ВСЕ ЛАЙНО ПО АГРАРЦІ З ЕЛЬОРНУ

Аграрно-соціальна політика розвитку сільської місцевості.

•Цей напрям передбачає набір різних інструментів для забезпечення рівноцінного розвитку сіл і міст. Робиться це для того, щоб села не перетворилися на малонаселені й непривабливі для життя місця. Тут в основному застосовують податкові преференції або ж реалізують спеціальні проекти із залучення бізнесу в структурно слабкі регіони.

Аграрно-структурна політика.

•Структура сектору — це не тільки величина господарства, а й продукт, з яким сектор може бути конкурентоспроможний на зовнішніх ринках. Крім того, структура має бути резистентною до системних криз — як глобальних, так і регіональних. Приміром, формування структури агропідприємств із фокусом на сімейні ферми європейського зразка, кооперативи, господарства дрібних одноосібників, як в Азії. Або ж великі підприємства, які домінують зараз в Україні, Австралії та Бразилії.

Міжнародна аграрна політика або політика регулювання аграрних ринків.

•У світі діє ряд організацій: СОТ, ЄС, ФАО ООН, які визначають напрям політики галузі глобально. Виходить, що кожна окрема держава вже не може вводити політичні інструменти, що виходять за рамки міжнародних угод. Україна, взявши на себе низку зобов’язань під час вступу до міжнародних організацій, не може в односторонньому порядку регулювати або обмежувати ринкову динаміку. Відповідно, національна аграрна політика має враховувати всі чинні міжнародні норми і правила роботи агропродовольчих ринків та національні інтереси.

Аграрна політика в епоху технічної революції 4.0

•— напрям, який увійшов до порядку денного за останні 10 років. З огляду на глобальні тенденції диджиталізації й впровадження технологій нового покоління, розвиток точного або ж розумного землеробства, альтернативного (штучного) виробництва харчових білків— ці та інші питання дедалі частіше стоять у списку політичних пріоритетів різних країн.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

АГРОПРОДОВОЛЬЧИЙ РИНОКВУМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ:

СВІТОВИЙДОСВІДРЕГУЛЮВАННЯТА ІНФРАСТРУКТУРНО-ІНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

К.В. Наконечна

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Зміст

1.Сутністьагропродовольчогоринку

2.Етапиформування агропродовольчогоринкувЄС

3.Розвитокагропродовольчогоринку всвіті

4.Парадигмиагропродовольчого забезпечення

Фундаментальноюосновою,джерелом задоволенняпотреблюдствазавждибуло виробництво,первісним-аграрне,саметому ключовимзавданнямрегуляторноїаграрної політикисталозабезпеченняоптимального

збалансуванняінтересівучасниківринкового обміну.

Впрактицітакезбалансуваннядосягається передусімзарахунокдвохголовних компонент:

регулюванняагропродовольчогоринкуі

Розвиткусільськихтериторій,щопередбачає формуваннявідповідноїінституційної інфраструктури

Агропродовольчийринок

необхіднорозглядатиякекономічнорегульовану системувдекількохаспектах:

по-перше,якорганізаційно-інституційнуструктуру ізвзаємопов’язанимиланками(товаровиробниками, споживачамитаінфраструктурою);

по-друге,якекономічнусистемувідносин,між складовимиякоїпроявляєтьсярегулятивнароль держави;

по-третє,яксоціально-економічнуінституцію,для котроїпритаманнациклічністьвиробництва, розподілу,обмінуіспоживанняагропродовольчої продукції

Зростанняпопитунаагропродовольство,щов середньостроковійперспективіполягатимеувідносному зменшенніпропозиціїсгпродукціїтаїїздорожчанні.

Такаглобальнатенденціясприятимерозвитку національногоаграрногоринкуУкраїниітрансформації соціальнихзаходів,оскількиокремівидивітчизняної агропродовольчої продукціїмаютьвисоку конкурентоспроможністьнасвітовомуринкута виробляютьсязнадлишкомдлявнутрішньогоспоживання.

Узв’язкузцимособливоважливезначеннядлярозробки

іреалізаціїефективноїаграрноїполітикивУкраїнімає європейськийдосвідрозвиткутарегулювання агропродовольчогоринку.