65.Молозиво, його склад і значення у годівлі новонародженого молодняка

Молозиво виробляється у молочній залозі корови одразу після отелення, Його склад суттєво відрізняється від молока, має більший вміст білка, мінеральних речовин і вітамінів, але менше жиру та лактози. Більше половини білка складається з глобулінової фракції, зокрема з гамма глобулінів (імуноглобулінів). Через кілька днів його склад нормалізується і набуває типового складу. Згодовування молозива забезпечуює нормальний розвиток новонародженого та його захист від негативного впливу навколишнього середовища.

18)Кобальт і йод,їх значення у живленні тварин і вміст у кормах.Форми прояву нестачі цих елементів у живленні тварин. Шляхи забезпечення тварин кобальтом і йодом. Кобальт Є необхідним активатором ,зв язуючи каталітично активний кофермент із субстратом., приймає участь у процесах кровотворення, блокує сульфгідрильні групи цистеїну , викликаючи цим порушення тканевого дихання з наступним утв еритропоетичних факторів,які у кінцевому результаті забезпечують нормальний синтез гемоглобіну та пришвидшення дозрівання еритроцитів у кістковому мозку. Надходить з кормами і добавками найчастіше в складі вітаміну В12, різних протеїнових комплексів і неорганічних солей. Значна кл кобальту зосереджена в бобових рослинах (люцерна,конюшина),але мало в злакових травах. Вміст кобальту в 1 кг с.р. у траві ,сіні й коренеплодах від 0,08 до 0,15 мг,зернових 0,15-0,30,силосу 0,20-0,30 мг. За нестачі виникає анемія-акобальтоз,втрата апетиту,молочної продуктивності ,огрубінні волосся,уповільнені синтезу В12. Джерела – карбонат, хлорид,сульфат і нітрат кобальту,а також його комплексні сполуки . Йод Синтез тиреоїдних гормонів.Йод сприяє підвищенню продуктивності, поліпшую стан здоров я,стимулює ріст і розвиток молодняку.Необхідний для нормальної життєдіяльності багатьох мікроорганізмів травного каналу тварин,стимулює активність целюлозолітичної мікрофлори передшлунків.,участь в утв білкових сполук. У рослинних кормах міститься в невеликих кількостях-0,02-0,75 мг-кг сухої реч ,вищий рівень у кормах тв пох ,особливо у рибному борошні . За нестачі відбув різке збільшення маси залозистої тканини щитоподібної залози (утв зобу). Джерело – йодид або йодат калію . 19)Хімічний склад кормів і тіла тварин. Схема зоотехнічного аналізу кормів. Кількісні і якісні відміни між хімічним складом кормів і тіла тварин. Корми,які вик для годівлі с/г тв є переважно продуктами рослинництва. Вуглець,водень,кисень і азот є основними елементами ,з яких утв органічні реч –білки,жири,вуглеводи. Їх назив органогенними. На них припадає маже 95 % елементного складу рослин і тіла тварин. Частка Са і Р 3,5%, решта елементів 1,5%. Мінеральні елементи залежно від їх вмісту в тілі тв под не макро – і мікроелементи. Якщо вміст сягає 0,01 % - макроелементи ,якщо не перевищує 0,001 % - мікроелементи . Серед хімічних елементів найбільша частка припадає на вуглець,дещо менше на кисень,водень і азот. Проте суха речовина рослин порівняно з такою тіла тварин містить на 28% більше кисню і на 18% менше вуглецю, на 3,5 азоту ,на 3,0 водню та 3,5 % мінеральних елементів. Схема зоотехнічного аналізу визнач 7 сполук :вода,суха речовина,сирий протеїн, сирий жир,сира зола,сира клітковина,БЕР (безазотисті екстрактивні речовини). Якщо хімічний склад тіла тварин відносно постійний : органічна речовина складається в основному з білка ,жиру та незначної кількості вуглеводів (1-2%), то вміст поживних і біологічно активних речовин у кормах рослинного походження значно коливається залежно від їх виду, складу грунту, кліматичних умов, добрив,агротехніки і способу підготовки до згодовування. Основу органічної речовини кормів рослинного походження складають вуглеводи,тваринного – білки та жири. Тваринний жир за консистенцією – твердий (крім риб ячого), рослинний –рідкий. 20)Вода і її роль в організмі тварин.Методи визначення її вмісту у кормах. Вміст води у кормах і тілі тварин. Вода є середовищем , в якому відбуваються процеси обміну.ю а її вміст у складі більшості живих організмів сягає 60-7-%,у деяких (медузи)-до 98%. Втрата тваринами (ссавці) до 10% призводить до суттєвих порушень обміну речовин, 20-25% до загибелі. Вода бере участь у прийманні та перетравленні корму (гідролізі),всмоктуванні перетравлених поживних речовин, перенесенні їх до клітин,транспортуванні і організмі ферментів,гормонів,вітамінів, розчиненні й винесенні продуктів життєдіяльності клітин, у реакціях обміну речовин,які відбуваються у водному родовищі, регуляції осмотичного тиску,у підтриманні сталої температури тіла та розподілі в ньому тепла. Кількість води в кормах або продуктах тваринництва взначають висушуванням наважки корму за температури 100-105 С до постійної маси.Різниця наважки корму до і після висушування складає кількість випаровуваної води. Вміст води у кормах коливається в межах від 5 до 95%. Корми тв пох ,макуха ,шрот містять бл 10-12%, грубі (солома,сіно) – 15-17,зернові корми та продукти їх переробки -10-15, силосовані 60-80,зелені 70-85, коренебульбоплоди 75-90 і водянисті корми (жом,барда,м язга) – 90-95. Вміст води в тілі тварин змінюється з віком – від 80% у молодняку до 50% у дорослих тварин.При відгодівля кл води зменш від 60 до 45-40%. 21)Біологічна суть використання тваринами небілкових сполук азоту, що використовуються у годівля тварин. Вміст небілкових азотистих сполук в насінні становить не ьільше12 % сирого протеїну, в коренеплодах і бульбоплодах їх значно більше, в траві бобових 20-25.