2. Анатомо- топографічні дані вентральної ділянки шиї , інтертрахіальна інєкція , трахеотомія показання протипоказання фіксація знеболення техніка операції.Э

Вентральна ділянка шиї простягається донизу від шийних хребців. Межі: передня — задній край гілок нижньої щелепи й лінія, що з’єднує кути нижньої щелепи; задня — рукоятка грудної кістки; верхня — рівень поперечно-реберних відростків шийних хребців і нижній край плечоголовного м’яза; нижня— вільний край шиї. Внизу по серединній лінії права й ліва вентральні ділянки шиї зливаються. До складу вентральної ділянки шиї входять: гортань і трахея; стравохід; щитоподібна залоза; м’язи й фасції, які їх оточують. Кровопостачання шийної частини страво- ходу походить від загальної сонної й краніальної щитоподібної артерій, а іннервується стравохід гілками блукаючого, язико-глоткового й симпатичним нервами. ІНТРАТРАХЕАЛЬНІ ІН’ЄКЦІЇ Показання. Введення лікарських речовин при запальних і некротичних процесах, а також інвазія легень гельмінтами (диктіокаульоз). Дрібних тварин фіксують у лежачому положенні на спині, а великих — у стоячому положенні. Голову тварини піднімають, злегка розгинаючи шию. Знеболювання не застосовують. Техніка операції. Лівою рукою захоплюють гортань, відтягують її разом з початковою частиною трахеї й міцно фіксують одночасно зі шкірою. Ін’єкційною голкою проколюють по медіанній лінії шкіру, між трахеальними кільцями тонкий шар м’язів, які покривають трахею, міжкільцеву зв’язку й слизову оболонку трахеї. При інвазії легень гельмінтами намагаються порівну розподілити лікарський розчин, який вводять у правий та лівий бронхи. Для цього дрібній тварині під час ін’єкції надають відповідне положення, повертаючи її то на правий, то на лівий бік, а у великих тварин голову піднімають максимально доверху. РОЗТИН ТРАХЕЇ (ТРАХЕОТОМІЯ) Показання. Трахеотомія — невідкладна операція, коли тварині загрожує смерть від асфіксії при повному або частковому закритті просвіту верхніх дихальних шляхів. До цих захворювань відносять: переломи носових кісток, некроз носових раковин, гострі запальні набряки при ураженні верхніх дихальних шляхів, новоутворення й сторонні тіла в носовій порожнині й гортані; двосторонній параліч зворотного й лицьового нервів; мит; емпіема повітроносних мішків; рубцеві стенози верхніх дихальних шляхів після уражень тощо. Фіксація. Великих тварин фіксують у стоячому чи боковому лежачому положенні, дрібних — у спинному, але обов’язково з витягнутою шиєю. Застосовують наркоз та інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, а також ін’єктують нейролептик.Техніка операції. Залежно від характеру захворювання трахеотомія може бути тимчасовою чи постійною (довічною). Оперативний доступ — передня третина шиї на рівні 4—5-го трахеальних кілець, а в разі потреби — і в інших її ділянках. Розріз роблять суворо на серединній лінії вентральної поверхні шиї: довжиною 5—7 см — у великих тварин, у дрібних — 3—5 см. У великої рогатої худоби розріз роблять безпосередньо збоку від серединної лінії шкірної складки. Розсікають шкіру й фасцію і, розсунувши рановими гачками рану, зупиняють кровотечу, видаляють згустки крові тампонами й знаходять білу лінію шиї. По ходу останньої роз’єднують скальпелем або гострими ножицями груднино- щитоподібний і груднино-під’язиковий мускули, який лежить ничже. У глибині рани захоплюють пінцетами фасцію трахеї й розсікають. Ретельно зупиняють кровотечу. При екстреній трахеотомії допустимо виконувати одномоментний розріз скальпелем усіх шарів до стінки трахеї. При цьому попередньо фіксують трахею рукою.

Варіант 8