Ембріологія

Що вивчає ембріологія?

Ембріологія (грецьк. embrion – зародок, logos – вчення) – наука про зародок. Вивчає розвиток тварин з моменту зародження (запліднення) до вилуплення або народження, а також розвиток окремих органів і у постнатальному періоді онтогенезу поки вони не набудуть дефінітивного стану.

Розділи ембріології.

• Загальна ембріологія вивчає розвиток і будову статевих клітин (прогенез), запліднення і ранні етапи розвитку зародка (дроблення і гаструляція) – ембріогенез.

• Спеціальна ембріологія вивчає розвиток окремих органів (органогенез), їх систем і апаратів від закладки до набуття ними дефінітивного стану.

Як називають статеві клітини самців?

Статеві клітини самців називають сперматозоїди (спермії).

Як називають статеві клітини самиць?

Статеві клітини самиць називають яйцеклітини (овуляторне яйце, овоцит).

Назвіть особливості зрілих статевих клітин (гаметоцитів).

Не можуть розмножуватися, мають гаплоїдний набір хромосом, для них властива низька метаболічна активність.

Охарактеризуйте статеві клітини самця.

Сперматозоїди – рухливі джгутикоподібні клітини, що входять до складу сперми. На сперматозоїді розрізняють головку, шийку і хвіст. Їх довжина коливається від 50 до 80 мкм. Найбільшу довжину мають сперматозоїди бика і барана – 75–80 мкм, найменшу кнура і жеребця – 50–60 мкм.

Які функції виконує сперматозоїд?

Забезпечує зустріч з яйцеклітиною (має апарат руху), передає майбутньому організму батьківські гени, вносить в яйцеклітину центріоль.

Чим утворена головка сперматозоїда?

Цитоплазмою, ядром і акросомою.

Чим представлений спадковий матеріал сперматозоїда?

У ядрі міститься спадковий матеріал у вигляді хромосом. Сперматозоїди гетерогаметні: андросперматозоїди мають Y-статеву хромосому, а гінекосперматозоїди – Х-хромосому.

Будова акросоми сперматозоїда.

Це видозмінений комплекс Гольджі. Вона має вигляд чохлика і вкриває спереду та з боків ядро. Обмежена клітинною мембраною і містить порожнину.

Функції акросоми сперматозоїдів.

У її порожнині містяться гідролітичні ферменти – трипсин і гіалуронідаза, які при заплідненні руйнують контакти між клітинами вторинної оболонки яйцеклітини внаслідок чого вона оголюється (денудація).

Що входить до складу шийки сперматозоїда?

Шийка сперматозоїда коротка, містить мало цитоплазми, в якій розміщені проксимальна центріоль і краніальна частина дистальної центріолі.

Яка функція проксимальної і краніальної частини дистальної центріолі?

Проксимальна центріоль попадає в яйцеклітину при заплідненні і забезпечує її дроблення, а краніальна частина дистальної центріолі дає початок аксонемі.

Назвіть складові частини хвоста сперматозоїда.

Проміжна (тіло сперматозоїда), головна і кінцева.

Чим представлений скоротливий апарат хвоста сперматозоїда?

Він представлений аксонемою – осьовою ниткою.

Будова і розміщення аксонеми.

Аксонема бере початок від краніальної частини дистальної центріолі, має циліндричну форму і розміщена у проміжній, головній і кінцевій частинах хвоста. Вона побудована з 10 пар мікротрубочок, з яких одна займає центральне положення, а решта 9 – периферійне. Пари мікротрубочок з’єднані між собою скоротливими білками.

Що розташовано біля аксонеми у проміжній та головній частинах хвоста сперматозоїда?

Біля аксонеми названих частин хвоста сперматозоїда розташовано 9 мікрофібрил, які починаються ще у ділянці шийки. Вони формують цитоскелет. У проміжній частині хвоста мікрофібрили розташовані вздовж аксонеми, а в головній частині –вони з’єднані ще й поперечними мікрофібрилами.

Яка будова мікрофібрил?

Мікрофібрили – філаментозні утвори, завтовшки 10 нм, які складаються з білкових субодиниць.

Особливості будови проміжної частини хвоста сперматозоїда.

Проміжна частина (тіло сперматозоїда) містить найбільший об’єм цитоплазми, в якій розміщені мітохондрії і включення (глікоген, фосфоліпіди). Мітохондрії навколо фібрил і аксонеми формують мітохондріальну піхву.

З яких компонентів побудована головна частина хвоста?

Вона утворена лише аксонемою і мікрофібрилами, які оточені невеликим прошарком цитоплазми.

Особливості будови кінцевої частини хвоста сперматозоїда.

Кінцева частина хвоста утворена лише аксонемою, яка розпадається на кінцеві фібрили і незначною кількістю цитоплазми.

Що знаходиться між головною і кінцевою частиною хвоста сперматозоїда?

Між ними знаходиться кільцеподібна каудальна частина дистальної центріолі.

Назвіть особливості будови сперматозоїдів птахів.

Мають гвинтоподібну чи клиноподібну головку, яка без видимих меж переходить у шийку.

Протягом якого часу сперматозоїди зберігають життєдіяльність у статевих шляхах самиць?

Сперматозоїди ссавців – 24–36 год.

Сперматозоїди птахів – протягом місяця.

Яке середовище оптимальне для сперматозоїдів?

Слаболужне.

Чому сперматозоїди не злипаються у спермі?

Тому, що вони мають однаковий електричний заряд.

Що таке хемотаксис сперматозоїдів?

Рух сперматозоїдів у напрямку хімічних речовин, які виділяє яйцеклітина.

Що таке реотаксис сперматозоїдів?

Здатність сперматозоїдів рухатися проти течії рідини.

Назвіть складові частини яйцеклітини?

Яйцеклітина – еукаріотна клітина, яка складається з цитоплазми, ядра і оболонок (їх може бути дві або три).

Особливості будови яйцеклітин.

Мають великі розміри (від 100 мкм до декількох сантиметрів), нерухомі, мають гаплоїдне число хромосом, мають трофічні включення у вигляді жовтка, не мають клітинного центру, мають анімальний і вегетативний полюси, гомогаметні.

Охарактеризуйте ядро яйцеклітини.

Ядро велике, розташоване в анімальному полюсі. У ньому міститься гаплоїдний набір хромосом, серед яких є тільки Х-статеві хромосоми, тобто вони гомогаметні.

Яка будова і функції жовтка?

До складу жовтка входять вода, білки, вуглеводи, ліпіди, вітаміни і мінеральні речовини. Він накопичується у вегетативному полюсі яйцеклітини і є трофічним матеріалом для зародка.

Критерії класифікації яйцеклітин.

Яйцеклітини класифікують залежно від кількості жовтка і від його локалізації у цитоплазмі.

Класифікація яйцеклітин залежно від кількості жовтка.

• Оліголецитальні – містять мало жовтка. Властиві тваринам із внутрішнім ембріональним розвитком (ссавці) і тваринам з непрямим ембріональним розвитком (ланцетник).

• Мезолецитальні – містять середню кількість жовтка. Властиві тваринам з зовнішнім і непрямим типом ембріонального розвитку (амфібії, більшість риб).

• Полілецитальні – містять багато жовтка. Властиві тваринам з прямим зовнішнім ембріональним розвитком (плазуни, птахи, яйцекладні ссавці, окремі види риб).

Класифікація яйцеклітин залежно від розміщення жовтка у яйцеклітині.

• Ізолецитальні або гомолецитальні (ссавці, ланцетник) – жовток розміщений у цитоплазмі рівномірно.

• Телолецитальні (амфібії, риби, плазуни, птахи, яйцекладні ссавці) – жовток локалізований у вегетативному полюсі.

Охарактеризуйте оболонки яйцеклітини.

Первинна оболонка (жовткова, вітелінова) – власне плазмолема.

Вторинна оболонка утворена фолікулярними клітинами та їхніми похідними. Останні прилягають до первинної оболонки і формують блискучу (прозору) зону. Радіально розташовані фолікулярні клітини та їх відростки, блискуча зона, утворюють так званий променевий вінець.

Третинна оболонка є лише в яйцеклітинах плазунів, птахів та яйцекладних ссавців. Її складові частини утворені секретом яйцепроводу.

Які функції виконує вторинна оболонка яйцеклітини?

Трофічну, захисну функції, а також запобігає поліспермії – проникненню у яйцеклітину багатьох сперміїв. Найкраще вона розвинена у яйцеклітині ссавців. Вторинна оболонка відсутня у зрілих яйцеклітинах птахів.

Будова яйцеклітини птахів.

Яйцеклітина птахів – яйце. Складається з жовтка, білка, підшкаралупової оболонки і шкаралупи.

Опишіть жовток.

Жовток – це власне яйцеклітина у якій є ядро і цитоплазма. Ядро знаходиться у ділянці анімального полюса і оточене вузькою смужкою цитоплазми, яка не містить жовтка і має органели (зародковий рубчик). Жовток яйця буває темним і світлим. Поблизу центра ядра знаходиться світлий жовток. Ця зона має колбоподібну форму і називається латеброю. В інших ділянках яйцеклітини світлий і темний жовток розміщені шарами. Темний жовток формується вдень, а світлий – вночі. Жовток оточений первинною оболонкою і утримується в яйці за допомогою халаз.

Що таке халази?

Халази – пучки тонких ниткоподібних структур білково-вуглеводної природи, які спрямовані від жовтка до підшкаралупової оболонки протилежних кінців яйця.

Назвіть складові третинної оболонки яйцеклітини птахів.

Білок, підшкаралупова оболонка, шкаралупа.

Яка будова і функції білка яйцеклітини птахів.

Білок розміщений навколо жовтка. До його складу входить вода (87 %), білки, вуглеводи, мінеральні речовини і незначна кількість ліпідів. Він є поживним матеріалом для зародка. Залежно від локалізації розрізняють внутрішній і зовнішній шари білка. У кожному шарі білок буває у рідкому і щільному станах. Щільний білок бере участь у формуванні халаз.

Охарактеризуйте підшкаралупову оболонку яйцеклітини птахів.

Вона складається із зовнішнього і внутрішнього шару. Зовнішній прилягає до шкаралупи, а внутрішній – до білка. В ділянці тупого кінця яйця між шарами оболонки знаходиться порожнина, заповнена повітрям – повітряна камера. Підшкаралупова оболонка побудована з волокон, до складу яких входять кератиноподібні речовини. Вона щільна, еластична і прониклива для газів і води.

Будова і функції шкаралупи яйцеклітини птахів.

Шкаралупа побудована з неорганічних і органічних речовин. Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки волокон, а неорганічні – вапно. У шкаралупі є мікропори і тому вона прониклива для газів. Зовні шкаралупа вкрита кутикулою, яка побудована з глікозаміногліканів. Вона запобігає проникненню крізь пори шкаралупи бактерій, спор, грибів. Шкаралупа виконує захисну функцію, є депо мінеральних речовин, які використовуються для формування скелета зародка.

Що таке гаметогенез?

Це процес розвитку статевих клітин від виникнення до набуття ними здатності до запліднення.

Як називають первинні статеві клітини?

Їх називають гаметобластами. Вони утворюються в стінці жовткового мішка зародка на ранніх стадіях пренатального періоду онтогенезу.

Що таке сперматогенез?

Сперматогенез – це розвиток сперматозоїдів. Відбувається в статевих залозах статевозрілих самців, а власне в їх звивистих сім’яних канальцях.

Назвіть періоди сперматогенезу.

Розмноження, росту, дозрівання, формування.

Як називають клітини періоду розмноження сперматогенезу?

У період розмноження статеві клітини самця називаються сперматогоніями. Вони входять до складу стінки звивистих канальців сім’яника. Сперматогонії мають невеликі розміри, округлу форму і диплоїдний набір хромосом. Активно розмножуються шляхом мітозу. Частина з них припиняє поділ, збільшується і переходить у період росту. Клітини, які не припиняють ділитися залишаються стовбуровими клітинами і поповнюють запас сперматогоній.

Як називають клітини періоду росту сперматогенезу?

Їх називають первинні сперматоцити У первинних сперматоцитах активізуються обмінні процеси, утворюються нові органели. В ядрі синтезується ДНК і відбувається рекомбінація спадкового матеріалу.

Назвіть по порядку фази рекомбінації спадкового матеріалу.

Лептотена, зиготена, пахітена, диплотена, діакінез.

Охарактеризуйте лептотену періоду росту сперматогенезу.

У первинному сперматоциті хромосоми залишаються у спіралізованому стані і під мікроскопом мають вигляд тонких ниток.

Охарактеризуйте зиготену періоду росту сперматогенезу.

Гомологічні хромосоми зближуються і з’єднуються бічними поверхнями. Зближені хромосоми обмінюються генами (кросинговер).

Охарактеризуйте пахітену періоду росту сперматогенезу.

Хромосоми спіралізуються і потовщуються. У цю фазу закінчується зближення (кон’югація) хромосом.

Охарактеризуйте диплотену періоду росту сперматогенезу.

У диплотені у кожній кон’югованій хромосомі виникає дві хроматиди, які з’єднані центромером. Тобто відбувається формування тетрад.

Що відбувається у діакінезі періоду росту сперматогенезу?

У діакінезі хромосоми ще більше потовщуються і відходять одна від одної.

Які процеси відбуваються у період дозрівання сперматогенезу?

Відбувається два поділи клітин, які проходять один за одним з дуже короткою інтерфазою (мейоз). Перший редукційний поділ закінчується утворенням двох вторинних сперматоцитів. Вони мають половинний набір хромосом, але кожна хромосома мала дві хроматиди, у зв’язку з чим їх набір залишається диплоїдним. Другий екваційний поділ. Із вторинного сперматоцита утворюються дві сперматиди. Це клітини з гаплоїдним набором хромосом. Половина з них мають Х-, половина Y-статеві хромосоми. Сперматиди перебувають у тісному контакті з підтримувальними клітинами.

Чим характеризується період формування сперматогенезу?

Сперматиди видовжуються і набувають морфологічних ознак, що властиві сперматозоїдам. Частина цитоплазми сперматиди, яка не ввійшла до складу цитоплазми сперматозоїдів, фагоцитується підтримувальними клітинами звивистих сім’яних канальців. Сперматозоїди втрачають зв’язок з підтримувальними клітинами і заповнюють просвіт звивистих сім’яних канальців.

Що таке овогенез?

Це розвиток статевих клітин самиці. Він починається в ембріональний період і закінчується з настанням статевої зрілості.

Назвіть періоди овогенезу.

Розмноження, росту, дозрівання.

Де відбуваються періоди овогенезу?

Перші два періоди відбуваються в яєчниках, а третій – починається у яєчниках і закінчується у яйцепроводах.

Охарактеризуйте період розмноження овогенезу.

Період розмноження триває під час внутрішньоутробного розвитку і закінчується у перші місяці після народження. Статеві клітини цього періоду – овогонії – невеликі клітини округлої форми з оксифільною цитоплазмою і великим ядром з диплоїдним набором хромосом. Вони активно розмножуються шляхом мітозу. Наприкінці періоду розмноження їх мітотична активність припиняється і вони переходять у наступний період. Багато овогоній гине шляхом апоптозу.

Як називаються клітини періоду росту овогенезу?

Статеві клітини цього періоду називають первинними овоцитами.

Що відбувається у первинних овоцитах?

У первинних овоцитах відбувається рекомбінація спадкового матеріалу, як і у первинних сперматоцитах, але п’ята фаза називається диктіотена. У диктіотені відбувається деспіралізація хромосом і вони стають невидимими. У первинних овоцитах також відбувається інтенсивне утворення жовтка.

Як відбувається утворення жовтка?

В утворенні жовтка бере участь весь організм тварини. Речовини, які його утворюють, з кров’ю попадають у кровоносні капіляри оболонки фолікулів. Через стінку капілярів плазма крові з ними потрапляє у фолікулярні клітини (зернистий шар), які пізніше утворюють вторинну оболонку яйцеклітини. Фолікулярні клітини мають відростки через які речовини потрапляють цитоплазму первинних овоцитів, де їх них утворюється жовток. При накопиченні жовтка ядро овоцита зміщується на периферію (полярна диференціація). Пізніше формується кортикальний шар цитоплазми. З його утворенням процес синтезу накопичення і утворення жовтка припиняється.

Назвіть фази накопичення жовтка у первинних овоцитах і що в них відбувається.

Цей процес має дві фази: превітелогенезу та вітелогенезу.

У фазі превітелогенезу (малого росту) у цитоплазмі первинних овоцитів збільшується кількість білоксинтезуючих органел і мітохондрій, які локалізуються у периферійній частині цитоплазми. У ядрі відбувається деспіралізація хромосом (диктіотена).

У фазі вітелогенезу (великого росту) – проходить інтенсивне накопичення жовтка у цитоплазмі первинних овоцитів. Матеріал для синтезу жовтка надходить з організму через фолікулярні клітини.

Які процеси відбуваються у період дозрівання овогенезу?

Первинні овоцити діляться шляхом мітозу. У результаті першого поділу утворюються вторинний овоцит і перше полярне (редукційне) тільце. У результаті другого поділу із вторинного овоцита утворюються яйцеклітина і друге полярне тільце. Перше полярне тільце також ділиться на два.

Де відбувається поділ первинного овоцита?

Він відбувається у третинному (зрілому) фолікулі.

Де відбувається поділ вторинного овоцита?

