1.Стерелізація і зберігання кетгуту

Стерилізація кетгуту потребує обережності, бо його виготовляють з підслизової оболонки кишечника ДРХ, і містить спори патогенних мікроорганізмів. Кетгут здатний розсмоктуватися в організмі протягом 7-30 днів. Його не можна обробляти киплячою водою або іншими способами з використанням високих температур. Випускають його у нестерильних мотках, або стерильними в запаяних ампулах. Спосіб Покотило: кетгут поміщують на 3 доби у 4% водний р-н формаліну. зберігають у ньому ж. спосіб Губарєва: кетгут знежирюють 12 годин у бензині, висушують та поміщають на 14 днів у 1% р-н спиртового розчину йоду та калію йодиду(1:2). Зберігають у ньому ж. спосіб Садовського-Котилєва: кетгут опускають на 30 хв. у 0,5% р-н аміаку, потім на 30 хв. у 2% р-н формаліну на 65% спирті. Зберігають у ньому ж

2. Анатомотопографічні дані (межі, кровопостачання, іннервація) вентральної ділянці шиї. Езофаготомія; операції в разі дивертикулу стравоходу; пункція і розтин вола у птахів: показання і проти- показання, фіксація, знеболення, техніка виконання, післяопераційне лікування.

Анатомотопографічні дані. Межі: передня — задній край гілок нижньої щелепи й лінія, що з’єднує кути нижньої щелепи; задня — рукоятка грудної кістки; верхня — рівень поперечно-реберних відростків шийних хребців і нижній край плечоголовного м’яза; нижня— вільний край шиї. До складу вентральної ділянки шиї входять: гортань і трахея; стравохід; щитоподібна залоза; м’язи й фасції, які їх оточують. Кровопостачання шийної частини стравоходу походить від загальної сонної й краніальної щитоподібної артерій, а іннервується стравохід гілками блукаючого, язико-глоткового й симпатичним нервами.

ЕЗОФАГОТОМІЯ (розтин стравоходу).виконують при закупорці сторонніми тілами. Фіксують тварину лежачи або у спинному положенні(дрібні тв). Застосовують інфільтраційну анестезію по лінії розину. Буйним тваринам застосовують нейролептик, наркоз, провідникову анестезію нервів. Далі визначають межі стороннього тіла, положення яремної вени, та роблять розтин всіх шарів паралельно яремній вені поверх стороннього тіла. Розтинають шкіру фасцію,тупим способом розпрепаровують плечо-соскоподібний мяз. рану розширюють рановими гачками й знаходять стравохід. Розріз стінки стравоходу роблять у поздовжньому напрямку над стороннім тілом. Стороннє тіло обережно витягують пальцями або корнцангом. У дрібних тварин розтин роблять поздовжньо, що б при загоєнні не звужувати отвір стравоходу. Після операції тварину не годують 24 години, шви знімають через 10-12 діб.

ОПЕРАЦІЇ ПРИ ДИВЕРТИКУЛІ СТРАВОХОДУ виконують при систематичному випинанні стінки стравоходу в момент проходження корм грудки. Тварину фіксують у правому боковому положенні. Застосовують інфільтрац анестезію, буйним тв.-||-. Оперативний доступ до стравоходу такий же, як і при езофаготомії. Операцію можна виконувати двома способами. Висікання слизової оболонки. Після оголення стравоходу в ділянці дивертикула розсікають серозний та м’язовий шари на всьому протязі потоншення його м’язового шару.потым слизову оболонку захоплюють пінцетом і ножицями висікають її веретеноподібну ділянку. Шви на рану накладають так само, як і при езофаготомії. Ушивання дивертикула. Замість висікання слизової оболонки ушивають дивертикул. У цьому випад- ку в поперечному напрямку накладають 3—4 стібки петлеподібного горизонтального шва, проколюючи тільки серозно-м’язовий шар у місці локалізації дивертикула. Зв’язуючи кінці лігатур, дивертикул вправ- ляють у просвіт стравоходу. Надалі вправлені тканини поступово розсмоктуються, і дивертикул зникає.