На аміди багаті рослини,зібрані в період посиленого росту (зелені корми),а також ті,що зазнали бродіння(силос). Поживна цінність окремих небілкових форм азотистих сполук для с/г тварин різних видів неоднакова. У жуйних аміди кормів використовуються мікрофлорою передшлунків для синтезу білків власних клітин. Вони вик тваринами як і білки кормів. Для свиней,птиці та інших тварин з простим шлунком аміачні солі,нітрати й нітрити не можуть слугувати джерелом азотного живлення і, надходячи в надлишку в кров,можуть викликати отруєння. Фізіологічна роль амідів полягає в забезпеченні обмінних процесів організму тварин енергією і пластичним матеріалом. (под. на 2 групи- жири,вуглеводи). 22)Аміди кормів ;їх склад і вміст у кормах ,перетравність і використання тваринами з багатокамерним і однокамерним шлунком. До найбільш поширених амідів належать сполуки з властивостями основ. Це алкалоїди рослин,а також гексонові основи, а в їх числі амінокислоти – аргінін,лізин,гістидин, холін,бетаїн,гуанідін та деякі інші. Частина азотистих реч знах в рослинах у вигляді сполук з вуглеводами, зокрема глюкозиди капустяних та соланін картоплі,віцин вики. Вміст небілкових азотистих сполук в насінні становить не ьільше12 % сирого протеїну, в коренеплодах і бульбоплодах їх значно більше, в траві бобових 20-25.На аміди багаті рослини,зібрані в період посиленого росту (зелені корми),а також ті,що зазнали бродіння(силос). Поживна цінність окремих небілкових форм азотистих сполук для с/г тварин різних видів неоднакова. У жуйних аміди кормів використовуються мікрофлорою передшлунків для синтезу білків власних клітин. Вони вик тваринами як і білки кормів. Для свиней,птиці та інших тварин з простим шлунком аміачні солі,нітрати й нітрити не можуть слугувати джерелом азотного живлення і, надходячи в надлишку в кров,можуть викликати отруєння. Фізіологічна роль амідів полягає в забезпеченні обмінних процесів організму тварин енергією і пластичним матеріалом. (под. на 2 групи- жири,вуглеводи). 23)Вітаміни, їх класифікація, значення у живленні тварин. Авітамінози,гіповітамінози,ендогенні авітамінози їх профілактика. Вітаміни це органічні речовини різноманітної хімічної природи,які необхідні для нормальної життєдіяльності тварин у невеликих кількостях. Вітаміни поділяють на жиророзчинні і водорозчинні. Жиророзчинні вітаміни - це олієподібні речовини. які добре взаємодіють з гідрофобними розчинниками. У живих організмах 4 жиророзчинні вітаміни (А,Д,Е,К) утв приєднанням залишків п ятивуглецевого вуглеводня-ізопрену(2-метилбутадієну). Особливістю жиророзчинних вітамінів є їх здатність до депонування у значних кількостях та широкий спектр біологічної дії в організмі тварин. Відсутність бо нестача в кормі може не виявлятися протягом багатьох місяців. Надлишок щодо фізіологічних потреб надходження ж в (особливо А,Д,К) небезпечне для організму тварин,оскільки спричиняє токсичну дію. Водорозчинні вітаміни . Особливістю вітамінів цієї групи є те , що вони не депонуються в тканинах тваринного організму і їх надходження з кормами повинно бути постійним. Багато з них являють собою складові компоненти молекул складних ферментів, виконуючи таким чином коферменті функції. Авітаміноз- характеризується станом практично повної відсутності певного вітаміну в організмі, що супроводжується виникненням характерного та специфічного за його нестачі симптомокомплексу. Гіповітамінозом вважається знижений порівняно з потребою вміст вітамінів в орг.,який проявляється лише окремими та невираженими симптомами, характерними для дефіциту певного вітаміну, а також мало специфічними ознаками хворобливого стану, загальними для різних видів гіповітамінозів.Нестача декількох в- полівітаміноз. Ендогенні зумовлені – частковим руйнуванням вітамінів у травному тракті внаслідок зміни кислотноутв функції шлунка, порушення продукування транспортних білків- фактор Кастла.,порушенням всмоктування і транспорт ,порушення вн перетворень окремих вітамінів ,посиленим розпадом вітамінів в організмі, посиленою потребою. Лікування вкл викор специфічних та неспецифічних методів. Спец замісна терапія зд препаратами вітамінів у дозах,які у десятки разів перевищують добову фізіологічну потребу в них. Неспецифічна вкл загальнооздоровчі заходи (перебування тварин на свіжому пов під сонцем, санацію осередків інфекції тощо), лікування основного захворювання з коригуванням функціональних поршуень,що призвели до вітамінної недостатності . 24)Вітамінна поживність кормів і шлях забезпечення тварин вітамінами,стабілізація вітамінів у кормах і препаратах. Віт А міститься в кормах твар пох .,молока,пеінка,риб жир,жовтки курячих яєць, масляні та сухі стабілізовані препарати вітаміну А. у твар кормах каротиноїди- зелені корми,сіно,силос,сінаж ,трав борошно,морква,кавуни,гарбузи,жовта кукурудза. Кормові препарати бактеріального каротину(віта тон,вітадепс). Віт Д міст в риб жирі, рослинних кормах ,які зазнали впливу ультрафіолетових промені, печінці, жовтку яєць, молоці. Препарати – натуральний або опромінений жир риб та морських тварин,відеїн, опромінені дріжджі . Віт Е – багаті на нього рослинні олії ,зародки злакових, зелені корми.Препарати – Е селен,Селенвіт. Вітамін К – препарати- філохінон,вікасол. Віт В1(тіамін)- міст у рибних кормах, хвощах, папоротях .Преп – чистий синтетичний гідро хлорид тіаміну. Віт В2(рибофлавін)-міст у багатьох продуктах рослинного і особливо тваринного походження .Преп- акрихін,риванол. Віт В12- синтезується мікроорганізмами і грибами, міст у мулові стічних вод,сапропелі(озерному мулі). Віт С (аскорбінова кислота)-багаті на неї рослини.

1. Годівля тільних корів у сухостійний період.

2. Годівля дійних корів.

3. Годівля високопродуктивних корів.

