2. Кастрація кроликів

Кастрация кроликов

Показания. Улучшение откорма.

Фиксация. Вследствие большой ширины паховых каналов семенники кроликов свободно силой кремастеров могут пере­мещаться в брюшную полость. Поэтому при кастрации кролика фиксируют в крестцово-спинном положении, захватив попарно трудные и тазовые конечности.

Техника операции. После подготовки операционного поля слегка надавливают на стенку живота спереди назад и вытес­няют семенники в семенниковый мешок. Рассекают все слои мошонки, не вскрывая общей влагалищной оболочки, и выдав­ливают семенник. Затем поочередно пинцетом захватывают по­крытые общей влагалищной оболочкой семенные канатики, ли-гируют кетгутовой нитью и на 1 см от лигатуры пересекают.

Варіант 8

1. Внутрішнє пахове кільце утворене:

4)апоневрозом внутрішнього косого м’яза живота та пахвинною зв’язкою

2. З яких судин після кастрації найбільш небезпечна кровотеча:

2)з артерії сімяпроводу

3)з внутрішньої сімяної артерії

4)із судин мошонки

3. З якою метою роблять резекцію хвоста у ягнят?

3)для попередження забруднення

4. Ампутацію статевого члена роблять при:

2)уретростомії,

3)невилік паралічах і гангрені

5.У яких тварин найчастіше бувають природжені спайки статевого члена:

1)бугаїв

6.До відносних показань щодо проведення оперативних втручань відносять:

4)Доброякісна пухлина

7.Масові оперативні втручання заборонені в господарствах, де

2)за 1.5 тижні до проведення оперативних втручань проводили профілактичні щеплення.

8. Для заспокоєння тварин перед повалом та проведенням наркозу застосовують:

3) Розчин атропіну

9.Первинна хірургічна обробка рани відноситься до:

2) механічні методи антисептики

10.основний закон асептики говорить, що :

2)все, що контактуватиме з поверхнею рани, має бути знезаражене

1. Пластика носогубного дзеркала (ринопластика)

Показания. Операцию выполняют у племенных быков, у кото­рых часть носовой перегородки и носо-губное зеркало разорваны вставленным усмирительным носовым кольцом.

Фиксация и обезболивание. Быка фиксируют в станке. Голо­ву привязывают к столбам станка за рога на растяжку. На успокоенном животном делают двустороннюю блокаду под­глазничного нерва.

Техника операции. Операцию желательно выполнять в пери­од, когда поверхности разорванной апикальной части носа вме­сте с носо-губным зеркалом и перепончатой частью носовой перегородки подверглись омозолению. Операционное поле очи­щают, обезжиривают 0,5%-ным раствором аммиака и обраба­тывают йодированным спиртом 1 :3000. Острым скальпелем срезают омозолевший нижний (или верхний) участок разорван­ной верхушки носа до появления крови, затем иссекают перед­ний край перепончатой носовой перегородки и в заключение переходят на верхний (или нижний) участок верхушки носа. При этом следует подгонять по форме и величине со­прикасающиеся раневые поверхности. В случае появления неров­ностей или остатков удаленных элементов рубцовой ткани делают дополнительные иссечения, все время не упуская из виду экономность при удалении свежих (неомозолевших) тканей, так как это впоследствии может отразиться на нормальной про­ходимости ноздрей.

Кровотечение предупреждают либо наложением пинцетов — языкодержателей на крыло носа и верхнюю губу с каждой сто­роны, либо резинового жгута, который проводят через ротовую полость, скрещивают на спинке носа и фиксируют на рогах для пережатия сквозь ткани верхней губной артерии и дорсальной ветви подглазничной артерии. Далее операция выполняется в следующих вариантах.

1-й вариант (по Г. Н. Фоменко). После образования ране­вых поверхностей и иссечения рубцовой ткани на перепончатой части носовой перегородки последнюю соединяют 1—2 стежка­ми узловатого шва из кетгутных длинных нитей (а). Концы нитей отрезают, а швы в последующем не снимают. Затем приступают к инъекции в толщу тканей в 6—7 совпадающих друг с другом точках верхнего и нижнего участков разорванной верхушки носа жидкой пластмассы — клея БФ-2 или БФ-6 в чистом виде или в смеси с пенициллином 1 : 100. Иглу вводят в толщу тканей на глубину 2—4 см. При ее извлечении в про-кольный канал из шприца или тубы выжимают клей, чтобы этот канал остался заполненным жидкой пластмассой. Избыток клея, оставшегося на поверхности раны, и сгустки крови убирают тампоном. Инъецированный клей способствует развитию рубцо-вой ткани, что сделает концевую часть носа более прочной. Раневую поверхность обильно припудривают порошком белого стрептоцида и накладывают на носогубное зеркало 3—4 стежка петлевидного шва, используя для этой цели нити из капрона (лавсана) № 4—6 (б). Нити завязывают тройным узлом, а кон­цы их скручивают и оплавляют вместе раскаленным предметом. Этим предупреждается развязывание узлов. Если после опера­ции возникает сужение ноздрей вследствие отека, в их просвет вставляют на 1—2 суток плотные резиновые трубки. Швы сни­мают на 10—14-й день. Носовое кольцо вдевают через 45 дней.