Він відбувається після овуляції овоцита у яйцепроводі. Цей поділ стимулює проникнення сперматозоїда в овоцит.

Для чого необхідні полярні тільця?

Ним у період дозрівання овогенезу з овоцитів видаляється половина спадкового матеріалу (хромосом).

Що відбувається з полярними тільцями і незаплідненим овоцитом?

Вони гинуть і фагоцитуються макрофагами.

Що таке запліднення?

Запліднення – процес злиття статевих клітин самця і самиці, в результаті чого утворюється одноклітинний зародок – зигота.

Чим зигота відрізняється від яйцеклітини?

Має диплоїдний набір хромосом, має клітинний центр, здатна до поділу.

Типи запліднення.

Розрізняють зовнішнє і внутрішнє запліднення. Зовнішнє запліднення відбувається за межами організму (більшість риб, амфібії), а внутрішнє – в статевих органах самиці (птахи, ссавці).

Біологічне значення запліднення.

При заплідненні відбувається передача спадкового матеріалу від батьків новому організму. Внаслідок цього виникає багато нових комбінацій спадкового матеріалу, утворюється різноманітний генофонд, який є матеріалом для добору в господарській діяльності людини.

Де відбувається внутрішнє запліднення?

Внутрішнє запліднення здійснюється в ампульній частині яйцепроводу (матковій трубі).

Які етапи виділяють у внутрішньому заплідненні?

Дистантний і контактний.

Охарактеризуйте дистантний етап запліднення.

Починається у сім’явиносних шляхах самця перед еякуляцією (сім’явипорскуванням). При цьому відбувається перебудова глікокаліксу плазмолеми сперматозоїдів, що захищає їх від руйнування у статевих шляхах самиці. У статевих шляхах самиці сперматозоїди стають рухливими (капацитація), і вони прямують до ампульної частини яйцепроводу, де контактують з овоцитом.

Внаслідок чого сперматозоїди стають рухливими?

У статевих шляхах самиці сперматозоїди контактують з секретом їх залоз і епітелієм слизової оболонки. внаслідок цього плазмолема їх акросомної ділянки звільняється від глікокаліксу і білків сперми та стає більш проникливою для іонів кальцію, в результаті чого їх рухливість різко збільшується. З звільненість плазмолеми акросомної ділянки сперматозоїдів від глікокаліксу і білків сперми також сприяє розвитку акросомної реакції.

Чому сперматозоїди у статевих шляхах самиці рухаються у напрямку розташування вторинного овоцита?

Завдяки їх здатності до хемотаксису і реотаксису.

Що зумовлює хемотаксис і реотаксис сперматозоїдів?

Хемотаксис сперматозоїдів зумовлюють особливі хімічні речовини (гіноми), які продують вторинні овоцити. Реотаксис сперматозоїдів визиває зворотня напрямку їх руху течія секрету статевих залоз.

Що відбувається у контактному етапі запліднення?

Денудація, пенетрація, кортикальна реакція, синкаріон.

Що таке денудація?

Це процес оголення вторинного овоцита. Під дією ферментів акросоми сперматозоїда (гіалуронідази і трипсину) руйнуються контакти між фолікулярними клітинами вторинної оболонки, внаслідок чого вона зникає. При цьому також локально руйнується прозора зона.

Як потрапляють ферменти акросоми у вторинну оболонку яйцеклітини?

Вони потрапляють внаслідок акросомної реакції. При контакті головки сперматозоїда з вторинною оболонкою зовнішній листок мембрани акросоми зливається з плазмолемою сперматозоїда і через неї виділяються ферменти.

Що таке пенетрація?

Це явище проникнення сперматозоїда у вторинний овоцит.

Як відбувається пенетрація?

Сперматозоїд проникає через прозору зону і його головка контактує з первинною оболонкою вторинного овоцита. Плазмолема ділянки головки сперматозоїда зливається з первинною оболонкою овоцита і вміст сперматозоїда потрапляє у цитоплазму останнього. Плазмолема сперматозоїда залишається на поверхні овоцита.

Що таке кортикальна реакція?

Починається після проникнення сперматозоїда у вторинний овоцит. При цьому з кортикального шару цитоплазми вторинного овоцита виділяються речовини, які взаємодіють з глікокаліксом первинної оболонки овоцита і утворюють непроникливу для інших сперматозоїдів оболонку запліднення.

Що забезпечує кортикальна реакція?

Вона забезпечує моноспермію.

Що таке моноспермія?

Моноспермія – процес проникнення у вторинний овоцит одного сперматозоїда. Властива ссавцям.

Що таке поліспермія?

Поліспермія – процес проникнення у вторинний овоцит великої кількості сперматозоїдів (до 300). Це зумовлено тим, що кортикальна реакція відбувається дуже повільно і відповідно оболонка запліднення формується також повільно. Поліспермія характерна для птахів, але участь у заплідненні бере один сперматозоїд.

Що ще відбувається у вторинному овоциті після проникнення в нього сперматозоїда?

Вторинний овоцит ділиться (другий поділ періоду дозрівання). Внаслідок чого утворюється яйцеклітина і друге полярне тільце.

Як називається ядро сперматозоїда самця і ядро яйцеклітини самиці після проникнення сперматозоїда в яйцеклітину?

Пронуклеус самця і пронуклеус самиці.

Дайте визначення синкаріону.

Процес злиття пронуклеусів самця і самиці.

Що відбувається в зиготі?

Хромосоми розташовуються на її екваторі, центріолі подвоюються і розходяться до протилежних полюсів, формується веретено поділу. Зигота починає дробитися.

Що таке дроблення?

Етап ембріогенезу, який закінчується утворенням багатоклітинного зародка – бластули.

Як відбувається дроблення?

Дроблення відбувається шляхом поділу (мітоз) зиготи на два бластомери і поділом бластомерів.

У яких площинах може відбуватись поділ бластомерів?

Поділ бластомерів відбувається швидко, один за одним, почергово в площинах: у меридіональній, у екваторіальній, у широтній.

Коли закінчується поділ бластомерів?

Він закінчується тоді коли в бластомерах буде оптимальне співвідношення між ядром і цитоплазмою, яке властиве даному виду тварин.

Чим утворена бластула?

Бластула має переважно кулясту форму. Вона утворена стінкою (бластодермою) і порожниною (бластоцеллю). Бластоцель – це первинна порожнина тіла, яка заповнена рідиною. Бластодерма утворена бластомерами. На бластулі розрізняють дах, дно і крайову зону.

Які є види дроблення?

Дроблення є повне і часткове. Повне може бути рівномірне і нерівномірне.

Від чого залежить вид дроблення?

Вид дроблення залежить від вмісту жовтка у зиготі.

Що відбувається перед дробленням з жовтком зигот, які містять його малу або середню кількість?

Жовток таких зигот переміщується у вегетативний полюс зиготи.

Охарактеризуйте повне рівномірне дроблення.

Повне рівномірне дроблення властиве для оліголецитальних та ізолецитальних зигот (ланцетник). У поділі бере участь вся зигота і бластомери мають майже однакові розміри. Внаслідок такого поділу утворюється одношарова бластула – целобластула, яка має велику порожнину.

Охарактеризуйте повне нерівномірне дроблення.

Повне нерівномірне дроблення характерне для мезолецитальних і телолецитальних зигот (окремі види риб, амфібії). У процесі дроблення бере участь вся зигота, однак швидкість поділу вегетативного полюса менша від швидкості поділу анімального полюса. Внаслідок цього бластомери мають неоднакові розміри. У ділянці вегетативного полюса вони великі (макромери), а в ділянці анімального полюса – малі (мікромери). При цьому виді дроблення поділ бластомерів відбувається також у тангенціальній площині. Внаслідок цього формується багатошарова бластула – амфібластула. Її порожнина зміщена до даху.

Охарактеризуйте часткове дроблення.

Часткове (дискоїдальне) дроблення характерне для зигот з великим вмістом жовтка (більшість риб, плазуни, яйцекладні ссавці, птахи). Дроблення відбувається лише в ділянці анімального полюса. Утворюється дискобластула. Її дах і крайова зона утворені бластомерами, а дно – жовтком. Порожнина дискобластули щілиноподібна.

Як відбувається дроблення у ссавців?

Дроблення починається як повне рівномірне, продовжується як повне не рівномірне і переходить в асинхронне. При цьому утворюються два види бластомерів – темні і світлі. Їх скупчення формують морулу. У морулі світлі бластомери розміщені зверху, а темні – знизу. Світлі бластомери активно мітотично діляться і розміщуються на периферії, утворюючи трофобласт. Темні бластомери розташовані групкою на внутрішній поверхні трофобласта і формують ембріобласт. Між трофобластом і ембріобластом утворюється порожнина – бластоцель, що заповнена рідиною. З утворенням порожнини морула перетворюється на бластулу ссавців – бластоцисту.

Що таке гаструляція?

Це процес розмноження, росту, перегрупування та диференціації клітин бластули, що призводить до утворення зародкових листків і зачатків осьових органів.

Назвіть зародкові листки.

• Ектодерма (зовнішній зародковий листок).

• Мезодерма (середній зародковий листок).

• Ентодерма (внутрішній зародковий листок).

Чи виникають зародкові листки одночасно?

Ні. На початку гаструляції утворюються екто- і ентодерма, а пізніше – мезодерма.

Назвіть осьові органи.

Нервова трубка, хорда, кишкова трубка.

Назвіть типи гаструляції.

Інвагінація, епіболія, імміграція, деламінація.

У хордових тварин гаструляція може відбуватися за кількома типами. Один із них називають основним, а інші – додатковими.

Від чого залежить тип гаструляції бластул?

Він залежить від виду бластули.

Охарактеризуйте інвагінацію.

Інвагінація – впинання, утворення гаструли з целобластули. Бластодерма ділянки дна целобластули впинається в бластоцель і прилягає до бластодерми даху і крайової зони. Порожнина целобластули зникає і утворюється зародок, який складається з ектодерми і ентодерми. Ентодерма обмежує порожнину первинної кишки – гастроцель, яка сполучається з навколишнім середовищем отвором – бластопором (первинний рот). Бластопор обмежений дорсальною, вентральною і латеральними губами.

Охарактеризуйте епіболію.

Епіболія – обростання. Це основний тип гаструляції амфібластули. Малі бластомери даху та крайової зони активно розмножуються і обростають великі бластомери дна бластули. Внаслідок цього формуються ектодерма і ентодерма.

Охарактеризуйте імміграцію.

Імміграція – вселення. Бластомери стінки бластули іммігрують у її порожнину, розміщуються поблизу бластодерми і утворюють ентодерму. Бластомери, що не іммігрували із стінки формують ектодерму. Такий тип гаструляції є основним у кишковопорожнинних, додатковим у птахів і ссавців.

Охарактеризуйте деламінацію.

Деламінація – розшарування. Основний тип гаструляції у птахів і ссавців. Клітини стінки бластули активно діляться і утворюють ектодерму і ентодерму.

З чого виділяється мезодерма і хорда?

У ланцетника з ентодерми, у амфібій, риб, плазунів, птахів і ссавців – з енто- і ектодерми.

Що таке гістогенез?

Гістогенез (грецьк. histos – тканина, genesis – розвиток) – процес утворення і розвитку тканин.

Що таке органогенез?

Органогенез (грецьк. organ – орган, genesis – розвиток) – процес утворення і розвитку органів.

Які структури організму розвиваються з ектодерми?

Нервова трубка, епідерміс шкіри та її похідні, епітелій слизової оболонки передньої частини ротової порожнини та відхідникової частини прямої кишки і епітелій передньої ділянки повітроносних шляхів.

Які структури організму розвиваються з ентодерми?

Кишкова трубка та епітелій слизової оболонки органів дихання.

Склад мезодерми.

Мезодерма має вигляд двох мішкоподібних утворів і поділяється на дорсальну (сегментовану) і вентральну (несегментовану) частини, які з’єднані сегментними ніжками (нефрогонадотом).

Чим утворена дорсальна частина мезодерми?

Дорсальна сегментована частина мезодерми представлена сегментами – сомітами, що розміщені по боках нервової трубки і хорди. У кожному соміті розрізняють такі частини: зовнішню – дерматом, середню – міотом, внутрішню – склеротом.

З дерматому розвиваються глибокі шари шкіри, з міотомів – скелетні м’язи, із склеротомів – скелет.

Диференціація вентральної частини мезодерми.

Вентральна несегментована частина мезодерми називається спланхнотом. Вона представлена парієтальним і вісцеральним листками. Між ними розташована вторинна порожнина тіла – целом. Із спланхнотома розвивається епітелій серозних оболонок і деякі інші структури.

Що таке сегментні ніжки?

Сегментні ніжки (нефрогонадотоми) представлені трубочками, які утворені клітинами. З них розвиваються окремі частини сечостатевих органів.

Що ще виділяється із мезодерми?

Мезенхіма – первинна сполучна тканина, з якої розвиваються всі різновиди сполучної тканини і гладка м’язова тканина.

Які структури розвиваються з осьових органів?

Нервова трубка дає початок нервовій системі. Кишкова трубка – епітелію слизової оболонки органів травлення (за виключенням передньої частини ротової порожнини та відхідникової частини прямої кишки), а також паренхімі печінки та підшлункової залози. Хорда безчерепних хордових тварин є осьовим скелетом, а у черепних хордових – його частиною (пульпозне ядро міжхребцевих дисків).

Що таке нейруляція?

Нейруляція – процес утворення нервової трубки. Клітини нервової пластинки активно розмножуються, внаслідок чого вона прогинається і утворюється нервовий жолоб. Краї останнього змикаються і формують нервову трубку в центрі якої є канал.

Назвіть шляхи ембріонального розвитку риб.

Риби, розвиток яких відбувається із стадією личинки (дводишні кистепері, осетрові) мають мезолецитальні та телолецитальні яйцеклітини. Ембріогенез цих риб подібний такому амфібій. Риби, розвиток яких відбувається без стадії личинки (вищі костисті риби, акули) мають полілецитальні і телолецитальні яйцеклітини. Ембріогенез цих риб подібний такому птахів.

Як називається яйцеклітина риб?

Яйцеклітина риб називається ікринкою.

Як називається яйцеклітина амфібій?

Яйцеклітина амфібій називається ікринкою. Це мезолецитальна і телолецитальна яйцеклітина, у ділянці апікального полюса якої знаходиться пігмент чорно-бурого кольору. Він поглинає теплові промені і прискорює розвиток зародка.

Які органи називаються дефінітивними?

Дефінітивні органи – це постійні органи в тілі тварини, які замінюють провізорні (тимчасові).

Які органи називаються провізорними?

Провізорні – це тимчасові органи, які функціонують лише в пренатальний період розвитку, а після народження редукуються.

Як відбувається гаструляція птахів.

Відбувається за типом деламінації та імміграції. Утворюється зародковий диск, який у перші 12 годин інкубації розростається на поверхні жовтка і складається з екто- і ентодерми. Його центральна частина утворює зародковий щиток, з якого розвивається зародок, а периферійна – позазародкову частину, з якої формуються позазародкові органи. Зародковий щиток оточений світлим полем навколо якого знаходиться темне поле, яке утворене клітинами позазародкової частини зародкового диска, що лежать безпосередньо на жовтку. Із клітин зародкового диска формується матеріал хорди і мезодерми.

Диференціація позазародкової частини зародкового диска птахів.

Позазародкова частина зародкового диска складається з позазародкових екто-, енто- та мезодерми. Остання представлена лише спланхнотом. Вони дають початок тимчасовим позазародковим органам – плодовим оболонкам.

Назвіть позазародкові органи птахів.

Жовтковий мішок, амніон, сероза, алантоїс.

Як відбувається гаструляція плацентарних ссавців?

Вона відбувається так як у птахів.

Назвіть позазародкові органи ссавців.

Жовтковий мішок, амніон, алантоїс, хоріон, плацента.

Який позазародковий орган ссавців відповідає серозі птахів?

Хоріон.

Які функції виконує жовтковий мішок?

Трофічну, є органом ембріонального кровотворення, орган, в якому утворюються первинні статеві клітини – гаметобласти.

Джерела розвитку жовткового мішка.

Жовтковий мішок формується у результаті обростання жовтка позазародковими ентодермою та вісцеральним листком мезодерми. Поблизу жовтка вони формують жовткову протоку, яка входить до складу пуповини і з’єднує кишкову трубку із вмістимим жовткового мішка. Наприкінці розвитку плода жовтковий мішок втягується у кишкову трубку. Процес обростання жовтка у птахів не відбувається до кінця, внаслідок чого жовтковий мішок знизу залишається відкритим. У цій ділянці жовток безпосередньо прилягає до білка.

Які особливості має жовтковий мішок у плацентарних ссавців?

У плацентарних ссавців він не має жовтка і містить білкову речовину. В зв’язку з цим його трофічна функція незначна і він рано редукується.

Які функції виконує амніон?

Між амніоном і зародком знаходиться амніотична порожнина, заповнена амніотичною рідиною. Тобто, амніон створює водне середовище, в якому розвивається зародок, захищає його від механічних пошкоджень, а амніотична рідина є поживним матеріалом.

Які функції виконує сероза?

Сероза оточує зародок, позазародкові органи і білок яйця птахів. Вона прилягає до шкаралупи і бере участь у газообміні. Клітини ектодерми серози виділяють ферменти, що переводять мінеральні речовини в іони. Останні використовуються для росту скелета плода.