4. Годівля телят в молочний період. Материнським молоком телят випоюють 15—20 днів, а потім переводять на молоко загального надою. Перший раз теля напувають молозивом через 1—1,5 години після народження і дають його досхочу 3—4 рази в день, але не більше 1,5— 2 л в кожну даванку. Молозиво випоюють при температурі 35—38°С. З другого дня напувають 3 рази. Для поліпшення травлення з 4—7-денного віку телятам через 0,5 — 1 годину після напування молоком дають' досхочу кип'ячену воду температурою 20—25°С, а з 2—3-тижне-вого віку — звичайну. Молоко телятам згодовують тільки свіже і тепле, а якщо воно холодне, то підігрівають до температури 36— 38°С. Молозиво і молоко краще випоювати телятам з соскових напувалок. За існуючими схемами годівлі для одержання 500—800 г добового приросту витрата незбираного молока при вирощуванні користувальних телиць коливається від 180 до 350 кг і збираного — від 200 до 600 кг. При вирощуванні племінних тварин і ремонтних телиць норма витрат незбираного молока для них може досягати 300—450 кг і збираного 600—1000 кг.

Незбиране молоко телятам згодовують до 2-місячного віку, причому з місячного частину незбираного молока заміняють збираним. Потім телят повністю переводять на збиране молоко. З 15—30-денного віку телят привчають до поїдання сіна, доводячи його даванку в 6-місячному віці до 3 кг на добу. Просіяну вівсяну дерть починають згодовувати з 15—20-го дня, а з 2-місячного віку вівсянку замінюють на суміш концентратів. До суміші додають мінеральні речовини і вітаміни відповідно до норм. Подрібнені моркву, буряки дають телятам з 20—25-го Дня, а на 3—4-му місяці можна давати доброякісний силос. Влітку замість сіна і соковитих кормів телятам згодовують дрібностеблу траву. До зеленого корму телят починають привчати з другої декади життя, даванку якого поступово збільшують і доводять в 3-місячному віці до 5—6 кг, а в 6-місячному — до 12—15 кг на добу. Для підвищення товарності молока значну його кількість (при вирощуванні телят на м'ясо) замінюють спеціально виготовленими замінниками незбираного молока (ЗНМ). Після 6-місячного віку бугайців і телиць вирощують окремо. У післямолочний період годівлю молодняка організують так, щоб забезпечити добрий його ріст і розвиток, формування тварин бажаного типу, здатних добре використовувати корми і давати високу продуктивність.

Раціони для молодняка складають з урахуванням планового добового приросту і середньомісячної живої маси. Молодняку старше 6 місяців на 100 кг живої маси згодовують: сіна 2—3 кг соковитих, переважно силосу, 5—6 кг. Сінажу згодовують молодняку до 12-місячного віку 6—10 кг, старше 1 року — 10—12 кг на добу.

Після 12 місяців починають згодовувати молодняку високоякісну солому і полову, якими можна замінити до ЗО—40% даванки сіна. Кухонної солі дають з розрахунку 10 г на 100 кг живої маси на добу. Влітку молодняку в максимальній кількості згодовують зелені корми. При випасанні його на добрих пасовищах підгодівля концентратами майже не потрібна. Телиці у віці 6—12 місяців можуть з'їдати 15—24 кг, в 12— 18—24—32 і у 18—24 місяці — 35—40 кг зеленого корму на добу.

В останні роки в нашій країні створені великі спеціалізовані господарства по вирощуванню ремонтних телиць. Одним з них є спецгосп «Требухівський» Київської області, в якому вирощують до 7500 голів ремонтного молодняка. В спецгосп телички з радгоспів-репродукторів надходять в 10—15-денному віці. За молочний період на одну теличку тут витрачають 350 кг незбираного і 600 кг збираного молока. З 1,5- до 6-місячного віку теличок годують так, щоб їх середньодобові прирости були 800— 850 г, а жива маса на кінець періоду досягла

5. Годівля ремонтних телиць і нетелей. У післямолочний період раціони молодняку за структурою мають поступово наближатися до раціонів дорослої худоби. Ремонтних телиць годують переважно соковитими і грубими кормами з мінімальною кількістю концкормів. Деталізовані норми годівлі молодняку великої рогатої худоби після 6-місячного віку розроблено з урахуванням віку, статі та запланованого середньодобового приросту. У зимовий період племінним телицям згодовують сіно, соковиті і концентровані корми з розрахунку на 100 кг живої маси: сіна – 1,5–2 кг, силосу – 5–6, сінажу – 4–5, коренеплодів – 2–3 кг. Улітку, за використання зелених кормів, концентрованих вводять до раціону не більше 10-15%, а на високоякісних пасовищах не згодовують їх зовсім. Якщо у раціонах не вистачає мінеральних елементів, то телицям забезпечують мінеральну підкормку (дикальційфосфат, преципітат, кісткове борошно тощо, солі мікроелементів), у випадку нестачі вітамінів – вітамінні препарати або премікси. Годують племінних телиць 2 рази на добу. Ранішню даванку складають концкорми, сінаж, коренеплоди, вечірню – сіно, солома, силос. Доцільніше згодовувати кормову суміш, для чого сіно й солому подрібнюють і змішують із силосом, сінажем та подрібненими коренеплодами. Часто її здобрюють концкормами.

У літній період, коли тварин випасають, ранком згодовують концкорми, ввечері – необхідну кількість зеленої маси, якщо на пасовищі достатня кількість трави відсутня.

6. Годівля племінних бугайців

7. Вирощування і відгодівля молодняку великої рогатої худоби.

8. Годівля холостих і поросних свиноматок.

9. Годівля підсисних свиноматок. Потреба підсисних свиноматок в енергії, протеїні, амінокислотах, мінеральних елементах та вітамінах залежить від їх живої маси (від 140 до 250 кг і більше), віку (до двох і старше двох років), молочності, кількості поросят-сисунів та строків відлучення останніх (60, 35 і 26 діб). Певним чином на потребу лактуючих тварин впливають індивідуальні та породні особливості, умови утримання, температура навколишнього середовища. За середньої вгодованості на кожні 100 кг живої маси для повновікових тварин (старше 2 років) у раціоні необхідно 1,5, молодих – 1,7–1,8 к.од. і на кожне порося додатково 0,5–0,4 к.од. Підсисні свиноматки на 1 к.од. мають одержувати по 110–112 г перетравного протеїну. За нормальних умов годівлі за два місяці лактації свиноматки не повинні втрачати живої маси більше 10–15 кг.