2-й вариант (И. И. Магда, Е. Н. Пономаренко, О. Б. Бон-даренко). После обработки поверхности дефекта и остановки кровотечения вставляют закрытое усмирительное кольцо со опиленной верхушкой винта и, прочно прижав к носовой пере­городке, фиксируют его тесьмой или шпагатом к рогам. Таким образом кольцо не будет препятствовать дальнейшим манипуля­циям (в). Затем двойными нитями из кетгута № 8 накладывают три прочных петлевидных шва для сближения освеженных кра­ев раны. Концы нитей завязывают тремя узлами. После обрезки оставляют концы длиной 2 см. В дальнейшем поступают, как при 1-м варианте. В процессе рассасывания кетгута, что проис­ходит уже после заживления раны (2 нед), его части будут самостоятельно отторгаться, поэтому исключается процедура снятия швов. Через 45 дней после операции рассекают тесьму, фиксирующую кольцо к рогам. Сама по себе операция выпол­няется за 15 мин.

После операции в обоих случаях из рациона быков исключа ют мучнистые корма, солому и мякину. Автопоение заменяют ручным.

2. Стерилізація інструментів

Из существующих способов стерилизации инструментов наиболее распространено кипячение; инструменты плетеные, покрытые гуттаперчей, обрабатывают химическими средствами.

Все металлические инструменты: скальпели, ножницы, иглы, пинцеты, различные щипцы и другие стерилизуют в воде с добавлением щелочей: 1 %-ного натрия карбоната; .3%-ного„_натрия тетрабората (6ypa), 0,1%-ной гидроокиси натрия. Щелочи повы­шают эффект стерилизации, осаждают соли, имеющиеся в обык­новенной воде, и предупреждают возникновение коррозии и по­темнение инструментов. Перед кипячением инструменты очищают от покрывающей их смазки, крупные и сложные инструменты разбирают, инъекционные иглы освобождают от мандренов, острые части инструментов, а также стеклянные заворачивают в марлю.

Как правило, жидкость кипятят в специальных металлических сосудах — стерилизаторах простых и электрически. Стерилизаторы имеют съемную решетку с ручками. Решетку вынимают специальными крючками и на нее укладывают инструменты, которые затем опускают в стерилизатор после 3-минутного кипячения жидкости. За этот период вода освобождается о: растворенного в ней кислорода и нейтрализуется щелочью.

Мелкие инструменты, инъекционные и хирургические иглы погружают в стерилизатор, предварительно наколов или завернув в марлю, чтобы в процессе кипячения они не растерялись в стерилизаторе. При отсутствии стерилизатора кипятить можно в эмалированной или другой посуде с крышкой. Продолжительность кипячения зависит от растворенной в воде щелочи: с натрия карбонатом 15 мин, с бурой 20, с МаОН 10 мин. Инструменты, бывшие в употреблении (после вскрытия гнойников, работы с трупным маге риалом), кипятят (не менее 30 мин) также в щелочной жидкости с добавлением 2% лизола или фенола.

Стеклянные предметы (шприцы и др.) помещают в стерилизатор в разобранном виде перед его нагреванием. Шприцы и стеклянную посуду для анестезирующих растворов кипятят в дистиллированной воде, так как щелочные растворы способствуют разложению некоторых местноанестезирующих средств

После кипячения решетку с инструментами извлекают из стерилизатора и инструменты перекладывают на инструментальный столик. Если инструменты необходимо приготовить заранее, то их после стерилизации вытирают стерильными тампонами, завертывают в 2—3 слоя стерильной простыни или полотенца, а затем в клеенку; хранят и перевозят инструменты в стерилизаторе.

Варіант №9

1. Чим утворене зовнішнє пахове кільце?

1) Тазовою і черевною частинами апоневрозів зовнішнього косого м’язів.

2. Препуцій та статевий член іннервуються:

1) Вн. соромітним нервом, гілками клубово-підчеревного, клубово-пахвиним та зовн. сім´яним нервом

3. До абсолютних протипоказань відносно проведення оперативних втручань відносять:

4) наявність гострих контагіозних захворювань

4. Для знерухомлення тварин використовують:

2) міорелаксанти

5. Ми маємо одну операційну, а заплановано проведення декілька операцій на цей день. Як ми спланувати наші дії?

