лаб7

Лабораторна робота 7

Визначення факторів поведінки тварин.

1. Вивчення зовнішніх факторів, що впливають на поведінку тварин.

Поведінка тварин - сукупність пристосувальних дій, спрямованих на встановлення життєво необхідних зв’язків організму з навколишнім середовищем. В основі формування поведінки тварин лежить подразливість як здатність організму реагувати на впливи довкілля. Прикладами поведінки тварин можуть бути й реакція маленької гідри й великої медузи на дотик, і полювання хижаків та захист їх потенційної здобичі, і шлюбні ігри та турбота про нащадків, і міграції та кочування тощо.

Найчастіше в поведінці тварин виділяють природжені та набуті форми поведінки. У рослин спостерігаються лише природжені прояви поведінки. Складність поведінки тварин залежить від рівня розвитку їхньої нервової системи.

На поведінку тварин суттєво впливає емоційний стан будь-якої особини з групи. Факторами, які впливають на поведінку тварини, виступають сигнали емоційного стану. Такими можуть бути вокалізація, пахучі речовини, рухливе збудження партнера тощо. Це явище отримало назву емоційного резонансу. У дослідах Дж. Гріна в клітках у щурів було дві педалі. Якщо тварини натискували на важку педаль — вони отримували їжу. Натискування на легку педаль супроводжувалось не тільки подачею їжі, а й больовим подразненням іншого щура. 20% щурів, бачачи, яких страждань вони завдають своїм партнерам, переставали користуватись легкою педаллю для отримання їжі. Тобто вони були чутливими до чужого болю. А що ж інші тварини? Вони переставали користуватись важкою педаллю тільки після того, як самі відчули дію електричного струму. В 24% щурів виробити умовний рефлекс на уникнення криків болю партнерів взагалі не вдається. Тобто більше 20% тварин є нечутливими до болю своїх партнерів.

Якi форми поведінки тварин можна об’єднати у дві великі групи: індивідуальна поведінка, тобто сукупність поведінкових реакцій окремих особин, і суспільна поведінка, яка пов'язана із взаємовідносинами особин одного виду між собою.

(індивідуальна)

(суспільна)

Розрізняють такі основні форми індивідуальної поведінки тварин: харчова, пошукова, комфортна, захисна, агресивна й дослідницька.

Слід одразу зауважити, що різні форми поведінки дуже тісно пов’язані між собою. Наприклад, щоб забезпечити себе їжею, тварина проявляє як харчову, так і пошукову поведінку.

Пошукова поведінка у процесі задоволення потреби в живленні залежить від особливостей середовища існування та харчових уподобань виду. При цьому всім тваринам притаманна підвищена чутливість до тієї або іншої їжі.

У примітивних тварин (черви, личинки комах) пошукова поведінка — це рух у напрямку збільшення концентрації речовин, які є для них їжею. При цьому вони використовують органи нюху і смаку.

Високоорганізовані тварини можуть проявляти вибірковість по відношенню до їжі. Так американський шуліка-слимакоїд живиться виключно наземними молюсками, яких він ловить вранці або увечері й спритно витягає з мушлі своїм гачкоподібним дзьобом (мал. 234). Проте більшість тварин мають різноманітний харчовий раціон.

Пошукова поведінка проявляється також і в процесі розмноження тварин, але спрямована вона, в основному, на пошук партнера або відповідного місця для побудови гнізда.

Форми поведінки тварин, в свою чергу, включають різноманітні типи поведінкових реакцій.

Захисна поведінка — це дії тварини, спрямовані на уникнення небезпеки. Захисні поведінкові реакції виникають у відповідь на зовнішні подразники і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними.

Агресивною називають поведінку, що спрямована на відлякування або заподіяння шкоди іншій особині. До цієї форми поведінки відносяться такі типи реакцій, як загрозливі демонстрації, напад і нанесення травм.

2. Вивчення впливу фізіологічних факторів на поведінку тварин.

Спадковість. Спостереження за тваринами-близнюками, поміщеними в різні умови, виявили подібність їх основних поведінкових реакцій: практично однакова швидкість освіти, диференціювання та переробки умовних рефлексів, а також таких якостей, як сміливість, боягузтво, впертість, ставлення до людини.

Добре відомі породні відмінності у поведінці тварин. Наприклад, доберман-пінчери характеризуються підвищеною збудливістю, а кавказькі вівчарки – флегма.

У процесі одомашнення вівся відбір тварин у бажаному для людини напрямі, що супроводжувалося змінами умов життя. Тому поведінка свійських тварин значно відрізняється від своїх диких предків. Деякі інстинкти в них зникли - міграція у качок і гусей, насиджування у курей-несучок, агресивність до людини. Проте багато видів біологічної поведінки у домашніх тварин збереглися, вони проявляються у стаді, на пасовищі, у просторих загонах-встановлення ієрархічних відносин, характерні рухи під час годування, у період статевого полювання та ін.

Типи вищої нервової діяльності (ВНД). Тварини різного типу ВНД неадекватно проявляють себе в однакових ситуаціях. Так, тварини-лідери зазвичай мають сильний урівноважений тип, а нижчих соціальних рангів слабкий тип нервової системи.

Від типу ВНД залежить швидкість вироблення та міцність закріплення умовних рефлексів, динамічного стереотипу, стійкість до несприятливих умов утримання.