Із розрахунку на 100 кг живої маси потреба підсисних свиноматок з 10 поросятами у сухій речовині становить 2,7–2,8 кг за концентрації в 1 кг 1,3 к.од. (14,4 МДж обмінної енергії). При цьому, у сухій речовині раціону повинно міститися, не більше, %: сирої клітковини – 7–8, сирого – 18,6 і перетравного – 14,5 протеїну, лізину – 0,8, метіоніну+цистину – 0,48, кальцію – 0,93 та фосфору – 0,76. Основу раціонів для свиноматок має складати суміш концентрованих з додаванням невеликої кількості соковитих кормів для синтезу молока.У зимовий період раціони для підсисних свиноматок включають 3,5–5,0 кг зернових кормів (пшениці – 20–25%, ячменю – 35–40, вівса – 5–10, кукурудзи – 15–20%, невелику кількість макухи, гороху та ін.), 3–8 кг соковитих кормів, 0,5–0,8 кг травяного чи сінного борошна. Добрими соковитими кормами для лактуючих свиноматок є буряки, гарбузи, морква, картопля, комбінований силос. Сприятливо впливають на молочність корми тваринного походження – збиране молоко, мясо-кісткове, рибне борошно, сироватка. У літній період до раціонів підсисних свиноматок входять суміш концкормів – 75–80% за поживністю та трава бобових – 15–20%. Улітку свиноматок з поросятами бажано випасати.

За джерело протеїну і незамінних амінокислот у раціонах свиноматок слугують макуха, шрот, зернобобові, корми тваринного походження. Вітамінну поживність забезпечують сінне борошно, комбінований силос та мінерально-вітамінні премікси.

Годують підсисних свиноматок 3 рази на добу. Під час опоросу та в перші години після нього тварин не годують, але дають чисту воду досхочу.

9. Годівля поросят.

10. Годівля ремонтного молодняку свиней.

Прийняті норми годівлі ремонтного молодняку диференційовані залежно від статі, живої маси і середньодобових приростів та розподілені на два періоди: для свинок від 40 до 80 кг і від 80 до 120 кг та для кнурців – від 40 до 90 кг і від 90 до 150 кг.

Основу раціонів за поживністю складають у зимовий період: концентровані корми 65–80% , соковиті – 12–20%, сінне борошно – 5–10, корми тваринного походження – 3–5%. у літній конц. - 75–90% –., соковиті – 12–20%, сінне борошно – 5–10, корми тваринного походження – 3–5%. зелену масу бобових 7–20%.

11. Відгодівля свиней. Годівлю племінних кнурів старанно нормують та контролюють через постійне спостереження за вгодованістю, поведінкою та якістю сперми. Дорослим кнурам за тривалого непарувального періоду норми годівлі доцільно знижувати за живої маси 200–250 кг – на 10% і за маси 250–300 кг – на 20 %. На 100 кг живої маси молодим кнурам необхідно 2 к.од., або 22,7 МДж обмінної енергії, дорослим – відповідно 1,5 к.од., 16,6 МДж. Раціони для кнурів-плідників мають бути необ¢ємними, тому потреба у сухій речовині на 100 кг живої маси для ростучих кнурів знаходиться на рівні 1,7 кг, для дорослих – 1–1,3 кг. Кількість сирого протеїну із розрахунку на 1 к.од. становить 150 г, перетравного – 120 г за концентрації у сухій речовині раціону відповідно 20 і 15,5% (17 і 13,3% у повнораціонному комбікормі). Потреба в лізині сягає 0,95% до сухої речовини або 4,8% до сирого протеїну, у метіоні+цистині – відповідно 0,63 і 3,2%. Нестачу цих амінокислот у раціоні поповнюють за рахунок концентрату L-лізину і DL-метіоніну. Оптимальний вміст клітковини у сухій речовині раціону становить 7%, кальцію – 0,93; фосфору – 0,76% або у повнораціонному комбікормі – відповідно 6,8 і 6,5%. Норми мікроелементів орієнтовні і на 1 кг сухої речовини раціону рекомендують: заліза – 116 мг, міді – 17, цинку – 87, марганцю – 47, кобальту – 1,7 і йоду – 0,35 мг. Задовольняють потребу кнурів у мінеральних речовинах і вітамінах, згодовуючи траву, трав¢яне борошно, моркву, корми тваринного походження, мінеральні добавки, вітамінні препарати, білково-вітамінні добавки (БВМД) і премікси. Мінеральні та інші добавки, як правило, вводять до складу суміші концкормів чи комбікормів.

Тип годівлі кнурів – концентратний, за якого на концентровані корми припадає 80–85% поживності раціону Соковиті корми становлять у раціоні 10–15% поживності

12. Годівля баранів-плідників. За нормами баранам-плідникам дають на добу на 100 кг живої маси в передпарувальний період 1,9 кормової одиниці, в парувальний період при 2—3 садках на добу 2,4 кормової одиниці і при 5—6 садках на добу — 2,8 кормової одиниці. На кожну кормову одиницю раціону потрібно давати перетравного протеїну в непарувальний період 90—ПО г, в парувальний період — 120—150 г, кальцію — відповідно 5—6 і 6—8 г, фосфору 3—4 і 5—6 г, каротину 15—20 і 20—30 мг.

Раціони для баранів-плідників складають з різноманітних кормів. У непарувальний період баранам на добу необхідно згодовувати взимку по 2—2,5 кг доброякісного сіна, 1 —1,5 кг соковитих кормів і 0,5—0,9 кг суміші концентратів, а влітку — зелений корм і приблизно таку ж кількість концентратів. За 1,5—2 місяці до початку парування норму годівлі баранів-плідників підвищують і поступово переводять на раціон парувального періоду. В цей час їм зменшують даванку об'ємистих кормів при одночасному збільшенні н 1,5—2 рази кількості концентратів. Кожен баран одержує взимку 1—1,5 кг сіна або 4—6 трави влітку і 1 — 1,5 кг суміші концентрованих кормів. При інтенсивному використанні в разі потреби в раціони баранів-плідників включають корми тваринного походження. Годують баранів два рази на добу.

