ВСЕ ЛАЙНО ПО АГРАРЦІ З ЕЛЬОРНУ
.pdf
Родинна ферма
Докладне пояснення цього факту потребує окремої статті приблизно такого самого обсягу, як і ця, тому просто зазначимо: ретельний обробіток родиною власної землі завжди дасть кращий результат, аніж обробіток найманими працівниками — чужої. Меншу за площею ділянку обробляють ретельніше, аніж більшу.
І жодна механізація праці не здатна компенсувати цю різницю у врожайності. За винятком принципово нових способів вирощування — гідропонні теплиці та ін. Однак це вже далеко не традиційне сільське господарство, засноване на вирощуванні у відкритому ґрунті.
Врожайність овочевих культур у Східній Європі, 2010 р., ц з га
Як бачимо, безсумнівними лідерами за врожайністю є малі ферми Польщі та дрібні господарства Греції, різниця у врожайності може відрізнятися вдвічі!
Врожайність фруктових культур і ягід у Східній Європі, 2010 р., ц з га
Безперечним лідером за врожайністю фруктів стають дрібні ферми Греції. Польські ферми програють щодо більшості південних культур, але мають хороші показники врожайності культур, властивих цій кліматичній зоні, — передусім яблук.
Цікавий результат Румунії. Щоб його пояснити згадаємо, що 43% землі обробляють саме дрібні родинні ферми (середня площа 3 га). Їхня діяльність сконцентрована саме на вирощуванні фруктів, що й забезпечує такі високі показники.
Великі господарства Болгарії традиційно пасуть задніх.
Товарні культури, які потребують найменше ручної праці і максимально придатні для впровадження механізованих форм посіву, обробітку та збирання врожаю, завжди були опорою великих господарств.
Врожайність товарних культур у Східній Європі, 2010 р., ц з га
Нарешті в лідери виходять великі господарства Болгарії.
Однак їхнє лідерство не безсумнівне, оскільки фермерські господарства Польщі та Греції мають приблизно таку саму врожайність, а подекуди навіть більшу. Україна. Варто зазначити, що 2010 рік був не дуже вдалим для наших аграріїв через
кліматичні умови. Наше сільське господарство в товарних культурах має показники, близькі до болгарських, тому не варто з цієї таблиці робити висновки про неефективність українських агропідприємств.
Врожайність у Західній Європі Щоб не переобтяжувати матеріал статистичними даними знехтуємо табличною формою..
У країнах з фермерською структурою сільського господарства зберігається тенденція до більшої врожайності в овочевих і фруктових культурах, аніж у країнах з корпоративною структурою. Загалом різниця у врожайності менша, що пояснюється можливістю західного бізнесу залучати більш капіталомісткі технології, але однак лишаються культури, де врожайність становить 200—500%. Якщо порівнювати врожайність Італії та Іспанії, маємо такі цифри:
Із 64 культур, які вирощують в обох країнах, на площі не менш як 1 000 га, італійські фермери мають вищу врожайність за 25 культурами (від 20 до 273%). Ще за 21 культурою врожайність відрізняється не суттєво (20% в обидва боки). Кращу врожайність іспанці мають лише за 18 культурами, але вони культивують їх лише на 5% землі сільськогосподарського призначення. Це опосередковано свідчить про те, що їх вирощуванням займаються невеликі родинні ферми. Характеристика продуктивності сільського господарства України В Україні індивідуальні господарства 2010 року виробляли 60% валового
сільськогосподарського продукту. На той час у користуванні в них перебувало 43% загальної площі сільськогосподарського призначення.
Зважаючи на поширеність тіньових схем оренди землі, можемо припустити, що фактична площа, на якій відбувається вирощування, ще менша.
Отже, обробляючи меншу площу землі, українські індивідуальні господарства вирощували більше продукції, аніж агропідприємства.
Висновки Фермерська структура господарства за родинної форми власності забезпечує більшу
продуктивність сільського господарства, аніж за корпоративної. А менші за площею родинні ферми продуктивніші за більші ферми.
кспорт, або економічна перевага фермерської моделі
Висока врожайність не обов’язково призводить до хороших економічних показників, які можна виміряти у грошовому вигляді. Тому перейдемо до фінансових показників.
Країни з вищою врожайністю мають більший надлишок продукції для експорту, отже, подивимося на різницю в експортних можливостях.
Експорт сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, Східна Європа, 2015 р.
Найбільше експортують (у перерахунку на 1 га площі) дрібні фермери Греції. Проте сільське господарство цієї країни має одну велику ваду, що не дає нам змоги брати її за взірець, про це — далі. Тому розглянемо Польщу.
Якби польське сільське господарство було організоване за взірцем Болгарії, щороку економіка країни не дораховувалася б приблизно 3 800 000 000 дол. США експортних надходжень. Якби за взірцем Румунії — 13 700 000 000 дол. США експортних надходжень щороку.
Власне, це все, що необхідно знати про ефективність ферм і неефективність агропідприємств для економіки країни.
Експорт сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, Західна Європа, 2015 р.
Як бачимо, тенденція повністю зберігається. Франція та Іспанія, орієнтовані на агропідприємства, пасуть задніх, їх впевнено обходять фермерські Італія, Австрія та Німеччина.
Німеччина, найрозвиненіша країна Європи, чудово показує, наскільки може бути ефективним родинне фермерство в разі залучення сучасних технологій. Причини успішності родинних ферм
Основна. Приватний капітал фермерських країн обмежений у можливостях інвестувати у вирощування продукції, отже, він інвестує у переробку. Як наслідок, ці країни експортують продукцію з більшою доданою вартістю, а отже — більш дорогу.
