Власна пластинка утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка містить скупчення лімфоцитів і слизові трубчасто-альвеолярні залози. Епітелій кон’юнктиви багатошаровий плоский або кубічний, у більшій частині якого відсутній остистий шар. Він містить поодинокі келихоподібні клітини, які продукують слиз.

Будова повік.

Повіки мають передню шкірну і задню кон’юнктивальну поверхні. Остання продовжується в кон’юнктиву очного яблука (склери). Всередині повіки, ближче до задньої поверхні розташована тарсальна пластинка, яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. У товщі тарсальної пластинки розташовані розгалужені сальні залози (мейбомові), протоки яких відкриваються на краю повіки. Ближче до передньої поверхні лежить коловий м’яз. Шкірна поверхня вкрита шкірою, містить сальні залози. По краю повіки у 2–3 ряди розташовані вії. У лійку кореня вії відкриваються протоки сальних і потових залоз.

Чим представлений слізний апарат?

Слізний апарат ока представлений слізними залозами, слізним мішком та носо-слізною протокою. Слізні залози є складними альвеолярно-трубчастими. Їх секрет називають сльозами. Стінки слізного мішка і носо-слізної протоки вкриті дво- або багаторядним епітелієм, який лежить на пухкій волокнистій сполучній тканині.

Які особливості будови очного яблука птахів?

У сітківці очного яблука свійських птахів колбочкових фотосенсорних клітин значно більше ніж паличкових. Склера, в ділянці переходу в рогівку, вкрита кістковими лусочками. У склистому тілі є гребінь (виріст судинної оболонки), який простягається від сліпої плями до кришталика.

Які функції виконує присінково-завитковий орган?

Присінково-завитковий орган є периферійною частиною однойменного аналізатора. Він сприймає звукові коливання і зміни положення тіла в просторі. Орган представлений вухом, яке поділяють на зовнішнє, середнє і внутрішнє.

Що входить до складу зовнішнього вуха?

До складу зовнішнього вуха входить вушна раковина (мушля) з її м’язами, зовнішній слуховий хід і барабанна перетинка. Вушна раковина являє собою шкірну складку, в основі якої лежить еластичний хрящ. Зовнішній слуховий хід має хрящову та кісткову частини і вкритий тонкою шкірою. У ній є волосся, сальні й церумінозні залози (видозмінені потові). Останні продукують секрет – вушну сірку. Їх протоки відкриваються самостійно на поверхні зовнішнього слухового ходу або біля проток сальних залоз. Внутрішній отвір зовнішнього слухового ходу закритий барабанною перетинкою, яка знаходиться на межі із порожниною середнього вуха і утворює її латеральну стінку. Основу барабанної перетинки утворює власна пластинка, яка складається із двох шарів колагенових волокон (зовнішнього радіального і внутрішнього колового) та фібробластів, що залягають між волокнами. Зовні барабанна перетинка вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, з боку середнього вуха – слизовою оболонкою, яка вистелена простим плоским епітелієм.

Чим представлене середнє вухо?

Середнє вухо знаходиться в барабанній частині кам’янистої кістки. До його складу входять барабанна порожнина і слухові кісточки зі своїми зв’язками та м’язами. Стінки барабанної порожнини і слухових кісточок вкриті простим плоским епітелієм. Барабанна порожнина заповнена повітрям, яке надходить до неї через слухові труби.

Будова і функції слухової (Євстахієвої) труби.

Слухова труба сполучає барабанну порожнину середнього вуха з носовою частиною глотки і забезпечує регуляцію рівноваги між тиском повітря у порожнині середнього вуха і зовнішнім атмосферним тиском. У ділянці, ближчій до барабанної порожнини її основу утворює кістка, а далі – хрящ. Всередині слухова труба вкрита слизовою оболонкою з простим багаторядним війчастим епітелієм.

Чим представлене внутрішнє вухо.

Внутрішнє вухо розташоване в кам’янистій частині вискової кістки. Воно представлене кістковим і перетинчастим лабіринтами. Перетинчастий лабіринт практично повторює форму кісткового і розташований в останньому так, що між ними залишається простір, у якому є перилімфа, а в середині перетинчастого лабіринту – ендолімфа.

Що входить до складу кісткового лабіринту?