Які функції виконує алантоїс?

У порожнині алантоїса накопичуються продукти обміну речовин і сечова кислота. Протока алантоїса входить до складу пуповини, за допомогою якої плід сполучається з позазародковими органами.

Джерела розвитку амніона і серози.

Розвиток амніона і серози пов’язаний з розвитком кільцеподібної амніотичної складки, яка утворена позазародковими ектодермою і парієтальним листком мезодерми. Над спинною ділянкою зародка краї складки зростаються і утворюється дві оболонки: зовнішня сероза і внутрішня – амніон.

Внаслідок чого утворюється серо-амніотичний канал у птахів?

Він утворюється внаслідок неповного зростання країв амніотичної складки у ділянці заднього кінця зародка. Через цей канал білок потрапляє у порожнину амніона.

Джерела розвитку алантоїса.

Стінка алантоїса утворена ентодермою та вісцеральним листком мезодерми. Алантоїс у вигляді мішка розростається у позазародковому целомі. У плацентарних ссавців мезодермальний листок алантоїса зростається з відповідними листками амніона і хоріона внаслідок чого утворюються аланто-амніон та аланто-хоріон.

Що таке позазародковий целом?

Між серозою з одного боку, амніоном і жовтковим мішком з другого боку знаходиться щілиноподібна порожнина – позазародковий целом.

Як утворюється серозо-алантоїс?

Мезодерма алантоїса зростається з мезодермою серози, внаслідок чого утворюється серозо-алантоїс. У мезодермі серозо-алантоїса розвиваються кровоносні судини, через які до плода надходить кров.

Функції хоріона.

Хоріон – зовнішня плодова оболонка ссавців. На ньому формуються ворсинки, які сполучаються з слизовою оболонкою матки. Як відмічено вище, він зростається з алантоїсом, утворюючи аланто-хоріон.

Які функції виконує плацента?

Через плаценту у передплід (плід) надходять поживні речовини і кисень та виводяться продукти обміну, плацента захищає зародок від впливу механічних чинників, є органом імунного захисту, у плаценті виробляються біологічно активні речовини, які регулюють нормальний перебіг вагітності та стимулюють розвиток молочної залози.

Будова плаценти.

Плацента складається з зародкової (плодової) і материнської частини. Зародкову частину формує аланто-хоріон, а материнська частина представлена слизовою оболонкою матки.

Класифікація плацент залежно від розміщення ворсинок хоріона.

Дифузна – ворсинки хоріона рівномірно розташовані по всій поверхні хоріона. Властива кобилі, свиноматці, ослиці, верблюдиці.

Котиледонова – ворсинки хоріона розміщені групами – котиледонами, які вступають у зв’язок з карункулами слизової оболонки матки. Властива жуйним. Комплекс котиледон–карункул називається плацентом.

Кільцеподібна – ворсинки хоріона розміщені у вигляді смужки в середній частині. Властива хижакам.

Дископодібна – ворсинки хоріона займають площу, яка має вигляд диска. Властива приматам і гризунам.

Класифікація плацент залежно від характеру з’єднання ворсинок хоріона з слизовою оболонкою матки.

Епітеліохоріальна – ворсинки хоріона проникають у маткові залози і контактують з їх епітелієм. Така плацента властива кобилі, свиноматці, ослиці.

Десмохоріальна – ворсинки хоріона заглиблюються у товщу слизової оболонки, руйнують її епітелій і контактують із сполучною тканиною. Притаманна жуйним.

Ендотеліохоріальна – ворсинки хоріона проникають через епітелій у власну пластинку слизової оболонки матки і контактують з ендотелієм кровоносних судин. Властива хижакам.

Гемохоріальна – ворсинки хоріона заглиблюються в товщу слизової оболонки матки, проникають у розширені кровоносні капіляри та контактують безпосередньо з кров’ю. Властива приматам і гризунам.

Назвіть стадії ембріонального розвитку курчати.

Латебрального живлення (30–36 год. інкубації).

Жовткового живлення (з 30–36 год. до 7–8 доби інкубації).

Живлення білком і дихання Оксигеном повітря (з 7–8 доби по 18–19 добу інкубації).

Використання зародком Оксигену повітря з повітряної камери яйця (з 18–19 доби інкубації до наддзьобування).

Вилуплення (з 20 до 21 доби інкубації).

Охарактеризуйте стадію латебрального живлення.

Кровообігу немає, закладається серце і формується жовтковий мішок.

Охарактеризуйте стадію живлення жовтком.

Формуються позазародкові органи. У стінці жовткового мішка утворюються кровоносні судини. Розвиваються органи тіла зародка, скорочується серце і функціонує печінка. В організм надходить Оксиген.

Охарактеризуйте стадію живлення білком і дихання Оксигеном повітря.

У цю стадію інтенсивно розвивається алантоїс, який разом із серозою забезпечують організм Оксигеном і мінеральними речовинами. Продовжується розвиток усіх органів тіла зародка. Зародок стає сформованим плодом.

Охарактеризуйте стадію використання зародком Оксигену повітря з повітряної камери яйця.

Відбувається редукція алантоїса. Плід продзьобує внутрішній шар підшкаралупової оболонки і дихає повітрям повітряної камери. Починає функціонувати мале коло кровообігу.

Охарактеризуйте стадію вилуплення.

Жовтковий мішок з вмістимим впинається у порожнину кишечнику. Інші плодові оболонки припиняють функціонувати і відмирають. Плід продзьобує шкаралупу і залишає яйце.

Назвіть періоди внутрішньоутробного розвитку ссавців.

Зародковий, передплодовий, плодовий.

Охарактеризуйте зародковий період внутрішньоутробного розвитку ссавців.

Починається дробленням зиготи і закінчується утворенням плаценти, формуванням тканин і початком розвитку органів тіла зародка. У великої рогатої худоби триває перші 35 діб вагітності, у овець – 25–30 діб, у свиней – 23 доби, у коней – перші три місяці вагітності.

Охарактеризуйте передплодовий період внутрішньоутробного розвитку ссавців.

У цей період закінчується формування плаценти. Відбувається активний розвиток органів, їх систем і апаратів та інтенсивно збільшується маса передплода. Триває у великої рогатої худоби – з 35 до 60 добу вагітності, у овець – з 30 до 45, у свиней – з 23 до 38 добу, у коней – у першій половині четвертого місяця вагітності.

Охарактеризуйте плодовий період внутрішньоутробного розвитку ссавців.

Відбувається подальший розвиток органів, вони починають функціонувати, збільшується маса плода. У великої рогатої худоби цей період триває з 60 доби, у овець – з 46 доби, у свиней – з 39 доби, а у коней – з середини четвертого місяця до закінчення вагітності.

Що таке імплантація?

Це процес з’єднання зародка із слизовою оболонкою матки. У корів і овець здійснюється на 17 добу після запліднення, у кобили – 40–70 добу, у свині – 13 добу, у людини – на 6 добу.

Будова пупкового канатика (пуповини).

Він утворений слизовою сполучною тканиною. У ньому проходять магістральні кровоносні судини (дві артерії і одна вена) та протоки жовткового мішка і алантоїса.

ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ

Хто вперше ввів термін „тканина” в науку?

Цей термін вперше ввів у науку англійський вчений-ботанік Н.Грю у 1671 році. Він використав його у буквальному значенні, описуючи структури рослин, де переплетення волокон нагадувало тканину текстилю. Завдяки працям французького анатома К.Біша (1771–1802 рр.) термін “тканина” почали використовувати у морфології тварин і людини.

Що вивчає загальна гістологія?

Загальна гістологія вивчає розвиток, будову та функції тканин тваринного організму.

Що таке тканина?

Тканина – це сформована у філогенезі система клітин та їх похідних, які об’єднані спільністю походження, будови і функції.

Коли і ким була запропонована сучасна класифікація тканин?

У другій половині ХІХ ст. німецькими вченими Р.Келікером (1817–1905) і Ф.Лейдігом (1821–1908).

Назвіть типи тканин.

1. Епітеліальна.

2. Сполучна.

3. М’язова.

4. Нервова.

Чим утворена тканина?

Тканина утворена клітинами та міжклітинною речовиною (похідна клітин). Остання представлена основною речовиною і волокнами.

Що таке гістогенез?

Гістогенез (грецьк. histos – тканина, genesis – розвиток) – це процес розвитку тканин. Він починається після утворення зародкових листків.

Назвіть основні закономірності гістогенезу.

Основними закономірностями гістогенезу є: диференціація, адаптація, інтеграція та проліферація.

Як відбувається диференціація?

Клітини зародкових листків знаходяться у різних умовах життєдіяльності. У зв’язку з цим їх генетичні можливості реалізуються неоднаково. Одні гени повністю реалізують свою інформацію, а діяльність інших блокується. Внаслідок цього шлях розвитку клітин змінюється, тобто настає їх диференціація, яка призводить до утворення нових популяцій клітин.

Як здійснюється адаптація?

Набуті в результаті диференціації морфофункціональні особливості клітин нових популяцій закріплюються в їх спадковій інформації.

Як відбувається інтеграція?

Утворені нові популяції клітин, завдяки близьким особливостям будови і функції об’єднуються в тканини, з яких побудовані органи.

Що таке проліферація?

Це збільшення кількості клітин у тканині за рахунок їх розмноження.

Що таке регенерація?

Регенерація – процес поновлення структури біологічного об’єкта після його руйнування. Відповідно до рівня організації живого визначають субклітинну, клітинну та органну регенерацію.

Види регенерації.

Фізіологічна регенерація здійснюється постійно у здоровому організмі, а репаративна (патологічна) відбувається внаслідок ушкодження.

За рахунок чого відбувається регенерація тканин?

Вона відбувається за рахунок стовбурових клітин.

Яка тканина немає здатності до регенерації?

Нервова.

Що таке диферон?

Диферон або гістогенетичний ряд – це сукупність клітин, які послідовно розвиваються від одного типу стовбурових клітин до зрілої спеціалізованої клітини. Тканини здебільшого мають кілька диферонів.

Охарактеризуйте стовбурові клітини.

Стовбурові клітин – найменш диференційовані клітини, які детермінуються у зародкових листках у кінці гаструляції. Стовбурові клітини утворюють популяції, яким притаманне самопідтримання, диференціація у кількох можливих напрямках та утворення через клітини-попередники функціонально зрілих клітин тканин.

Яка функція кейлонів?

Кейлони – речовини, які гальмують розмноження клітин-попередників та стовбурових клітин. Коли кількість зрілих клітин зменшується (наприклад, після травми) гальмівна дія кейлонів послаблюється, посилюється мітотична активність клітин-попередників і число спеціалізованих клітин відновлюється.

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА (ЕПІТЕЛІЙ)

Які функції виконує епітеліальна тканина (епітелій)?

Епітеліальна тканина виконує численні функції, які об’єднані у три групи: захисна, обмінна, секреторна.

Хто вперше запропонував термін „епітелій”?

Цей термін вперше було запропоновано голландським морфологом Ф.Рюйшем (1638–1731).

Назвіть особливості будови епітеліальної тканини.

1. Утворена клітинами – епітеліоцитами.

2. Міжклітинна речовина відсутня або її дуже мало.

3. Відсутні кровоносні і лімфатичні судини.

4. Містить велику кількість нервових закінчень.

5. Висока здатність до регенерації.

6. Епітеліоцити сполучені між собою різними типами контактів, серед яких обов’язково є десмосомальні та утворюють суцільний пласт. Пласт епітеліоцитів розміщений на базальній мембрані.

Джерела розвитку базальної мембрани.

Базальна мембрана є похідною епітеліоцитів і клітин пухкої волокнистої сполучної тканини, що розміщена під ними.

Які функції виконує базальна мембрана?

Базальна мембрана відмежовує епітелій від пухкої волокнистої сполучної тканини, яка завжди розташована під ним, не дає можливості йому вростати у сполучну тканину і таким чином виконує бар’єрну функцію. Вона також забезпечує адгезивні властивості і живлення епітелію.

Будова базальної мембрани.

За даними світлової мікроскопії, базальна мембрана є гомогенною пластинкою завтовшки до 1 мкм. За допомогою електронного мікроскопа встановлено, що вона утворена сіткою тонких волокон і основною речовиною.

Загальна характеристика епітеліоцитів.

Це соматичні клітини, які мають ядро, цитоплазму і оболонку та різну форму. Для них властива полярність. У цитоплазмі епітеліоцитів, крім органел загального призначення, є органели спеціального призначення (тонофібрили).

Що таке полярність епітеліоцита?

На епітеліоциті розрізняють апікальний і базальний полюси. Апікальний полюс спрямований до зовнішнього середовища, а базальний – знаходиться на базальній мембрані. Базальна частина епітеліоцита містить ядро, тут можуть бути локалізовані мітохондрії, утворюючи так звану базальну посмугованість. Базальна частина плазмолеми може утворювати глибокі інвагінації. Апікальному полюсові епітеліоцита властива наявність таких структур як мікроворсинки, щіточкова облямівка, війки тощо.

За якими критеріями класифікують епітеліальну тканину?

Існує три критерії класифікації епітеліальної тканини: генетична (за походженням), морфологічна, за положенням і функціональними особливостями.

Класифікація епітелію за походженням.

Розрізняють епітелій ектодермального, мезодермального і ентодермального походження.

Назвіть епітелій ектодермального походження.

Ектодермальний (шкірний епітелій) розвивається з ектодерми. До нього належить епітелій шкіри, слизових оболонок ротової порожнини, травної частини глотки, стравоходу, частини дихальних шляхів, рогівки і кон’юнктиви очного яблука та повік, піхви, сечостатевого присінка тощо.

Назвіть епітелій мезодермального походження.

Мезодермальний (нирковий і целомічний) розвивається з мезодерми. Це епітелій ниркових канальців і серозних оболонок.

Назвіть епітелій ентодермального походження.

Ентодермальний (кишковий) епітелій походить з ентодерми. Він локалізований на слизовій оболонці шлунка, кишки та частини органів дихання.

Морфологічна класифікація епітелію.

Вона базується на відношенні епітеліоцитів до базальної мембрани. За цією ознакою епітелій ділять на простий (одношаровий) і багатошаровий. У простому епітелії всі епітеліоцити розміщені на базальній мембрані, а в багатошаровому – лише клітини найнижчого шару.

Як ділять епітелій за положенням і функціональними особливостями?

Його ділять на поверхневий і залозистий. Поверхневий епітелій вкриває шкіру, слизові та серозні оболонки, протоки залоз тощо. Він виконує переважно захисну і обмінну функції. Залозистий епітелій утворює більшість залоз організму. Він виконує секреторну функцію.

Класифікація простого епітелію.

Простий епітелій поділяють на однорядний та багаторядний (псевдобагатошаровий).

Охарактеризуйте простий однорядний епітелій.

Простим однорядним називають епітелій, клітини якого мають однакову форму і розміри, а їх ядра розташовані на одному рівні, утворюючи один ряд.

Види простого однорядного епітелію.

За формою епітеліоцитів розрізняють: плоский, кубічний і циліндричний (стовпчастий) епітелій.

Будова однорядного плоского епітелію та його локалізація.

Епітеліоцити цього епітелію мають плоску форму. Вони утворюють респіраторні відділи легень, вистеляють порожнину середнього вуха, протоки залоз та вкривають серозні оболонки. Простий однорядний плоский епітелій серозних оболонок називають мезотелієм.

Будова простого однорядного кубічного епітелію та його локалізація.

Клітини цього епітелію мають кубічну форму. Він є у канальцях нирок, вивідних протоках багатьох залоз, бронхіолах легень тощо.

Будова простого однорядного циліндричного епітелію та його локалізація.

Епітеліоцити цього епітелію мають циліндричну форму. Він вкриває слизові оболонки шлунка, тонкої і товстої кишок, яйцепроводів, матки тощо. На апікальному полюсі епітеліоцитів можуть бути мікроворсинки (кишечник) або війки (яйцепровід, матка).

Охарактеризуйте простий багаторядний епітелій.

Простий багаторядний епітелій містить клітини різної форми і розмірів, які розташовані на базальній мембрані. У зв’язку з цим їх ядра розташовані на різних рівнях і утворюють декілька рядів. Цей епітелій ще називають псевдобагатошаровий.

Будова простого багаторядного епітелію та його локалізація.

Цей епітелій вистеляє переважно повітроносні шляхи. Його називають багаторядним війчастим. У ньому розрізняють такі основні види клітин: миготливі (війчасті), вставні (короткі та довгі), слизові (келихоподібні), а також ендокринні.

Який епітелій належить до багатошарового?

1. Багатошаровий плоский незроговілий.

2. Багатошаровий плоский зроговілий.

3. Перехідний.

Де локалізований багатошаровий плоский незроговілий епітелій.

Він вкриває рогівку очного яблука, кон’юнктиву, слизову оболонку ротової порожнини, травної частини глотки, стравоходу, відхідникової частини прямої кишки, піхви тощо.

Яка будова багатошарового плоского незроговілого епітелію?

У ньому виділяють три шари:

• базальний – епітеліоцити циліндричної форми, лежать на базальній мембрані. Серед них є стовбурові, тому цей шар називають ще камбіальним;

• остистий – епітеліоцити полігональної форми, мають відростки у вигляді шипів (ості), якими з’єднуються, розташовуються у декілька рядів;

• шар плоских клітин – плоскі поверхневі епітеліоцити, що відмирають і злущуються. Вони мають мало цитоплазми, видовжені ядра, в них знижені обмінні процеси.

