Гигиена лекции 1 семестр
.pdf
ЛЕКЦІЯ 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ГІГІЄНИ ТВАРИН. ГІГІЄНА ТВАРИН ЯК
ОСНОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ТВАРИН
План лекції
Предмет і методи гігієни тварин.
Історія розвитку науки гігієна тварин.
Видатні вчені та основоположники зоогігієни.
Предмет і методи гігієни тварин
Гігіе́я
богиня здоров'я
Слово «гігієна» походить від грецького Hygienos, що означає цілющий, супутній здоров’ю, тобто походить від слова Higies – здоров’я, Hygienа – богиня здоров’я. 
Із римської міфології відомо, що у Апполона був син Ескулап – давньогрецький бог лікування, у якого було три сини та п’ять дочок: серед них – Панацея і Гігія.
Панацеї – всезцілительці не пощастило, тепер слово «панацея» вживається в іронічному значенні.
Гігіея мала іншу долю. Відомо її зображення
– молода жінка в туніці з діадемою, часто зі змією, яку годує із чаші.
Символіка означає, що лікар мудрий як змія і свою мудрість черпає із чаші пізнання природи.
В медичній практиці поняття «гігієна»
розглядається як мистецтво зберігати здоров’я.
Отже гігієна – наука про здоров’я тварин.
Найбільш повне визначення цього поняття дав
А.К. Скороходько. Гігієна – це наука, що
вивчає взаємовідношення організму 
тварин з умовами зовнішнього
середовища з метою охорони і зміцнення
здоров’я з використанням раціональних
способів утримання, годівлі,
вирощування, експлуатації та догляду, які
забезпечують високу продуктивність
зумовлену генетичним потенціалом
живого організму. 
Синоніми поняття гігієна тварин – зоогігієна.
Ветеринарна гігієна включає систему
заходів, направлених на створення умов, які
виключають захворювання тварин,
забезпечують їх високу продуктивність і якість
продукції. Основи гігієни тварин – охорона і
зміцнення здоров’я.
Санітарія – це комплекс практичних заходів з
виконання норм і вимог гігієни, що
забезпечують ветеринарне благополуччя ферм, комплексів, високу продуктивність,
міцне здоров’я тварин і одержання від них
продукції високої біологічної і санітарної якості.
Загальна гігієна вивчає гігієну повітряного середовища, ґрунту, води і напування, кормів і годівлі, приміщень і догляду за тваринами, режиму літнього і зимового утримання і впливу їх на організм тварин.
Спеціальна гігієна розглядає ті ж самі питання, 
але по відношенню до окремих видів, віку і призначення тварин. Вплив цих факторів вивчається по відповідних реакціях організму – позитивних чи негативних, що дає можливість ослабити чи виключити вплив шкідливих факторів чи підсилити дію позитивних, зміцнюючих здоров’я і підвищення їх продуктивності. Тобто всі фактори зовнішнього середовища є стресовими, які можуть проявляти на організм тварин позитивну чи негативну дію.
Здоров’я тварин - фізіологічний стан організму, який характеризується 
врівноваженістю із навколишнім 
середовищем і відсутністю больових відчуттів, коли структура і функції організму забезпечують його існування, а регуляторні системи здатні підтримувати гомеостаз (сталість) внутрішнього середовища.
Чинники зовнішнього середовища
а) фізичні (температура, тиск, вологість, 
освітлюваність та ін.) 
б) хімічні (шкідливі гази, важкі метали, радіонукліди, токсини)
в) біологічні (бактерії, віруси, тварини)
Чинники зовнішнього середовища поділяють на:
а) біотичні (живі)
б) абіотичні (неживі)
в) трофічні (живильні)
Зовнішнє середовища впливає
на:
1. дихальну систему;
2. травну систему;
3. покриви тіла;
4.кровотворні органи;
5.нервову систему;
6.органи розмноження;
7. зорові аналізатори;
8. кінцівки;
9. залози внутрішньої та зовнішньої секреції.