ПУНКЦІЯ ЗОБА виконують при введенні лікарських речовин у порожнину зоба. Птаха фіксують у боковому положенні. Знеболювання не виконують. Місце ін’єкції змащують йодованим спиртом 1:1000. Пальцями захоплюють складку шкіри разом із зобом і тонкою голкою, надягнутою на шприц, проколюють їх. Проникнення голки в порожнину зоба контролюють шляхом пальпації її вістря через тканини. Після цього ін’єктують лікарську речовину. РОЗТИН ЗОБА роблять при переповненні зоба затверділими й грубими корм масами, або потрапляння в нього сторонніх тіл. Птаха утримують руками у вертикальному положенні головою доверху. Знеболювання не виконують. Операційне поле змащують йодованим спиртом 1:1000. Шкіру, поверхневу фасцію й стінку зоба розсікають по медіанній лінії. Довжина розрізу 2—3 см. Вміст зоба видаляють пінцетом або ложечкою. На рану стінки зоба накладають шов Шмідена з кетгуту, а на рану шкіри — вузловий шов із шовку. Щоб птах не роздзьобував шви, рану захищають клейовою пов’язкою або покривають липким пластирем. У першу добу після операції птаха не годують. У наступні дні до повного загоєння рани згодовують варене зерно, картоплю й буряк.

Варіант 10

1-стериализация перевязочного материала и хирургического белья(автоклав, пар, утюжение и тд).

Стерилізація автоклавуванням- стерилізують під тиском в автоклаві перев'язувальний матеріал(бинти, тампони) та хірургічну білизну(халати,рушники). Спочатку речі кладуть у металеві коробки(бікси). Потім відкривають отвори збоків бікс, та закривають їх після автоклавування. Тривалість стерилізації залежить від показників манометра- при 1,5 атм.-30 хв, при 2 атм- 20 хв. потім відкривають кран, випускають пару та доводять тиск до 0, потім відкривають кришку і виймають матеріал. Стериліз плинною парою-для цього використовують апарат Коха або каструлю з кришкою(повинні бути малі отвори для виходу пари). Всередину наливають 1/3 води, вище рівня води ставлять рещітку, на яку зверху ставлять матеріал у біксах. Підігрівають воду. Стерилізують 30 хв при t пари-100 градусів. Стерил пранням(утюженим)-спосіб використовують, якщо неможна використати інші методи. Спочатку утюжать полотно на якому будуть прати, потім змочують його водою, та прасують матеріал з обох боків. Матеріал пінцетом складають у бікси або пакети. Стерил фламбуванням- обробляють емальований або фарфоровий посуд. Для цього внутр. Поверхню та краї обробляють палаючим тампоном просоченим денатурованим спиртом. 2.Анатомотопографічні дані (межі, кровопостачання, іннервація) ділянці бокової грудної стінки. Плевроцентез; трансдіафрагмальна та інтракостальна пункція перикарда: показання і протипоказання, фіксація, знеболення, техніка виконання.

Виконують у каудальній частині бокової грудної стінки, з межами: передня — ліктьова лінія, що з’єднує каудальний кут лопатки з ліктьовим горбом; задня — останнє ребро; верхня — нижній контур найдовшого м’яза спини, що приблизно збігається з лінією, яка з’єднує каудальний кут лопатки з верхньою частиною маклака; нижня — контур зовнішньої грудної вени. Кровопостачання йде від міжреберних артерій, що відходять від аорти. Крім того, найширший мускул спини постачає кров’ю гілки підлопаткової артерії, а зубчастий вентральний мускул — гілки підлопаткової й плечової артерій. Іннервація здійснюється грудними сегментальними спинномозковими нервами, які після поділяються на вентральні й дорсальні стовбури, латеральні шкірні гілки. Крім того, в іннервації беруть участь нерви з каудальної групи сегментальних нервів: грудний довгий нерв (іннервує зубчастий вентральний мускул), грудний дорсальний нерв (іннервує найширший мускул спини) й грудний вентральний нерв, який супроводжує зовнішню грудну вену, гілки від нього йдуть у шкіру вентральної ділянки грудної стінки й шкірний мускул тулуба. ПРОКОЛ ПЛЕВРИ (ПЛЕВРОЦЕНТЕЗ) Операцію виконують з діагностичною метою для встановлення наявності ексудату чи транссудату й крові, для їхнього видалення при ексудативних плевритах і водянках. Прокол плеври іноді роблять для аспірації повітря при пневмотораксі. Великих твари фіксують у стоячому положенні, дрібних у лежачому. Неспокійним тв. Застосовують нейролептики та наркоз.