До складу кісткового лабіринту входять присінок, три півколових кісткових канали та кісткова завитка. Присінок утворює середню частину лабіринту. Це порожнина овальної форми, яка сполучається з півколовими каналами і каналом завитки. Півколові канали мають дугоподібну форму і розташовуються у трьох взаємоперпендикулярних площинах. Перед впадінням у присінок кожен півколовий канал розширюється і утворюється ампула. Завитка – кістковий канал, згорнутий як мушля равлика, утворюючи 1,5–4,0 оберти навколо осі (стрижня). Стінки каналу розташовані ближче до осі називають внутрішніми, а протилежні – зовнішніми. На внутрішній стінці кісткового каналу завитки (стрижень) є кістковий виступ, який називають спіральною пластинкою, біля основи якої лежить спіральний ганглій. Зсередини кісткова стінка вкрита окістям. У ділянці спіральної пластинки розміщене потовщення – лімб, який поділений спіральним тунелем на дві губи: верхню – вестибулярну і нижню – барабанну. Спіральною пластинкою і перетинчастою протокою завитки канал поділяється на присінкові і барабанні сходи. Зовнішня стінка кісткового каналу нерівна і має потовщення періосту і називається спіральною зв’язкою.

Будова і склад перетинчастого лабіринту.

Стінка перетинчастого лабіринту утворена волокнистою сполучною тканиною. До його складу входять маточка (еліптичний мішечок) з трьома перетинчастими півколовими каналами, мішечок (круглий) з перетинчастою протокою завитки та ендолімфатична протока.

Охарактеризуйте перетинчасту протоку завитки.

Перетинчаста протока завитки має вигляд трубки зі сліпими кінцями, розміщена всередині кісткового каналу завитки і повторює його хід. Протока на поперечному розрізі має три стінки і трикутну форму. Зовнішня стінка (судинна смужка) прилягає до спіральної зв’язки стінки каналу (навпроти стрижня). Від неї відходять верхня (присінкова мембрана) і нижня (базилярна мембрана) стінки. Вони з’єднуються під кутом із спіральною пластинкою стрижня. Верхня стінка відмежовує порожнину протоки від присінкових сходів, нижня – від барабанних сходів. На нижній стінці розміщений завитковий рецептор – спіральний (Кортіїв) орган. Судинна смужка утворена багаторядним епітелієм і містить кровоносні судини. Вона продукує ендолімфу. Присінкова мембрана – тонка сполучнотканинна пластинка, яка з боку перилімфи вкрита ендотелієм, а з боку ендолімфи – простим плоским епітелієм. Базилярна мембрана має три шари. Верхній шар представлений базальною мембраною, на якій розташовані клітини спірального органа. Під базальною мембраною розташований шар колагенових волокон (слухові струни), які занурені в основну речовину. Нижній шар (покривний) утворений шаром плоских епітеліоцитів.

Яка будова спірального (кортієвого) органа?

Спіральний (кортієв) орган представлений двома типами клітин – чутливими (волосковими або сенсорними) і підтримувальними (допоміжними), які внутрішнім тунелем діляться на зовнішні і внутрішні та покривною мембраною. Підтримувальні клітини знаходяться безпосередньо на базилярній мембрані завиткової протоки, а в заглибинах їх апікальних полюсів розміщені чутливі клітини. На верхівках чутливих клітин є мікроворсинки (волоски) різної довжини. З основами чутливих клітин контактують дендрити нейронів спірального вузла. Аксони цих нейронів утворюють завитковий нерв. Над чутливими клітинами нависає покривна мембрана желеподібної консистенції, з якою контактують мікроворсинки чутливих клітин. Покривна мембрана має зовнішній і внутрішній краї. Внутрішнім краєм вона з’єднується зі спіральною пластинкою, а зовнішній її край вільний. Ця мембрана утворена тонкими, радіально розташованими волокнами і основною речовиною.

Охарактеризуйте чутливі (волоскові) клітини спірального органа.

Чутливі (волоскові) клітини – це епітеліосенсорні клітини, які внутрішній тунель ділить на зовнішні і внутрішні. Зовнішні клітини розміщені в три ряди, а внутрішні – в один. Форма клітин близька до циліндричної. Вони не досягають базилярної мембрани і розташовані в заглибленнях фалангових клітин. На апікальній поверхні цих клітин, яка вкрита кутикулярною пластинкою є від 30 до 60 мікроворсинок – стереоцилій. Останні пронизують кутикулярну пластинку і мають неоднакову висоту. Більшість із них своїми верхівками заглиблені в покривну мембрану. З основами чутливих клітин контактують дендрити нейронів спірального вузла.

