Ср 2 семестр / Гігієна 11 ср
.docxСамостійна робота 11
Тема: Санітарно-гігієнічні вимоги до кормів, що використовуються у годівлі сільськогосподарських тварин.
Через неповноцінну годівлю та низьку якість кормів – захворювання травного каналу серед усіх хвороб становить до 60 %.
В організмі тварин постійно відбувається обмін речовин, при якому поживні речовини корму перетворюються у речовини клітин організму (асиміляція), і в той же час відбувається розпад речовин живих клітин (дисиміляція). Тому потрібно постійно поповнювати організм поживними речовинами.
В Україні відомо близько 300 видів отруйних і шкідливих рослин. Найчастіше вони ростуть на заболочених ділянках з кислими ґрунтами, у лісових заростях, занедбаних садах і парках. У природних умовах тварини рідко вживають отруйні рослини, але у випадках коли рослинності мало або коли тварини голодні, такі рослини поїдаються.
Отруйність рослин визначається вмістом у них певних речовин:
Алкалоїди – азотовмісні органічні сполуки, переважно рослинного походження. Алкалоїди мають сильний вплив на нервову систему, чим і небезпечні для тварин.
Флавони – жовті рослинні пігменти, зміцнюють капілярну стінку та діють гіпотензивно.
Сапоніни – клітинна отрута, викликають гемоліз крові.
Глікозиди-алкалоїди – сапонін, який міститься у картоплі. Найбільш чутливі до отруєнь – коні, свині, птиця.
До пестицидів відносяться: інсектициди, акарициди, гербіциди, фунгіциди, бактеріоциди тощо. Це хімічні речовини, які застосовують у сільському господарстві.
Фотодинамічні комплекси – це комплекси, які містяться у гречці, просі, конюшині, люцерні. В період цвітіння і плодоутворення вони нагромаджують пігмент, який має фотодинамічні властивості, викликаючи у тварин хворобу – фагопіризм. Вона викликається при потраплянні у кров флуоресціюючої сполуки, які під дією сонячних променів в організмі окислюється, подразнюючи нервові закінчення шкіри. Специфічні фотодинамічні речовини акумулюються у непігментованих ділянках шкіри (голова, шия, вим'я), зумовлюючи підвищену чутливість до дії сонячних променів – дерматити, мікрози, розлади нервової системи і травлення.
Нітрити та нітрати. При застосуванні азотних добрив, високого вмісту їх у воді та ґрунті, майже у всіх рослинах накопичуються нітрити та нітрати.
В організм тварин вони потрапляють:
при згодовуванні буряка і гички;
корми з пліснявою і гниллю, які виникають під час неправильного зберігання;
при безконтрольному згодовуванні недоброякісного кукурудзяного силосу;
при використанні води для водопою із глибоких колодязів або відкритих забруднених водоймищ з високим вмістом нітратів і нітритів.
Потрапляючи у кров, нітрити діють на нервову систему сполучаючись з гемоглобіном внаслідок чого утворюється метгемоглобін. Токсична дія їх пояснюється блокадою Fe2+, його перетворення у Fe3+, в результаті чого гемоглобін втрачає здатність транспортувати кисень і забезпечувати тканинне дихання. У крові утворюється високий рівень метгемоглобіну – гіпоксія – асфіксія.
Отруйні рослини за дією на організм ділять на такі групи:
рослини, що переважно діють на центральну нервову систему (цикута, блекота, дурман та ін.);
рослини, що збуджують ЦНС й негативно впливають на серце, нирки, ШК канал (полин, жовтець, хвощ тощо);
рослини, які спричинюють розлад органів травлення (пролісок, молочай, паслін, звіробій, берізка та ін.);
рослини, що порушують функцію травлення і дихання (сухоребрик, красоля, гірчиця, жовтушник тощо);
рослини, що діють на серце (конвалія, горицвіт, вороняче око, наперстянка та ін.);
рослини; що уражують печінку (жовтозілля, люпин, геліотроп тощо).
Санітарно-мікологічний контроль кормів здійснюють у випадках:
підозри на контроль кормового отруєння,
підозри на якість кормів,
корма пізно зібрані, які саморозігрівались, які перезимували під снігом.
