2. Резекція прямої кишки

Резекция прямой кишки (resectio intestinum recti)

Показания. Неустранимое выпадение прямой кишки, разры­вы и некроз выпавшей части.

Подготовка. Тщательная очистка, обмывание и дезинфекция выпавшей части кишки.

Фиксация. Крупных животных оперируют в стоячем положе­нии, мелких — в боковом на столе.

Обезболивание. Крупным животным применяют низкую сак­ральную анестезию, мелким — поверхностную: в прямую киш­ку вводят раствор 5%-ного новокаина с последующим обклады­ванием выпавшей части кишки тампоном, пропитанным раство­ром. Эффективна также эпидуральная пояснично-крестцовая анестезия.

Техника операции. Способ Б. М. Оливкова. В зависимо­сти от вида и величины животного необходимо иметь либо 2 вя­зальные спицы с загнутыми концами, либо длинные мандрены от инъекционных игл. Можно воспользоваться и самими игла­ми. Выпавшую часть кишки непосредственно у анального от­верстия прокалывают насквозь 2 мандрена.ми (спицами). Не до

ходя 1 —1,5 см до места прокола циркулярным разрезом отсекают выпавшую часть органа. Мандрены будут слу­жить фиксаторами, нрепятсшующими разъединенным стенкам прямой кишки вправиться в тазовую полость. Сильно изогнутой иглой, вкалывая ее снаружи внутрь, накладывают на края куль­ти кишки узловатые швы, прокалывая все слои. Стежки долж­ны быть на расстоянии 0,5—0,75 см один or друюго. После этого удаляют мандрены и кульгю смазывают дезинфицирую­щей мазью; культя кишки затем самостоятельно вправляется в тазовую полость.

Вместо мандренов (спиц) применяют перекрещивающиеся шгатуры. протянутые иглой также наискось в виде буквы X. После отсечения выпавшей кишки лигатуры в центре се просве­та пересекают и связывают, соединяя таким образом слои культи кишки, а в промежутке между стежками накладывают дополнительные швы. Швы не снимают.

Варіант №5

1. У яких випадках при кастрації використовують лещата?

2)при закритому методі у жеребців

2. .Ампутацію статевого члена роблять при:

3)невилік паралічах і гангрені

3. Показанням до резекції коронки зуба є:

4) висока коронка зуба

4. Як розташований стравохід відносно трахеї в середній частині шиї?

3) з лівого боку

5. На заключному етапі езофаготомії при відсутності некрозу стінки стравоходу накладають шви:

3) Шмідена і Ламбера

6. Чим зазвичай просочується серветка у вологих всмоктуючи пов’язок?

1) 10% NaCl

7. Шви з утворенням шкірної складки накладають і у випадках

3) При видаленні гриж

8. Які фактори сповільнюють зсідання крові?

1) низька температура середовища

2) біль

9. Яка кровотеча найнебезпечніша?

1) артеріальна

10. Який з цих методів кастрації є кривавим?

3) закритий

1. Характеристика Імобілізуючих повязок

Іммобілізуючі пов'язки поділяються на шинні (транспортні) і затвердіваючі (лікувальні).

Шинні пов'язки

Шинна пов'язка повинна забезпечувати нерухомість пошкодженої ділянки тіла на термін, необхідний для транспортування тварини в лікувальний заклад або підготовки до накладання лікувальної пов'яз ки з метою профілактики виникнення ускладнень. Такими ускладненнями можуть бути: при дисторсіях зв'язок, сухожилків, капсул суглобів їх повний розрив; при переломах кісток - пошкодження їх гострими кінцями прилеглих м'яких тканин, судин, нервових стовбурів і виникнення, відповідно, значного набряку тканин, кровотечі, больового шоку; закриті переломи можуть ускладнюватися порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок і переходити у відкриті; тріщини кісток - у повні переломи.