Охарактеризуйте підтримувальні клітини спірального органа.

Підтримувальні клітини – це епітеліальні клітини, які розташовані на базилярній мембрані. Їх ділять на зовнішні і внутрішні. Вони розділені внутрішнім тунелем. Серед них виділяють клітини-стовпи (внутрішні і зовнішні), фалангові (внутрішні і зовнішні), пограничні (внутрішні і зовнішні) та зовнішні підтримувальні. Апікальні частини усіх підтримувальних клітин розширені, з’єднані і утворюють загальну перетинку – кутикулярну пластинку.

Охарактеризуйте клітини-стовпи.

Клітини-стовпи розташовані в два ряди (внутрішні і зовнішні). Вони високі і мають розширені основи. Клітини протилежних рядів контактують своїми верхівками, утворюючи внутрішній тунель.

Охарактеризуйте фалангові клітини.

Фалангові клітини знаходяться зовні від клітин-стовпів. Внутрішні фалангові клітини розташовані в один ряд, а зовнішні – в три-п’ять рядів. Форма цих клітин призматична. В апікальній частині вони мають чашоподібне заглиблення для чутливих клітин. Апікальні відростки фалангових клітин формують кутикулярну пластинку.

Охарактеризуйте пограничні клітини.

Пограничні клітини розташовані зовні від фалангових клітин. Мають різну висоту і форму. На їх апікальних полюсах є мікроворсинки, а в цитоплазмі міститься багато глікогену. Зовнішні пограничні клітини продовжуються у зовнішні підтримувальні клітини, які переходять в епітелій судинної смужки, а внутрішні пограничні переходять в епітелій спірального тунелю.

Гістофізіологія органа слуху.

Коливання повітря через вушну раковину та зовнішній слуховий хід зумовлюють коливання барабанної перетинки. Ці коливання передаються слуховим кісточками досягаючи стремінця, яке закриває вікно присінка. Коливання перилімфи зумовлює коливання ендолімфи, при цьому змінюється положення чутливих клітин спірального органа. Тут виникає збудження, яке через завитковий нерв передається у головний мозок і в корі півкуль великого мозку відтворюється у вигляді звуків.

Локалізація і будова присінкового рецептора.

Присінковий рецептор знаходиться на внутрішній поверхні стінки маточки, мішечка і ампул півколових каналів. У маточці і мішечку він представлений плямами, а в ампулах – ампульними гребінцями. Стінка цих структур утворена одношаровим плоским епітелієм, який знаходиться на базальній мембрані, а під нею є шар щільної волокнистої сполучної тканини. Плями побудовані з чутливих (волоскових) і підтримувальних клітин. Чутливі клітини – це видозмінені епітеліоцити, які розташовані між підтримувальними клітинами і не досягають базальної мембрани. Апікальна поверхня цих клітин утворює кутикулу. Від останньої відходять 30–150 мікроворсинок (стереоцилії) і одна війка (кінетоцилія). Підтримувальні клітини розташовані на базальній мембрані та містять багато мітохондрій. Поверхня плям вкрита отолітовою драглистою мембраною. В ній є отоліти, які утворені кристалами карбонату кальцію. Чутливі клітини утворюють синапси з дендритами нейронів присінкового вузла. Аксони нейронів утворюють присінковий нерв, який з’єднується із завитковим нервом. При зміні положення тіла отолітова мембрана зміщується і зумовлює зміщення стереоцилій і кінетоцилії чутливих клітин. У них виникає збудження, яке через присінковий нерв досягає головного мозку. Ампульні гребінці мають будову, подібну такій плям. Їх клітини з апікальної поверхні вкриті желатинозним куполом, який має форму дзвона. Купол під час руху ендолімфи деформується, що викликає зміщення положення волосків.

Особливості присінково-завиткового органа свійських птахів.

У птахів не має вушної раковини. Середнє вухо представлене барабанною порожниною, у якій міститься одна слухова кісточка – стовпчик. Він має відростки. Спіральний орган птахів називають слуховим сосочком. Присінковий орган розташований у півколових каналах і лагені (закінчення протоки завитки). Маточка і мішечок у птахів відсутні.

230