Охарактеризуйте багатошаровий плоский зроговілий епітелій.

Це епідерміс шкіри. Виконує переважно захисну функцію. Утворений базальним, остистим, зернистим, блискучим і роговим шарами клітин – епітеліоцитів (кератиноцитів).

Якими клітинами утворений базальний шар багатошарового плоского зроговілого епітелію?

Цей шар утворений малодиференційованими стовбуровими епітеліоцитами, серед яких є відросчасті пігментні клітини – меланоцити, клітини Лангерганса (макрофаги), а також клітини Меркеля (механорецептори).

Якими клітинами утворений остистий шар багатошарового плоского зроговілого епітелію?

Він утворений епітеліоцитами полігональної форми, які розташовані в 5–20 рядів. Вони мають цитоплазматичні відростки у вигляді шипів (ості). За допомогою останніх сусідні епітеліоцити контактують між собою. У цьому шарі також можуть бути клітини Лангерганса.

Якими клітинами утворений зернистий шар багатошарового плоского зроговілого епітелію?

Він утворений декількома рядами сплющених епітеліоцитів, у цитоплазмі яких є гранули (зерна) білка кератогіаліну.

Якими клітинами утворений блискучий шар багатошарового плоского зроговілого епітелію?

Він утворений декількома рядами плоских епітеліоцитів, цитоплазма яких заповнена елеїдином (комплекс кератогіаліну і тонофібрил). На гістопрепаратах має вигляд блискучої гомогенної смужки.

Якими клітинами утворений роговий шар багатошарового плоского зроговілого епітелію?

Він утворений роговими лусочками, які розташовані у багато рядів і заповнені кератином та пухирцями з повітрям. Під впливом лізосомальних ферментів лусочки гублять зв’язок між собою і злущуються з поверхні епідермісу.

Чим утворена росткова зона епідермісу?

Вона утворена епітеліоцитами базального і остистого шарів.

Охарактеризуйте перехідний епітелій.

Перехідний епітелій вистеляє слизову оболонку органів сечовиділення. Він представлений такими шарами:

• базальним – складається з дрібних інтенсивно забарвлених епітеліоцитів;

• проміжним – містить клітини різноманітної форми;

• поверхневим – складається з великих світлих клітин, які часто мають 2–3 ядра.

Форма цих клітин, залежно від стану органа, може бути сплюснута або грушоподібна.

Що утворює залозистий епітелій і які функції він виконує?

Залозистий епітелій утворює функціональну частину (паренхіму) залоз і забезпечує утворення секрету або інкрету.

Як називають клітини залозистого епітелію?

Ці клітини називають гландулоцити – секреторні залозисті клітини. Вони мають різноманітну форму, яка змінюється залежно від фази секреції. У цитоплазмі гландулоцитів є добре розвинені синтезуючі органели (рибосоми, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі), багато мітохондрій і секреторних включень у вигляді пухирців та зерен.

Як ділять залози?

Залози ділять на три групи:

• екзокринні (залози зовнішньої секреції);

• ендокринні (залози внутрішньої секреції);

• мішані.

Охарактеризуйте екзокринні залози.

Продукують і виділяють секрет, який через вивідні протоки потрапляє на поверхню тіла (сальні, потові, молочні) або в порожнини органів (підшлункова залоза, печінка тощо). Екзокринні залози складаються з кінцевих (секреторних) відділів та вивідних проток.

Якими можуть бути екзокринні і ендокринні залози?

Вони можуть бути самостійними органами або входити до складу інших органів. Залози є одно- і багатоклітинні.

Охарактеризуйте ендокринні залози.

Ендокринні залози не мають вивідних проток. Продукт їх діяльності (інкрет або гормон) поступає безпосередньо у кров або лімфу.

Охарактеризуйте мішані залози.

Мішані залози у своєму складі мають екзо- і ендокринні частини. До них належать підшлункова залоза і статеві залози.

Чим утворені кінцеві (секреторні) відділи екзокринних залоз?

Вони утворені гландулоцитами, які лежать на базальній мембрані. Секреторні відділи окремих залоз (сальні, слинні) утворені декількома шарами гландулоцитів. Крім гландулоцитів, у секреторних відділах частини ендокринних залоз (слинні, потові, молочні) є міоепітеліоцити.

Чим утворені вивідні протоки екзокринних залоз?

Вивідні протоки екзокринних залоз можуть бути утворені епітелієм і базальною мембраною, епітелієм, базальною мембраною та сполучнотканинною оболонкою і слизовою, м’язовою та серозною або адвентиційною оболонками.

Критерії класифікації екзокринних залоз.

Екзокринні залози класифікують:

- за кількістю вивідних проток;

- за формою секреторного відділу;

- за галуженням секреторного відділу;

- за способом виділення секрету;

- за хімічним складом секрету.

Класифікація екзокринних залоз за кількістю вивідних проток.

За кількістю вивідних проток екзокринні залози поділяють на прості – мають одну нерозгалужену вивідну протоку та складні – вивідні протоки розгалужені і закінчуються багатьма секреторними відділами.

Класифікація екзокринних залоз за формою секреторного відділу.

За формою секреторного відділу залози поділяють на:

- альвеолярні – секреторні відділи мають форму мішечка (альвеоли);

- трубчасті – секреторні відділи мають вигляд трубочки;

- трубчасто-альвеолярні – секреторні відділи мають форму альвеол і трубочок.

Класифікація екзокринних залоз за способом виділення секрету.

За способом виділення секрету залози поділяють на:

- мерокринові – секрет виділяється шляхом екзоцитозу, без руйнування гландулоцитів;

- апокринові – апікальний полюс гландулоцитів відділяється разом із секретом;

- голокринові – гландулоцити з накопиченим секретом руйнуються і входять до складу секрету.

Як класифікують екзокринні залози залежно від галуження секреторного відділу?

Їх класифікують на розгалужені і нерозгалужені.

Класифікація екзокринних залоз залежно від хімічного складу секрету.

Залежно від хімічного складу секрету ці залози поділяють на білкові, слизові, мішані (білково-слизові), потові, сальні, молочні та спеціалізовані шкірні залози.

Що таке секреторний цикл?

Це процес утворення секрету. Він складається з п’яти фаз:

- накопичення органічних і неорганічних речовин у гландулоцитах;

- синтез секрету;

- фаза конденсації і оформлення секрету у вигляді гранул і пухирців у Комплексі Гольджі та накопичення секрету в апікальному полюсі гландулоцитів;

- виділення секрету із гландулоцитів;

- фаза відновлення гландулоцитів.

СПОЛУЧНА ТКАНИНА

Що таке мезенхіма?

Мезенхіма – первинна сполучна тканина, що існує лише на ранніх стадіях ембріонального розвитку. Вона розвивається з мезодерми і частково з ектодерми (в ділянці голови). Представлена клітинами – мезенхімоцитами і міжклітинною речовиною. Мезенхімоцити мають зірчасту або веретеноподібну форму і контактують відростками, утворюючи сітку. У петлях сітки знаходиться міжклітинна речовина, яка представлена лише основною (аморфною) речовиною желеподібної консистенції. Клітини мезенхіми активно діляться шляхом мітозу та диференціюються у клітини різновидів сполучної тканини.

Що характерно для сполучної тканини?

Різноманітний клітинний склад, великий вміст міжклітинної речовини, різні фізико-хімічні властивості, спільність походження та однакові функції.

Класифікація сполучної тканини.

Сполучну тканину ділять на три групи: тканина внутрішнього середовища; власне сполучна тканина; скелетна тканина.

Які тканини належать до тканин внутрішнього середовища?

Кров та лімфа.

Що належить до власне сполучної тканини?

Власне сполучна тканина представлена волокнистою сполучною тканиною (пухкою та щільною) та сполучною тканиною зі спеціальними властивостями (мезенхіма, жирова, ретикулярна, пігментна і слизова).

Чим представлена скелетна тканина?

Хрящовою і кістковою тканинами.

Назвіть основні критерії, що об’єднують усі різновиди сполучної тканини.

1. Спільність походження – розвиваються із мезенхіми.

2. Спільність будови – утворені клітинами і міжклітинною речовиною.

3. Спільність виконуваних функцій – трофічна, захисна та опорна.

Які функції виконує кров?

Кров виконує транспортну, трофічну, дихальну, захисну, регуляторну та гомеостатичну функції. Транспортна, трофічна і дихальна функції крові полягають у перенесенні поживних речовин і Оксигену до тканин органів та відведення від них продуктів обміну. Частина клітин крові фагоцитують сторонні речовини і беруть участь у формуванні імунітету – захисна функція. Кров’ю також розносяться біологічно активні речовини (гормони), які регулюють ріст і розвиток окремих органів та їх систем – регуляторна функція. Гомеостатична функція полягає у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму, в тому числі і імунного гомеостазу.

Склад крові.

Кров – рідка сполучна тканина червоного кольору, яка знаходиться в кровоносних судинах. Вона становить 7–10 % маси тіла і складається з клітин і плазми.

Назвіть клітини крові.

До клітин крові належать еритроцити, лейкоцити і тромбоцити (кров’яні пластинки у ссавців).

Що таке гемограма?

Гемограма (формула крові) – співвідношення кількості клітин крові.

Загальна характеристика еритроцитів.

Еритроцити – найчисленніші, високодиференційовані нерухомі клітини крові. У ссавців у процесі свого розвитку вони втрачають ядро та всі цитоплазматичні органели. У інших хребетних тварин (риби, амфібії, плазуни, птахи) мають функціонально не активне ядро. Еритроцити мають жовто-зелений колір, а їх скупчення – червоний. Їх плазмолема дуже пластична, що забезпечує їм проходження через кровоносні капіляри. У цитоплазмі еритроцитів немає органел, вона заповнена колоїдом, 34 % якого займає гемоглобін.

Які функції виконують еритроцити?

Транспорт Оксигену, вуглекислоти, амінокислот, антитіл, окремих токсинів і лікарських рослин.

Яку форму мають еритроцити?

Більшість еритроцитів ссавців (80 %) мають форму двоввігнутих дисків – дискоцити. Трапляються плоскі еритроцити (планоцити), кулясті (сфероцити) і кулясті з шипами (ехіноцити). У деяких ссавців (верблюди, лами), у птахів, риб, плазунів і амфібій еритроцити овальні.

Які розміри еритроцитів?

Еритроцити ссавців мають діаметр 3–8 мкм, а довжина їх у птахів становить 13–14 мкм.

Який термін життєдіяльності еритроцитів?

Термін життєдіяльності еритроцитів більшості ссавців 120 діб, свиней – 72 доби, кроля – 30 діб, курей – 28 діб.

Де і ким утилізуються еритроцити?

Вони утилізуються макрофагами селезінки і червоного кісткового мозку.

Скільки міститься еритроцитів в 1 мм³ крові?

У різних видів ссавців від 5 до 17 млн, у птахів – від 3,0 до 4,5 млн.

Що таке еритроцитоз?

Збільшення кількості еритроцитів.

Що таке еритроцитопенія?

Це зменшення кількості еритроцитів.

Склад і функції гемоглобіну.

Гемоглобін складається з ліпопротеїду глобіну і залізовмісного пігменту гема. Наявність гемоглобіну в еритроцитах зумовлює його основну функцію – перенесення Оксигену і частково вугільної кислоти.

Що таке оксигемоглобін?

Ця сполука утворюється внаслідок приєднання в легенях до гемоглобіну Оксигену. У капілярах Оксиген легко від’єднується від гемоглобіну і переходить у прилеглі тканини.

Що таке карбгемоглобін?

Це сполука гемоглобіну з вугільною кислотою.

Що таке карбоксигемоглобін?

Він утворюється внаслідок приєднання гемоглобіном чадного газу (СО). У вигляді цієї сполуки гемоглобін вже не може приєднувати Оксиген, що зумовлює припинення процесів газообміну.

Де утворюються еритроцити?

У пренатальному періоді онтогенезу в стінці жовткового мішка, печінці, селезінці та червоному кістковому мозку, а в постнатальному – у червоному кістковому мозку.

Загальна характеристика лейкоцитів.

Лейкоцити – це ядерні, безбарвні, здатні до активного руху клітини. В їхній цитоплазмі є всі органели загального призначення. Форма лейкоцитів не стала. У крові вони мають округлу форму, поза її межами – неправильну. У судинах лейкоцити перебувають від 3 годин до декількох діб. Утворюючи псевдоподії вони проникають через стінку гемокапілярів і заселяють прилеглі тканини, де виконують свою функцію.

Яка функція лейкоцитів?

Ці клітини виконують захисну функцію.

Які розміри лейкоцитів?

Їх діаметр може бути від 8 до 20 мкм.

Який вміст лейкоцитів в 1 мм³ крові?

В 1 мм³ крові більшості ссавців знаходиться 9 тис. лейкоцитів, у свині – 15–20 тис., а в птахів – 25–30 тис. (залежно від виду).

Що таке лейкоцитоз?

Це збільшення кількості лейкоцитів.

Що таке лейкопенія?

Це зменшення кількості лейкоцитів.

Що таке лейкоцитарна формула?

Це відсотковий вміст різновидів лейкоцитів у крові.

Класифікація лейкоцитів.

Залежно від наявності у цитоплазмі лейкоцитів специфічної зернистості їх ділять на гранулоцити і агранулоцити.

Які клітини належать до гранулоцитів?

До гранулоцитів належать базофіли, еозинофіли і нейтрофіли. Ці клітини мають сегментоване ядро і не здатні до поділу. Їх класифікують залежно від забарвлення зернистості цитоплазми барвниками.

Охарактеризуйте базофіли.

Базофіли (базофільні гранулоцити) становлять до 0,3–0,6 % від загальної кількості лейкоцитів. Ядро зрілих базофілів малосегментоване або бобоподібне. Зернистість цитоплазми забарвлюється основними барвниками в червоно-бузковий колір. У їх зернистості містяться біологічно активні речовини: гепарин, гістамін та серотонін. Завдяки ним базофіли беруть участь у розвитку імунних реакцій алергічного типу. Фагоцитарна і рухова активність цих клітин низькі.

Охарактеризуйте еозинофіли.

Еозинофіли (еозинофільні гранулоцити) становлять 1–10 % від загальної кількості лейкоцитів. Це рухливі та здатні до фагоцитозу клітини. Ядро зрілих еозинофілів складається з двох рідше трьох сегментів. Зернистість цитоплазми забарвлюється кислими барвниками в оранжевий колір. В їх зернистості, крім гідролітичних ферментів, є фермент гістаміназа, який інактивує гістамін, що сприяє обмеженню запального процесу. Беруть також участь у формуванні протипаразитарного імунітету.

Охарактеризуйте нейтрофіли.

Нейтрофіли (нейтрофільні гранулоцити) становлять 25–70 % від загальної кількості лейкоцитів. Зернистість нейтрофілів дрібна і забарвлюється нейтральними барвниками у рожево-фіолетовий колір. У зернистості є гідролітичні ферменти, антибактеріальні речовини і лужна фосфатаза. У цитоплазмі нейтрофілів слабо розвинені органели, реєструються включення. Нейтрофіли – клітини з високою фагоцитарною активністю. Вони мають здатність активно рухатися і фагоцитувати все чужорідне.

Класифікація нейтрофілів і еозинофілів.

За формою ядра (відповідно до віку клітини) визначають три види цих клітин:

• юні (1 %), ядро має бобоподібну форму;

• паличкоядерні (1–6 %) мають S-подібне ядро;

• сегментоядерні (зрілі форми) – ядро складається з сегментів, які з’єднані тонкими перетяжками.

Які клітини належать до агранулоцитів?

До агранулоцитів належать моноцити і лімфоцити.

Охарактеризуйте моноцити.

Моноцити найбільші клітини крові (діаметр 15–20 мкм). Їх кількість становить 2–5 % від загальної кількості лейкоцитів. Мають великі бобо- або підковоподібні ядра. Містять всі органели, особливо добре розвинені лізосоми. Моноцити, які циркулюють у крові – слабо диференційовані і малоактивні. Через кілька діб після утворення вони залишають кровоносне русло, заселяють оточуючі його тканини органів і диференціюються у тканинні і органні макрофаги.

Охарактеризуйте лімфоцити.

Лімфоцити мають округлу форму і велике ядро, що займає більшу частину цитоплазми. Залежно від діаметра лімфоцити поділяють на малі (4–7 мкм), середні (7–10 мкм) і великі (понад 11 мкм). У крові містяться лише малі і середні лімфоцити, а великі – в органах кровотворення та лімфі грудної протоки.

Класифікація лімфоцитів.

Залежно від органів, в яких відбувається розвиток лімфоцитів розрізняють Т- або тимусзалежні і В- або бурсозалежні лімфоцити. Т-лімфоцити утворюються із стовбурових клітин крові в тимусі, а В-лімфоцити – в клоакальній сумці птахів. У ссавців В-лімфоцити можуть утворюватися у червоному кістковому мозку або в лімфоїдних утвореннях органів травлення. Утворені Т- і В-лімфоцити функціонально не активні, проте зберігають здатність до поділу. З течією крові вони заносяться у периферичні органи кровотворення та імунного захисту, де під впливом антигенної стимуляції диференціюються в ефекторні клітини.

Назвіть ефекторні клітини Т-лімфоцитів.