Точка пункції знаходиться в міжреберному проміжку: в коня — в 7-8-му міжребер’ї зліва й в 5—6-му справа; в жуйних — у 7-му зліва й 6-му справа; в свиней — у 8-му зліва й у 7-му справа; в собак і кішок — у 8-му зліва й у 6—7-му справа. Пункцію з лівого боку роблять лише при лівосторонніх ексудативних плевритах! Точка уколу голки у великих тварин знаходиться на 2—5 см вище зовнішньої грудної вени, в дрібних — на рівні реберно-хрящових з’єднань. Щоб не травмувати міжреберні судин і нервів троакар (голку) вколювати біля переднього краю ребра. Для пункції використовують троакар для дрібних тварин чи товсту кровопускальну голку з мандреном.При гнійних плевритах пункцію комбінують із старанним промиванням порожнини антисептичними розчинами. Перед пункцією шкіру зміщують убік. Троакар фіксують, обмежуючи витягнутим вказівним пальцем глибину проколу( 4—6 см, для дрібних — 2—3 см), і вколюють перпендикулярно до шкіри. Плевральну порожнину спорожняють повільно, час від часу закриваючи отвір гільзи, щоб запобігти непритомному стану, коллапсу. У разі серцевої недостатності перед пункцією тварині вводять серцеві засоби. Після видалення вмісту плевральної порожнини в гільзу троакара вставляють стилет (у голку мандрен) і витягають інструмент. Місце проколу закривають грудочкою вати. Повторну пункцію виконують в іншому місці. Якщо в ексудаті або транссудаті виявлені мікроорганізми, застосовують антибіотикотерапію.

ТРАНСДІАФРАГМАЛЬНА ТА ІНТРАКОСТАЛЬНА ПУНКЦІЇ ПЕРИКАРДА. Виконують при травматичному ретикулоперикардиті. Тварину фіксують у стоячому положенні. Застосовують паралюмбальну провідникову анестезію, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, наркоз та нейролептик. Виконують паракостальну лапаротомію, а потім — румінотомію. З рубця видаляють кормові маси і сторонні тіла. Потім на рану рубця накладають двоповерховий кишковий шов(Шмідена а потім Ламбера). Після досліджують перитонеальну порожнину й руйнують пухкі спайки, сформовані внаслідок перфорації стінки сітки стороннім тілом. Слабке відчуття серцевого поштовху й зміщення куполу діафрагми в бік черевної порожнини свідчать про можливе скупчення гнійного ексудату в порожнині перикарда. Стерильну голку для переливання крові приєднують до гумового шланга. Голку через лапаротомний розріз підводять до нижньої межі купола діафрагми. Прокол останньої виконують при вертикальному положенні голки в бік передбачуваного серцевого поштовху. Поява ексудату зі шланга підтверджує правильне положення голки. Після видалення ексудату (до 2—3 л) у порожнину перикарда вводять антибіотики. Наступні пункції перикарда можна виконувати через костальну плевру. Після підготовки операційного поля в 5-му чи 6-му міжребер’ї довгою голкою додатково уточнюють місце локалізації осумкованого процесу. З’ясувавши за наповненням шприца гнійним ексудатом фактичний стан процесу, в цьому місці скальпелем розсікають шкіру і в рану вводять троакар. Витягують стилет і в порожнину перикарда або іншого септичного осередку вводять стерильну дренажну трубку з м’якої гуми, діаметр якої повинен відповідати діаметру гільзи троакара.Трубку-дренаж до шкіри фіксують стібком вузлового шва, а її вивідний отвір закривають спеціальним затискачем або зав’язують лігатурою.

Варіант 12

1. Загальні принципи підготовки шкірного покриву тварини до операції. Порядок підготовки операційного поля до операції.

