Ср 2 семестр / Гігієна 12 ср

Самостійна робота 11

Тема: Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень для сільськогосподарських тварин.

Технологічний зв'язок окремих приміщень та їх розміщення спрямовані на забезпечення раціональної організації робіт і правильного технологічного процесу. Вони також залежать від системи утримання худоби та призначення будівлі. При прив'язному утриманні худоби застосовують багаторядне розміщення стійл: кожні два ряди з'єднують загальним кормовим проходом. В одному ряду допускається не більше 50 стійл. Будівлі для безприв'язного утримання худоби розгороджують на секції для різних груп тварин. Індивідуальні бокси в секціях розміщують так само, як і стійла при прив'язному утриманні худоби. В одному безперервному ряду повинно бути не більш як 80 боксів. В кожній секції обладнують зручні виходи для тварин на вигульний майданчик або вигульно-кормовий двір.

Приміщення родильного відділення (до 18 % скотомісць від загальної кількості корів та нетелей на фермі) мають чотири секції: передродову, дві секції для проведення отелень і секцію для післяродового утримання корів. Утримання корів у родильному відділенні — прив'язне.

Профілакторій — це частина родильного відділення, ізольована від нього суцільною перегородкою з проходом. У ньому обладнують шість і більше ізольованих секцій з окремими входами і автономною вентиляцією та каналізацією. Кожну секцію профілакторію заповнюють новонародженими телятами 3—4 дні, що повинно бути передбачено циклограмою використання профілакторію.

Норми площі й розміри основних технологічних елементів будівель, споруд і приміщень приймають відповідно до загальносоюзних норм технологічного проектування.

Будівлі проектують з урахуванням вимог СНІП 2.10.03—84 «Тваринницькі, птахівничі та звірівницькі будівлі й приміщення».

Будівлі для сільськогосподарських тварин складаються з несучих та огороджувальних елементів. На перші припадає основне навантаження, другі забезпечують у приміщенні необхідний мікроклімат. Нині будують приміщення, в яких огороджувальні конструкції одночасно виконують функції несучих елементів. У всіх випадках побудовані приміщення повинні бути сухими, світлими, теплими взимку і прохолодними влітку, щоб у них можна було створити необхідний мікроклімат, зручно розмістити тварин та доглядати їх, застосовувати комплексну механізацію. Цього можна досягти тільки при використанні будівельних матеріалів, які мають добрі теплотехнічні властивості. Огороджувальні конструкції повинні мати низький коефіцієнт теплопровідності, високий опір теплопередачі, достатню теплостійкість і повітропроникність. Утворення конденсату на таких конструкціях не допускається.

До конструктивних елементів будівель, які мають велике зоогігієнічне значення, відносять: фундаменти, стіни, підлогу, стелю (перекриття), покрівлю, покриття, вікна, ворота, двері.

Фундамент — це опора для несучих конструкцій. Тому він повинен бути міцним і забезпечувати ізоляцію стін від ґрунтової вологи та промерзання. Зводять його з каменю, цегли, бетону. Глибина залягання фундаменту залежить від властивостей грунту, величини промерзання та залягання ґрунтових вод, але вона повинна бути не меншою 50—70 см.

Верхню частину фундаменту — цоколь — виводять над поверхнею землі на 20—60 см. Цоколь — місце переходу фундаменту в стіну, він є її основою.

Стіни — це огороджувальні та несучі елементи будівель. Вони служать зовнішнім огородженням приміщень, забезпечують нормальний температурно-вологісний режим у приміщенні та природну освітленість через вікна. Стіни повинні відповідати таким вимогам:

• у будівельному відношенні — мати добру міцність, стійкість, вогнестійкість, мінімальну масу та вартість;

• у гігієнічному відношенні — мати добрі теплозахисні властивості, які характеризуються низьким коефіцієнтом тепловіддачі (теплопровідності), високим коефіцієнтом термічного опору (опором теплопередачі), достатньою теплостійкістю і середньою повітропроникністю. Всі ці властивості стін залежать від якостей та властивостей будівельних матеріалів і конструктивного оформлення будівель. Втрати тепла через стіни становлять 35—40 % втрат через огородження.