13. Годівля вівцематок. Головним завданням годівлі вівцематок після відлучення ягнят до запліднення є відновлення вгодованості їх після лактації і створення необхідних запасів енергії і вітамінів для майбутнього виношування плода. В цей період використовують для годівлі вівцематок траву, а при недостатній її кількості і незадовільній вгодованості

тварин підгодовують концентрованими кормами — 0,2—0,4 кг на голову за добу. В перші три місяці кітності підтримують вівцематок у тих кондиціях, в яких вони були перед паруванням. Вівцематкам нижчесередньої вгодованості збільшують даванку кормів на 0,3—0,4 кормової одиниці на добу. У другій половині кітності рівень годівлі вівцематок збільшують за загальною поживністю на 30—40%, за перетравним протеїном — на 40—60, а за кальцієм і фосфором — у два рази. В стійловий період в першу половину кітності даван-ка і—2 кг якісного сіна і 2—4 кг силосу повністю задовольняє потреби вівцематки живою масою 50—60 кг. Частину сіна можна замінити ярою соломою. В другу половину кітності даванку грубих кормів дещо зменшують при тій же кількості соковитих. Концентровані корми згодовують з розрахунку 20—30% від поживності раціону. У підсисних вівцематок порівняно з холостими потреба в поживних речовинах збільшується вдвічі. У стійловий період у перші 2—3 дні після окоту їм згодовують доброякісне сіно, поступово включаючи в раціони концентровані і соковиті корми. Через 1—1,5 тижня їм дають по 1—2 кг сіна, 1,5—3 соковитих і 0,4—0,5 кг концентрованих кормів. Влітку основним кормом для підсисних вівцематок є трава природних і сіяних кормових культур. Протягом року кітні і підсисні вівцематки повинні регулярно одержувати мінеральні підгодівлі. їм слід згодовувати тільки доброякісні корми, тому що мерзлі і плісняві викликають аборти, розлад травлення, здуття, зменшення молочності тощо.

14. Годівля ягнят. Перші 3–5 днів після народження ягнят треба годувати через кожні 2–3 год. У перший місяць життя потребу в необхідних елементах живлення ягнята забезпечують, в основному, за рахунок молока матері. З ростом ягнят потреба у поживних речовинах зростає, а тому з 10–15-добового віку їх привчають до поїдання сіна, концентрованих і соковитих кормів. Із концентрованих кращими для ягнят є плющений овес та кормова суміш із трьох частин – подрібненого вівса або ячменю і однієї частини соняшникової макухи, із соковитих – подрібнені морква та буряки, доброякісний силос та сінаж. З мінеральних кормів ягнятам згодовують крейду, кісткове борошно, знефторений фосфат, монокальційфосфат, преципітат (дикальційфосфат), кухонну сіль та ін. За перший місяць життя ягнята в середньому споживають 40–50 г концкормів на голову за добу.

На другому місяці вирощування загальна поживність кормів, призначених для додаткового згодовування до материнського молока становить 0,20–0,25, на третьому – 0,35–0,40 і на четвертому – 0,60–0,65 к.од. за вмісту протеїну 125–130 г із розрахунку на 1 к.од. У ці періоди для забезпечення такої поживності раціонів ягнятам необхідно згодовувати сіна – 0,15–0,20 кг; 0,20–0,25 і 0,40–0,5 кг, якісного силосу – відповідно 0,2; 0,3 і 0,5 та концентрованих кормів – 0,1; 0,15 і 0,25–0,30 кг, у складі яких на високопротеїнові корми має припадати 25–30%. Відлучення ягнят припадає, в основному, на весняно-літній період. Тому в цей час їх випасають на кращих пасовищах, а за відсутності таких згодовують із годівниць 4–6 кг зелених кормів. Причому зелену масу слід давати невеликими порціями. Свіжу траву тварини поїдають краще. Крім зелених кормів, ягнятам згодовують 250–300 г на одну голову за добу спеціального комбікорму чи зерносуміші з білково-мінеральною добавкою.

15. Годівля жеребців-плідників. Високу статеву потенцію жеребців-плідників можна забезпечити при підтриманні їх у стані заводської вгодованості. Цього досягають повноцінною годівлею і щоденним моціоном. Годівлю жеребців диференціюють стосовно парувального і непарувального періодів з урахуванням породи, живої маси, інтенсивності використання під час парування згідно з нормами.Жеребцям рисистих і верхових порід, у зв’язку з особливим темпераментом, потрібно на 6–12% енергії більше, ніж ваговозним.У непарувальний період жеребцям забезпечують підтримуючий рівень годівлі з урахуванням маціону (легка упряжка, верхова їзда). У передпарувальний період незалежно від породи рівень енергії в їх раціонах збільшують на 25%.Переводити жеребців з раціону непарувального на раціон передпарувального і парувального періодів необхідно за місяць до початку парувального періоду.У передпарувальний і парувальний періоди жеребцям на 100 кг живої маси рекомендують забезпечувати 2,0–2,4 (21–25 МДж ОЕ) к.од., у непарувальний – 1,6–1,9 к.од (16,5–19,9 МДж ОЕ). На 1 к.од. має припадати відповідно 117 і 92 г перетравного протеїну та 6,2 і 5,5 г кальцію, 4,4 і 4,2 г фосфору і 12 мг каротину.У непарувальний період раціони жеребців складаються на 35–45% із сіна, 10–15 соковитих і 40-45% концентрованих кормів; у парувальний – відповідно 30-40, 5–10 і 50–60% Для забезпечення високого рівня протеїнового живлення у період інтенсивного використання до раціонів жеребців рекомендується вводити корми тваринного походження у кількості 5–10%. Корисною у цей період може бути даванка 0,2–0,3 кг на одну голову за добу рибного борошна або 5–6кг збираного молока. Збираного молока за один раз дають не більше 3 кг, змішавши його з висівками. Курячі яйця зі шкаралупою у кількості 5–8 шт. вводять до раціону 2–3 рази на добу, згодовуючи їх з концкормами. За дефіциту у раціоні мінеральних речовин та вітамінів і відсутності преміксу дають мінеральні добавки і вітамінні препарати.Для підвищення якості сперми жеребцям до складу суміші концкормів вводять 0,5–1,0 кг подрібненого проса. У літній період жеребців утримують на пасовищі або згодовують їм зелені корми з годівниць.Взимку у період спокою їм згодовують високоякісне бобове і злакове сіно – 8–10 кг (1,7–2,0 кг на 100 кг живої маси), 6–8 – коренеплодів (червона морква, кормові буряки) і 5–5,5 кг концентрованих кормів у вигляді комбікормів або зерносумішок.Годують жеребців 3–4 рази на добу. Перед кожною годівлею напувають чистою водою досхочу. Сіно бажано задавати у два прийоми, зелені корми – свіжоскошеними, зернові – подрібненими та у суміші із зволоженими висівками.