4 етапи: видалення волосся, механічне очищення, дезінфекція, ізоляція від інших ділянок тіла. Тварину фіксують. Волосся вистригають або голять використовуючи звичайне безпечне лезо. При дезінфекції спочатку шкіру знежирюють та видаляють механічні частки за допомогою марлевим тампоном просоченим 0,5% р-ом аміаку або бензином, потім обробляють 5% р-ом спиртового йоду(10% калієм перманганатом). Шкіру протирають і мажуть в певній послідовності - від центру до периферії. При гнійних ранах – навпаки. Для ізоляції операційного поля використовують стерильне простирадло або серветки, щоб запобігти забрудненню рани пилом, лупою, волосинами з оточуючих ділянок шкіри тварини. В окремих випадках використовують прогумований матеріал з прорізом у центрі. Матеріал для ізоляції операційного поля фі- ксують до шкіри в межах передбачуваного розрізу хірургічними зажимами для білизни Бакхауза чи Ше- деля, або швами. Обробляют розчином йоду переді після операцій. Коньюктиву, слиз оболонки рота і носа промивають р-ом етакридину(1:1000). слиз оболонки статевих органів самки обробляють 1% р-ом молочної кислоти, етакридином або 2%-м лізолом. Ректально обробляють 1% р-ом перманганата калія або 2% р-н лізолу.

2. Анатомотопографічні дані передшлунків у жуйних. Румінотомія, абомазотомія: показання і проти- показання, фіксація, знеболення, техніка виконання, післяопераційне лікування.

РУМІНОТОМІЯ (РОЗТИН РУБЦЯ) застосовують при травматичному ретикуліті та ретикулоперитоніті; при стійких завалах рубця, пінистій тимпанії; й при закупорці книжки. Операцію роблять із діагностичною метою, щоб уточнити діагноз. Румінотомію проводять в стоячому положенні з додатково фіксованою лівою тазовою кінцівкою. Для знеболювання виконують наркоз, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, паралюмбальну провідникову анестезію, нейролептаналгезію. Вона складається з таких етапів: лапаротомії, дослідження органів черевної порожнини, виведення й фіксації рубця, видалення кормових мас і сторонніх предметів із рубця й сітки, накладання швів на рубець і черевну стінку. У тварин застосовують вертикальний розріз завдовжки 15—20 см, верхній кінець якого повинен бути на 10—12 см нижче від вільного кінця поперечно-реберного відростка першого поперекового хребця і на 3—4 см позаду від останнього ребра. Після розтину і резекції розтинають внутрішнє окістя, поперечну фасцію живота й очеревину. Лапаротомію у тварини проводять за такою методикою. Розтинають шкіру із підшкірною клітковиною, поверхневу фасцію зі всіма м’язами що лежать на путі, і тільки поперечний мускул із поперечною фасцією роз’єднують тупим методом за ходом розміщення волокон. Очеревину захоплюють двома хірургічними пінцетами, підтягують у рану і розтинають ножицями. В утворений отвір вводять два пальці й розріз очеревини збільшують за допомогою ножиць. У лівій частині черевної стінки, спереду від розрізу, старанно пальпують верхівку селезінки, і якщо немає спайок, доходять до діафрагми й визначають стан сітки. Медіанніше й дещо нижче останньої знаходять книжку. За наявності травматичного ретикулоперитоніту виявляють спайки й встановлюють їхній характер. Пухкі фібринозні спайки руйнують. Щільні фібринозні спайки не роз’єднують, тому що операція супроводжується великою травмою й не завжди практично можна її виконати. Існує кілька способів фіксації рубця: за допомогою спеціальних фіксаторів, а також за методами Харківської державної зооветеринарної академії та В. Р. Тарасової. Післяопераційний догляд. Після операції в порожнину рубця вводять 0,5 л соняшникової олії, антибродильні й дезінфікуючі засоби, а при атонії — румінаторні. Якщо в момент операції діагностували перитоніт, внутрішньоаортально вводять антибіотики, сульфаніламідні препарати на 0,5 % ному розчині новокаїну ,при необхідності через кожні п’ять днів виконують надплевральну новокаїнову блокаду черевних нервів і пограничних симпа- тичних стовбурів за В. В. Мосіним. На другий день призначають курс антибіотикотерапії. Оперовані тварини не потребують спеціального догляду. Після операції їм дають невелику кількість води й сіна. Перші чотири дні годують тільки сіном, потім поступово переводять на звичайний раціон. Шви знімають на десятий день.

