1. Флегмона передпліччя: патогенез, клінічні ознаки, лікування

Це гостре дифузне гнійне западення пухкої сполучн клітковини. Клін озн залежать від етіології, патогенезу, перебігу. При пш флегмоні відмічають наростаючу дифузну гарячу болючу припухлість в ділянці передпліччя. Шкіра натягнута набрякла, а на стадії серозної ексудації вона щільна, через 3-4 дні – тістувата. Пізніше – фокуси абсцедування. Температура тіла підвищена, стан пригнічений, регіонарні лімф вузли збільшені. Є змішана кульгавість. Підфасціальна та міжфасціальна флегмона щільна, надто болюча, гаряча припухлість в межах фасціальних футлярів. Фокуси абсцедування мало помітні. Міжмязова флегмона характ болючістю, збільшенням обєму, тургору пошкоджених мязів. Пш клітковина набрякла. При прориві зон абсцедування витікає гнійно-кровянистий ексудат.

Лік: якщо серозна: зігрівальні компреси, антиб; при фокусах абсцедування: розрізають і лік як гнійні рани. При під та міжфасціальних флегмонах розсікають, вичищають, можна дренажі. Можна заст протисептичну та загальностимулюючу терапію.

2. Ступені відмороження. Лікування.

Відморож I ступеня проявляється у втраті чутлив, ущільненні шкіри і побілінні її. При відігріванні до шкіри приливає кров, помітний невеликий набряк. Після одужання поверхню шкіри сильно лущиться.

Відморож II ступеня. В зоні ураж відбув спазм кров суд. Шкіра набрякає, утв водянисті бульбашки. Частина тканин шкіри некроз. При великих відмороженнях у тварини підвищується загальна температура тіла. Хворобливі зміни зникають лише протягом 2-3 тижнів. Рідина бульбашок розсмоктується або виливається назовні після розриву їхніх стінок. У цей час треба остерігатися інфікування бульбашок, так як при розвитку гнійного запалення лікування тварини значно ускладнюється і уповільнюється.

Відмороження III і IV ступеня характеризується омертвінням тканин на різну глибину з сильним ураженням м’язів, іноді кісток. Бульбашки наповнені темним вмістом і рано руйнуються. Шкіра стає синьо-червоною, потім темно-фіолетового і навіть чорною. Загальний стан тварини важкий. Значно підвищується температура тіла. Нерідко в місце відмороження впроваджується гнійна інфекція, яка часто переходить в сепсис (загальне зараження крові). Відморожені тканини набувають дерев’янисту консистенцію, в період зледеніння можуть відламуватися (вуха, кінцівки).

При озноблення і відмороженні I ступеня уражені ділянки необхідно добре розтерти снігом, а потім помістити хвору тварину в тепле місце. З відновленням кровообігу шкіру насухо протирають і змащують камфорним маслом, борним вазеліном, гусячим або свинячим жиром. Область поразки укутують м’якою пов’язкою. При відмороженні II ступеня бульбашки розкривають, рідину видаляють, область поразки змазують 5%-ною настоянкою йоду або камфорною маззю. Відмороження III і IV: Омертвілі ділянки видаляють оперативним шляхом до здорових тканин, а потім лікують відкриту рану. Сильно уражені вуха і кінцівки найчастіше ампутують. В результаті тривалого впливу на організм низьких температур настає загальне замерзання. Смерть настає при зниженні температури тіла до 20 ° С.

Варіант 20