2) Діагностика і лікування гнійного запалення ліктьового суглобу.

Запалення ліктьового суглоба (Arthritis cubitalis) Може бути асептичним і гнійним.

Гн. зап. виникає як ускладнення відкритих мех.. ушкоджень, внасл. переходу з прилеглих тканин, а також гематогенним або лімфогенним шляхом.

Гн. зап. суглоба перебігає в гост. формі і проявляється заг. пригніченням, підв. заг. Т, змішаним кульганням під час руху; у стані спокою тв. утримує кінцівку напівзігнутою, злегка опираючись нею на зачіп. При пальпації суглоб гарячий, болючий, синовіальні вивороти на пружені, пасивні рухи в ньому болючі. Пізніше в ділянці суглоба виявляють параартикулярні абсцеси, нориці, через які виділяється густий гн. ексудат з домішками пластівців фібрину. У коней гн. артрит може супроводжуватись гнійно-резорбтивною лихоманкою або артрогенним сепсисом, переважно з метастазами.

Діагноз - клін. озн, за рез-тами рентгенографії.

Лікування. При гн. зап. проводять місц. й заг. антисептичну терапію. З цією метою заст. парентерально антибіотики, сульфаніламідні препарати, а місцево - зігрівальні компреси. За потреби проводять пункцію суглоба з промиванням його порожнини теплими р-нами

фурациліну (1:5000), етакридину лактату (1:1000) або введенням 0,5%-ного новокаїну з додаванням ферментів (хімоп- син -50, хімотрипсин 10-20 мг) і подальшим накладанням компресу, 3-4 рази з інтервалом 48 год. Доцільно застосовувати стимулювальну терапію (аутогемотера- пія, опромінення УФ крові, лазеротерапія тощо).

Варіант 15

Варіант 16

1. Хвороби нервів в ділянці таз кінц, прич виник, діагност, лік

Спастичний парез. Це захворювання переважно биків-плідників, рідше - молодняку великої рогатої худоби, що характеризується судорожним скороченням м'язів тазової кінцівки, особливо ікроножного. Тривалий час вважалося, що вона розвивається внаслідок загальної дистрофії, порушення обмінних процесів, гіподинамії. Але більшість вчених доводять спадковий її характер: є лінії, вільні від спастичного парезу, тоді як у деяких постійно виділяється хвороба як у биків, так і в їх потомків. Клінічні ознаки. Характерним для цієї хвороби є відведення та зової кінцівки назад з явищами аддукції, що супроводжується різким розгинанням заплеснового суглоба внаслідок тетанічного скорочення його розгиначів (рис. 102 а). Пальпацією виявляють сильне напруження литкового м'яза і ахіллового сухожилка. Такі ознаки розвиваються поступово. Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками. Але при цьому варто віддиференціювати його від артозу, розриву великогоміл-кового м'яза, паралічу малогомілкового нерва, вивиху колінної чашечки догори і зміщення двоголового м'яза. Для всіх цих хвороб характерне розгинання заплеснового суглоба, але при вивиху колінної чашечки догори, розривах велико- і малогомілкового м'язів, зміщенні двоголового м'яза стегна, крім вказаного, кінцівка відводиться назад. Лікування на ранніх стадіях оперативне - ампутація хвоста в межах здорових тканин за допомогою щипців Занда і ампутаційного ножа. При кровотечі, що буває рідко, накладають тугу лігатуру на кульшу, яку знімають на 2-3-й день. З метою зменшення впливу больових стресорів за годину до операції використовують парентераль но транквілізатори - 2,5%-ний аміназин 3-4 мл, ромпун 0,4 мл, стрихнін, резерпін, еленіум тощо (Шакалов К.І.).

