Гигиена лекции 1 семестр

Основні завдання дисципліни

 вивчення чинників зовнішнього середовища і закономірностей їх впливу на організм тваринного, стан його здоров’я (сюди включають сумарний вплив таких чинників, як клімат і мікроклімат, грунт, рослинність, корм, повітря, а також технологія утримання, вирощування, експлуатації і догляду за тваринами);

науково-практичне обґрунтування оптимальних і гранично допустимих параметрів зовнішнього середовища та розробка зоогігієнічних і ветеринарносанітарних нормативів, норм і правил, заходів і рекомендацій;

Основні завдання дисципліни

розробка способів утримання, спрямованих на підвищення стійкості організму тварин можливим

несприятливим впливам зовнішнього середовища, зміцнення здоров’я, поліпшення продуктивності і якості отриманої продукції;

розробка проектів будинків, добір методів і, техніки для створення систем життєзабезпечення (вентиляції, опалення, освітлення, оптимізації мікроклімату, видалення та зберігання гною, водопостачання ферм і напування тварин, роздачі кормів, годівлі і т. д.);

забезпечення збереження природного середовища і його оздоровлення за рахунок впровадження зоогігієнічних

нормативів і ветеринарно-санітарних правил на практиці; забезпечення охорони здоров’я тварин, їх тривалого використання, високої продуктивності і стійкості проти хвороб.

Методи досліджень у санітарії:

1. Метод санітарного обстеження та опису

тваринницьких приміщень, пасовищ, таборів,

вододжерел і систем водопостачання, а також

умов заготівлі, зберігання і підготовки кормів в

кормоцехах, комбікормових заводах тощо.

Такі обстеження проводять за спеціальними

схемами (програмами) із залученням

лабораторно-інструментальних методів:  Хімічних;

 Фізичних;

 Фізико-хімічних;  Мікробіологічних;

 Біопроб.

Методи досліджень у санітарії:

2. Метод зоогігієнічного експерименту. Його різновиди:

 Лабораторний;  У кліматичних камерах;  Натурний;

З моделюванням природнихумов.

Перші три різновиди використовують при вивченні впливу чинників довкілля на організм тварин з метою обґрунтування гігієнічних параметрів, правил і вимог, що забезпечують високу продуктивність тварин й запобігають хворобам.

Експеримент з моделюванням природних умов ставлять для вивчення і прогнозування процесів, що

відбуваються в навколишньому середовищі (самоочищення в водоймі, ґрунту, тривалість виживання мікроорганізмів в ґрунті,рослинах тощо).

Методи досліджень у санітарії :

3.Метод клініко-фізіологічних спостережень -

широко застосовують для вивчення

функціональних зрушень в організмі піддослідних і

контрольних тварин під впливом різних умов їх утримання, годівлі і використання. Крім зоогігієнічних і зоотехнічних розроблено клінічні, фізіологічні і токсикологічні методики.

4.За допомогою санітарно-статистичного

методу досліджують стан тварин в окремих

зонах, регіонах, районах і господарствах

(зростання поголів’я, продуктивність,

захворюваність та ін.). Він служить для аналізу

показників стану тваринництва залежно від

годівлі, утримання та догляду.

Історія розвитку гігієни тварин

Першим письмовим джерелом, де вміщено набір гігієнічних правил вважають Ассірійський папірус

Кагуна (6000 р до н.е.).

За 2000 років до н.е. стародавні вавілоняни, єгиптяни мали лікарські знання й дотримувалися ряду правил для запобігання захворювань тварин.

Греки вважали, що кентавр Хейрон володів мистецтвом лікування тварин і навчив цьому першолікаря людей і тварин Ескулапа.

Значне місце у формуванні гігієнічних знань займають праці древньогрецького вченого – основоположника медицини – Гіппократа (460 – 477 рр. до н.е). Ним

створений трактат «Про повітря, води місцевості» в якому дана чітка характеристика впливу різних природних факторівна організм людини і тварини.

В Київській Русі у X-XIII ст. вміли будувати водопроводи, лікувати і

профілактувати (утриманням та доглядом) хвороби тварин (внучка

Київського князя Володимира Мономаха Євпраксія написала книгу

«Мазі», де виклала відомі на той час відомі положення жінки, шлюбу та сім’ї).

Володіли гігієнічними знаннями і в полках козацького війська.

Початок вивчення зоогігієни як науки

поклав ветеринарний і медичний лікар, доктор

медицини, заслужений професор, академік

Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії

В.І. Всеволодов (1790 – 1863). Він розглядав

тваринний організм у єдності з навколишнім середовищем (клімат, повітря, вода, грунт,

корми та ін.), яка проявляє значний вплив на

резистентність організму тварин. У своїх працях з епізоотології вчений відмітив вплив

географічних умов на інтенсивність розвитку

епізоотії, а також способів утримання і годівлі

тварин на перебіг інфекції й одужання тварин.

В Україні значний вклад у розвиток

гігієнічної науки та практики внесли

відомі вчені професори: А.К. Скороходько, М.В. Демчук, Ю.М.

Марков, М. П. Високос, М.В. Чорний,

М.С. Борщ та інші.

В 70-х роках було створено Міжнародне зоогігієнічне

товариство.

Дякую за увагу!