Т-хелпери, Т-кілери, Т-супресори та клітини пам’яті. Ефекторні клітини Т-лімфоцитів забезпечують клітинний імунітет (місцевий) організму і регулюють розвиток гуморального (загального).

Яку функцію виконують Т-кілери?

Це клітини-вбивці. Вони продукують цитотоксичні речовини, які руйнують клітини пухлин і трансплантантів.

Яку функцію виконують Т-хелпери?

Вони здатні розпізнавати антиген і стимулювати диференціацію В-лімфоцитів у ефекторні клітини.

Яку функцію виконують Т-супресори?

Вони пригнічують диференціацію В-лімфоцитів у ефекторні клітини.

Назвіть ефекторні клітини В-лімфоцитів.

Плазматичні клітини (плазмоцити) і клітини пам’яті. Плазмоцити продукують імуноглобуліни, які входять до складу антитіл, що забезпечують гуморальний імунітет.

Яку інформацію зберігають клітини-пам’яті лімфоцитів?

Клітини-пам’яті Т-лімфоцитів зберігають інформацію про антигени, які потрапляють в організм, а клітини-пам’яті В-лімфоцитів – інформацію про імуноглобуліни, які продукували плазмоцити.

Охарактеризуйте кров’яні пластинки ссавців.

Тромбоцити ссавців називають кров’яними пластинками – без’ядерні фрагменти цитоплазми гігантських клітин червоного кісткового мозку мегакаріоцитів. Вони містять фермент тромбопластин, під дією якого розчинний білок крові фібриноген перетворюється на нерозчинний – фібрин, що призводить до утворення тромбу.

Чим утворені кров’яні пластинки?

Вони утворені гіаломером і грануломером. Гіаломер – це аналог гіалоплазми цитоплазми. У ньому є мікротрубочки і мікрофіламенти. У складі грануломера є гранули, мітохондрії та глікоген. У гранулах міститься серотонін, АТФ і тромбоцитарні фактори.

Скільки кров’яних пластинок міститься в 1 мм³ крові ссавців?

У більшості ссавців 300–600 тис., у вівці – 66–370 тис., а в кроля – 240 тис.

Які розміри кров’яних пластинок?

Їх поперечник становить 2–3 мкм.

Охарактеризуйте тромбоцити птахів.

Тромбоцити птахів – це овальні ядерні клітини.

Що таке плазма крові?

Плазма – рідка міжклітинна речовина, являє собою колоїдний розчин, в’язкість якого у 5 разів вища, ніж в’язкість води. Вона становить 55–60 % від загального об’єму крові, має білувато-жовтий колір і складається на 90–93 % з води, на 7–10 % із сухої речовини. В останній близько 7 % складають білки і 3 % інші органічні та мінеральні речовини (0,9 %).

Назвіть білки плазми крові.

До білків плазми крові належать альбуміни (4 %), глобуліни (1–3 %) і фібриноген (0,2–0,4 %).

Чим зумовлено згортання крові?

Здатність фібриногену переходити у нерозчинну форму – фібрин та випадати в осад у вигляді сіточки.

Що таке сироватка крові?

Це плазма крові, з якої видалений фібриноген. Сироватку крові використовують для виготовлення лікарських речовин.

Що таке лімфа?

Лімфа – це тканина внутрішнього середовища, яка міститься в лімфатичних судинах. Складається з плазми і клітин.

Охарактеризуйте плазму лімфи.

Плазма лімфи за хімічним складом подібна до плазми крові, але містить менше білка. Вона утворюється з тканинної рідини, що проникає в лімфатичні капіляри.

Як називаються клітини лімфи?

Основними клітинами лімфи є лімфоцити. Вони становлять 80–90 % загальної кількості клітин. У лімфі є і інші клітини крові, але в дуже малій кількості.

Де потрапляють у лімфу лімфоцити?

Лімфоцити переважно потрапляють у лімфу в лімфатичних вузлах і лімфоїдних (імунних) утвореннях, які асоційовані із слизовими оболонками трубчастих органів.

Що таке гемопоез?

Гемопоез (кровотворення) – багатостадійний процес послідовних клітинних перетворень, який забезпечує сталість кількісного та якісного складу клітин крові.

Назвіть види кровотворення.

Розрізняють ембріональне і постембріональне кровотворення.

Охарактеризуйте ембріональне кровотворення.

Відбувається у пренатальному періоді онтогенезу і характеризується зміною місць локалізації. Внаслідок цього кровотворення утворюється кров як тканина. Перші стовбурові клітини крові утворюються в стінці жовткового мішка. Із них у цьому органі розвиваються еритроцити і гранулоцити. Частина стовбурових клітин мігрує в печінку, селезінку, тимус та кістковий мозок, де також відбувається кровотворення.

Охарактеризуйте постембріональне кровотворення.

Це фізіологічний процес регенерації клітин крові. Воно відбувається у червоному кістковому мозку (мієлоцитопоез) та лімфоїдних органах (лімфоцитопоез).

Що таке мієлоцитопоез?

Це процес утворення клітин крові у червоному кістковому мозку. Внаслідок мієлоцитопоезу утворюються еритроцити, гранулоцити, моноцити і тромбоцити.

Що таке лімфоцитопоез?

Це процес утворення лімфоцитів, який відбувається у лімфоїдних органах (тимус, клоакальна сумка, аналог останньої у ссавців). Утворені в цих органах лімфоцити током крові заносяться в селезінку, лімфовузли, лімфоїдні утворення органів травлення, дихання, де під впливом антигенів диференціюються у ефекторні клітини.

Назвіть етапи кровотворення.

Згідно з сучасною унітарною теорією кровотворення в усіх гістогенетичних рядах (диферонах), які завершуються утворенням зрілих клітин крові виділяють такі класи клітин:

І клас – поліпотентні стовбурові клітини крові;

ІІ клас – частково детерміновані напівстовбурові клітини-попередники мієло- і лімфоцитопоезу;

ІІІ клас – уніпотентні клітини, які здатні розвиватися лише в одному напрямку під впливом гемопоетинів;

ІV клас – бластні форми (морфологічно розпізнавані клітини);

V клас – дозріваючі клітини (втрачають здатність до мітотичного поділу);

VІ клас – зрілі клітини здатні до виходу в периферичну кров.

Які функції виконує пухка волокниста сполучна тканина?

Вона виконує три основні функції: трофічну, опорну і захисну. Це одна з найпоширеніших тканин в організмі. Вона супроводжує кровоносні і лімфатичні судини, нерви, формує сполучнотканинну строму багатьох органів.

Особливості будови пухкої волокнистої сполучної тканини.

Вона утворена клітинами і міжклітинною речовиною. До складу останньої належить основна речовина і волокна. Основна речовина в міжклітинній речовині цієї тканини займає значно більший об’єм, ніж волокна.

Охарактеризуйте основну речовину пухкої сполучної тканини.

Основна речовина – це колоїд (тканинна рідина), яка має непостійну в’язкість та хімічний склад. До її складу входять вода, мінеральні та органічні речовини. У ній відбувається транспорт поживних речовин і продуктів метаболізму, переміщення клітин, здатних до руху, утворення волокон, перебігають імунні реакції. У зв’язку з цим основну речовину відносять до складу внутрішнього середовища організму.

Від чого залежать в’язкість основної речовини і її фізіологічні особливості?

На в’язкість основної речовини впливають глікозаміноглікани, особливо гіалуронова кислота та деякі біологічно активні речовини. При збільшенні вмісту гіалуронової кислоти основна речовина стає більш щільною. При цьому проникність її зменшується. Збільшення концентрації в основній речовині гістаміну і ферменту гіалуронідази змінює її стан на більш рідкий.

Назвіть волокна міжклітинної речовини.

Колагенові, еластичні та ретикулярні.

Будова і функції колагенових волокон.

Колагенові волокна мають вигляд хвилястих, спірально закручених або плоских тяжів завтовшки 1–10 мкм, які утворюють пучки завтовшки 150 мкм. Волокна не галузяться і не анастомозують між собою, містять 65 % води. Вони побудовані з фібрил (під електронним мікроскопом мають поперечну смугастість), які утворені мікрофібрилами. Останні сформовані протофібрилами, які представлені молекулами білка протоколагену. Колагенові волокна дуже міцні і зумовлюють міцність структур, які утворюють. Вони не стійкі до дії кислот, лугів та протеолітичних ферментів.

Будова і функції еластичних волокон.

Еластичні волокна тонкі (1–3 мкм), галузяться і анастомозують між собою. Вони розміщені поодинці, побудовані з білка еластину і мікрофібрил, які утворені глікопротеїдами. Еластичні волокна мають меншу міцність, ніж колагенові, однак їм властива висока еластичність.

Будова і функції ретикулярних волокон.

Ретикулярні волокна за будовою та хімічним складом подібні до колагенових, але не мають поперечної смугастості, не утворюють пучків, анастомозують між собою і галузяться. Ці волокна утворюють строму більшості органів кровотворення, знаходяться в базальних мембранах, навколо кровоносних судин, м’язових і нервових волокон.

Назвіть клітини пухкої волокнистої сполучної тканини.

Фібробласти, гістіоцити, адвентиційні клітини, плазмоцити, тучні клітини, адипоцити, пігментні клітини, а також лейкоцити, що мігрують з крові.

Будова і функції фібробластів.

Найчисленніші клітини пухкої волокнистої сполучної тканини, здатні до руху і мітозу. Синтезують і виділяють складові частини міжклітинної речовини. Зрілі фібробласти – великі (30–40 мкм) плоскі клітини з відростками. У цитоплазмі є всі органели загального призначення, особливо добре розвинені ендоплазматична сітка та комплекс Гольджі. Кінцевою формою розвитку фібробластів є фіброцити (веретеноподібні, не здатні до поділу клітини).

Будова і функції гістіоцитів.

Це макрофаги волокнистої сполучної тканини, які диференціюються з моноцитів крові. У неактивному стані вони веретеноподібні або овальні. У їх цитоплазмі міститься багато лізосом. При активації гістіоцити утворюють псевдоподії і стають здатними до амебоїдних рухів та фагоцитозу. Входять до складу макрофагічної системи.

Охарактеризуйте клітини макрофагічної системи?

Клітини макрофагічної системи здатні до активного фагоцитозу, мають на поверхні рецептори до імуноглобулінів (забезпечують імунний фагоцитоз) та походять з моноцитів червоного кісткового мозку і моноцитів периферичної крові. Після виходу із судин вони потрапляють у відповідне мікрооточення і трансформуються в органо- і тканинноспецифічні макрофаги.

Назвіть клітини макрофагічної системи?

До клітин макрофагічної системи належать гістіоцити – макрофаги волокнистої сполучної тканини, вільні та фіксовані макрофаги кровотворних органів (так звані дендритні клітини), зірчасті клітини синусоїдних капілярів печінки (клітини Купфера), альвеолярні макрофаги легень (пилові клітини), перитоніальні макрофаги, гліальні макрофаги нервової системи (мікроглія), остеокласти кісткової тканини тощо.

Будова і функції адвентиційних клітин.

Адвентиційні клітини (перицити) – популяція мало диференційованих клітин, що розміщені вздовж кровоносних судин. Вони мають плоску або веретеноподібну форму, слабобазофільну цитоплазму, овальне ядро і не велику кількість органел. Вони здатні до поділу та диференціації в інші клітини (фібробласти, адипоцити).

Будова і функції тучних клітин.

Їх ще називають мастоцити, лаброцити або тканинні базофіли. Тучні клітини часто локалізуються вздовж судин мікроциркуляторного русла, утворюючи периваскулярні піхви. Це великі клітини (20–100 мкм), у цитоплазмі яких містяться крупні гранули, які здатні забарвлюватися основними барвниками. У гранулах містяться такі речовини, як гепарин та гістамін. Функція цих клітин подібна такій базофілів крові.

Будова і функції адипоцитів.

Адипоцити (жирові клітини) – це клітини, які здатні синтезувати і накопичувати у своїй цитоплазмі резервний жир. Вони мають кулясту форму, ядро і всі органели загального призначення та включення жиру у вигляді маленьких крапель. Зрілі адипоцити містять одну велику каплю жиру, яка зміщує ядро і цитоплазму до плазмолеми. Діаметр цих клітин становить 120–130 мкм.

Будова і функції плазмоцитів.

Це клітини невеликих розмірів (7–10 мкм), овальної або багатокутної форми. В ядрі міститься конденсований хроматин, грудочки якого утворюють характерний малюнок – колеса зі спицями. У базофільній цитоплазмі добре розвинена ендоплазматична сітка і комплекс Гольджі. Плазмоцити – ефекторні клітини В-лімфоцитів. Вони продукують імуноглобуліни, які забезпечують гуморальний імунітет.

Будова і функції пігментних клітин.

У сполучній тканині ссавців пігментні клітини трапляються рідко. Мають зірчасту або веретеноподібну форму і містять зерна пігменту в цитоплазмі. Одні з них здатні синтезувати і накопичувати пігмент, а інші – лише накопичувати його. Пігментні клітини, на відміну від інших клітинних популяцій сполучної тканини, розвиваються із клітин нервового гребеня, а не з мезенхіми.

Особливості будови щільної волокнистої сполучної тканини.

Складається з клітин і міжклітинної речовини. При цьому в міжклітинній речовині міститься дуже мало основної речовини і вона утворена переважно колагеновими або еластичними волокнами, які щільно прилягають один до одного. Це забезпечує амортизаційно-механічні властивості утворених нею структур.

Охарактеризуйте клітини щільної волокнистої сполучної тканини.

Щільна волокниста сполучна тканина має мало клітин. Вони представлені переважно фіброцитами, які розміщені між волокнами, не здатні до поділу і характеризуються низькою синтетичною активністю.

Класифікація щільної волокнистої сполучної тканини.

Залежно від орієнтації волокон розрізняють неоформлену та оформлену щільну волокнисту сполучну тканину. Остання залежно від природи волокон поділяється на колагенову і еластичну.

Особливості щільної волокнистої неоформленої сполучної тканини.

Пучки колагенових та еластичних волокон цієї тканини мають різні напрямки і утворюють сітчасті структури. Вона утворює сітчастий шар основи шкіри, знаходиться в окісті, охрясті тощо.

Особливості щільної волокнистої оформленої сполучної тканини.

Пучки колагенових або еластичних волокон цієї тканини мають однакову орієнтацію. Названа тканина утворює сухожилки і зв’язки.

За рахунок чого відбувається регенерація щільної волокнистої сполучної тканини?

За рахунок прошарків пухкої волокнистої сполучної тканини, які містяться в ній.

Охарактеризуйте ретикулярну тканину.

Ретикулярна тканина утворює основу паренхіми органів кровотворення та імунного захисту (за винятком тимуса і клоакальної сумки). Вона складається з ретикулярних клітин і міжклітинної речовини. Ретикулоцити мають відростки, якими контактують між собою, утворюючи сітку. Міжклітинна речовина складається з ретикулярних волокон і основної речовини.

Які функції виконує жирова тканина?

Жирова тканина є депо жиру і води. Виконує терморегуляторну і амортизаційну функції, захищаючи життєво важливі органи від ушкоджень.

Назвіть види жирової тканини?

Розрізняють білу (звичайну) і буру жирову тканину.

Чим утворена біла жирова тканина?

Жирова тканина складається із скупчень адипоцитів, що утворюють часточки, які розділені тонкими прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини, між якими розміщені кровоносні та лімфатичні судини і нерви.

Особливості будови бурої жирової тканини.

Вона виявляється у новонароджених, гризунів та тварин, що впадають у зимову сплячку. Адипоцити цієї тканини мають центрально розташоване ядро, в їх цитоплазмі є багато крапель жиру та мітохондрії. Останні містять транспортні білки – цитохроми, які надають тканині бурого забарвлення. В адипоцитах бурої жирової тканини активно відбуваються реакції окиснення з виділенням енергії, що використовується на утворення не АТФ, а теплоти.

Охарактеризуйте пігментну тканину.

Вона утворена скупченнями пігментоцитів у волокнистій сполучній тканині. Добре розвинена у риб, амфібій і плазунів. У ссавців є у судинній оболонці очного яблука та окремих ділянках шкіри (вим’я, мошонка).

Охарактеризуйте слизову тканину.

Слизова тканина входить до складу пупкового канатика плода. Вона утворена мукоцитами та міжклітинною речовиною, яка містить мало волокнистих структур і має желеподібну консистенцію. Наявність у основній речовині високомолекулярних біополімерів забезпечує тургор (пружність) тканини пупкового канатика і запобігає можливості перетискання кровоносних судин, що знаходяться в ньому.

Функції і властивості хрящової тканини.

Хрящова тканина виконує переважно опорну функцію і поєднує такі властивості як міцність та пружність, завдяки чому вона здатна протистояти стисканню.

Чим утворена хрящова тканина?

Утворена клітинами і міжклітинною речовиною. Вкрита охрястям, за винятком суглобового хряща. Вона містить 60–80 % води, 10–15 % органічних та 4–7 % мінеральних речовин. Це єдиний різновид сполучної тканини, у якому відсутні кровоносні судини. Поживні речовини у хрящову тканину потрапляють шляхом дифузії з кровоносних судин охрястя, або з кісткової тканини і синовіальної рідини (суглобовий хрящ)

Будова охрястя.

