лаб15

Лабораторна робота 15

Вплив селекційно- генетичних факторів на благополуччя птиці.

1. Описати чиники, що впливають на добробут водоплавної птиці під час селекції.

Птицю забороняється утримувати в клітках.

Птиця повинна мати доступ до відкритих майданчиків не менше ніж протягом однієї третини свого життя.

Водоплавна птиця завжди, коли це дозволяють погодні та санітарні умови, повинна мати доступ до річки, струмка, ставка, озера або басейну з метою задоволення її фізіологічних та поведінкових потреб.

Відкриті майданчики для птиці мають бути вкритими рослинністю і захищеними від прямих сонячних променів та забезпечувати птиці легкий доступ до належної кількості годівниць і поїлок.

Якщо птиця утримується у приміщенні, вона повинна мати постійний доступ до корму і води.

Приміщення для усіх видів птиці повинні відповідати таким умовам:

а) не менше однієї третини площі підлоги має бути суцільною, тобто без щілин і не решітчастою, вкритою підстилкою (наприклад, соломою, стружкою, піском та/або торфом);

б) у пташниках для курей несучок необхідно забезпечити можливість прибирання пташиного посліду на достатньо великій частині площі підлоги, якою користуються кури;

в) обладнані сідалами такого розміру та у такій кількості, що відповідає кількості та вазі птиці;

г) прогони для входу/виходу і загальна довжина цих прогонів має складати не менше 4 метрів на кожні 100 квадратних метрів площі приміщення, в якому утримується птиця;

ґ) у кожному пташнику можна утримувати не більше:

• -4800 курчат;

• 3000 кур-несучок;

• 5200 цесарок;

• 4000 мускусних або пекінських качок або 3200 мускусних або пекінських качурів чи качок інших порід;

• 2500 каплунів, гусей або індиків;

д) загальна корисна площа пташників для птиці, що вирощується для виробництва м'яса в окремому виробничому підрозділі, не повинна перевищувати 1600 квадратних метрів;

е) конструкція пташників має забезпечувати вільний доступ птиці до майданчиків вільного вигулу.

В приміщенні для утримання птиці додатково до природного освітлення можна застосовувати штучне освітлення, забезпечуючи не більше 16 годин світлового дня на добу з безперервним періодом нічного відпочинку без штучного освітлення тривалістю не менше 8 годин.

З метою запобігання використання інтенсивних методів вирощування птиця має вирощуватися до досягнення нею встановленого мінімального віку або належати до порід, що повільно ростуть.

Якщо у господарстві не використовуються породи, що повільно ростуть, встановлюється наступний мінімальний вік птиці при забої:

• для курчат - 81 день;

• для каплунів - 150 днів;

• для качок пекінської породи - 49 днів;

• для мускусних качок - 70 днів;

• для мускусних качурів - 84 дня;

• для кряків - 92 дня;

• для цесарок - 94 дня;

• для індиків та гусей - 140 днів;

• для індичок - 100 днів.

Загалом промислове птахівництво передбачає постійний контроль та удосконалення технологічного та ветеринарно-санітарного забезпечення поголів’я, завдяки оптимізації контролю над рівнем здоров’я та добробуту птиці, своєчасній діагностиці захворювань різноманітної етіології, розробці засобів і способів їх профілактики та забезпечення ефективного відтворення. Основними критеріями, які враховуються при оцінці здоров’я та добробуту птиці є однорідність поголів’я, забезпечення достатнього ступеня специфічного та неспецифічного імунітетів, високого рівня адаптації до умов конкрентного птахівничого підприємства. Особливу увагу необхідно звертати на вказані показнику на ремонтному поголів’ї птиці, щоб на виході отримати повноцінне батьківське продуктивне стадо. За розведення водоплавної птиці слід обов’язково враховувати небезпеку виникнення серед поголів’я інвазійних захворювань. Слід вказати, що, завдяки особливостям утримання, гельмінтози серед водоплавної птиці, в порівнянні з суходільною, мають ширше поширення. Водоплавна птиця частіше безпосередньо контактує з безхребетними організмами, які в переважній своїй більшості, слугують проміжними хазяями різноманітних гельмінтозів. Крім того, висока концентрація на обмежених площах та безперервність технологічних процесів постійно зберігають передумови для одночасного інвазування декількома видами гельмінтозів, або ж їх асоціаціями з протозоозами, бактеріозами, вірозами. Змішані паразитози спричиняють набагато тяжчі економічні збитки, ніж моноінвазії, хоча слід наголосити, що монозахворювання у промисловому секторі птахівництва заміщаються асоціативними хворобами, які передбачають дещо відмінну схему лікування та профілактики. З метою нівелювання шкідливого впливу асоційованих паразитозів крім, в першу чергу, недопущення інвазування сприйнятливого поголів’я, необхідно максимально підвищувати імунний статус птиці. Розвиток гельмінтозів є складним процесом, який відбувається у тісному взаємозв’язку між організмом птиці та навколишнім середовищем. Ці дві екологічні ніші нерозривно взаємопов’язані. На цьому підґрунті відбувається постійна циркуляція гельмінтів та поширення інвазії в навколишньому середовищі, контамінація яйцями та личинками гельмінтів оточуючих об’єктів, які в подальшому є джерелом безпосереднього зараження птиці. Для лікування гельмінтозів водоплавної птиці наявним є широкий асортимент лікарських засобів, діючі речовини яких належать до різних хімічних груп, зокрема:макроциклічні лактони, бензимідазоли, імідотіазоли, піперазини, піримідини і звичайно ж обов’язково комбіновані препарати, які у своєму складі містять поєднання представників з вищеперерахованих груп. Відповідно терапевтична ефективність вказаних засобів є вищою.

Висновок: на цій лабораторній роботі ми дізнались більше про вплив селекційно- генетичних факторів на благополуччя птиці.