ВСЕ ЛАЙНО ПО АГРАРЦІ З ЕЛЬОРНУ
.pdf
nТому негативні наслідки очевидні: розвинені країни ставатимуть ще багатшими, а бідні ще біднішими, у результаті чого розрив між ними лише збільшуватиметься. За статистикою, у виграші від процесів глобалізації лише невелика частина населення, а саме близько 14% жителів західного світу.
nНайбільш негативні наслідки цього процесу відчують на собі країни з найменшим рівнем розвитку. Відбудеться розмежування суспільства в економічному плані, різке збільшення безробіття, що викликане використанням інноваційних технологій та запровадженням роботизації. Відомо, що з впровадженням технологій скорочується потреба у великій кількості працівників: високотехнологічне обладнання просто їх замінює.
nЕкономічна глобалізація здійснюється в декількох напрямах:
nглобалізація виробництва,
nглобалізація торгівлі,
nфінансова глобалізація,
nтрансформація механізмів міждержавного регулювання світової економіки.
nВ Україні є достатні умови для того, щоб активно інтегруватися в загальноцивілізаційні світові процеси.
nСильною категорією є торгівля: показник відкритості для торгівлі вище середнього, а також високий відсоток торгових надходжень (експорт + імпорт) у ВВП (111%, тоді як середній показник в індексі становить 99%).
nПроте позитивний ефект від цих показників нівелює оцінка «нижче середнього» через тарифні і нетарифні бар’єри, зручності для міжнародної торгівлі і розрахункові обмеження.
nЗ 2012 по 2013 рік кількість користувачів широкосмугового доступу збільшилася, відсоток торгових надходжень (експорт + імпорт) у ВВП виросте зі 108% до
114%.
nТретій рік поспіль Україна залишається на 44 місці у загальному рейтингу глобалізації світових економік з 60 країн світу.
nПоказники, які покращилися – це: приріст прямих інвестицій (внутрішніх і зовнішніх, % ВВП) з 0,7% (при середньому показнику для індексу 3,6%) до 4,1% (при середньому показнику 4,5%); розвиток туризму (внутрішній і зовнішній, у розрахунку на 1000 осіб населення), з 202 (при середньому показнику 857) до 938 (при середньому показнику 1308).
nУ той час як за прогнозами вчених в 2013 році приріст глобального ВВП складе лише 4%. Дослідження індексу рівня глобалізації знову пророкує продовження процесів глобалізації – як у цьому році, так і надалі, аж до 2015 року.
n.
nДослідження показали, що вплив глобалізації на національну економіку України досить складний та суперечливий.
nІснують як позитивні, так і негативні сторони.
nПозитивні сторони очевидні: можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин; скорочення витрат на здійснення зовнішньоекономічних операцій, що сприятиме підвищенню цінової конкурентоспроможності українських виробників.
nЦим самим наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським союзом та отримає можливість захисту інтересів України та її підприємств відповідно до міжнародних форм та процедур.
nТакож позитивним фактором глобалізації для України є можливість її входження до міжнародних коопераційних проектів, що забезпечить інвестиційну привабливості України для іноземних інвесторів та розширити можливості більш вільного доступу до зарубіжних рин-ків за рахунок зменшення тарифних і нетарифних перешкод.
nНегативні наслідки глобалізації – це: домінування економічно розвинених країн; пригнічення розвитку окремих галузей національної економіки, які через заміщення їх імпортом не готові до міжнародної конкуренції; соціальна нерівність у порівнянні з економічно успішними країнами; глобалізація вивільнює економічні сили, які поглиблюють нерівність у сфері зайнятості у питаннях продуктивності праці, матеріального добробуту та ін.
nПоказники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Так, за даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з най-нижчих у світі (вона посідає 135 місце). Виробничопромисловий комплекс України нездатний адаптуватися до попиту на світовому ринку, про що говорить досить низький ВНП на душу населення. Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі.
nПріоритетними напрямками розвитку економіки України в умовах глобалізації можна вважати: активізацію руху капіталу; інформаційнотехнічну революцію; розвиток інтеграційних тенденцій; реструктуризацію економіки; системну ринкову трансформацію; сприяння руху факторів виробництва; формування відкритої економіки; інтеграцію підприємств до світових комунікаційних мереж; активізацію участі в роботі міжнародних організацій та інтеграційних угруповань.
nТаким чином, глобалізація – реальність сучасного суспільства і являє собою комплексний процес, що впливає на різні сфери функціонування суспільства, впливає на формування світової економіки із єдиним ринком, в якому вільно перемішуються капітал, товари, послуги та робоча сила.
nПроцес глобалізації міжнародної економіки не оминає і Україну, яка поступово займає своє місце в системі нового міжнародних економічних відносин, і активно впливає на всі аспекти економічного розвитку України.
nПотенціал України для участі у глобальних ринках досить високий, але Україна на сучасному етапі недостатньо повно використовує його через незавершені реформи.
n ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Заходи регулювання внутрішнього агропродовольчого ринку
Розглядаючи історичну еволюцію державного втручання в агропродовольчі ринки, можна зауважити величезну розмаїтість заходів, застосовуваних національними урядами. Але для економічного аналізу цих заходів, згрупуємо їх у декілька класів. Насамперед необхідно виділити заходи, що спрямовані на збільшення рентабельності власне сільського господарства, і ті, що переслідують інші цілі, наприклад, сільський розвиток і т.п. При цьому потрібно розуміти, що підтримка прибутків фермерів також може вирішувати й інші задачі, наприклад, підвищуючи прибутки сільського населення в цілому.