Охрястя утворене поверхневим волокнистим шаром, у якому переважають колагенові волокна та глибоким клітинним шаром, де містяться прехондробласти і хондробласти. За рахунок клітин глибокого шару відбувається фізіологічна регенерація та апозиційний ріст хрящової тканини.

Назвіть клітини хрящової тканини.

Це хондробласти і хондроцити.

Охарактеризуйте хондробласти.

Це молоді хрящові клітини, неправильної витягнутої форми, які розвиваються з прехондробластів. Вони здатні до мітозу та синтезу міжклітинної речовини. Їх цитоплазма містить добре розвинені гранулярну ендоплазматичну сітку, елементи комплексу Гольджі, багато рибосом і РНК, що свідчить про інтенсивний перебіг синтетичних процесів і зумовлює її базофілію. У процесі функціонування хондробласти заглиблюються у тканину і перетворюються на хондроцити.

Охарактеризуйте хондроцити.

Це клітини хрящової тканини округлої або полігональної форми, які синтезують міжклітинну речовину і зберігають здатність до поділу. Їх поверхня нерівна і містить мікроворсинки. Ядро округле і бідне на хроматин. У цитоплазмі добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, виявляються включення глікогену та ліпідів. Крім того, вони містять значну кількість води, чим і визначається їх високий тургор. Вони розміщені в лакунах міжклітинної речовини ізольовано або групами.

Типи хондроцитів.

Розрізняють хондроцити трьох типів. Хондроцити І типу локалізовані в місцях утворення хрящової тканини. Мітотично активні. Вони продукують білки. ІІ тип хондроцитів також мітотично активний, продукує протеоглікани та глікозаміноглікани. Хондроцити ІІІ типу мають невисоку мітотичну активність, здатні продукувати білки, з яких утворюються волокна.

Що таке ізогенні групи хондроцитів?

Це групи хондроцитів, які утворені шляхом розмноження однієї родоначальної клітини. Хондроцити ізогенних груп мають високу синтетичну активність. Кожна ізогенна група відокремлена від прилеглих структур оксифільними і базофільними зонами.

Гістогенез хрящової тканини.

Джерелом утворення хрящової тканини є мезенхіма. Частина її клітин губить відростки, округлюється і утворює хрящовий зачаток – хондрогенний острівець. Мезенхімоцити у його складі диференціюються у хондробласти, з яких і беруть початок хондроцити. Із мезенхіми, яка оточує хондрогенний острівець утворюється охрястя.

Назвіть способи росту хрящової тканини.

Ріст хрящової тканини відбувається двома способами: внутрішнім (інтерстиційним) і шляхом накладання (апозиційним).

Як відбувається інтерстиційний ріст хрящової тканини?

Він здійснюється внаслідок розмноження молодих хондроцитів і утворення нових ізогенних груп клітин.

Як відбувається апозиційний ріст хрящової тканини?

Апозиційний ріст відбувається за рахунок розмноження хондробластів глибокого шару охрястя та їх перетворення на хондроцити.

Особливості міжклітинної речовини хрящової тканини.

Вона утворена основною речовиною і волокнами. Основна речовина містить багато води, що сприяє дифузії поживних речовин, солей та газів. Серед її органічних компонентів багато протеогліканів. Волокна хрящової тканини (колагенові, еластичні) називають хондриновими.

Залежно від чого і як ділять хрящову тканину?

Залежно від особливостей будови міжклітинної речовини хрящову тканину ділять на гіалінову, еластичну і волокнисту.

Охарактеризуйте гіалінову хрящову тканину.

Тверда, пружна, напівпрозора та має голубуватий колір. Вона утворює скелет плодів, суглобові та метафізарні хрящі, хрящові частини ребер, більшість хрящів гортані і носову перегородку. Входить до складу стінок трахеї і бронхів. Колагенові волокна цієї тканини не утворюють пучків і не мають певної орієнтації. Їх коефіцієнт променезаломлення близький до такого основної речовини, внаслідок чого вони не виділяються.

Охарактеризуйте еластичну хрящову тканину.

Непрозора, пружна і має жовтуватий колір. Вона міститься у вушній раковині, надгортанному та клиноподібних хрящах гортані, слуховій трубі і зовнішньому слуховому ході. У міжклітинній речовині цієї тканини, крім колагенових є багато еластичних волокон, які пронизують її у різних напрямках, а поблизу охрястя переходять у його еластичні волокна. Еластичний хрящ не звапновується.

Охарактеризуйте волокнисту хрящову тканину.

Знаходиться у міжхребцевих дисках, круглій зв’язці стегна, місцях прикріплення сухожилків до кісток і симфізах лобкових кісток. Хондроцити у волокнистому хрящі розміщені у вигляді своєрідних рядів – клітинних стовпчиків, а колагенові волокна формують товсті паралельні пучки.

Як відбувається регенерація хрящової тканини?

Фізіологічна регенерація хряща відбувається завдяки діяльності хондроцитів та хондробластів, які синтезують складові міжклітинної речовини.

Які зміни відбуваються у хрящовій тканині з віком тварин?

Зменшується вміст клітинних елементів та збільшується кількість міжклітинної речовини. Порушуються процеси гідратації, втрачається пружність, збільшується ламкість, накопичуються солі кальцію і реєструються ділянки звапнованої тканини. У ці ділянки можуть вростати кровоносні судини і хрящова тканина замінюється на кісткову.

Які функції виконує кісткова тканина?

Кісткова тканина виконує опорну і захисну функції, є депо мінеральних речовин, утворює мікрооточення для кісткового мозку.

Особливості будови кісткової тканини?

Кісткова тканина, як і всі різновиди сполучної тканини, складається з клітин і міжклітинної речовини. Характерною її особливістю є високий вміст (до 70 %) мінеральних речовин (серед яких найбільше солей кальцію і фосфору) у міжклітинній речовині.

Чим утворена міжклітинна речовина кісткової тканини

Вона складається з мінералізованих колагенових волокон і основної речовини (осеїнових волокон та осеомукоїду). Осеомукоїд містить глікопротеїни і протеоглікани.

Назвіть клітини кісткової тканини.

1. Остеобласти.

2. Остеоцити.

3. Остеокласти.

Охарактеризуйте остеобласти.

Це одноядерні клітини неправильної кубічної або полігональної форми завбільшки 15–20 мкм, які не здатні до поділу. Їх попередниками є остеогенні клітини. Цитоплазма остеобластів базофільна, внаслідок великого вмісту РНК, має добре розвинені елементи ендоплазматичної сітки і комплекс Гольджі. Локалізовані остеобласти в місцях утворення кісткової тканини.

Яку функцію виконують остеобласти?

Остеобласти продукують міжклітинну речовину і сприяють її мінералізації. Вони замуровують себе в міжклітинній речовині і перетворюються на остеоцити.

Охарактеризуйте остеоцити.

Високодиференційовані одноядерні клітини, видовжено-овальної форми з чисельними тонкими відростками. Вони не здатні до поділу. Цитоплазма остеоцитів слабо базофільна, що свідчить про зниження синтетичних процесів (порівняно з остеобластами). Ці клітини регулюють мінеральний склад міжклітинної речовини. Тіла остеоцитів лежать у порожнинах міжклітинної речовини – лакунах, а їх відростки – у канальцях, які сполучають лакуни. Довжина тіла остеоцитів становить 25–50 мкм.

Охарактеризуйте остеокласти.

Це великі багатоядерні клітини неправильної округлої форми, попередниками яких є малодиференційовані клітини кісткового мозку, а також моноцити крові. Їх діаметр становить 90 мкм і більше. Мають від трьох до декількох десятків ядер, значну кількість лізосом та мітохондрій. Лежать у заглибинах на поверхні кісткового матриксу. На поверхні клітин, що прилягає до місця резорбції розрізняють дві зони: утворену складками плазмолеми зону адсорбції і секреції (так звана гофрована облямівка) і замикальну зону, яка ізолює ділянку контакту від прилеглої тканини.

Яку функцію виконують остеокласти?

Вони є макрофагами кісткової тканини. Забезпечують резорбцію (розсмоктування) кісткової тканини. Механізм руйнівної дії остеокластів на кісткову тканину пов’язують із виділенням ними СО₂ і ферментів. З СО₂ під впливом карбоангідрази утворюється вугільна кислота, яка розчинює солі кальцію, а фермент колагеназа руйнує колагенові волокна.

Назвіть види кісткової тканини.

Залежно від розміщення колагенових волокон розрізняють грубоволокнисту і пластинчасту кісткову тканину.

Охарактеризуйте грубоволокнисту кісткову тканину.

У грубоволокнистій кістковій тканині колагенові волокна утворюють товсті пучки, що мають різні напрямки. Між ними у лакунах знаходяться остеоцити. Ця кісткова тканина властива кісткам скелета плодів, а також виявляється в окремих ділянках скелета дорослих тварин: швах черепа та місцях прикріплення сухожилків до кісток.

Охарактеризуйте пластинчасту кісткову тканину.

У цій тканині колагенові волокна орієнтовані в певному напрямку. Розміщуючись паралельно вони формують кісткові пластинки, між якими у лакунах розміщені остеоцити. У суміжних кісткових пластинках колагенові волокна мають різний напрямок, чим і досягається міцність кісткової тканини. Самі пластинки пронизані канальцями, у яких знаходяться відростки остеоцитів.

Як ділять пластинчасту кісткову тканину?

Залежно від положення кісткових пластинок її ділять на губчасту і компактну.

Особливості будови губчастої кісткової тканини.

Кісткові пластинки губчастої кісткової тканини формують трабекули, які розміщені під кутом одна до одної з формуванням характерної губчастої структури. Трабекули утворюють кістково-мозкові комірки, які заповнені кістковим мозком. Ця тканина утворює плоскі кістки, епіфізи трубчастих кісток.

Особливості будови компактної кісткової тканини.

Кісткові пластинки цієї тканини розташовані паралельно і щільно (між ними відсутні порожнини).

Назвіть складові трубчастої кістки.

Трубчасті кістки мають діафіз та епіфізи. Останні закінчуються суглобовим хрящем. Зовні кістки (за винятком суглобового хряща) вкриті окістям.

Будова окістя.

Окістя складається з поверхневого волокнистого шару, утвореного пучками колагенових волокон та глибокого остеогенного шару, у ньому розміщені остеогенні клітини, остеобласти і остеокласти. В окісті є багато кровоносних і лімфатичних судин та нервів. Кровоносні судини та нерви з окістя, через живильні отвори проникають у кісткову тканину і кістковий мозок. Кісткові елементи глибокого остеогенного шару окістя забезпечують ріст кістки у товщину.

Чим утворений епіфіз?

Епіфіз утворений губчастою кістковою тканиною, яку ззовні вкривають оточуючі пластинки і окістя.

Що знаходиться в діафізі?

У ньому міститься кістково-мозкова порожнина, яка заповнена кістковим мозком.

Чим утворений діафіз?

Він утворений компактною кістковою тканиною, яка ззовні вкрита окістям, а з боку кістково-мозкової порожнини – ендостом.

Чим утворений ендост, де він розташований?

Ендост утворений волокнистою сполучною тканиною. Вкриває стінки кістково-мозкової порожнини, центральних каналів і комірок губчастої речовин. Містить кровоносні судини, кісткові клітини та їх попередники.

Особливості будови компактної кісткової тканини діафіза кістки.

У компактній кістковій тканині діафіза кістки виділяють три шари: шар зовнішніх оточуючих пластинок, остеонний і шар внутрішніх оточуючих пластинок.

Де знаходиться шар зовнішніх оточуючих пластинок і чим він утворений?

Він розташований безпосередньо під окістям. Утворений паралельно розташованими кістковими пластинками, які орієнтовані вздовж діафіза.

Де розташований шар внутрішніх оточуючих пластинок і чим він утворений?

Він розташований під ендостом. Утворений паралельно розташованими кістковими пластинками, які орієнтовані вздовж діафіза.

Чим утворений остеонний шар і де він розташований?

Він утворений остеонами і вставними пластинками. Розташований між шарами зовнішніх і внутрішніх оточуючих пластинок.

Будова остеона.

Остеони мають вигляд кісткових трубок діаметром 20–300 мкм. У центрі остеонів є центральний канал (канал Гаверса), у якому знаходиться живильна судина, нерви, волокниста сполучна тканина та локалізовані остеобласти і остеокласти, а також остеогенні клітини. Навколо центрального каналу концентрично розміщено 5–20 кісткових пластинок. Сусідні остеони відмежовані цементними лініями. Центральні канали остеонів діафіза сполучаються між собою, з кістковомозковою порожниною і поверхнею кістки системою поперечних каналів (канали Фолькмана).

Охарактеризуйте вставні пластинки.

Вставні пластинки розміщені між остеонами. Це залишки зруйнованих остеонів, які залишаються після перебудови кісткової тканини. Вони мають різну форму і орієнтацію.

Що зумовлює ріст кістки у довжину?

Розмноження клітин (хондроцитів) стовпчастої зони метафізарного хряща.

Як відбувається ріст кісткової тканини?

Ріст кісткової тканин відбувається лише шляхом аппозиції – накладанням новоутвореної кісткової тканини на вже наявну.

Як відбувається фізіологічна регенерація кісткової тканини?

Фізіологічна регенерація кісткової тканини полягає у безперервній заміні старих кісткових пластинок новоутвореними, формуванні нових остеонів на місці резорбованих. Взаємопротилежні процеси забезпечуються діяльністю остеобластів і остеокластів. В основі механізмів перебудови кісткової тканин є постійна зміна напрямку дії вектора сили на кісткові пластинки, що призводить до п’єзоелектричного ефекту.

Внаслідок чого виникає п’єзоелектричний ефект?

Він виникає внаслідок різниці потенціалів на увігнутій та опуклій поверхнях кісткових пластинок. Концентрація остеобластів і процеси апозиційного утворення кісткової тканини пов’язані з від’ємними зарядами. Концентрація остеокластів і процеси резорбції – з позитивними зарядами на поверхні кісткової тканини.

Вікові зміни кісткової тканини.

Полягають у поступовій втраті неорганічного матриксу кісткової тканини. У самців це більш сталий процес, а у самок процеси демінералізації відбуваються більш інтенсивно. Вони призводять до зменшення міцності кісткової тканини і, відповідно, кісток.

Назвіть шляхи розвитку кісткової тканини.

Розвиток кісткової тканини – остеогенез – відбувається двома шляхами:

• перетинчастий остеогенез – розвиток грубоволокнистої кісткової тканини безпосередньо з мезенхіми;

• хрящовий остеогенез – розвиток кісткової тканини (кістки) на місці хрящового зачатка.

Охарактеризуйте етапи перетинчастого остеогенезу.

Перетинчастий остеогенез відбувається у декілька етапів.

1. Формування у складі мезенхіми остеогенного острівця. При цьому відбувається локальне розмноження мезенхімних клітин, їх ущільнення і перетворення на остеогенні клітини. В остеогенний острівець проникають кровоносні судини.

2. Остеоїдний етап – остеогенні клітини перетворюються на остеобласти, які продукують немінералізовану міжклітинну речовину. Частина остеобластів заглиблюється у цю речовину і перетворюється на остеоцити.

3. Утворення грубоволокнистої кістки. Відбувається мінералізація міжклітинної речовини. Цей процес забезпечується продукованою остеобластами лужною фосфатазою та білком остеонектином.

4. Заміна грубоволокнистої кісткової тканини на пластинчасту. Цей процес зумовлений діяльністю остеокластів і остеогенних клітин.

Охарактеризуйте етапи хрящового остеогенезу.

Хрящовий остеогенез теж відбувається у декілька етапів.

1. Формування хрящової моделі майбутньої кістки. Вона побудована з гіалінового хряща, вкритого охрястям.

2. Перихондральне окостеніння. В ділянці діафіза, на поверхню хряща із судин охрястя заселяються остеогенні клітини, які продукують міжклітинну речовину, що мінералізується. Внаслідок цього навколо хряща виникає кісткова манжетка, яка порушує його живлення.

3. Енхондральне окостеніння. При цьому утворюється діафізарний центр окостеніння. Кровоносні судини з кісткової манжетки разом з кістковими і мезенхімними клітинами проникають у хрящовий діафіз. За рахунок діяльності остеокластів виникають зони резорбції, які зливаються і утворюють кістково-мозкову порожнину. В ній з клітин мезенхіми формується кістковий мозок. Навколо кровоносних судин внаслідок діяльності остеобластів, утворюються кісткові пластинки, відбувається формування остеонів.

4. Вростання в епіфізи хрящової моделі кровоносних судин та утворення епіфізарних центрів окостеніння. Між епіфізарними і діафізарним центрами окостеніння знаходиться метафізарний хрящ.

М’ЯЗОВА ТКАНИНА

Особливості м’язової тканини.

Це збудливість і скоротливість.

Що забезпечує м’язова тканина?

Рухові процеси всередині організму (рух крові та лімфи у судинах, скорочення серця, транспортування вмісту органів травлення тощо), а також переміщення організму або його частин у просторі.

Що забезпечує скорочення елементів (клітин, волокон) м’язової тканини?

Скорочення елементів м’язової тканини забезпечують органели спеціального призначення міофібрили, які утворені актиновими і міозиновими міофіламентами.

Яка будова актинових міофіламентів?

Вони утворені двома ланцюжками молекул білка актину, які розташовані спірально. Між ними в борознах розташовані молекули білка тропоміозину, які прикривають молекули актину. На певних відстанях, до молекул тропоміозину приєднані молекули білка тропоніну. Товщина актинових міофіламентів становить 7 нм.