16. Годівля жеребних кобил. У перші 3–4 міс жеребності кобилам згодовують в основному грубі (сіно, солому) і соковиті (кормові буряки, бруква, турнепс, морква тощо) корми з додаванням 15–20% концентрованих. Літом кобил утримують на пасовищі і підгодовують концкормами (вівсом), підв’яленою травою або сіном. Починаючи з 5-го місяця жеребності, у раціонах кобил частку концентрованих збільшують до 25–35% від загальної поживності, з грубих кормів згодовують переважно доброякісне сіно (2–2,5 кг на 100 кг живої маси), з соковитих – червону моркву, кормові буряки, силос, сінаж. Даванки силосу в останню третину жеребності небажані. Коренеплодів згодовують від 3–6 до 11–12 кг залежно від живої маси. За 1,5–2 тижні до вижереблення кобил переводять на раціон для лактуючих конематок, а за 7–10 днів об’єм раціону зменшують в основному за рахунок сіна і соковитих кормів на 20–25%, бобове сіно виводять з раціонів. Із концентрованих кормів згодовують овес та змочені водою висівки.Годують жеребних кобил щоденно у визначений час. Концкорми їм роздають 3 рази, грубі – 4–5 і соковиті – 1–2 рази за добу. Найчастіше корми роздають о 6-й, 11, 18 і 22 годині. Остання даванка, як правило, складається з

грубих кормів. Водою, підігрітою до температури приміщення, їх напувають регулярно.У першу половину жеребності кобил можна використовувати для виконання роботи за обсягом, на 1/3 меншою, ніж для холостих конематок. При цьому до робочого раціону їм забезпечують додатково 2–3 к.од. на добу. На 1 к.од. для жеребних кобил необхідно не менше 100 г перетравного протеїну, 6,3– лізину, 7–8 – кальцію, 4–5 – фосфору і 20 мг каротину, а сіль-лизунець – регулярно і вволю. На 6-му місяці жеребності тварин задіюють на легких роботах, а за 2 міс до вижереблення – організовують спокійний легкий моціон. Забороняється згодовувати вагітним конематкам запліснявілих кормів, які викликають розлад травлення, бо це може призвести до аборту, а також макухи і шротів капустяних, бавовникових тощо.

17. Годівля підсисних кобил

18. Годівля молодняку коней (різного віку). Відлученим лошатам у стійловий період згодовують злавово-бобове сіно високої якості, соковиті і концентровані корми. У суміші зернових концкормів на корми, багаті на протеїн (пшеничні висівки, горох, макуха, шроти) має припадати 20–30%. Бажано, крім вівса, вводити до раціону ячмінь, кукурудзу. У річному віці кобилкам згодовують по 4, жеребчикам – по 5 кг суміші концентрованих кормів, дворічним – відповідно по 5 і 6,5 кг на одну голову за добу. Також відлученим лошатам дають чисто вимиті коренеплоди та якісний силос залежно від віку і породи від 3–6 до 4–10 кг на одну голову за добу. У літній період молодняку коней на пасовищі додатково до пасовищної трави забезпечують концкорми з розрахунку 1,0–1,5 кг на 100 кг живої маси. За нестачі трави молодняку згодовують зелену масу культур зеленого конвеєра, сіно або силос. Для молодняку коней рисистих і верхових порід віком 2–3 роки і старше, який перебуває на тренуванні, розроблено окремі деталізовані норми з урахуванням живої маси, віку і навантаження. Під час організації годівлі молодняку цієї вікової групи особливу увагу приділяють концентрації енергії в 1 кг сухої речовини раціону та частці соковитих і грубих кормів в раціоні. Так, енергетична поживність 1 кг сухої речовини раціону має становити не менше 0,85 к.од., на частку концкормів припадати 65–70%, грубих – 35–25 і соковитих – 0,5%. Раціони жеребчиків та кобилок різняться між собою лише за кількістю концентрованих кормів, яких першим згодовують більше, ніж другим. У зв’язку з тим, що надлишок клітковини в раціоні може спричиняти погіршення перетравності поживних речовин, її вміст не повинен перевищувати 16-18% від сухої речовини.

Для молодняку коней дуже важливе значення має лізин, рівень якого у раціонах для тварин віком 6–9 міс повинен становити 0,75%; 9–12 міс – 0,6; 12-18 міс – 0,56; старше 18 міс – 0,5% від сухої речовини раціону. Контроль за ростом племінного молодняку здійснюють порівнянням його живої маси з живою масою дорослих коней. Так, жива маса молодняку у віці 6 міс має досягати 40–45% живої маси дорослого коня, 12 міс – 56–60%, 12–18 міс – 70–75%, 24 міс – 75–85 і 2,5 року – 90–92%. У випадку виявлення помітних відхилень за показниками живої маси стосовно віку аналізують рівень та повноцінність годівлі молодняку коней та вносять у них відповідні корективи.

19. Годівля спортивних коней

20. Годівля курей-несучок промислового стада. Утримання курок-несучок. Молодняк із цеху вирощування переводять у пташники для курей (цех промислового стада) до по¬чатку відкладання яєць у 17 — 18-тижневому віці. Відбирають його за живою масою та екстер’єром, що відповідають цьому кросу. Ку¬рочки повинні бути здоровими, добре розвиненими, з прямим кілем, блискучими випуклими очима, пігментованими кінцівками, з дзьо¬бом без викривлень і блискучим оперенням. Комплектують пташ¬ники відібраним, однорідним за віком, живою масою і розвитком, молодняком за 2 — 3 дні.