Стелі та горищні перекриття значною мірою сприяють підтриманню нормального температурно-вологісного режиму в приміщенні.

Будівельні вимоги — повинні бути гладенькими, легкими і досить міцними, мати мінімальну будівельну висоту, щоб не збільшувати кубатуру будівлі, відповідну межу вогнестійкості. Гігієнічні вимоги — повинні мати невеликий коефіцієнт теплопередачі, бути сухими, водонепроникними, малоповітропроникними, гладкими. Втрати тепла будівлею через стелі в типових приміщеннях становлять 32—42 % тепловтрат через зовнішні огородження. Стелі слід проектувати і робити в приміщеннях для вирощування молодняка, родильних відділеннях, профілакторіях, телятниках, свинарниках-маточниках та пташниках. Суміщені покрівлі потрібно будувати тільки в регіонах з теплим, помірним або помірно-холодним кліматом, утеплюючи їх різними теплоізоляційними матеріалами: мінеральною ватою, керамзитом, фібролітом, пінопластом, комишитом, соломітом тощо і для паро-гідроізоляції покривають руберойдом, толем, бітумом та іншими матеріалами.

Підлога в приміщеннях для тварин — одна з важливих конструктивних деталей. Вона — таке ж зовнішнє огородження, як і стеля, тому також впливає на тепловий баланс приміщення і створення в ньому відповідного мікроклімату. Через підлогу втрачається до 12—48 % тепла. Вона повинна відповідати технологічним, зоотехнічним, ветеринарним та іншим вимогам залежно від типу й призначення будівель, бути дешевою, її слід виготовляти, по можливості, з місцевих і недефіцитних матеріалів, за ступенем довговічності вона повинна відповідати будівлі в цілому.

Санітарно-гігієнічні вимоги до підлоги. Вона повинна бути малотеплопровідною, досить теплоємкою, сухою, суцільною або решітчастою, не слизькою, рівною, водонепроникною, стійкою до дії агресивного середовища тваринницьких приміщень і дезинфікуючих речовин, зручною для догляду та очищення. Підлога тваринницьких приміщень не повинна мати підпілля.

Віконні прорізи та освітлення. Головне призначення вікон — забезпечити в приміщеннях природну освітленість, або внутрішній світловий клімат, а також сприяти підвищенню продуктивності праці та безпеці працівників тваринництва.

Висоту від підлоги до нижнього краю вікна встановлюють: у приміщеннях для прив'язного утримання корів та телятниках — 1,2—1,3 м; у корівниках для безприв'язного утримання — 1,8—2,4 м; у лабораторіях по племінній роботі та відтворенню тварин — 0,8 м; у свинарниках — не менше 1,2 м; вівчарниках та пташниках — не менше 1 м.

Тепловтрати через вікна залежать від кількості рам та площі засклення.

Освітленість тваринницьких приміщень при проектуванні встановлюють відповідно до «Галузевих норм освітлення сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд».

Ворота, двері і тамбури є зовнішнім огородженням приміщення, через яке проходить теплообмін з навколишнім середовищем. Розміри воріт роблять з урахуванням застосовуваних машин і механізмів. Величина тепловтрат через ворота залежить від їх кількості, конструкції та будови тамбурів. Щоб ворота не промерзали взимку і не конденсували вологу на внутрішній поверхні, їх роблять щільними з подвійною обшивкою, утеплюють теплоізоляційним матеріалом. Вони повинні щільно зачинятися і не мати щілин, через які взимку в приміщення може надходити холодне повітря. Ворота, як правило, двопільні. У районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 20 °С ворота обов'язково обладнують тамбурами. Вони особливо потрібні при мобільному роздаванні кормів, видаленні гною, виганянні тварин на прогулянку (коли часто доводиться відкривати ворота) внаслідок чого в холодну пору року в приміщенні різко змінюється мікроклімат. Тамбури роблять більшими від ширини воріт на 1 м, а глибину — більшою від ширини відкритої стулки воріт на 0,5 м.