Шинні пов'язки не можна застосовувати з лікувальною метою, тому що вони не забезпечують повної іммобілізації ушкодженої ділянки! Це пояснюється Тим, що шинам не можна надати тієї форми, яку має ділянка тіла, на яку накладають пов'язку. Це подовжує термін відновлення тканинного дефекту й може сприяти утворенню несправжніх суглобів при переломах кісток.

Кожна шинна пов'язка складається з трьох основних частин: внутрішній або підкладковий шар, власне шина і засоби фіксації.Кращим підкладковим матеріалом є сіра вата. Вона не гігроскопічна, добре зберігає м'якість і заданий об'єм, не збивається в грудки.

Шини, які використовують для іммобілізації, поділяються на стандартні та імпровізовані. Середстандартних шин у ветеринарній медицині найбільш широко використовують дротяні сітчасті шини і дротяні шини Крамера . Вони являють собою шматки сплетеного дроту шириною 10 см і довжиною 1 м: перша у вигляді сітки, а друга - драбини.

Затвердіваючі пов'язки

Лікувальну іммобілізацію органів здійснюють виконанням операцій остеосинтезу (з'єднання відламків кісток оперативним шляхом за допомогою дроту, металевих пластин, шурупів, гвинтів, штифтів), або шляхом застосування затвердіваючих пов'язок. Для накладання затвердіваючих пов'язок використовують гіпс, рідке скло (силікатний клей), крохмальний клейстер та інші матеріали, які здатні швидко затвердівати, набувати достатньої міцності й зберігати ту форму, яка їм була надана.

Гіпсові пов'язки найбільш широко використовуються як затвердіваючі. Гіпс - досить поширений в природі мінерал. За своїм хімічним складом - це кальцію сульфат.

Правила накладання зсітвердіваючих іммобілізуючих пов'язок:

а) пов'язку накладають на чисту й суху поверхню тіла тварини;

б) ушкоджена ділянка фіксується в її природному, дещо зігнутою в суглобах, положенні;

в) на кінцівках іммобілізують як мінімум два суглоби - вище і нижче місця пошкодження;

г) пов'язка повинна забезпечувати максимально можливу іммобілізацію органа;

д) необхідно уникати надмірного стискування пов'язкою поверхні тіла тварини, що може призвести до порушення крово- і лімфообігу, виникнення некрозу (пролежнів);

е) вінчик у копитних і м'якуш у м'ясоїдних тварин бажано залишати відкритими, що дасть змогу контролювати правильність накладання пов'язки;

є) у коней при накладанні гіпсової пов'язки на ділянку пальця, в її склад включають і копито, але для контролю правильності накладання пов'язки в ділянці над вінчиком залишають віконце.

Залежно від виду й місця ушкодження застосовують: циркулярну, шинно-гіпсову, лонгетно-циркулярну, а також глуху, вікончасту, мос- топодібну і стулчасту гіпсові пов'язки.

ОПЕРАЦИИ НА РОГАХ

Обезроживание крупного рогатого скота (декорнуация).

Показания. Формирование стада для беспривязного содержа­ния, переломы, неправильный рост и новообразования рогов, бодливость. Существуют два метода обезроживания крупного рогатого скота: 1) предупреждение развития рогов и 2) удале­ние рогов.

Предупреждение развития рогов основано на разрушении эпидермиса и основы кожи рога в области роговых бугорков у телят 1—3-недельного возраста. Для этого существуют несколь­ко способов.

Химический способ. На роговые бугорки телят наносят сильнодействующие химические вещества: гидроокись натрия (NaOH) или калия (КОН), азот­ную или трихлоруксусную кислоту и др.

Термический способ, применяют у телят в возрасте до 3 нед. Пользуются железными или электрическими прижигателями.

Техника прижигания. Для разрушения рогообразующих тка­ней вполне достаточно очень легкого нажима и вращения прижигателя на роговом зачатке в течение 1 с; прижженный учас­ток приобретает светло-коричневый цвет, и после прижигания в образованном углублении появляется тканевый выпот. Учитывая остывание прижигателя, на втором зачатке прилагают большее усилие при надавливании и вращении, увеличив экспозицию до 2 с.