Параліч стегнового нерва Параліч його найчастіше зустрічається у коней внаслідок надмірного натягу при посковзуванні чи падінні тварини, звільненні защемленої кінцівки, неправильній фіксації та повалі, перевезенні важких вантажів, подоланні перепон при скачках, паралітичній міогемоглобінурії; у корів - при тяжких родах, післяродовому парезі, переломі лонної кістки, злоякісній катаральній гарячці; у собак - при ушибах, укусах, чумі. Наявність новоутворень, гнійних вогнищ у місці проходження нерва сприяє розвитку його паралічу. При по рушенні іннервації названих раніше м'язів вони розслаблюються, стають в'ялими і поступово атрофуються внаслідок виключення їх функції. Клінічні ознаки. При опиранні колінний, заплесновий і фалангові суглоби згинаються (параліч чотириголового м'яза і викчючення із функції колінного суглоба); тому у тварини спостерігається кульгання опорного типу та зменшення больової чутливості шкіри з внутрішнього боку стегна, гомілки і плесна. При двосторонніх паралічах тварині важко стояти, вона не може рухатися. Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками, віддиференціювавши цю хворобу від вивиху колінної чашки назовні чи всередину (пальпаторно). Прогноз при односторонньому паралічі обережний, а при двосторонньому - несприятливий. Лікування повинно бути раннім, тривалим (нерви повільно регенерують) і комплексним. Внутрішньовенно вводять 0,25%-ний розчин новокаїну (1 мл/кг) або проводять коротку ново каїнову блокаду; масаж і зігрівання де нервованих м'язів, втирання подразливих мазей - для зменшення больової реакції і спазму кровоносних судин, відновлення кровообігу у пошкоджених тканинах. Регенерацію нервів прискорюють вітамін В1 2 (у пошкоджені м'язи в декілька місць по 1-2 мг великим і 0,01-0,02 - дрібним тваринам, щодоби протягом 15-25 днів). Використовують також 6%-ний розчин вітаміну В| (0,5- 3 мл для собак), що бере участь у син тезі ацетилхоліну, прозерин (0,05%-ний розчин 1 мл внутрішньом'язово для собак), що відновлює дію ацетилхоліну в рухових нервах, підвищує тонус пошкоджених нервів; нікотинову кислоту (1%-ний розчин 2-3 мл внутрішньом'язово для дрібних тварин), що поліпшує кровозабезпечення пошкоджених тканин. З появою ознак відновлення функції кінцівки призначають дозований активний моціон.

Параліч сідничного нерва та його гілок Параліч сідничного нерва зустрічається у коней, рогатої худоби, собак, буває повним і частковим. При повному уражується весь нервовий стовбур, внаслідок чого виключається функція тазової кінцівки, при частковому - тільки вказані його гілки, що спостерігається частіше. Параліч сідничного нерва буває центрального і переважно периферичного походження. Перший обумовлений різними ураженнями головного та спинного мозку. Периферичні ураження виникають внаслідок механічних пошкоджень нерва при падінні тварини, сильному натягу нервового стовбура, переломі кісток таза, проникних у тазову порожнину ранах, гнійних процесах в глибині м'язів, тривалому лежанні на твердій підлозі, інколи при рододопомозі, чумі собак тощо. Клінічні ознаки. При паралічі сідничного нерва центрального походження функція тазової кінцівки, а найчастіше обох, виключається, тому рухи тварини стають неможливими. Якщо параліч механічного походження, здебільшого односторонній, колінний і заплесновий суглоби зігнуті, а під час руху спостерігається змішана кульгавість: при опиранні кінцівка поштовхоподібно опускається на зачіп, а під час виносу - пасивно волочиться. Згинання колінного суглоба при виключенні функції малогомілкового м'яза відбувається пасивно. Тому після пасивного його розгинання опирання пошкодженою кінцівкою можливе. Згодом у тварин розвивається атрофія стегнових м'язів. Тварина не може рухатись, з часом настає атрофія паралізованих м'язів. У спокої тварина опирається дорсальною поверхнею пута і копита ураженої кінцівки при сильному згинанні її в путовому суглобі та розгинанні - в заплесновому. Під час руху кінцівка піднімається і виноситься за допомогою поперекового і клубового м'язів та напружувача широкої фасції стегна Якщо фалангові суглоби розігнути руками, тварина вільно опирається, але під час подальшого руху вони знову згинаються. Діагноз при паралічах сідничного нерва та його гілок ставиться за характерними клінічними ознаками, але слід віддиференціювати його від ряду подібних хвороб, оскільки, зокрема, ураження великогомілкового і стегнового нервів досить подібні. Однак в останньому випад-ку виключається функція чотириголового м'яза, внаслідок чого при опиранні прогинається колінний і заплесновий суглоби, а функція згиначів пальців зберігається. Параліч малогомілкового нерва слід диференціювати від розриву м'язів-розгиначів - за наявністю дефекту на місці розриву і припухання запального походження. Лікування - як і при паралічі стегнового нерва.

Параліч замикального нерва Завдяки його глибокому розташуванню параліч замикального нерва у тварин зустрічається рідко - у коней, рогатої худоби і собак - при переломах лонної кістки і утворенні кісткового мозоля, пухлинах у тазовій порожнині, при тяжких родах, падінні тварини з розставленими тазовими кінцівками тощо. Клінічні ознаки. У стані спокою пошкоджена кінцівка дещо від водиться набік, а під час руху описує дугу, випуклістю назовні, піднімає і виносить її наперед поштовхоподібно. Вставання, круті повороти і рухи назад утруднені, а опирання не порушене. Діагноз ставиться за характерними клінічними ознаками, в сумнів них випадках проводять рентгенологічне чи ректальне (у великих тварин) дослідження. Лікування, як і при паралічі інших нервів.