Резекція прямої кишки.

Підготовка. Тварина витримують на голодному режимі протягом 12-24 ч. Випала частина кишки обмивають і дезінфікують. Великим тваринам призначають низьку сакральну або епідуральну попереково-крижову анестезію, дрібним - поверхневу із застосуванням новокаїну, совкаін, дикаїну. Корову і коня оперують у верстаті, собак і кішок - на столі в бічному положенні. При необхідності піднімають задню частину тулуба. Техніка операції. (Спосіб Оливкова). Випала частина кишки проколюють в косому напрямку позаду ануса у дрібних тварин двома мандрену, у великих - спицями. Це необхідно робити обережно, щоб не пошкодити гемороїдальні судини. Кінці спиць загинають під прямим кутом. Переконавшись у правильній фіксації двох трубок прямої кишки, відступають на 1 см від мандрену і круговим розрізом ампутують випала частина кишки. При необхідності кровоточать гемороїдальні судини перев'язують, на кінці кишки накладають вузлуваті шви на відстані 0,5 - 0,7 см один від іншого, т. е. укол голки виробляють зовні, а викол - з боку порожнини кишки. Після накладення швів Мандра або спиці видаляють, а частину, що залишилася кишки вправляють в порожнину таза

Варіант 15

1.Премедикация

Безпосередня фармакологічна підготовка до наркозу (премедикація) призначена для створення найбільш оптимального фону перед майбутнім виконанням наступних етапів анестезії. У цьому аспекті премедикация має багатопланове призначення - забезпечення психоемоційного спокою, стабілізацію нейроендокринних і вегетососудисті функцій, профілактику можливих ускладнень рефлекторного генезу, зменшення салівації, бронхіальної секреції, зниження доз анестезуючих і анальгезуючих препаратів. Премедикация складається з двох етапів. Увечері, напередодні операції, призначають всередину снодійні та (або) транквілізатори. Особливо збудливим хворим ці призначення можна повторити за 2 год до операції. За 30-40 хв до операції внутрішньом'язово вводять антихолінергічні засоби (атропін 0,3-1,0 мг, метацин 0,5-1 мг), антигістамінні (димедрол 10-20 мг), наркотичні анальгетики (промедол 20-40 мг) або препарати нейролептаналгезии (фентаніл та дроперидол).

2.Грыжи

Грижою називають зміщення внутрішніх органів (сальника, кишечнику, сечового міхура, матки та інших) у розміщені поряд порожнини або під шкіру через природні (пупкове кільце, пахвинний канал) або штучні (розрив м’язів черевної стінки) отвори разом із серозною оболонкою, яка її вистилає.

Розрізняють : пахвинну грижу, пупкову, черевну, промежинна, інтраперитоніальні грижі. Загалом більшість операцій на грижах виконується за однаковим прийомом.

ПАХВИННА ГРИЖА. Фіксація. Тварину фіксують у спинному положенні так, щоб тазова частина тулуба знаходилася вище грудної. Знеболювання. Застосовують наркоз, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, а також ін’єктують нейролептик.Техніка операції. Операція виконується одночасно з кастрацією самця. Перед операцією тварині призначають голодну дієту протягом 10—12 год. У кнурів, псів, бугаїв, баранів шкіру розрізають у пахвинній ділянці над зовнішнім пахвинним кільцем по його поздовжній осі. Довжина розрізу досягає від 5 до 10 см (залежно від величини тварини). Розтинають всі тканини (шкіру, підшкірну клітковину і фасцію) до піхвового каналу. Після цього тупим методом загальну піхвову оболонку відпрепаровують по всій довжині.

Відпрепаровану загальну піхвову оболонку з її вмістом витягують через рану назовні. Сім’яник, покритий загальною піхвовою оболонкою, перекручують разом з останньою по поздовжній осі. У момент перекручування загальної піхвової оболонки й сім’яника грижовий вміст, при вправній грижі, відтісняється в черевну порожнину. Після цього на перекручену загальну піхвову оболонку й сім’яний канатик накладають прошивну довгу лігатуру безпосередньо біля зовнішнього пахвинного кільця. Далі на один кінець лігатури одягають хірургічну голку й проводять її через

зовнішній край пахвинного кільця, а другий її кінець — через внутрішній. Потім, відступивши на 1,5—2 см нижче лігатури, відсікають ножицями загальну піхвову оболонку й сім’яний канатик. Таким чином видаляють периферичну частину сім’яного канатика, загальної піхвової оболонки й сім’яник. Після цього стягують кінці лігатур, зав’язують їх морським вузлом і занурюють куксу сім’яного канатика в пахвинний канал. Рану присипають трициліном або стрептоцидом. На

шкіру накладають вузлові шви. Після цього роблять розріз усіх шарів мошонки, щоб усунути можливість накопичення ексудату в її порожнині. Другий сім’яник обов’язково видаляють закритим способом! Шви знімають на 8-й день. При фіксованій грижі, коли грижовий вміст внаслідок зрощення його із загальною піхвовою оболонкою не вправляється, останню (після того, як її відпрепарували від прилеглих тканин) розрізають невеликим розрізом, розсікають і руйнують спайки тупим методом або розтинають їх ножицями, а петлі кишечнику вправляють у черевну

порожнину. Далі операцію продовжують так само, як і при вправній грижі. При защемленій грижі розтинають піхвовий канал. Для цього в його просвіт вводять ґудзикуватий скальпель, повертаючи його лезо в передньо-зовнішньому напрямку, і різальними рухами інструмента розрізають зовнішнє піхвове й пахвинне кільця. Якщо петля кишечнику без видимих змін, її репонують у черевну порожнину. Коли ж діагностують некроз кишкової петлі, її витягують назовні до непошкодженої частини й в межах здорових тканин резектують, а потім кінці кишечнику з’єднують і вправляють у черевну порожнину.

Варіант 17