4) В першу чергу оперувати тварин, яким будуть проводити асептичні оперативні втручання.

6. Парамедіальний розріз роблять

2) Між білою лінією і підшкірною веною живота

7. При переповненні сліпої кишки яєчники у свинки торкаються:

1) Правої черевної стінки

8. При гіпертензії язика у ВРХ необхідно провести хірургічні втручання:

2) Вставлення в уздечку язика кільця

9. Трепанація верхньощелепної пазухи на відстані 1,5 – 2 см назад і вище від лицьового горба проводять:

1) ВРХ

10. Плевроцентез у коней з лівого боку виконують у міжреберному проміжку:

4) 7-8-му

1. Ускладнення при наркозі

Ускладнення з боку органів дихання

1. Обтурація дихальних шляхів спричинює гіпоксію, гіперкапнію, недостатнє насичення крові леткими анестетиками, а при підвищенні внутрішньогрудного тиску - гіпертензію в правій легеневій артерії з перевантаженням правого відділу серця й небезпекою розвитку набряку легень.

2. Сторонні тіла (коренебульбоплоди, кістки, новоутворення тощо).

3. Бронхоспазм - більш рідке ускладнення. Причини, які його викликають, ті самі, що спричинюють ларингоспазм (головним чином, сторонні тіла).

4. Блювання, регургітація шлункового вмісту. Блювання може виникнути при вступному наркозі внаслідок підвищеного рефлекторного подразнення гортані, але більш серйозним є вільне витікання вмісту шлунка, що спричинюється розслабленням кардіального сфінктера.

5. Депресія. Проявляється порушенням дихання, з'являється брадіпное, апное або олігопное, інколи тахіпное. В усіх цих випадках спостерігається зменшення частоти дихання або навіть повне його припинення.

6. Різноманітні побічні явища: кашель, чхання, викликані стимуляцією глотки й трахеї (подразнювальні пари, бронхорея); спазматичне дихання в результаті подразнення трахеї трубкою; гикавка, яка часто виникає при застосуванні барбітуратів, дуже небажана при операціях на органах черевної порожнини.

Ускладнення з боку органів кровообігу

1. Зміни частоти пульсу і серцевого ритму. Здебільшого зміни частоти пульсу відмічають у вигляді тахікардії або брадикардії, яка може бути провісником тяжких порушень - депресії міокарда.

2. Зміни артеріального тиску. Наркоз супроводжується судиноруховими реакціями та змінами серцевого викиду, величина й характер якого залежать від анестетика, що використовується, кількості й швидкості його введення, поєднання препаратів (премедикація; судинозвужувальні засоби; препарати, що пришвидшують родові перейми; передопераційне лікування).

3. Зунинка серця. При зупинці серця відсутній пульс, артеріальний тиск падає, відмічається блідість або ціаноз непігментованих ділянок шкіри і слизових оболонок, зупинка дихання, не прослуховуються серцеві шуми.

Неврологічні ускладнення

1. Судоми. Вони свідчать про надмірне подразнення моторних зон мозку і можуть спричинюватися гіпоксією, гіперкапнією, застосуванням деяких центральних анестетиків (натрію оксибутират, ефі- роідіопатичні судоми); гіпервентиляцією.

2. Пізнє просинання. Воно може бути викликане передозуванням анестетика, випадковою гіпертермією під час тривалої операції, наслідками аноксії.

3. Колапс - найчастіше виникає у дрібних тварин при хлорофор- мовому наркозі та в коней при хлоралгідратному, особливо якщо у тварини перед наркозом була пропасниця або вона тривалий час не рухалася.

У коней він інколи виникає від застосування аміназину.

4. Параліч внаслідок стискування. Хоч його виявляють після пробудження тварини, він є наслідком неправильної фіксації тварини перед операцією і недостатнього захисту від тиснення ременів на нервові стовбури в результаті м'язової гіпотонії.

Порушення техніки введення в наркоз

При порушеннях техніки внутрішньовенного введення сильнопо- дразнювальних анестетиків виникає пери- та тромбофлебіт.

Першою ознакою того, що препарат надходить не в кровоносне русло, а в прилеглі тканини, є уповільнення його введення і набрякання тканин. Потім з'являється біль, місцева гіперемія, спостерігається відсутність знеболювального ефекту, в подальшому розвивається пери- та тромбофлебіт і некроз прилеглих тканин.

Інші види ускладнень

Операційна і післяопераційна гіпотермія виникає внаслідок переохолодження під час тривалих операцій (особливо в холодну пору року), а також застосування засобів, що спричинюють зниження температури тіла і тонусу судин.