Яка будова міозинових міофіламентів?

Вони утворені молекулами білка міозину. Молекули цього білка мають дві голівки і хвіст, які з’єднані рухомо. Хвости молекул розташовані паралельно і утворюють пучок. На його периферії, спірально, містяться голівки молекул, які утворюють шість поздовжніх рядів. Товщина міозинових міофіламентів становить 17 нм.

Що таке актино-міозиновий комплекс?

Під час скорочення актинові міофіламенти просуваються між міозиновими внаслідок взаємодії молекул білка актину і міозину – утворюється актино-міозиновий комплекс.

Які є критерії класифікації м’язової тканини?

Їх є два: морфофункціональний і генетичний.

Як класифікують м’язову тканину згідно з морфофункціональним критерієм?

М’язову тканину поділяють на гладку, поперечно-посмуговану та спеціалізовані скоротливі тканини.

На які види ділять поперечно-посмуговану м’язову тканину?

Її ділять на скелетну і серцеву.

Як ділять серцеву м’язову тканину?

Серцеву м’язову тканину ділять на робочу і провідну.

Назвіть спеціалізовані скоротливі тканини.

Це міоепітеліоцити потових, молочних, слинних і слізних залоз, міопігментоцити райдужки очного яблука, м’язи стискачі зіниці.

Як ділять м’язову тканину за генетичним критерієм (за джерелами розвитку)?

За цим критерієм м’язову тканину ділять на: соматичну (скелетна м’язова тканина); целомічну (серцева м’язова тканина); мезенхімну або вісцеральну (гладка м’язова тканина); невральну (гладкі м’язові клітини райдужки очного яблука); епідермальну (міоепітеліоцити).

Де знаходиться гладка м’язова тканина?

Гладка м’язова тканина міститься у шкірі, у стінці кровоносних та лімфатичних судин, у сполучнотканинній стромі селезінки та лімфовузлів, а також утворює м’язові оболонки більшості трубчастих внутрішніх органів. Вона переважно забезпечує всі рухові процеси в організмі.

З чого розвивається гладка м’язова тканина?

Вона розвивається з мезенхіми. Точно попередників її клітин не встановлено. Вважають, що це клітини – міофібробласти.

Назвіть структурно-функціональну одиницю гладкої м’язової тканини.

Структурно-функціональною одиницею гладкої м’язової тканини є гладка м’язова клітина (гладкий міоцит).

Що ще, крім гладких м’язових клітин, входить до складу гладкої м’язової тканини?

Пухка волокниста сполучна тканина з кровоносними і лімфатичними судинами та нервами.

З яких складових частин побудована гладка м’язова клітина?

Вона побудована з трьох складових частин: оболонки, цитоплазми і ядра.

Яку форму і розміри має гладка м’язова клітина?

Вона має переважно веретеноподібну форму. В окремих органах (матка, аорта, сечовий міхур) ці клітини відросчасті. Довжина їх коливається від 20 до 200 мкм, а найбільший поперечник становить 3–8 мкм.

Будова оболонки гладких м’язових клітин.

Вона складається з власне плазмолеми та базальної мембрани, до якої прикріпляються колагенові, ретикулярні та еластичні волокна. Власне плазмолема електрично поляризована (на внутрішній поверхні заряд від’ємний, а на зовнішній – позитивний). Вона впинається в цитоплазму клітини, утворюючи кавеоли. Через останні в цитоплазму надходять йони Са, які необхідні для формування актино-міозинового комплексу (скорочення).

Як контактують сусідні гладкі м’язові клітини?

Місцями (де в оболонці відсутня базальна мембрана) вони з’єднані щілинними контактами.

Скільки ядер мають гладкі м’язові клітини?

Вони мають одне ядро.

Охарактеризуйте ядро гладкої м’язової клітини.

Ядро має паличкоподібну форму і розташоване в центрі клітини. Воно містить невелику кількість гетерохроматину і в більшості два ядерця. Під час скорочення ядро скручується.

Охарактеризуйте цитоплазму гладкої м’язової клітини.

Вона утворена гіалоплазмою, органелами та включеннями. Серед органел є велика кількість мітохондрій та міофіламентів. Інші органели є всі, але слабо розвинені. Органели розташовані в ділянці кінців клітин, а клітинний центр – поблизу ядра. Із включень є глікоген, ліпіди і міоглобін.

Чим представлений скоротливий апарат гладкої м’язової клітини?

Скоротливий апарат цих клітин представлений актиновими і міозиновими міофіламентами, які не утворюють міофібрил.

Як розташовані міофіламенти в цитоплазмі гладких м’язових клітин?

Міофіламенти розташовані вздовж клітини, а актинові ще й під кутом до її осі. Актинові міофіламенти одним кінцем з’єднані з плазмолемою і між собою.

Що утворюють гладкі м’язові клітини?

Вони утворюють пучки. У пучку між окремими клітинами (за виключенням місць контактів) є ніжні прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини (ендомізій).

Чим оточені пучки гладких м’язових клітин?

Вони оточені прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини (перимізій), в яких є кровоносні та лімфатичні судини і нерви.

Що утворюють пучки гладких м’язових клітин?

Вони утворюють пласти (шари).

За рахунок чого здійснюється регенерація гладкої м’язової тканини?

Регенерація здійснюється за рахунок міофібробластів і поділу її клітин.

Які скорочення гладкої м’язової тканини?

Вони мимовільні та тонічні.

Чим характеризується поперечно-посмугована м’язова тканина?

Її структурно-функціональні елементи (одиниці) мають почергово розміщені в поперечному напрямку темні і світлі смужки. Її, як відмічено вище, ділять на скелетну і серцеву.

Що утворює скелетна м’язова тканина?

Вона утворює скелетні м’язи (м’язи голови, шиї, тулуба, кінцівок, м’язи язика, глотки гортані, очного яблука тощо).

Розвиток скелетної м’язової тканини.

Ця тканина розвивається із міотомів сомітів. Клітини міотомів називають міобласти. Вони мігрують в місця розвитку скелетних м’язів де диференціюються в двох напрямках. Для першого напрямку властиве злиття окремих клітин і утворення м’язових трубочок. Останні багатоядерні структури, в яких відбувається активне формування міофібрил. Міофібрили займають центральне положення і ядра відтісняються на периферію. М’язові трубочки розщеплюються по довжині і перетворюються на м’язові волокна. Другий напрямок диференціації міобластів завершується утворенням клітин-міосателітоцитів.

Що є структурно-функціональною одиницею скелетної м’язової тканини?

М’язове волокно.

Охарактеризуйте м’язове волокно.

М’язове волокно – це симпластична структура циліндричної форми із заокругленими кінцями з великою кількістю ядер. Вони мають поперечну смугастість, їх довжина коливається від 0,1 до 15 см, а діаметр – від 15 до 150 мкм.

Чим утворене м’язове волокно?

М’язове волокно утворене трьома складовими частинами: сарколемою, саркоплазмою і численними ядрами.

Будова сарколеми м’язового волокна.

Сарколема складається з двох шарів: внутрішнього – власне плазмолеми і зовнішнього – базальної мембрани. Плазмолема електрично поляризована. На її внутрішній поверхні підтримується від’ємний потенціал, а на зовнішній – позитивний. У вигляді поперечних трубочок вона впинається в саркоплазму, де контактує з елементами агранулярної ендоплазматичної сітки і проводить нервові імпульси. Базальна мембрана за допомогою ретикулярних і тонких колагенових волокон щільно з’єднується зі сполучною тканиною, що оточує м’язові волокна. Між базальною мембраною і плазмолемою містяться міосателітоцити.

Де розміщені ядра в м’язовому волокні?

Ядра в м’язовому волокні розміщені на периферії, під сарколемою.

Охарактеризуйте ядра м’язового волокна.

У м’язовому волокні їх може бути від кількох десятків до кількох сотень. Вони мають видовжено-овальну форму, яка при скороченні змінюється. У ядрах є невелика кількість гетерохроматину і добре виражене ядерце.

Чим утворена саркоплазма м’язового волокна?

Вона утворена гіалоплазмою, органелами та включеннями.

Які органели є в саркоплазмі?

В саркоплазмі є органели загального і спеціального призначення. Серед органел загального призначення надзвичайно добре розвинені агранулярна ендоплазматична (саркоплазматична) сітка і мітохондрії.

Охарактеризуйте агранулярну ендоплазматичну сітку м’язових волокон.

Вона утворена з’єднаними між собою трубочками і цистернами, які оточують міофібрили, а навколо саркомерів формують своєрідні манжетки. Порожнини останніх, сусідніх саркомерів, з’єднані між собою. З ними контактують поперечні трубочки (Т-трубочки), формуючи тріади.

Чим представлені включення в м’язовому волокні?

Включення представлені вуглеводами (глікоген), ліпідами й пігментним білком (міоглобіном).

Які органели забезпечують скорочення м’язових волокон?

Органели спеціального призначення – міофібрили.

Будова міофібрил.

Міофібрили утворені міофіламентами і мають характерну поперечну смугастість, яка зумовлена наявністю в них почергово розміщених темних і світлих дисків. Світлі ізотропні (І-диски) утворені актиновими міофіламентами. Посередині І-дисків знаходиться Z-лінія (телофрагма), до якої одним кінцем приєднуються актинові міофіламенти. Їх вільні кінці заходять в А-диски. Темні диски називають анізотропними (А-диски). В центрі А-дисків знаходиться світла Н-зона, а посередині неї темна М-лінія (мезофрагма), яка з’єднує середні ділянки міозинових міофіламентів. Їхні протилежні кінці утворюють периферійні ділянки А-дисків. У цих ділянках між міозиновими міофіламентами розміщені й актинові. Разом вони утворюють в А-дисках зони перекриття. Лише в Н-зонах А-дисків актинових міофіламентів немає.

Як називають структурно-функціональну одиницю міофібрили?

Саркомер.

Дайте визначення, що таке саркомер?

Саркомер – це ділянка міофібрили, розміщена між двома телофрагмами, або ділянка міофібрили, яка включає в себе А-диск і половинки І-дисків, що прилягають до нього.

За рахунок чого здійснюється регенерація м’язових волокон скелетної м’язової тканини?

Регенерація здійснюється за рахунок міосателітоцитів.

Особливості будови міосателітоцитів.

Це одноядерні клітини, ядра яких подібні до ядер м’язових волокон, але вони дрібніші, кругліші та світліші. Вони мають органели загального призначення, а спеціального – відсутні.

Як відбувається скорочення м’язових волокон?

Нервовий імпульс через нервові волокна досягає плазмолеми волокон і зумовлює її деполяризацію. Хвиля деполяризації через систему поперечних трубок передається до елементів агранулярної ендоплазматичної сітки, внаслідок чого з останньої в саркоплазму виходять йони Са, під впливом яких утворюється актино-міозиновий комплекс. При цьому актинові міофіламенти переміщуються між міозиновими, що спричинює скорочення саркомерів міофібрил і загалом волокна. Внаслідок скорочення зони перекриття в А-дисках збільшуються, а І-диски та Н-зони А-дисків стають вузькими, під час сильного скорочення вони взагалі зникають і міофібрили мають темний колір. Коли потенціал дії зникає, йони Са переходять із саркоплазми в елементи агранулярної ендоплазматичної сітки, актино-міозиновий комплекс руйнується і м’язові волокна розслабляються. Для здійснення скорочення використовується енергія АТФ.

Назвіть види м’язових волокон залежно від вмісту пігментного білка міоглобіну?

Червоні, білі і проміжні.

Охарактеризуйте червоні, білі та проміжні волокна.

Червоні волокна містять більше міоглобіну та мітохондрій, ніж білі. Вони здатні до тривалої активності. Білі волокна скорочуються швидко, однак швидко й втомлюються, оскільки не можуть отримувати достатню кількість енергії. Проміжні волокна займають середнє положення між червоними й білими.

Як називають скорочення скелетної м’язової тканини?

Тетанічними (сильні та швидкі). Вони довільні.

Будова скелетного м’яза.

Він утворений м’язовими волокнами, які утворюють пучки. Між окремими волокнами та їх пучками є прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини, які утворюють відповідно ендомізій і перимізій. Зовні м’яз вкритий також пухкою волокнистою сполучною тканиною (епімізій).

Яку оболонку стінки серця утворює серцева м’язова тканина?

Серцева м’язова тканина утворює середню оболонку стінки серця – міокард.

З чого розвивається серцева м’язова тканина?

Серцева м’язова тканини розвивається з вісцерального листка несегментованої частини мезодерми (спланхнотома).

Чим представлена структурно-функціональна одиниця серцевої м’язової тканини?

Структурно-функціональною одиницею цієї тканини є клітина – серцевий міоцит (кардіоміоцит). Між кардіоміоцитами міститься волокниста сполучна тканина.

Як ділять кардіоміоцити залежно від будови і функції?

Їх ділять на скоротливі (робочі, типові) і провідні (атипові).

Охарактеризуйте скоротливі кардіоміоцити.

Скоротливі кардіоміоцити забезпечують скорочення серця. Вони мають циліндричну форму і поперечну смугастість. Їх довжина коливається від 50 до 120 мкм. Скоротливі кардіоміоцити розміщуються ланцюжком один над одним, сполучаються своїми кінцями і утворюють структури, подібні до м’язових волокон. Місця контактів кардіоміоцитів у ланцюжку називають вставними дисками. Паралельно розміщені кардіоміоцити з’єднуються анастомозами і утворюють єдину скоротливу систему. Із органел загального призначення в них добре розвинені мітохондрії. Включення представлені глікогеном, ліпідами та міоглобіном. Скоротливий апарат – міофібрили.

З чого складається сарколема скоротливих кардіоміоцитів?

Сарколема складається з власне плазмолеми й базального шару. Плазмолема впинається в саркоплазму, утворюючи поперечні трубочки, які контактують з елементами агранулярної ендоплазматичної сітки.

Які органели надають посмугованості скоротливим кардіоміоцитам?

Міофібрили. Вони мають таку ж будову й функцію як і міофібрили м’язових волокон скелетної м’язової тканини.

Скільки ядер мають скоротливі кардіоміоцити?

Ці кардіоміоцити мають одне або два ядра, що розташовані у центрі клітини.

Охарактеризуйте провідні кардіоміоцити.

Провідні кардіоміоцити утворюють провідну систему серця, яка генерує нервові імпульси і передає їх до скоротливих кардіоміоцитів. Будова їх подібна до будови скоротливих кардіоміоцитів. Але вони мають більші розміри, ексцентрично розміщені ядра і містять мало міофібрил. Останні не мають певної орієнтації, у зв’язку з чим посмугованість провідних кардіоміоцитів виражена слабко, або її зовсім немає.

За рахунок чого здійснюється регенерація серцевої м’язової тканини?

Серцева м’язова тканина не містить камбіальних елементів і не здатна до регенерації. Зруйновані кардіоміоцити гинуть і заміщуються волокнистою сполучною тканиною.

НЕРВОВА ТКАНИНА

Дайте визначення, що таке нервова тканина?

Нервова тканина – це високоспеціалізована тканина, частина клітин (нейрони) якої здатні сприймати подразнення зовнішнього та внутрішнього середовищ, трансформувати їх у нервові імпульси й передавати до інших тканин органів, зберігати інформацію та продукувати біологічно активні речовини.

Назвіть характерні особливості нервової тканини?

Це збудливість і провідність.

Яка система побудована з нервової тканини?

З нервової тканини побудована нервова система, функції якої зумовлені властивостями цієї тканини.

Джерело розвитку нервової тканини.

Нервова тканина розвивається із ектодерми.

Якими шарами утворена нервова трубка на ранніх етапах свого розвитку і, що з них розвивається?

Нервова трубка утворена трьома шарами: епендимним, мантійним та крайовою вуаллю. З клітин епендимного шару розвиваються епендимоцити, з мантійного – нейрони та олігодендроцити і астроцити. Крайова вуаль утворена відростками клітин нервової трубки.

З чого побудована нервова тканина?

Нервова тканина побудована з нервових клітин та нейроглії.

Як називають нервові клітини?

Нервові клітини називають нейронами або нейроцитами.

Які частини розрізняють в нейронах?

В нейронах розрізняють 2 частини: тіло або перикаріон і відростки.

Який розмір може мати перикаріон?

Поперечник перикаріону може бути від 4 до 130 мкм.

На які види поділяють відростки нервових клітин?

Відростки поділяють на аксони (нейрити) і дендрити.

Охарактеризуйте аксони.

Аксони – це відростки, якими проводиться нервовий імпульс від перикаріона. Нейрон має лише один аксон. Останній є довгим відростком, до півтора метра і більше, який має рівномірну товщину по всій довжині і не розгалужується, але може давати колатералі, що мають інший напрямок.

Які особливості будови дендритів?

Дендрити – це переважно короткі розгалужені відростки, які мають нерівномірну товщину по всій довжині. Вони передають нервовий імпульс або збудження до перикаріона. В нейроні може бути один або багато дендритів.

Як ділять нейрони залежно від кількості відростків?

Нейрони ділять на уніполярні (один відросток – аксон), біполярні (один аксон і один дендрит), псевдоуніполярні (один відросток, який на деякій відстані від початку ділиться на аксон і дендрит), та мультиполярні (один аксон і багато дендритів).

Які нервові клітини мають один відросток?

