Види вузлів

При зав'язуванні кінців лігатур застосовують морський і хірургічний вузли

Класифікація швів. Шви можуть бути кривавими і некривавими. Кривавими є способи з'єднання тканин рани хірургічною голкою і лігатурою з утворенням каналу шва. До некривавих відносяться способи з'єднання країв шкірної рани без утворення каналу шва - за допомогою дужок Мішеля, склеювання тощо.

ПІви поділяються на загальні і спеціальні. До загальних відносяться всі різновидності швів, які застосовують для зближення країв ран шкіри, слизових оболонок, підшкірної клітковини, м'язів, фасцій і апоневрозів. Ці шви мало відрізняються між собою як за технікою накладання, так і за своїм призначенням, яке зводиться до зближення ранових поверхонь тканин, однорідних за своєю структурою.

До спеціальних швів відносяться: кишкові, сухожилкові, кісткові, шви на паренхіматозні органи, нерви, кровоносні судини. Для їх накладання потрібен, крім вище перерахованого, спеціальний шовний матеріал (наприклад, дріт, металеві дужки, гвинти, штифти, шурупи, пластинки для з'єднання кісток), а також спеціальні інструменти (наприклад, кишкові жоми при накладанні кишкового шва, свердло і дриль для з'єднання кісток тощо).

Загальні шви

Шви поділяють на переривчасті і безперервні. Переривчасті шви — кожен стібок шва накладають окремою лігатурою, довжина якої становить 10-15 см, а безперервні - зашивають всю рану однією довгою лігатурою.

Залежно від ступеня з'єднання країв рани, шви поділяють на глухі, часткові і зближувальні.

Глухий шов накладають на асептичні рани таким чином, щоб досягнути повного взаємного зіткнення ранових поверхонь на всьому їх протязі.

Частковий шов використовують у тих випадках, коли є підозра розвитку ранової інфекції, гнійного запалення рани або при необхідності введення дренажу.

Зближувальний шов застосовують тільки для зближення, але не для повного зіткнення поверхонь і країв рани, у наступних випадках: а) коли рана сильно зяє і належна коаптація її країв і поверхонь не-можлива через значний натяг тканин; б) при необхідності залишити гой чи інший проміжок між краями рани для стоку ранових виділень або введення дренажу.

У залежності від часу накладання є первинні, відкладені і вторинні шви.

Первинні шви накладають під час операції на асептичну операційну або свіжу випадкову рану негайно чи в перші години після поранення (не пізніше 6-12 годин).

У тих випадках, коли застосування первинного шва при свіжій рані протипоказано (можливе гнійне запалення), його накладають тільки після усунення небезпеки розвитку ранової інфекції на 3-5-й день і він називається відкладеним. Його часто застосовують при лікуванні випадкових і особливо вогнепальних ран.

Вторинні шви накладають на гранулюючу рану через 12-14 діб після поранення, коли в ній повністю минуло гнійне запалення. Головними умовами накладання вторинного глухого шва є відсутність збудників інфекції в самій рані і можливість зближення поверхонь, що гранулюють.

До них відносяться обвивний і часто вузловий шви. Після того, як цей шов виконає свою функцію, його знімають і на рану накладають необхідний шов.

Інколи рана може бути дуже довгою або мати непрямолінійну форму. Тому, застосовуючи звичайні шви, неможливо досягнути правильної коаптації (з'єднання) країв рани. У цьому випадку застосовують коректурні шви. Коректурні шви накладають у тих випадках, коли необхідно виправити положення тканин рани з метою їх правильної коаптації. До них відносяться: петлеподібні, ситуаційні, а інколи і вузлові шви.

У залежності від глибини рани накладають одноповерхові і багатоповерхові шви. Одноповерхові - це шви, якими з'єднують тканини на всю глибину рани однією лігатурою. їх застосовують у тих випадках, коли рани неглибокі.

Багатоповерхові шви застосовують у тих випадках, коли доводиться зашивати глибокі рани, що складаються з різних за своєю структурою тканин (наприклад, рану черевної стінки).

Поверхневий - де шов на шкіру. Для його накладання застосовують переривчасті шви з матеріалу, що не розсмоктується, стібки якого в подальшому знімають.

Заглибні шви накладають на фасції і м'язи, застосовуючи при цьому, як правило, безперервні шви, які не знімають.

Переривчасті шви

До переривчастих відносяться усі види швів, при накладанні яких потрібна окрема лігатура для кожного стібка шва. Використовують вузловий, ситуаційний, обвивний, зменшуючий напруження тканин, з валиками, петлеподібні, вісімкоподібний шви і дужки Мішеля.

Безперервні шви

їх застосовують у тих випадках, коли необхідно накласти шви на асептичну рану слизових, серозних оболонок, м'язової тканини і фас- цій, коли відсутнє зяяння й не потрібно зусиль для зближення її країв. Безперервні шви, як правило, застосовують як заглибні, для прискорення проведення операцій при загрозливому стані хворої тварини чи для економії шовного матеріалу. У тих випадках, коли безперервні шви накладені на шкіру, при їх знятті кожен стібок видаляють окремо.

До безперервних швів відносяться: кушнірський, матрацний і кисетний.

Кишкові анастомози

Після резекції кишечнику його кукси з'єднують методом "кінець у кінець", "кінець у бік" та "бік у бік".

З'єднання "кінець у кінець" (осьове, або пряме сполучення) застосовують при достатньому просвіті кишки (переважно у великих тварин). На зовнішні стінки накладають шов Шмідена як продовження швацького так, щоб вона була зашита повністю (. Зверху накладають другий поверх, але вже тільки серозно -м'язовим швом Ламбера чи Плахотіна-Садовського.

З'єднання "кінець у бік" застосовують у випадках, коли виконали резекцію на межі тонкого відділу кишечнику із товстим, тобто при з'єднанні кишок різного діаметру.

З'єднання "бік у бік" (бокове сполучення) застосовують при резекції кишки з вузьким просвітом.