Курей промислового стада утримують в опалюваних пташниках без вікон на підлозі з глибокою підстилкою або в клітках. Перший спосіб утримання зберігся в невеликих господарствах (рис. 9.4). На більшості птахофабрик і спеціалізованих фермах застосовують кліт¬кове утримання

21. Годівля курей-несучок батьківського стада. Раціони курей батьківського стада практично не відрізняються від раціонов курей промислового стада. Проте для курей батьківського стада комбікорми складаються із найбільш свіжих і доброякісних компонентів, без ознак плісняви. Особливо це стосується кукурудзи, якість якої знижується прямо пропорційно строку зберігання. Негативний вплив кукурудзи, яка довго зберігалася, можна частково усунути застосуванням сантохіну (150–200 г/т комбікорму). З цієї ж причини обмежується введення в раціон племінної птиці кормових жирів низької якості з кислотним числом понад 10. Частка протеїну тваринного походження має становити 20–25% загальної його кількості в раціоні, оскільки при вищому рівні знижуються інкубаційні якості яєць. Недостатню кількість амінокислот компенсують додаванням у комбікорми синтетичних добавок. Для забезпечення племінних курей кальцієм їм дають черепашку, крейду, вапняк; фосфором – кормові фосфати, кісткове борошно; натрієм – кухонну сіль. Не можна вводити до складу раціону одну крейду, оскільки при цьому знижуються споживання корму і продуктивність птиці.

22. Годівля ремонтного молодняку курей яєчних і м’ясних порід.

Головна умова при вирощуванні курчат - повноцінне годування. При цьому треба враховувати дуже велику швидкість росту курчат у перші два місяці життя. Основними кормами для курчат служать зернові - зерно пшениці, ячменю, проса, гороху, сочевиці. Його дають очищеним від плівок і подрібненим. Для годівлі курчат використовують і корми тваринного походження - м'ясо-кісткове борошно і рибну. Курчата обов'язково повинні отримувати мінеральні корми - крейда, черепашку, кісткову муку. Кухонну сіль можна давати тільки в суміші з іншими кормами. Туди ж додають суміші мікроелементів. Хороший ефект дає згодовування моркви, подрібненої молодий бобової трави-люцерни, конюшини або трав'яного борошна високої якості. В основні корми додають вітамінні препарати, незамінні амінокислоти. Для нормального травлення курчатам необхідний гравій, який сприяє перетиранию корму в м'язовому шлунку. В даний час більшість господарств перейшло на годування повнораціонними кормамиГодують молодняк або тільки сухими, або сухими і вологими кормами. В останньому випадку (комбіноване годування) птиці поряд з сухими кормами (комбікорм, зернова суміш) дають вологі мішанки, що складаються з комбікорму і вологих різних кормів. Норми годівлі молодняку залежать від його виду, віку і напрямку продуктивності. Потреба птиці в поживних речовинах при комбінованому годуванні виражають у вагових одиницях на голову в день, так як раціон входять сухі і вологі корми, вагома різні за обсягом і поживності, що ускладнює складання суміші у відсотках. Годування молодняка тільки сухими комами - більш раціональний спосіб. У цьому випадку норми годування становлять у відсотках і в розрахунку на 100 г кормової суміші. Нормують поживність кормової суміші в показниках обмінної енергії і сирого протеїну. Крім того, важливо, щоб склад комбікорм забезпечував потребу молодняку в амінокислотах. Тому при складанні комбікормів розраховують не тільки вміст у них сирого протеїну, а й амінокислот у відповідності з визначеними нормами.

23. Годівля курчат-бройлерів.

24. Годівля індиків. На зернові корми в раціонах для цього виду птиці залежно від віку припадає 50% і більше, на білкові корми тваринного походження – не менше 30% загальної кількості протеїну. У раціони індиків можна включати близько 10% рибного та 5–8% м’ясо-кісткового борошна, 3–5% сухих відвійок, з рослинних білкових кормів – до 40% одного-двох видів макухи або шроту (краще соєвого), 10–15% горохового або тостованого соєвого борошна та 3–7% гідролізних дріжджів. Можна додавати до 8% трав’яного борошна високої якості. Для забезпечення необхідного енергетичного рівня до складу комбікормів вводять 1–5% стабілізованого кормового жиру (з 4-тижневого віку). Мінеральні добавки (черепашку, крейду, трикальційфосфат, сіль кухонну) згодовують у загальній кількості 3,5–4,5% у складі кормо сумішей.

Особливе значення має згодовування гравію кварцевого або гранітно-кремнієвого типу, який не є замінником інших мінеральних добавок. Упродовж першого тижня життя гравій дають індикам по 400–500 г на 100 голів, з другого тижня - до 800 г, із 8-го по 13-й - 1,5 кг, у подальшому – 1,8–2 кг щотижня

Дорослим індикам дають розсипні комбікорми або у вигляді крупки

Комбікорм повинен знаходитися в годівницях постійно, щоб птиця поїдала його досхочу. Добова потреба індиків у комбікормі залежить від породи, продуктивності, сезону року та інших факторів. Індички споживають 260 г, індики – 500 г комбікорму у середньому на одну голову за добу,. Добова потреба у воді становить 0,45 л на одну голову.

Повноцінність годівлі індичок та індиків батьківського стада контролюють за живою масою, несучістю, масою яєць, якістю спермопродукції, виходом молодняку.

25. Годівля качок. У качок відбувається найінтенсивніший обмін речовин та енергії, Кормові маси через травний канал качок просуваються швидко, але перетравність органічних речовин корму досить висока – 80–85% (на 8–10% вища, ніж у курей). Головною вимогою до годівлі качок є досягнення ними стандартної живої маси до початку несучості.

Качки охоче споживають об’ємисті корми – зелені, подрібнені коренеплоди, комбінований силос.

Повноцінності годівлі качок досягають, згодовуючи їм досхочу повнораціонні комбікорми, збагачені на вітаміни та мікроелементи згідно з нормами. До комбікормів для качок включають: високоенергетичні корми – кукурудза, ячмінь просо та інші; білкові – макуха, шроти, горох, м’ясо-кісткове борошно та ін.; мінеральні – черепашка, вапняк, крейда, кісткове борошно, знефторений фосфат, кухонна сіль. Обов’язковим компонентом комбікорму має бути трав’яне борошно високої якості. У структурі комбікорму для качок корми тваринного походження становлять не менше 10–15% Для балансування амінокислотної поживності до комбікорму додають синтетичні амінокислоти - лізин і метіонін. Годувати каченят та дорослих качок слід гранульованими комбікормами або крупкою. Застосовують, як правило, комбінований спосіб годівлі. У непродуктивний період зернові корми становлять 45% раціону, вологі мішанки - 55%. Годують тричі на добу. Качок слід постійно забезпечувати доброякісною водою. Їхня потреба у воді становить 1,65 л на одну голову за добу.