Другорядні. Фермерські господарства спеціалізуються на вирощуванні більш прибуткових культур (овочі та фрукти). За останні роки набуває дедалі більшого значення вирощування органічної, більш дорогої продукції. Водночас агропідприємства вирощують низькомаржинальні товарні культури. Обмеження фермерської моделі, або перевага агропідприємств Висока врожайність — основна перевага фермерських господарств, а основна
проблема — собівартість. Витрати фермерських господарств на логістику, зберігання та збут одиниці вирощеної продукції щонайменше на 20% більше за відповідні витрати агропідприємств.
Фермерське господарство орієнтовано на продуктивність, а агропідприємств — на прибуток. Саме в оптимізації витрат масштаб великих господарств починає відігравати ключову роль, що за чистих ринкових умов призводить до монополізації вирощування великими господарствами (як бачимо на прикладі більшості країн Східної Європи та України).
Проте мета відповідального уряду — опікуватися розвитком усієї економіки, а не успішністю окремих підприємств. Оскільки фермерські господарства більш ефективні, то виконавчі органи ЄС та уряди країн впроваджують програми зі зменшення собівартості продукції в родинних фермах.
евелике стадо овець на поле Великобританії
Зазвичай це:
Передусім — інвестиції в логістичну інфраструктуру (прикладом може слугувати проект USAID/Нібулон з доставки кавунів річковим транспортом — тільки в Європі такі проекти фінансують коштами власного бюджету).
Довготривалі інвестиції у сільськогосподарську інфраструктуру (передусім — зберігання). Зазвичай це пільгові кредити сільськогосподарським кооперативам на розбудову овочесховищ чи обладнання переробних підприємств.
Прямі субсидії у сільське господарство.
Допомога у просуванні переробленої продукції на ринки інших країн (стимуляція експорту). Між іншим, зверніть увагу, що в роздрібній торгівлі широко представлені італійські та польські продукти, а продукції з Іспанії набагато менше. З інших країн Східної Європи практично немає.
До України агропродовольчу продукцію 2016 року ввозили переважно з Німеччини і Польщі (по 378 млн дол. США), а також Франції (176 млн дол. США), Італії (156 млн дол. США) та Нідерландів (155 млн дол. США).
Субсидії сільському господарству, Східна Європа, 2016 р.
Як бачимо, фермерська модель потребує набагато більше витрат від держави, аніж модель корпоративна. Проте переваги фермерської моделі змушують уряди розвинених країн обирати такий шлях. Щоб заробити треба спершу витратити. Рівень субсидій у Греції, нашого лідера з врожайності, настільки високий, що очевидна економічна неефективність сільського господарства цієї країни. Про причини — далі.
Румунія та Естонія, наші аутсайдери, цілком очікувано мають найнижчі показники з державної допомоги.
Субсидії сільському господарству, Західна Європа, 2016 р.
Знову бачимо, що фермерська модель потребує більше витрат від держави — Італія та Німеччина.
Проте витрати на субсидії в країнах з більшою часткою агропідприємств — не принципово менші, особливо це добре видно на прикладі Франції. Необхідність субсидувати не тільки фермерів, а й агропідприємства, хай і в
меншому обсязі, робить перевагу корпоративної структури сільського господарства незначною порівняно з фермерською моделлю.
Еволюція фермерської моделі, або кілька слів про Грецію Як зазначалося вище, врожайність ферми має обернену залежність від її площі. Що
менша площа, то вища врожайність, і показники Греції це добре ілюструють. Однак з огляду на 900 євро субсидій на гектар грецької ферми (проти 250 євро в Польщі) не йдеться про економічну ефективність. Чому так сталося і які способи подолання?
Основа економічної моделі родинної ферми — безоплатна (на противагу найманим робітникам) робота членів родини на землі. Проте вона безоплатна лише в бухгалтерському розумінні, фактично ж усіх членів родини потрібно утримувати і забезпечувати їм предмети споживання, навчання та інші послуги.
Зі зростанням рівня життя в країні (ВВП на особу) також зростають і фактичні витрати на утримання родини. А оскільки площа ферми не змінюється, то й врожай і дохід фермера лишаються константою. І після тривалого економічного росту дрібні ферми стають дуже нерентабельними.
У Польщі цю проблему вирішили еволюційним збільшенням розміру фермерського господарства.
Аналогічним шляхом ідуть усі країни Західної Європи — наприклад, у Німеччині за 10 років — з 2000 до 2010 року — на 25% скоротилася кількість фермерських господарств. Варто зазначити, що, укрупнюючи ферми, вони зберігають родинний принцип власності.Джерело: Євростат
Більша площа — більший врожай — більший дохід.
Греція свого часу відмовилася від укрупнення своїх фермерських господарств, натомість нарощувала державну підтримку. І сільське господарство цієї країни, замість того щоб стати локомотивом економічного росту, стало тягарем, що його сповільнює.
Аналогічно вчинила свого часу і Японія. Замість збільшення розміру господарства (і виведення з ринку менш ефективних власників) уряд почав нарощувати підтримку фермерам, що й стало однією з причин стагнації економіки у 1990— 2010-х роках.
Однак це проблеми розвинених країн, і перейматися ними варто лише тоді, коли ми самі вийдемо на відповідний рівень розвитку.
Висновки для України Зняття мораторію на землю — не принципове питання розвитку економіки.
Набагато важливіше, яку структуру сільського господарства буде створено після його зняття.
Залежно від вибору моделі сільського господарства розвиток України може відбуватися одним з двох способів з різними наслідками.