Попередники нейронів – нейробласти. Вони виявляються у мантійному шарі нервової трубки в ранніх періодах ембріогенезу.

В яких органах є біполярні і псевдоуніполярні нейрони?

Біполярні нейрони є в органі зору і присінково-завитковому органі, а псевдоуніполярні – в спинномозкових вузлах.

Де локалізовані мультиполярні нейрони?

У сірій речовині головного і спинного мозку.

З яких складових частин побудована нервова клітина?

Нервова клітина побудована із оболонки, цитоплазми і ядра.

Особливості будови ядра нейрона.

Ядро знаходиться в ділянці перикаріона. Воно велике, має кулясту форму, одне або 2 ядерця, містить мало гетерохроматину.

Які органели загального призначення є в цитоплазмі нейрона?

Є всі органели загального призначення. Серед них добре розвинені мітохондрії та гранулярна ендоплазматична сітка. Комплекс Гольджі та клітинний центр розташовані тільки у перикаріоні. Гранулярна ендоплазматична сітка відсутня в аксоні.

Які органели спеціального призначення є в нейронах?

У нейронах є нейрофібрили і тигроїдна речовина.

Чим утворені нейрофібрили?

Нейрофібрили утворені мікротрубочками і мікрофіламентами.

Які функції виконують нейрофібрили?

Вони утворюють скелет нейронів і беруть участь у внутрішньоклітинному транспорті.

Що таке тигроїдна речовина?

Тигроїдна речовина (хроматофільна субстанція, речовина Нісля) – це локальні скупчення цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки, яка спеціальними барвниками фарбується базофільно.

Які особливості будови оболонки (плазмолеми) нейрона?

Плазмолема електрично поляризована. На її зовнішній поверхні міститься позитивний заряд, а внутрішній – від’ємний. При її подразненні відбувається деполяризація – генерується нервовий імпульс.

Які є критерії класифікації нейронів?

Морфологічний і функціональний.

На чому базується морфологічний критерій?

На кількості відростків (див. вище) і формі перикаріонів.

Як класифікують нейрони за формою перикаріонів?

На округлі, веретеноподібні, зірчасті, пірамідні та грушоподібні.

Як ділять нейрони залежно від функції в складі рефлекторної дуги?

Відповідно до положення в рефлекторній дузі, нейрони ділять на: аферентні (чутливі, рецепторні) – сприймають подразнення і генерують нервовий імпульс; асоціативні – передають нервовий імпульс з одного нейрона на інший; еферентні (ефекторні) – забезпечують передавання нервового імпульсу на робочий орган (залози, м’язи).

Дайте визначення, що таке синапси?

Синапси – це контакти нервових клітин, які забезпечують передачу нервового імпульсу тільки в одному напрямку.

Як поділяють синапси залежно від ділянок нейроцитів, які утворюють контакти?

Синапси поділяють на: аксо-дендритні – аксон одного нейрона контактує з дендритом другого нейрона; аксо-соматичні – аксон одного нейрона контактує з перикаріоном другого нейрона; аксо-аксонні – контактують аксони нейронів; дендро-дендритні – контактують дендрити нейронів; дендро-соматичні – дендрит одного нейрона контактує з перикаріоном другого.

Які з наведених вище синапсів є збудливими і гальмівними?

Перші два синапси є збудливими, а інші – гальмівними.

На які види поділяють синапси залежно від способу передачі нервового імпульсу?

Синапси ділять на хімічні і електричні.

Будова хімічного синапса.

Хімічний синапс має пресинаптичну і постсинаптичну частини, які обмежені відповідними мембранами. Між ними розташована синаптична щілина. Пресинаптична частина утворена потовщеннями кінцевих гілочок аксона, який передає імпульс. В ній є багато мітохондрій і синаптичних пухирців, які заповнені медіатором (адреналін, ацетилхолін, серотонін). Постсинаптична частина представлена ділянкою нейрона, що сприймає нервовий імпульс. Вона містить рецептори для медіатора.

Як функціонує хімічний синапс?

Нервовий імпульс, надійшовши в пресинаптичну частину синапса, зумовлює зливання мембрани пухирців з пресинаптичною мембраною. При цьому медіатор попадає у синаптичну щілину і взаємодіє з рецепторами постсинаптичної мембрани – відбувається передавання нервового імпульсу.

Які особливості будови електричного синапса?

Пре- і постсинаптичні частини електричного синапса щільно з’єднані, медіатори і синаптична щілина відсутні. Нервовий імпульс безпосередньо передається з однієї частини на іншу.

Дайте визначення, що таке нейроглія і чим вона представлена?

Нейроглія – це середовище в якому знаходяться нейрони. Вона представлена клітинами – гліоцитами.

Які функції виконує нейроглія?

Нейроглія виконує опорну, розмежувальну, трофічну і захисну функції.

На які види ділять нейроглію?

Нейроглію ділять на макро- і мікроглію.

Які клітини утворюють макроглію?

Епендимоцити, астроцити та олігодендроцити.

Охарактеризуйте епендимоцити.

Епендимоцити мають кубічну, або стовпчасту форму, щільно прилягають один до одного і утворюють епітеліоподібний пласт. Вони вистеляють спинномозковий канал і шлуночки головного мозку. На полюсі епендимоцитів, спрямованому в порожнину каналу й шлуночків, є війки, коливання яких сприяє течії спинномозкової рідини. Окремі епендимоцити виконують секреторну функцію, регулюючи склад спинномозкової рідини. Від протилежного полюсу цих клітин відходять довгі відростки, які галузяться і перетинають нервову трубку, формуючи її опорний апарат. На зовнішній поверхні нервової трубки вони утворюють гліальну пограничну мембрану.

Особливості будови і функції астроцитів.

Астроцити виконують опорну і розмежувальну функції в центральній нервовій системі. Це невеликі клітини, які мають численні відростки, що закінчуються на судинах, тілах нейронів, базальній мембрані, яка відокремлює речовину мозку від м’якої мозкової оболонки. В місцях контактів з наведеними структурами відростки розширюються і стають плоскими.

На які види ділять астроцити? Їх характеристика.

Астроцити ділять на протоплазматичні (короткопроменеві) та волокнисті (довгопроменеві). Протоплазматичні астроцити мають короткі, товсті, дуже розгалужені відростки і знаходяться в сірій речовині мозку. Волокнисті астроцити розміщені в білій речовині мозку. Вони мають довгі, прямі й слабо розгалужені відростки.

Охарактеризуйте олігодендроцити.

Олігодендроцити мають невеликі розміри, короткі тонкі відростки й оточують перикаріони та відростки нейронів. Вони виконують трофічну та розмежувальну функції, беруть участь у водно-сольовому обміні, процесах дегенерації та регенерації нервових волокон.

Дайте визначення, що таке мікроглія?

Мікроглія – це сукупність маленьких клітин (мікрогліоцитів) з нечисленними розгалуженими відростками, які при подразненні нервової тканини (запалення, рани) збільшуються в об’ємі, стають кулястими і рухливими та фагоцитують усе чужорідне.

Джерела розвитку мікроглії.

До цього часу вони точно не встановлені. Вважають, що вони можуть розвиватись із мезенхіми або моноцитів крові.

Дайте визначення, що таке нервові волокна?

Нервові волокна – це відростки нервових клітин вкриті оболонкою.

Як називають відростки нейронів у складі нервових волокон?

Їх називають осьовими циліндрами.

Якими клітинами утворена оболонка нервових волокон?

Оболонка утворена одним шаром нейролемоцитів (олігодендроцитів), які розміщені ланцюжком уздовж осьових циліндрів.

На які види поділяють нервові волокна залежно від особливостей будови?

Нервові волокна поділяють на мієлінові та безмієлінові.

Особливості будови і функції мієлінових нервових волокон.

Мієлінові нервові волокна знаходяться в центральній і периферичній нервовій системі. Вони товсті (від 1 до 20 мкм), мають високу провідність (5–120 м/с). Волокна утворені лише одним осьовим циліндром та оболонкою. Оболонка має два шари: внутрішній (мієліновий) – ділянка цитоплазми нейролемоцитів, що містить мієлін, і зовнішній (нейролема) – ділянка цитоплазми нейролемоцитів, що містить ядро і не має мієліну. Для волокон характерні насічки у мієліновому шарі та вузлові перехвати. Осьовий циліндр підвішений на концентричному багатошаровому мезаксоні. За межами центральної нервової системи зовні оболонки цих волокон є базальна мембрана.

Що таке вузловий перехват (перетяжка) мієлінового волокна?

Вузлова перетяжка – це зона контакту нейролемоцитів, в якій відсутній мієліновий шар оболонки.

Що таке міжвузловий сегмент мієлінового нервового волокна?

Це відрізок волокна між вузловими перетяжками.

Чим утворені насічки в мієліновому шарі?

Вони мають вигляд косо розташованих світлих ліній, які утворені значними прошарками цитоплазми нейролемоцитів, що розташовані між пластинками (завитками мезаксона) мієлінового шару.

Що таке мезаксон?

Мезаксон – це подвійна складка плазмолеми нейролемоцитів. Вона виникає в процесі розвитку волокон внаслідок заглиблення осьових циліндрів у нейролемоцити.

Як утворюється концентричний багатошаровий мезаксон?

У процесі розвитку мієлінового нервового волокна осьовий циліндр заглиблюється у нейролемоцити угинаючи їх плазмолему – утворюється мезаксон. У подальшому нейролемоцити повільно обертаються навколо осьового циліндра. При цьому обертаються їх мезаксони, утворюючи пластинки (завитки) мезаксонів, які формують мієліновий шар.

Особливості будови безмієлінових нервових волокон.

Безмієлінові нервові волокна знаходяться в автономній нервовій системі та сірій речовині мозку. Вони тонкі (1–5 мкм) і мають низьку провідність (0,2–2 м/с). Волокна переважно побудовані з багатьох осьових циліндрів, які підвішені на мезаксонах. Осьові циліндри цих волокон можуть переходити з одного волокна в інше. Зовні ці волокна оточені базальною мембраною, яка відсутня у сірій речовині мозку.

Дайте визначення, що таке нерв?

Нерви утворюють нервові волокна, об’єднані пухкою волокнистою сполучною тканиною, в якій розміщені кровоносні судини.

Як називаються прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини, які оточують нервові волокна, їх пучки і нерви?

Прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини, які оточують окремі нервові волокна, називають ендоневрієм, їх пучки – периневрієм і нерви – епіневрієм.

Як поділяють нерви залежно від функції?

Нерви поділяють на чутливі – утворені дендритами чутливих нейронів; ефекторні – утворені аксонами відповідних нейронів і мішані – утворені відростками різних за функцією нейронів.

Що таке нервові закінчення?

Нервові закінчення – це кінцеві апарати нервових волокон.

Як ділять нервові закінчення?

Їх ділять на чутливі (рецепторні, аферентні), ефекторні (еферентні), та міжнейронні синапси. Останні, з методичної точки зору, описані вище.

Дайте визначення чутливим нервовим закінченням?

Чутливі нервові закінчення – це кінцеві розгалуження дендритів чутливих нейронів.

Як ділять чутливі нервові закінчення, залежно з якого середовища вони сприймають подразнення?

Їх ділять на екстерорецептори і інтерорецептори. Перші сприймають подразнення, що надходять до організму із зовнішнього середовища, а другі – від власних тканин організму.

Що таке пропріорецептори?

Це різновид інтерорецепторів. Вони сприймають подразнення від сухожилків і м’язів, що беруть участь в регуляції рухів і положення тіла в просторі.

Різновиди екстерорецепторів.

Терморецептори – сприймають зміни температури, механорецептори – сприймають дію механічних подразників, барорецептори – сприймають зміни тиску, хеморецептори – сприймають дію хімічних подразників, ноцицептори – сприймають больові подразнення тощо.

Види чутливих нервових закінчень?

Залежно від будови їх ділять на вільні і невільні.

Як утворені вільні нервові закінчення?

Вони утворені кінцевими гілочками дендритів без оболонки, що мають вигляд петель, клубочків, кущиків і розміщені між клітинами. Переважно знаходиться в епітелії.

Чим представлені невільні нервові закінчення?

Невільні нервові закінчення представлені кінцевими гілочками дендритів, які оточені клітинами нейроглії (нейролемоцитами).

Які є невільні нервові закінчення?

Вони є капсульовані (мають сполучнотканинну капсулу) та некапсульовані.

Чим утворена капсула капсульованих нервових закінчень?

Вона утворена концентричними нашаруваннями колагенових волокон з клітинами фібробластичного ряду.

Приклади капсульованих нервових закінчень і де вони знаходяться?

Капсульовані нервові закінчення містяться переважно у волокнистій сполучній тканині. Це дотикові тільця Мейснера, пластинчасті тільця Фатер-Пачіні (барорецептори), кінцеві колби Краузе (терморецептори), генітальні тільця (в статевих органах) тощо.

Як називають чутливі нервові закінчення сухожилків?

Їх називають нервово-сухожильні веретена.

Охарактеризуйте нервово-сухожильні веретена.

Ці нервові закінчення представлені кінцевими гілочками дендритів (без нейролемоцитів), що обплітають сухожильні пучки (механорецептори). Вони сприймають зміщення пучків колагенових волокон між собою та зміну їх положення до прилеглих тканин.

Як називають чутливі нервові закінчення скелетної м’язової тканини?

Їх називають нервово-м’язові веретена. Вони сприймають зміну довжини м’язових волокон і швидкість цієї зміни.

Будова нервово-м’язового веретена.

Кожне веретено складається з 10–12 тонких коротких посмугованих м’язових волокон, оточених сполучнотканинною внутрішньою капсулою. Ці волокна мають назву внутрішньоверетенних (інтрафузальних). Серед них розрізняють волокна з ядерною сумкою і з ядерним ланцюжком. Волокна з ядерною сумкою у своїй центральній частині містять велику кількість ядер. Волокна з ядерним ланцюжком удвічі тонші й коротші від волокон з ядерною сумкою. Їхні ядра розміщені у вигляді ланцюжка вздовж рецепторної ділянки. До інтрафузальних м’язових волокон, через капсулу, проникають первинні і вторинні нервові волокна. Первинні нервові волокна утворюють кільцево-спіральні закінчення навколо обох різновидів внутрішньоверетенних м’язових волокон. Ці закінчення сприймають зміну довжини м’язового волокна і швидкість цієї зміни. З обох боків від кільцево-спіральних закінчень вторинні нервові волокна утворюють закінчення у формі суцвіть, які реєструють зміну довжини м’язового волокна.

Дайте визначення ефекторним нервовим закінченням?

Ефекторні нервові закінчення – це кінцеві апарати аксонів.

На які групи ділять ефекторні нервові закінчення?

Залежно від об’єкта їх ділять на рухові (м’язові) та секреторні.

Якому виду тканин притаманні рухові та секреторні ефекторні нервові закінчення?

Рухові притаманні м’язовій тканині, а секреторні – залозистій епітеліальній тканині.

Як називають ефекторні нервові закінчення скелетної м’язової тканини?

Їх називають нервово-м’язові синапси (моторні бляшки).

Будова нервово-м’язових синапсів.

До їх складу входять термінальні гілочки аксонів без оболонок і спеціалізовані ділянки м’язових волокон. Термінальні гілочки аксонів заглиблюються у м’язові волокна і утворюють пресинаптичну частину закінчення, в якій є синаптичні пухирці з медіатором (ацетилхолін). Плазмолема (аксолема) розгалужень аксонів формує пресинаптичну мембрану. Спеціалізовані ділянки м’язових волокон утворюють постсинаптичну частину закінчення. Сарколема цих ділянок м’язових волокон складчаста і формує постсинаптичну мембрану. Між мембранами знаходиться синаптична щілина.

Чим представлені рухові нервові закінчення гладкої м’язової тканини?

Вони представлені термінальними гілочками аксонів, які на поверхні міоцитів утворюють розширення, заповнені медіатором (ацетилхолін або адреналін). Подібну будову мають і секреторні нервові закінчення.

Чи можлива регенерація нервової тканини?

Нейрони втратили здатність до поділу. Вони не мають камбіальних клітин. Тому можлива лише внутрішньоклітинна регенерація нейронів за рахунок оновлення білків і регенерація нервових волокон.

Як відбувається регенерація нервових волокон?

Регенерація нервових волокон відбувається при їх пошкодженні (порушенні цілісності). При цьому утворюються дві частини: центральна і периферійна. Периферійна розташована нижче від місця пошкодження. В ній проходять процеси дегенерації, при цьому втрачаються мієлін і осьові циліндри. В периферійній частині відбувається також активація нейролемоцитів, яка проявляється їх активним розмноженням та утворенням у них нових органел. Внаслідок чого утворюються ланцюжки нейролемоцитів. В осьовому циліндрі центральної частини формуються точки росту (колби росту). Вони вростають в ланцюжок нейролемоцитів і ростуть зі швидкістю 2–3 мм/добу. В новоутвореному нервовому волокні проходить мієлінізація і формування нервових закінчень.

Що таке рефлекторна дуга?

Рефлекторна дуга – це ланцюжок нейронів, який передає нервовий імпульс від чутливого нервового закінчення до ефекторного, що розташоване в робочому органі.

Що входить до складу рефлекторної дуги?

До її складу входять чутливий нейрон, один або кілька асоціативних і ефекторний нейрон. Є рефлекторні дуги без асоціативних нейронів.