2) Анатомо-топографічні данні вентральної ділянки шиї. Перевязування та резекція яремної вени, інтракаротидні ін'єкції, перевязування сонної артерії.

Вентральна ділянка шиї простягається донизу від шийних хребців. Межі: передня — задній край гілок нижньої щелепи й лінія, що з’єднує кути нижньої щелепи; задня — рукоятка грудної кістки; верхня — рівень поперечно-реберних відростків шийних хребців і нижній край плечоголовного м’яза; нижня— вільний край шиї. Внизу по серединній лінії права й ліва вентральні ділянки шиї зливаються. До складу вентральної ділянки шиї входять: гортань і трахея; стравохід; щитоподібна залоза; м’язи й фасції, які їх оточують. Кровопостачання шийної частини страво- ходу походить від загальної сонної й краніальної щитоподібної артерій, а іннервується стравохід гілками блукаючого, язико-глоткового й симпатичним нервами.

ПЕРЕВ’ЯЗУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ЯРЕМНОЇ ВЕНИ. Операцію виконують при кровотечах і норицях судини. Тварину фіксують у лежачому положенні на здоровому боці. Інфільтраційна анестезія по лінії розрізу. Додатково норовливим тваринам ін’єктують нейролептик і застосовують наркоз. Провідникова анестезія нервів шиї. Техніка операції. Операція складається з двох етапів: оголення судини й подальше її перев’язування. Щоб не пошкодити судину, шкіру, зібрану у вертикальну складку, розсікають уздовж верхнього краю груднино-щелепового мускула (під судиною) на довжину, що дає можливість перев’язати центральний і периферичний кінці вени за межами її ураженої ділянки. Розрізавши шкіру й поверхневу фасцію з розміщеним у ній підшкірним мускулом шиї (якщо він там є), краї рани рановими гачками розтягують у боки, а потім зупиняють кровотечу з ушкоджених судин. Після цього двома хірургічними пінцетами захоплюють у складку й розсікають ножицями фасціальну пластинку, яка з’єднує груднино-щелеповий й пле- чоголовний мускули, намагаючись не ушкодити вену. Її обережно відпрепаровують від навколишніх тканин по всій довжині. Перев’язують яремну вену по кутах розрізу (у двох місцях). Першу лігатуру від голови (краніальну) накладають прошивну (тобто прошивають тканини, що оточують вену), а другу (каудальну) накладають тільки на вену. Роблять це для того, щоб краніальна лігурура не зісковзнула із судини. Відстань між лігатурами — 3—4 см. Вену розсікають між лігатурами. На шкірну рану накладають вузловий шов, який знімають на 8—10-й день. РЕЗЕКЦІЯ ЯРЕМНОЇ ВЕНИ Показання. Гнійний тромбофлебіт, паратромбофлебіт, некроз яремної вени й прилеглих тканин,при внутрішньовенному введенні (хлоралгідрат, кальцію хлорид, трипафлавін).Тварину фіксують у лежачому положенні, на здоровому боці.Знеболювання. Інфільтраційна анестезія по лінії розрізу, поверхневий наркоз, а також ін’єктують нейролептик. Техніка операції. Залежно від характеру патологічного процесу є два способи. При обмеженому ураженні яремної вени й локалізації патологічного осередка в середній третині яремного жолоба роблять один розріз таким чином, щоб кути шкірної рани знаходилися на 4—6 см за межами ураженої ділянки судини. Якщо вена уражена на великій ділянці, роблять два розрізи шкіри довжиною 3—4 см за межами ураженої частини її з краніального й каудального боків. В обох випадках розріз шкіри роблять між веною й груднино-щелеповим мускулом (нижче вени, щоб забезпечити добре стікання ексудату!). Розрізають шкіру й поверхневу дволисткову фасцію з підшкірним мускулом Вену відпрепаровують від навколишніх тканин разом із покриваючим її фасціальним чохлом обережно. На краніальну ділянку вени, розташовану вище патологічного осередку, в межах здорових тканин накладають дві лігатури (можна за допомогою лігатурної голки Дешампа). На відстані 4—6 см від патологічного осередку (від голови) на кладають прошивну лігатуру, захоплюючи прилеглі тканини й попереджаючи в такий спосіб її зісковзування! Відступають 2 см нижче, накладають тільки на вену другу лігатуру. Після цього, на нижню ділянку вени, каудальніше патологічного осередку, також накладають дві лігатури. Останню лігатуру з боку грудної клітки також бажано накладати прошивну! Яремну вену розсікають між лігатурами на верхній та нижній ділянках. Резектовану ділянку вени видаляють разом з оточуючими її некротизованими тканинами, не розсікаючи патологічний осередок. Після зупинки кровотечі шкірну рану зашивають вузловим швом на 2/3 її довжини. Нижній край рани залишають відкритим для введення дренажу й виділення ексудату. У перші 2—3 дні після операції обмежують годівлю тварини й випоювання бовтанки. Дренаж видаляють через 5—6 днів або за необхідності змінюють через цей же час. Шви знімають через 8—10 днів або після повного загоєння рани. ПЕРЕВ’ЯЗУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СОННОЇ АРТЕРІЇ. Показання. Аневризми й ушкодження загальної сонної артерії та її гілок; для профілактики кровотечі при операції в ділянці великих її гілок. Тварину фіксують у лежачому положенні. Наркоз та інфільтраційна анестезія по лінії розрізу, а також ін’єктують нейролептик. Техніка операції. Розріз шкіри в коней роблять у каудальній третині яремного жолоба довжиною 8—10 см по нижньому краю плечоголовного м’яза, вздовж і вище яремної вени. Після цього розсікають поверхневу фасцію й підшкірний мускул. Зупиняють кровотечу. Рановими гачками розширюють рану. Двома хірургічними пінцетами захоплюють у складку фасцію і розсікають її. Визначивши місцерозташування артерії шляхом пальпації пульсу, пінцетами підтягують глибоку фасцію шиї й також розсікають її ножицями. Потім розрізають ножицями власну фасцію артерії, пінцетами оголюють її на протязі 2—3 см, голкою Дешампа підводять під неї лігатуру, не захоплюючи нервів, і перев’язують. Операцію завершують накладанням вузлового шва на глибоку фасцію з кетгуту, а на шкіру — із шовку.

Варіант 9