Кровавый способ. У телят в возрасте 1—3 нед удаля­ют роговые зачатки при помощи трепана.

Техника применения. В области рогов выстригают шерсть и смазывают раствором йода. Помощник фиксирует теленка за уши Оператор подставляет трепан к роговому бугорку и быст рыми вращательными движениями прорезает кожу вокруг него. Затем поворотом трепана на 90° срезает роговой зачаток вместе с периостом лобной кости.

Удаление рогов. Существуют бескровный и кровавый спо­собы

Бескровный способ применяют у животных в возра­сте 2—2,5 года и даже старше. Сущность его состоит в том, что на кожную кайму основания рога надевают резиновое коль­цо, которое, сдавливая сосуды и ткани, способствует самопро­извольному отпаданию рога.

Кровавый способ. Применяют у взрослого скота чаще всего по упомянутым выше клиническим показаниям.

Фиксация и обезболивание. Операцию выполняют на стоя­щем животном в станке с наложением носовых щипцов и блока­дой нерва рога.

Техника ампутации. Обработав рог двукратно раствором йода, ампутируют его проволочной или листовой пилой. При этом голову животного наклоняют в сторону оперируемого рога, чтобы избежать затека крови в лобную пазуху. Для предупреж­дения кровотечения у основания рога накладывают жгут из резиновой трубки. При ослаблении жгута кровоточащие сосуды задалбливают в кости острием скальпеля и на культю накладывают повязку с антисептической мазью или. эмульсией. У моло­дых животных рог у основания можно отсечь специальными ножницами — секатором.

«Глухая» ампутация рога с применением кожной пластики(по Григореску).

Показания. Ускорить процесс заживления операционного де­фекта после ампутации, особенно у быков.

Фиксация и обезболивание. Животное фиксируют, как в пре­дыдущем случае. Для общего успокоения применяют внутримышечно нейролептик; с целью анестезии одновременно блокируют лобный, подблоковый и роговой нервы.

Техника операции по способу Григореску. После применения нейролептика ограничиваются блокадой нер­ва рога в обычном пункте и дополнительной подкожной инъек­цией из этой точки к срединной линии лба на расстоянии 2— 3 см для блокады сплетения, которое образует лобный и подбло-ковый нервы. От основания рога по наружному лобному гребню делают разрез длиной 3—4 см и такой же второй в затылочном направлении позади рога. Оба разреза у основания рога соеди­няют двумя полулунными разрезами и препарируют кожу на 2—3 см в стороны. Отпрепарированную кожу удерживают пинцетами. Затем проволочной пилой ампутируют рог у самого основания. Рану зашивают узловатыми швами, которые снима­ют на 10-й день.

Варіант №6

1. У яких тварин часто буває широкий паховий канал:

1) у жеребців, кнурів, кролів

2) у барана та бугаїв

2.У якому віці каструють, зазвичай, бугайців при відгодівлі?

1) у 5-6 місяців

3.У яких випадках при кастрації використовують лещата?

2)при закритому методі у жеребців

4. До міорелаксантів відносять:

2) Дитилін, діпланін

5.До якого виду оперативних втручань відноситься операція при перфорації черевних органів:

1)екстренні або невідкладні

6.Первинна хірургічна обробка рани відноситься до методів:

2)антисептики

7.Операційне поле на слизовій прямої кишки обробляють:

1)1-2% розчином лізолу

8.При гіпертензії язика у ВРХ необхідно провести хірургічні втручання:

2) Вставлення в уздечку язика кільця

9.Зовнішня яремна вена утворена від злиття верхньощелепової і лицевої вени на рівні:

3) другого шийного хребця

10.у складі нервово-судинного пучка, ближче до ребра знаходиться:

1)міжреберна вена

1. Види швів, кишкові анастомози.