Варіант 13

1.Загальна анестезія і її види. Наркоз: визначення й класифікація наркозу: залежно від глибини, від шляху введення, від кількості наркотичних речовин і порядку їх застосування, від стану тварини який викликала наркотична речовина.

Є два способи знеболювання: наркоз і місце- ва анестезія.

Загальна анестезія - стан, що викликається за допомогою фармакологічних засобів і характеризується втратою свідомості, придушенням рефлекторних функцій і реакцій на зовнішні подразники, що дозволяє виконувати оперативні втручання без небезпечних наслідків для організму і з повною амнезією періоду операції. Наркоз – це стан тварини, що хар-ться глибоким, але обертовим пригніченням функцій ЦНС, внаслідок використання наркотичних речовин. Спостерігається втрата чутливості, розслаблення скелетних мязів, пригніченням рефлексів, але життєво важливі центри зберігають свої функції. Классиф . наркоз може бути глибоким та поверхневим. Введення наркотичних препаратів у вигляді пари через дихальні шляхи називають інгаляційним наркозом (використовують ефір, хлороформ, оксид нітрогену (закис азоту); за всіх інших шляхів уведення нарк речовин - неінгаляційний наркоз.

При інгаляц наркозі препарати вводяться через дихальні шляхи (ефір, хлороформ, фторотан, трихлоретилен; закис азоту, циклопропан). При неінгаляційному – використовують спирт, хлоралгідрат, тіопентал натрію, які вводять найчастіше в/в. за місцем введення наркоз поділяють на в/в, оральний, прямокишковий, інтроперитоніальний, внутрішньо кістковий, в/м, та інші.У разі застосування одного препарату наркоз носить назву моно-наркозу; у разі використання двох і більше препаратів - змішаний наркоз. Комб наркоз - викор на різних етапах операції різних наркотичних речовин або поєднання наркотичних речовин з препаратами, вибірково діють на деякі функції організму. Вступний - короткочасний початковий етап, при якому використовуються препарати, що забезпечують швидке настання без фази порушення основного етапу наркозу, · Основний - (підтримуючий, головний)-наркоз, який застосовується протягом всієї операції. При додаванні до основного наркозу дії іншої речовини такий наркоз називають додатковим. Базис-наркоз - поверхневий наркоз, при якому до або одночасно із засобом головного наркозу вводять анестетичних засіб для зменшення дози основного наркотичного препарату. 2. Анатомотопографічні дані шлунку у свиней, собак і кішок. Гастротомія у собак і кішок: показання і протипоказання, фіксація, знеболення, техніка виконання, післяопераційне лікування.

РОЗТИН ШЛУНКА (ГАСТРОТОМІЯ) Роблять при видаленні сторонніх тіл із шлунка або кінцевої частини стравоходу. Тварину фіксують у спинному положенні. Застосовують наркоз та інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, ін’єктують нейролептик. З метою профілактики післяопераційного перитоніту виконують надплевральну новокаїнову блокаду за В. В. Мосіна. Лапаротомію виконують по білій лінії або парамедіанно. Довжина розрізу — 10 см. Уводять руку в черевну порожнину й витягують шлунок на рівень операційної рани. Пальцями захоплюють стороннє тіло. Розріз стінки шлунка проводять, орієнтуючись на розмір стороннього тіла. Якщо пропальпувати стороннє тіло не вдається, тоді шлунок витягують в операційну рану, ізолюють його стерильними серветками й виконують розріз бокової стінки. Спочатку розтинають серозном’язовий шар, а потім слизову оболонку розрізають ножицями. Стороннє тіло витягують пальцями або корнцангом. Уміст шлунка видаляють ватно-марлевими тампонами. Рану шлунка зашивають двоповерховим швом: спочатку Шмідена, а потім Ламбера. Черевну стінку зашивають дво- або триповерховим швом. На очеревину накладають швацький шов, потім цей самий шов — на апоневрози м’язів білої лінії й вузловий шов — на шкіру. Післяопераційний догляд. Перший день тварині дають воду. Протягом наступних трьох днів після операції згодовують слизові супи, а потім поступово починають переводити на зви- чайний раціон. Шви знімають на 8—10-й день.

Варіант 14