Основні етапи розвитку менеджменту, як наукової дисципліни: управління людьми в процесі виробництва.
Виконала: Бут О.В. ФВМ, 3 курс 5 група
етапів його розвитку:
I. розвиток науки про управління людьми в
процесі виробництва;
II. формування управлінських
механізмів на засадах розвитку людських стосунків;
III. побудова систем управління, орієнтованих на ринок;
IV. активне застосування кількісних (економіко- математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення;
V. формування системних і ситуаційних підходів;
VI. комп’ютеризація
управлінських процесів.
Ми розглянемо перший із
Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.
Цей етап ефективності 
організації шляхом удосконалення виробничих процесів та операцій. На цьому етапі менеджерів цікавлять технічні
підходи, які охоплюють не лише машини, станки, обладнання, всі види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи виробничого планування, способи розташування робочих місць, прийоми та навички роботи, механізми забезпечення підвищення кваліфікації та підготовки робочої сили.
Етап характеризується розвитком школи наукового 
управління, «фордизму», класичної (адміністративної) школи 
управління та
ін.
Школа наукового
управління (1885—1920 рр.). В її основі роботи
Фредеріка-Вінслоу Тейлора,
Френка Гілбрета, Ліліан 
Гілбрет та ін. Вони 
займалися дослідженням на 
рівні організації, 
продукуванням 
виробничого менеджменту. 
Учасники займалися 
спостереженнями, замірами 
і аналізом операцій ручної 
праці, стимулюванням 
трудової активності, 
нормуванням праці тощо. 
Завдяки концепції наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю
наукових досліджень.
Френк та Ліліан Гілберти
У працях «Управління фабрикою» (1903) та «Принципи наукового менеджменту» (1911) Ф.-В.
Тейлор розробив комплекс методів наукового організування праці, що базувалися на засадах хронометражу, стандартизації прийомів і знарядь праці.
Ф.-В. Тейлор розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові методи підбору, розстановки і стимулювання працівників.
Основоположні принципи Ф.-В.
Тейлора: «…якщо я на науковій основі
відберу людей, на науковій основі їх
підготую, надам їм дієві стимули та поєднаю роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивідуальним працівником».
Школа «фордизму» (1899
—1945 рр.). Її засновник Генрі 
Форд розробив теорію, в 
основу якої покладено ідею 
потоково-масового 
виробництва. Систему 
управління, що ґрунтується 
на цій теорії, було названо 
«терором машини». Г. Форд 
сформував механізми чіткого 
контролю і планування, 
ефективного мотивування, 
конвеєрного складання, 
безперервних технологічних 
процесів, інноваційного 
розвитку, активного 
адміністрування. 
школа управління (1920—
1950 рр.). Основні її напрацювання стосуються
ролі та функцій
менеджерів. Започаткована
Анрі Файолем, якого
вважають «батьком»
менеджменту. Він поділив
процес управління на 5
основних функцій:
планування, організування,
розпорядництво,
координування та
контролювання.
На основі його розробок
було сформульовано
поняття «організаційна
структура управління
підприємством» (система
взаємозв’язків,
неперервних
взаємопов’язаних дій – 
А. Файоль сформулював 14
принципів менеджменту: 
поділ праці, повноваження і 
відповідальність,
дисципліна, єдиновладдя, 
єдність напряму діяльності, 
підпорядкування особистих 
інтересів загальним, 
винагорода персоналу, 
централізація, ієрархія 
управління, порядок, справедливість,
стабільність робочого місця, ініціатива, корпоративний дух.
Цією школою було вперше розроблено теоретичні засади менеджменту і визначено пріоритетну роль менеджера як керівника та
організатора.