Ріст рентабельності сільського господарства може досягатися двома способами: за рахунок росту надходжень від продажу продукції і зниження витрат виробництва.
Заходи підвищення надходжень від продажів у сільському господарстві
Один із способів збільшити прибутковість сільського господарства полягає в
підвищенні надходжень від продажів сільськогосподарської продукції, що також може бути досягнуто двома шляхами: збільшенням попиту і скороченням пропозиції сільськогосподарської продукції.
Попит зростає, якщо держава починає закуповувати сільськогосподарську продукцію, а також при введенні, наприклад, програм безкоштовного харчування в школах, продовольчих талонів, по котрим продовольство розподіляється бідним, або при рекламній підтримці вітчизняної продукції. Попит на вітчизняну продукцію також буде більшим при обмеженнях імпорту і при підтримці тим або іншим способом експорту.
Пропозицію можна скоротити шляхом квотування аграрного виробництва, обмежень на використання сільськогосподарських земель, податками на вироблену продукцію.
Для проведення таких програм важливим є умова, що внутрішній виробник має на внутрішньому ринку явні конкурентні переваги перед імпортерами –
природні або створені спеціальною державною політикою. У протилежному випадку обмеження на пропозицію вітчизняної продукції будуть легко компенсовані ввозом цієї продукції з-за кордону, і програма не буде мати ефекту. Наприклад, результатом програми обмеження виробництва буде зростання цін, якщо в кінцевій продажній ціні продукту значну частку становлять транспортні витрати. Так, молоко являє собою найменш транспортабельний у світовій продовольчій торгівлі продукт. Проте розвиток холодильної техніки, розширення торгівлі переробленим молоком обмежують можливості контролю за пропозицією і цього продуктом.
Інший приклад виникнення конкурентних переваг вітчизняної продукції – створення їй особливого іміджу, наприклад: “українське, яготинське масло не знає рівних і світі по своїх смакових якостях і екологічній чистоті”. І, безумовно, такі переваги можуть бути створені обмеженнями на імпорт.
Якщо дана умова дотримана, то тоді для підвищення попиту і відповідно ціни на продукцію сільськогосподарського виробника можуть застосовуватися декілька механізмів.
Виробничі квоти
Обмеження пропозиції може здійснюватися шляхом видачі кожному фермеру права робити лімітовану кількість продукції – виробничої квоти. Роздивимося, що одержують і втрачають виробники і покупці квотованої продукції (мал.1.).
D
S
P* B
A
Pe E
C
Q* Qe
Рис. 1. Виробнича квота
2
У відсутність квотування виробництва фермери виробили б об’єм продукції, рівний Qе, і продали б його по ціні Ре. Проте державна програма обмежила виробництво сумарною квотою Q*. При даному обсязі пропозиції ціна підвищується до рівня Р* і фермери готові по цій ціні виробити більше, але це їм не дозволено.
Якби не було програми, фермери одержали б від продажу обсягу продукції Qе суму, рівний прямокутнику OРeEQe. У результаті підвищення ціни до Р* фермер одержує OP*BQ*. Таким чином, його надходження від продажу виросли на (OP*BQ* - OРeEQe). У той же час фермери заощаджують на виробничих витратах, тому що виробляють менший обсяг продукції. Крива пропозиції, як відомо, відбиває граничні витрати в галузі, тому площа Q*CEQe показує зекономлені витрати. Таким чином, втрата фермерів від невиробництва рівноважного обсягу продукції дорівнює площі три кутника АСЕ, а чистий виграш усього фермерського сектора від квотування буде вимірюватися величиною, рівною різниці площ (РеР*ВА - АСЕ).
Покупці продукції втрачають через ріст ціни РеР*ВА, і також вони зазнають втрат через неможливість придбати обсяг продукції (Q* - Qe). Вартість цієї непридбаної продукції дорівнює площі під кривою попиту між точками Q* і Qe. Однак у відсутність квотування покупець сплачував би тільки Ре. Отже, його втрата від недоспоживання дорівнює АВЕ, а сумарні втрати покупців продукції рівні сумі (РеР*ВА - АВЕ).
Загальний соціальний результат квотування сільськогосподарського виробництва буде дорівнювати сумі виграшу фермерів і втрати (виграшу з негативним знаком) покупця, тобто (РеР*ВА - АВЕ) - (РеР*ВА - АВЕ) = –(АСЕ + АВЕ). Таким чином, програми квотування сільськогосподарського виробництва в цілому виражаються в соціальній втраті.
Виробничі квоти звичайно приймають вид максимальної кількості продукції, котру кожний виробник може поставити визначеному ринковому агентові, або повної заборони на продаж продукції будь-кому, крім уповноважених ринкових агентів. Зрозуміло, що чим більше фермерів, що виробляють даний продукт, і чим більше каналів його реалізації, тим складніше контролювати виконання квот.
Квотування має дві фундаментальних хиби. По-перше, воно дозволяє зберігати виробництво фермерам із високими виробничими витратами. Для
3