Фізико-хімічні методи виявлення мікотоксинів, культивування грибів на природних та штучних субстратах, хроматографічні.
Токсико-мікологічний контроль кормів включає:
відбір проб,
органолептичний аналіз,
мікроскопічний,
токсико-біологічний і мікологічні дослідження,
оцінка кормів за результатами досліджень.
Санітарно-гігієнічні вимоги до кормоцехів, кормокухонь, обладнання та інвентарю.
У стійловий період утримання худоби кормоцех є центральною ланкою технологічного конвеєра на фермах. Його слід розміщувати так, щоб можна було легко доставити корм до тваринницького приміщення, під'їзні дороги повинні бути з твердим покриттям. Неподалік необхідно розмістити кормо-сховище. Кормоцех обладнують машинами та механізмами для подрібнення грубих, концентрованих, соковитих і зелених кормів, приготування сінного борошна, запарювання, миття та подрібнення коренебульбоплодів, варіння, дріжджування й охолоджування, приготування киселів та каш, підсмажування зерна тощо. Виготовлені корми транспортують спеціальним транспортом (автотранспорт з кормоподачею). Кормоцех має бути обладнаний вентиляцією, каналізацією, освітлення, вода (холодна та гаряча), спецодяг, роздягальня, дезбар’єр, підлога з твердим покриттям водонепроникна, плитка на стінах висотою 1,8 м. Неабияку увагу приділяють чистоті годівниць (чистити, мити, дезінфікувати, проводити дезінсекцію, прибирання залишків корму). При наявності гризунів проводять відповідні дератизаційні заходи, а влітку – боротьба з мухами. Годівниці щоденно промивають водою та дезинфікують.
Санітарно-гігієнічний контроль за заготівлею, зберіганням і якістю кормів.
Контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі зору зооветеринарних працівників. При заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найкоротші строки – сіно скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових трав – при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10–12 днів. При польовому цвітінні під дією сонця, опадів і ферментаційних процесів у скошеній траві втрачається приблизно 30–50% найцінніших поживних речовин і до 90% каротину.
Краще, коли зелену масу в покосах лише прив'ялюють до вологості 35–45%, а потім досушують у скиртах або сховищах до вологості 15–18% за допомогою активного вентилювання. Ефективним є приготування трав'яного борошна, гранулювання та брикетування грубих кормів – в 1кг міститься 0,7–0,8 к.од., 80–95 г перетравного протеїну й до 30мг каротину. При закладці силосу чи сінажу використовують багаторічні трави (бобові) у фазі бутонізації, а злакові – у фазі колосіння. Основними є швидка й надійна ізоляція рослинної маси від проникнення повітря, а також оптимальна її вологість: для сінажу – 45–55%, для силосу – до 70%. Строк закладки не > 4 діб.
Санітарно-гігієнічну оцінку якості різних видів кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів.
Органолептичним методом визначають запах, смак, колір, консистенцію, структуру, однорідність та ін.
Лабораторними методами визначають вміст поживних і мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі ще й загальну кислотність, наявність вільних кислот.
Одночасно корми досліджують на наявність отруйних речовин, механічних і хімічних домішок та шкідників.
Якість кормів оцінюють за наступними показниками:
нешкідливість, безпечність, поживність
доброякісність;
біологічна цінність.
Для визначення якості кормів існують наступні методи:
1. Органолептичні – вади, зовнішній вигляд, колір, запах, цілісність видового складу, збереженість, фази вегетації.
2. Фізико-хімічні – вологість, ступінь подрібнення, сипучість, наявність піску, скла тощо.
3. Хімічні методи – оцінка поживності кормів (наявність різних органічних, мінеральних речовин, вітамінів), рН (кислотність), наявність токсинів, отрут (пестицидів, алкалоїдів).
4. Ветеринарно-біологічні – проведення мікробіологічних, мікологічних, паразитологічних, аліментарних проб на лабораторних і сільськогосподарських тварин. При цьому визначають вплив мікроорганізмів, грибів, гельмінтів на якість кормів і етіологію хвороб.