ВСЕ ЛАЙНО ПО АГРАРЦІ З ЕЛЬОРНУ
.pdf•5. Система цілей аграрної політики
В основному держави з ринковою економікою намагаються досягти чотирьох основних політико-економічних цілей:
1)Стабільність зайнятості населення: забезпечення високого рівня зайнятості, запобігання безробіттю.
2)Стабільність вітчизняної валюти: забезпечення стабільної вартості національної грошової одиниці і запобігання інфляції для стабілізації купівельної спроможності і вартості майна.
3)Вирівняний платіжний баланс (баланс усіх витрат і надходжень в операціях резидентів даної держави з нерезидентами за визначений період): забезпечення збалансованого торговельного обміну із закордонними державами для захисту внутрішньої (рівень цін) та зовнішньої (обмінний курс) вартості грошової одиниці, для стабілізації зайнятості і запобігання міжнародних конфліктів.
4)Економічне зростання: стабілізація розвитку економічної
кон’юнктури і сприяння постійному економічному росту.
•Для більшості країн основними цілями аграрної політики є наступні:
•достатнє забезпечення потреб споживачів і переробної промисловості;
•забезпечення високої якості продуктів харчування;
•поліпшення міжгалузевого і міжрегіонального розподілу ресурсів;
•підвищення продуктивності на основі технічного прогресу;
•покращення міжнародної конкурентоспроможності аграрного сектору країни;
•участь у світовій торгівлі;
•стабілізація цін і умов збуту;
•стабілізація і підтримка прибутку виробників;
•збереження землеробства у несприятливих природнокліматичних умовах;
•низькі ціни для споживачів;
•охорона навколишнього середовища.
Метою аграрної політики
•є збалансування суперечливих інтересів зацікавлених сторін, насамперед споживачів і виробників аграрної продукції та діячами щодо захисту тварин або навколишнього середовища.
•Для країн, що імпортують продукти харчування, пріоритетом стоїть забезпечення продовольчої безпеки. Таку мету і пов’язані з нею необхідні аграрнополітичні механізми мають майже всі арабські і густонаселені країни — Індія, Китай та Індонезія.
•Для країн-експортерів важлива підтримка конкурентоспроможності шляхом підняття якості та зниження витрат на виробництва й просування своєї продукції за кордоном. Це типово для багатьох країн Євросоюзу, Бразилії, Аргентини та сусідньої Білорусі. США переслідують суто прагматичні цілі для фермерів: зробити їхню продукцію більш конкурентоспроможною, а бізнес — прибутковим.
Для країн ЄС:
•Збільшення продуктивності АПК шляхом сприяння технічному прогресу та забезпечення оптимального використання факторів виробництва в секторі.
•Гарантія справедливих стандартів роботи фермерів.
•Зниження негативного впливу на клімат шляхом сталого менеджменту природних ресурсів.
•Збереження сільських територій та ландшафтів.
•Забезпечення споживачів продуктами харчування за прийнятними цінами.
Конкретний приклад України
•Прийнята в 2007 році «Державна комплексна програма розвитку українського села до 2015 року» була першим стратегічним документом для галузі з конкретними цільовими показниками;
•2015 програмний документ «Єдина комплексна стратегія і план дій з розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на 2015-2020 рр.», розроблений Міністерством аграрної політики та продовольства і міжнародними донорами.
•2016 Стратегія розвитку аграрного сектору
«3+5».
Висновок:
•українську аграрну політику, починаючи з 1991 року, можна охарактеризувати як політику «ad hoc» з її ситуативними й миттєвими рішеннями, не пов’язаними із загальнонаціональними і глобальними цілями і завданнями, оскільки вони просто чітко не прописані. Дотепер аграрний бізнес включається у процес формування аграрної політики перш за все з урахуванням партикулярних інтересів окремих компанії.
Напрями аграрної політики
1.Аграрно-екологічна політика, орієнтована на підтримку загальну або окремих напрямів.
У багатьох країнах, особливо європейських, аграрно-політична підтримка прив’язана до багатьох вимог і норм: епізоотичних, екологічних та ін. Наприклад, заходи, спрямовані на розвиток садівництва і виробництво молока, як це часто робилося в Україні в останні кілька десятків років. Крім того, саме екологічні норми в майбутньому визначатимуть ступінь підтримки того чи іншого сільгоспвиробництва.