1.

Легко силосуються:
			кукурудза молочної стиглості
			кукурудза воскової стиглості
			буряки кормові (гичка)
			кормова морква (гичка)
			соняшник (50% цвітіння)
			сорго воскової стиглості
			гарбузи кормові
			капуста кормова
			конюшина червона (цвітіння)
			люпин кормовий (початок цвітіння)
			горох (до цвітіння)
			вико-вівсяна суміш (цвітіння)
Важко силосуються:
		вика (до цвітіння)
		буркун (бутонізація)
		гичка картоплі
Не силосуються:
	люцерна (бутонізація)
	гарбузиння у період збирання
	кропива (до цвітіння)

2. Задача

Розрахуйте вміст обмінної енергії в кормі для птиці, за сумою перетравних поживних речовин (СППР). Якщо відомо, вміст СППР = 749,17 г/кг. (1 г СППР = 18,43 кДж; коефіцієнт для перерахунку перетравної енергії в обмінну = 0,94).

18,43*749,17=13807,2031

13807,2031*0,94=12978,7709

3. Яка тривалість підготовчого періоду фізіологічного досліду по визначенню перетравності для коней? – 10-15 днів

4. Задача

От суммы (7563 кДж) отнять процент (Было 13%) = 6334

5. Перетравність поживних речовин яких із названих кормів можна визначити простим методом у дослідах на жуйних. Трава конюшини или тимофиивки (там одна на выбор трава)

6. Які тварини відносяться до жуйних?

Дрібна рогата худоба

Велика рогата худоба

7. Сінаж – корм, виготовлений із скошеної і пров’яленої (вміст води 45-55%) трави шляхом створення анаеробних умов зберігання. За рахунок фізіологічної сухості, коли водоутримуюча сила клітин рослин дорівнює або більша за всмоктуючу силу бактерій, вода утримується колоїдами і стає недоступною для них.

Ответ: анаеробні умови і фізіологічна сухість

8. Перерахуйте синтезований в тілі білок на умовний жир. Розрахункова кількість синтезованого білку – 9,7 г.

Енергетична цінність 1 г білку – 23,86 кДж;

Енергетична цінність 1 г жиру – 39,77 кДж.

9,7*0,6=5,82

9. Які елементи відносяться до мікроелементів?

залізо, кобальт, мідь, йод, цинк, марганець, селен

10. У господарських умовах доброякісність і придатність сіна для згодовування оцінюють органолептично за такими показниками: вологість, колір, запах, фаза вегетації рослин, облистненість, запорошеність, горілість, ботанічний склад та ознаки псування. (В ТЕСТЕ ВСЕ ПРАВИЛЬНЫЕ ВАРИАНТЫ!)

Які із перелічених жирних кислот незамінні для організму тварин?

Виберіть одну:

1.

пальмітинова, каприлова

2.

лінолева, ліноленова, арахідонова

3.

оцтова, пропіонова, масляна

4.

стеаринова, олеїнова, міристинова

Питання 2

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Вкажіть, які із вказаних сполук, під час зоотехнічного аналізу, визначаються у складі амідів "сирого" протеїну? 

Виберіть одну або більше:

1.

аспарагін

2.

глобуліни

3.

метіонін

4.

казеїн

5.

нітрати

Питання 3

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Вказати у чому полягає схожість за хімічним складом між кормами рослинного походження та тілом тварини

Виберіть одну:

1.

за кількістю та співвідношенням між окремими хімічними елементами

2.

за вмістом вуглеводів

3.

за елементним складом

4.

за вмістом протеїну

5.

за вмістом жиру

Питання 4

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Вкажіть які з перерахованих показників враховують за оцінки протеїнової поживності кормів для свиней

Виберіть одну або більше:

1.

Нерозщеплюваний у рубці протеїн

2.

Розщеплюваний у рубці протеїн

3.

Кишково-засвоюваний протеїн

4.

Вміст сирого протеїну

5.

Вміст окремих аміінокислот

Питання 5

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Розрахуйте вміст обмінної енергії в кормі якщо перетравна енергія становить 7280 кДж. Втрати енергії із сечею становлять 13 %.

Виберіть одну:

1.

5234 кДж

2.

4381 кДж

3.

7000 кДж

4.

6334 кДж

Питання 6

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Вкажіть, які з названих трав рекомендується плющити при заготівлі сіна?

Виберіть одну або більше:

1.

райграс

2.

конюшина

3.

люцерна

4.

тимофіївка

5.

грястиця

Питання 7

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Яких технологічний прийом застосовують для видалення повітря та прискорення створення анаеробних умов у масі, що силосується?

Виберіть одну:

1.

Трамбування

2.

Плющення зерна качанів

3.

Скошування зеленої маси кукурудзи за молочно-воскової стиглості зерна

4.

Подрібнення вегетативних частин рослин до величини 0,8 - 2,0 см

Питання 8

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Вказати відповідність, які з названих вуглеводів відносяться до перерахованих груп моносахаридів, дисахаридів чи трисахаридів?

моносахариди		Відповідь 1
дисахариди	Відповідь 2
трисахариди	Відповідь 3

Питання 9

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Перерахуйте синтезований в тілі білок на умовний жир. Розрахункова кількість синтезованого білку - 9,7 г.

Енергетична цінність 1 г білку - 23,86 кДж;

Енергетична цінність 1 г жиру - 39.77 кДж.

Виберіть одну:

1.

3,12

2.

7,00

3.

6,99

4.

5,82

5.

1,13

Питання 10

Ще не відповіли

Макс. оцінка до 1,0

Позначити питання

Текст питання

Вказати, які із перелічених сполук є кінцевими продуктами гідролізу жирів під дією ліпаз кишкового, панкреатичного соків та жовчі?

Виберіть одну:

1.

жирні кислоти та гліцерин

2.

леткі жирні кислоти

3.

моносахариди

4.

денатурований білок, поліпептиди, пептиди