3 День. 22.06.2022 Знеболювання та його види у ветеринарній хірургії. Елементи хірургічних операцій. Значення знеболення в хірургії. Види знеболення.

Сьогодні анестезіологія посідає одне з провідних місць у розвит­ку ефективності практичної лікувальної справи.

Анестезіологія у сучасному уявленні —спрямована не тільки на знеболення та піні і методи захисту центральної нервової системи організму від надмірних подразників, спричинених оперативним втручанням при критичних патологічних станах.

Існує два основних способи знеболювання: наркоз і місцева анестезія.

Засоби седативної премедикації — комбінування лікарських речовин) з різним механізмом дії: нейролептиків, які діють заспокійливо, і аналгетиків. Вони знижують рухову активність, вегетативніреакції, потенціюють дію наркотиків і місцевоанестезувальних речовин, діють антигістамінно, протишоково, снодійно, протисудомно, міорелаксантно, у великих дозах — наркотично.

Проведення діагностичних і лікувальних заходів нерідко потребує надійної фіксації тварин, а також їх заспокоєння, зниження больової чутливості і рухової активності, без чого робота з ними може бути небезпечною. У таких випадках техніка безпеки праці фахівця ветеринарної медицини й осіб, що співпрацюють із ним, потребує виконання седатації або загальної анестезії.

Для заспокоєння тварин (створення седативного ефекту) найчастіше використовують аміназин або його суміші з іншими препаратами. Зазвичай застосовують 2,5 % розчин аміназину з розрахунку 2 — 4 мг/кг маси (при внутрішньом'язовому введенні через значну подразливу дію аміназину його розчин змішують із розчином анестетика), аміназин у суміші з димедролом (0,5 мг/кг маси, можна вводити окремо), в також літичну суміш аміназин — димедрол — промедол (1 мг/кг).

Вибір препаратів для заспокоєння і зняття небажаних рефлексів дуже широкий До складу літичних сумішей для жуйних рекомендується вводити М-холінолітики, найчастіше атропін або метацин, що знижують небезпеку аспірації вмісту рубця у разі його переповнення.

Крім літичних сумішей нерідко призначають, особливо для жуйних тварин, нейролептаналгетики — ромпун, рометар (внутріш-ньом'язово 0,25 - 0,5 мл/100 кг маси), ветранквіл та ін. (при ін'єкції вищих доз зазначених препаратів тварини лягають).

Наркоз і його види .

Наркоз може бути поверхневим (незначне гальмування загаль­ної чутливості), його називають коротким (неповним), або оглушенням, та глибоким, за якого спостерігається значне зниження чутливості та гальмування рефлекторної діяльності (він досить небезпечний, якщо зумовлюється якимсь одним препаратом).

Способи застосування наркозу.

Введення наркотичних препаратів у вигляді пари через дихальні шляхи називають інгаля­ційним наркозом (використовують ефір, хлороформ, оксид нітро­гену (І) (закис азоту) та ін.); за всіх інших шляхів уведення наркотичних речовин говорять про неінгаляційний наркоз.

Неінгаляційний наркоз може бути внутрішньовенним (вве­дення в яремну вену коневі розчину хлоралгідрату), інтраректаль-ним (застосування хлоралгідрату у вигляді клізми), пероральним (вливання великій рогатій худобі спирту через рот), інтраперито-неальним (ін'єкція в черевну порожнину 2 % розчину тіопенталу), внутрішньом'язовим (внутрішньом'язова ін'єкція розчину гексеналу) тощо.